Метод експерименту. 6 страница

• соціально-професійна структура – сукупність спільностей, що володіють різними професійними ознаками і займаються згідно них певними видами діяльності. Це представники різного роду професій –інженери, бухгалтери, педагоги.

• соціально-етнічна структура – включає в себе сукупність етнічних спільностей та відносин між ними. До них належать, наприклад, українці, росіяни, англійці і багато інших;

• соціально-територіальна структура – включає в себе сукупність соціально-територіальних спільностей. Соціально-територіальна спільність – це сукупність людей, між якими виникає певний соціальний зв'язок, в силу однорідності об'єктивних умов їх життєдіяльності і які виявляються носіями певних суспільних відносин. Наприклад, це міські і сільські поселенські спільності, спільності регіонів.

• соціально-класова структура, яка охоплює класи, соціальні верстви, соціальні групи, прошарки, стани.

Соціально-класова структура е дуже важливою характеристикою соціальної структури суспільства взагалі, тому її слід розглянути окремо.

СОЦІАЛЬНО-КЛАСОВА СТРУКТУРА

Соціально-класова структура, ґрунтуючись на соціальному факторові поділу людей на соціальні спільності, розкриває цілісну картину соціальної неоднорідності і соціальної нерівності в суспільстві.

Теоретичною базою для виникнення концепції класів стали Праці К. Маркса і В. Леніна.

Класи – це великі групи людей, що відрізняються за їх місцем в історично обумовленій; системі суспільного виробництва, за Їх відношенням до засобів виробництва, за їx роллю в суспільній організації праці, а також за способами отримання й розмірах тієї долі суспільного багатства, якою вони володіють.

Виходячи з марксистсько-ленінської теорії, класи – явище історичне. Вони виникли в період розпаду первіснообщинного ладу і змінились настільки, наскільки змінилися засоби виробництва. Кожній суспільно-економічній формації відповідає свій клас.

Основними критеріями, за якими В. Ленін поділяв суспільство на класи, були такі:

• організація суспільного виробництва;

• володіння засобами виробництва;

• використання найманої робочої сили.

На основі цих критеріїв розподіляється рівень доходів між класами. В. Ленін на основі вище зазначених критеріїв виділяє такі класи:

• буржуазію;

• пролетаріат (робітничий клас);

• селянство.

Крім класів, як вважав В. Ленін, в суспільстві існують ще й міжкласовий прошарок – інтелігенція та так звані декласовані елементи.

Інтелігенція – це соціальна група, що складається з осіб професійно зайнятих творчою працею, що потребує спеціальної освіти (лікарі, науковці, діячі культури та мистецтва, педагоги, тощо).

Інтелігенція не має ніякого відношення до виробництва, тому не є класом, але покликана обслуговувати інтереси класів.

Декласовані елементи – це соціальні верстви населення, у яких відсутня будь-яка власність і стабільне джерело доходу (безробітні, жебраки, бомжі, повії, тощо).

В сьогоднішньому українському суспільстві в тій чи іншій мірі існують всі вище вказані суспільні групи.

Класична теорія В. Леніна, давала збої вже в радянські часи, де незважаючи на прийняту модель 2+1 (два класи – селянство і робітники, та прошарок – інтелігенція, всі приблизно рівні за умовами праці та рівнем доходів) існувала відчутна соціальна нерівність. Та й якщо пригадати, що і буржуазія за Леніним, поділялась на велику, середню і дрібну, існувала так звана група середняків, яка, між іншим, була багаточисельною, то чіткі грані між класами вловити було надто складно, адже дрібна буржуазія за рівнем доходів часто-густо могла прирівнюватися не до буржуазії, а до середняків, а іноді навіть до пролетаріату. Тому, для більш чіткого розуміння класової теорії, слід використовувати поняття «соціальні верстви», які складають внутрішню структуру класів і великих соціальних груп (наприклад, згадані вище велика і дрібна буржуазія; робітники високої, середньої» і низької кваліфікації).

Соціальної верства – сукупність індивідів, зайнятих економічно й соціально рівноцінними видами праці, які отримують приблизно рівну матеріальну та моральну винагороду.

Таким чином, доцільніше говорити не просто про класову, а про класово-верствову структуру суспільства.

Соціальні верстви, в свою чергу, також мають внутрішні структурні підрозділи, якими є малі соціальні групи.

Мала соціальна, група – невелика за чисельністю група людей, які об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому соціальному контакті між собою.

Отож, головними ознаками малих соціальних груп е те, що вони невеликі за чисельністю (від двох до кількох десятків осіб), та їх члени знаходяться у безпосередньому і стійкому контакті один з одним.

Незважаючи на малочисельність своїх членів, малі соціальні групи відіграють значну роль в соціально-класовій структурі, оскільки завдяки безпосередньому спілкуванню своїх членів між собою, вони мають можливість доносити норми, цінності та інтереси свого класу чи верстви до всіх членів цього класу або верстви.

ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ СТРАТИФІКАЦІЇ

Детальніше уявити соціально-класову структуру суспільства допомагає теорія соціальної стратифікації.

Ця теорія була розроблена на початку 40-х років XX ст. американськими соціологами П. Сорокіним, Т. Парсонсом, Р. Мертоном, К. Девісом та іншими, які вважали, що між соціальними верствами існують істотні відмінності, що проявляються в характері власності, якою вони володіють, рівні доходів, престижі, авторитеті, пільгах, обсягові влади.

Соціальна стратифікація – це соціальний процес, в ході якого соціальні верстви виявляються нерівними між собою і відрізняються за правами, пільгами, авторитетом, престижем.

Таким чином, соціальна стратифікація означає і процес розшарування суспільства на верстви, нерівні між собою і саме це розшарування. Соціальне нерівні верстви називаються стратами, звідти і назва теорії – теорія стратифікації.

Слід зазначити, що страти існують в будь-якому суспільстві, де є соціальна нерівність, Тому існування страт в колишньому СРСР свідчило про наявність в ньому соціальної нерівності. Щоправда, межі між стратами визначити іноді буває дуже складно, і, як правило, тим складніше, чим більше страт в суспільстві існує.

За роки існування теорії були зроблені спроби розробити загальну стратифікаційну модель суспільства. Наприклад, німецький соціолог Ф. Вурм запропонував таку модель:

Інша модель соціальної стратифікації може мати такий вигляд:

11. Найвищий клас:

• вища верства (правляча верхівка, адміністратори);

• велика (олігархічна, монопольна) буржуазія.

Дата добавления: 2015-05-26