Найнижчий клас 1 страница

Нижчий клас

Вищий клас

• верства комерсантів;

• дрібна буржуазія.

11. Середній клас

• середня верства;

• верства робітників-професіоналів, що виконують керівні функції.

• кваліфіковані робітники.

• некваліфіковані робітники.

Наведена вище модель приблизно відображає стратифікацію сучасного українського суспільства.

Теорія соціальної стратифікації дещо нагадує теорію класів, оскільки обидві досліджують соціальне розшарування, проте між ними існують істотні відмінності, передусім це фактори, які впливають на формування класів та страт.

СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ВИДИ

В нашому суспільстві постійно відбуваються певні соціальні рухи, зміни. Ці соціальні переміщення призводять до змін у соціальній структурі суспільства, а також зміни соціальної стратифікації суспільства. Ці соціальні переміщення в соціології називають соціальною мобільністю.

Соціальна мобільність (лат. mobile – рух, рухливість) – це перехід людей з одних соціальних груп і верств в інші.

Соціальна мобільність буває як індивідуальною, яка пов'язана з соціальним переміщенням одного індивіда, так і масовою, що пов’язана з соціальним переміщенням соціальної спільності.

Розрізняють також горизонтальну і вертикальну мобільність.

Горизонтальна мобільність – це просування соціального суб'єкта в межах одного класу або верстви.

До горизонтальної мобільності відноситься перехід з одного місця роботи на інше, зміна професії, переїзд на постійне проживання з одного міста до іншого, зміна сім'ї тощо. Головною відмінністю горизонтальної мобільності є те, що вона не веде до зміни соціального становища суб'єкта, що її здійснює. Суб'єкт, як правило, змінює лише одну малу соціальну групу на іншу, залишаючись в межі класу чи верстви. Це означає, що його місце в суспільстві, рівень доходів, престиж, права, авторитет залишаються незмінними. Отже, горизонтальна мобільність – це ще й переміщення в межах однієї страти.

Вертикальна мобільність – це перехід людини з одного класу до іншого, або з однієї верстви до іншої.

Вертикальна мобільність, на відміну від горизонтальної, призводить до зміни соціального становища суб'єкта, переводить його з однієї страти до іншої.

Вертикальна мобільність буває двох видів: рух з нижчої страти до вищої називається соціальним прогресом, або соціальним сходженням (вона, надає суб'єктові більше влади, більше авторитету, більше матеріальних статків); рух з вищої страти до нижчої – соціальною деградацією.

Також вирізняють ще й міжпоколінну мобільність, суть якої полягає у зміні соціального положення дітей по відношенню до їхніх батьків, а також в межах одного покоління, яка пов'язана з особистими успіхами індивіда або з його падінням соціальними «сходинками».

Виділяють також два шляхи соціального сходження: аскрипцію і досягнення.

Аскрипція – це просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, незалежним від індивіда, групи властивостям, – випадковостям, особистим знайомствам тощо.

Досягнення – здобуття індивідом, групою певного статусу завдяки безпосередньо власним успіхам.

Контрольні завдання:

1. Дайте визначення соціальної структури суспільства.

2. Охарактеризуйте основні елементи соціальної структури суспільства.

3. В чому полягає сутність соціально-класової теорії?

4. Які фактори впливають на формування класів?

5. Чому інтелігенція не вважається класом, а лише міжкласовим прошарком?

6. Що таке соціальна стратифікація та соціальна страта? Які основні причини появи теорії соціальної стратифікації?

7. Назвіть основні страти українського суспільства.

8. Назвіть спільні і відмінні риси соціально-класової теорії та теорії соціальної стратифікації.

9. Що таке соціальна мобільність?

10.Які Ви знаєте види соціальної мобільності?

11. Назвіть приклади соціальної мобільності, що мали місце у Вашому житті.

Теми рефератів

1. Соціальна сутність соціально-класової теорії.

2. Причини появи теорії соціальної стратифікації.

БЛОК 4. Спеціальні соціологічні теорії

Тема 4.1. СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї

• Що вивчає соціологія сім'ї
• Як відбувалась еволюція сім’ї
• Які соціальні функції виконує сім'я
• У чому полягає криза сучасної сім’ї

ПОНЯТТЯ СІМ'Ї ТА ШЛЮБУ. СІМЕЙНІ ВІДНОСИНИ

Важливе місце в соціальній структурі суспільства займає сім'я.

Вивченням сім'ї займається спеціальна соціологічна теорія - соціологія сім'ї.

Соціологія сім'ї вивчає сім'ю в двох напрямках. Перший досліджує історію сім’ї, соціальні закономірності її утворення і розвитку, особливості різних історичних типів сім'ї. Другий дає аналіз стану сучасної сім'ї, досліджує структуру сучасної сім'ї, вивчає типи сучасних сімей, заглиблюється в проблему сімейних відносин.

Сім'я є одночасно і соціальною спільністю і соціальним інститутом, оскільки вона являє собою малу соціальну групу і організацію, створену для проведення сумісної діяльності людей. Тому соціологія сім'ї вичає сім'ю і як соціальну спільність (малу соціальну групу) і як соціальний інститут.

При розгляді сім'ї як соціальної спільності вивчаються умови формування, етапи розвитку сім'ї, розподіл функцій між членами сім'ї, проблема сімейної влади, структура сімейного спілкування.

При вивченні сім'ї як соціального інституту досліджуються зразки сімейної поведінки, співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей з реальною поведінкою членів сім'ї, соціальний механізм зміни сімейних норм і цінностей, ефективність реалізації сімейним інститутом своїх функцій у різних політичних, соціально-економічних і культурних умовах.

Соціологія сім'ї — це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає механізми утворення, розвитку і функціонування сім'ї та сімейно-шлюбних відносин.

Основними поняттями соціології сім'ї є сім'я, шлюб, сімейні відносини.

Сім'я — це об'єднання людей, утворене на основі кровної спорідненості або на основі шлюбу, члени якого пов'язані спільнісістю лобуту, специфічними нормами та зразками поведінки, взаємною відповідапьнстю.

Оскільки сім'я, як зазначалося вище, є одночасно і соціальною спільністю і соціальним інститутом, то можна дати ще два визначення сім'ї, виходячи з даних параметрів.

Отже, сім'я — це соціальна спільність (мала соціальна група), шо виникла на основі шлюбу або кровного рідства, члени якої зв'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою. Також, сім'я - це соціальний інстиут, що характеризується сукупністю соціальних норм, правил і зразків поведінки, які і визначають відносини між всіма членами сім'ї. Таким чином, складністьсімейної структури і сімейних функцій призводять до того, що сім'ю можна визначати з різних точок зору.

Найчастіше сім'я виникає в результаті шлюбу, в який вступають чоловік і жінка.

До більшості сімей входять шлюбна (подружня) пара, а також ще декілька членів, які зв'язані кровним рідством з подружжям або з кимось одним з подружньої пари. Між всіма членами сім'ї виникають різного роду стосунки, які всі разом називаються сімейними відносинами. Сімейні відносини можна поділити на дві групи: подружні та родинні. В основі перших лежить шлюб, в основі других - приналежність до тієї чи іншої родини. До подружніх відносин належать відносини між чоловіком та жінкою, до родинних - між батьком і дітьми, батьками і родичами, дітьми і родичами.

ІСТОРИЧНІ ТИПИ СІМ'Ї ТА ШЛЮБУ

Сім'я і шлюб - поняття історичні, вони виникли на певному етапі розвитку людства. Вважається, що в період існування так званого людського стада сім'ї не було — владарювали відносини проміскуітету (безладного статевого зв'язку). При цьому кожна жінка людського стада могла без будь-яких обмежень вступати в близькі стосунки зі всіма чоловіками, а кожний чоловік - з усіма жінками стада. Перші сім'ї, що виникли вже в період родоплемінного ладу, були груповими, себто їх утворювали декілька чоловіків і декілька дружин. Спочатку такі сім'ї були ендогамними, що дуже нагадувало проміскуітет, адже в близькі стосунки вступали представники одного роду, а значить, як і раніше, існувало кровозмішання. Щоправда, тепер, це були не безладні статеві стоунки, а відносини, які певною мірою регулювалися родовою знаттю, і за певних обставин (наприклад, народження хворих або мертвих дітей, якісь провини перед родом, в період полвдваня тощо) старійшина роду міг заборонити статеві стосунки в ендогамній сім'ї (накласти табу). Певною мірою під впливом цих табу на зміну ендогамній сім'ї прийшла екзогамна, яку становили представники різних родів. Перші екзогамні сім'ї також були груповими, їх укладали декілька жінок одного роду і декілька чоловіків іншого. Два таких гурти об'єднувались в кровноспоріднену сім'ю, в межах якої спершу діяли табу на статеві відносини між представниками одного роду, потім - між батьками і дітьми, а ще пізніше - між братами і сестрами. Таким чином, згодом групова сім'я перетворюється в парну, яку складали лише один чоловік і одна дружина. Втім парна сім'я - це ще не сучасна. У ній чоловік і дружина не були зв'язані спільним житлом і спільністю побуту, відносини між ними не були постійними, а зводились, як правило, лише до статевих стосунків, які час від часу виникали. Тому спочатку кожен з подружжя продовжував мешкати в своєму родові (дислокальний шлюб), потім, в епоху матріархату, чоловік став переїжджати до роду друюкини (матрілокальний шлюб), а пізніше, в період патріархату, дружина до роду чоловіка (патрілокальний шлюб).

Шлюб в парній сім'ї був дуже нестійким, розривався за бажанням будь-кого з подружжя, іноді навіть за найдрібніших причин. Тому згодом в суспільстві постала потреба утвореня більш стійкого типу сім'ї. Так парна сім'я трансформувалася в сучасні форми сім'ї — моногамну та полігамну.

Моногамна сім'я найбільш поширена в сучасному суспільстві. Вона грунтується на шлюбові, представленому одним чоловіком і однією жінкою. Подружжя в ній зв'язане стійкими зв'язками (шлюб можна розірвати лише за згоди громадських або державних органів), спільністю побуту (має спільні речі вжитку), спільністю житла. Члени подружжя мають однакові права, разом вирощують дітей і несуть однакову віповідальність за їх виховання.

На відміну від моногамної сім'ї, інший тип сучасної сім'ї - полігамна сім'я грунтується на шлюбові, представленому одним чоловіком і декількома дружинами. Такі сім'ї існують в країнах ісламу, хоча поряд з ними, особливо серед молоді, зустрічаються і моногамні сім'ї.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФУНКЦІЇ СУЧАСНИХ СІМЕЙ

Хоча в Україні майже всі сім'ї моногамні, вони, зрозуміло, дуже відрізняються між собою. Класифікація сучасних сімей дозволяє з'ясувати їх суть, особливості різних сімей і сімейних відносин в них. Можна виділити кілька критеріїв, за допомогою яких проводять класифікацію сімей.

1. За родинною структурою відрізняють три типи сім'ї:

• нуклеарну або малу, яка складається з подружжя і дітей, що не мають ще своєї сім'ї;

• розширену сім'ю, що складається з подружжя, дітей, а також будь-кого з родичів чоловіка чи дружини (такі сім'ї часто виникають тоді, коли діти в нуклеарній сім'ї одружуються, але продовжують жити з батьками; таким чином під одним дахом по суті проживають декілька сімей);

• неповну (монобатьківську), котра складається з дітей і одного з батьків (найчастіше це буває матір). Такі сім'ї виникають в результаті розлучення, смерті одгого з подружжя або народження дитини жінкою, що не перебуває в шлюбові.

2. За кількістю дітей відрізняють:

• подружню пару, коли подружжя не має дітей до десяти років спілього проживання. Вона становить приблизно 11% від усіх українських сімей;

• бездітну, де подружжя не має дітей, перебуваючи в шлюбі більше десяти років, таких сімей 8%;

• однодітну, яка складається з подружжя і однієї дитини, 52%;

• малодітну, що має в своєму складі 2-3дитини, 33%;

• багатодітну, яка включає більше трьох дітей, 6%.

3. За структурою розподілу влади виділяють такі типи сімей:

• егалітарні, в яких рішення приймаються спільно чоловіком та дружиною, ці сім'ї поширені однаково як у місті, так і у селі;

• традиційні, де рішення переважно приймає чоловік, ці сім'ї здебільшого поширені у селі;

• нетрадиційні, де рішення, як правило, приймає жінка, поширені вони здебільшого у місті.

4. За характером розподілу обов'язків в домашньому господарстві виділяють такі типи сімей:

• традиційні, в яких більшу частину традиційно жіночої роботи (як то готування їжі, прибирання оселі, виховання дітей) виконує дружина;

• нетрадиційні, де половину або більше традиційно жіночої роботи виконує чоловік.

5. За характером виховання дітей існують такі сімї, як:

• авторитарні, тобто сім'ї, в яких батьки мають значно більше прав, ніж діти;

• демократичні — сім'ї, в яких діти прирівнюються за правами до батьків.

6. За етнічною структурою існують такі типи сімей:

• однонаціональні - сім'ї, в яких проживають представники однієї національності, в Україні таких сімей приблизно Уд від загального їх числа;

• багатонаціональні - сім'ї, в яких проживають представники двох або більше національностей, в Україні - 'А від загального числа сімей.

Сім'я виконує цілий ряд функцій, тому й не дивно, що у багатьох країнах світу її вважають найважливішою ланкою суспільства. Серед усіх функцій сім'ї соціологи найчастіше називають такі:

1. Репродуктивна - пов'язана з народженням дітей, відтворенням людського роду;

2. Передача нащадкам матеріальних і духовних цінностей;

3. Турбота чоловіка і жінки один про одного, батьків про дітей, дітей про батьків, взаємодопомога;

4. Організація дозвілля та спілкування подружжя, батьків, дітей;

5. Функція соціалізації - полягає у вихованні дітей, сприяє самореалізації їх у суспільному середовищі, пеетворенню їх в особистість.

6. Функція соціального контролю - через сім'ю відбувається регулювання поведінки її членів згідно нормам і правилам (передусім моральним), що прийняті в суспільстві.

7. Господарсько-споживча - пов'язана з виробництвом і споживанням матеріальних благ;

8. Сексуальна - полягає у соціальному контролі поведінки індивіда та в задоволенні сексуальних потреб.

ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНО-ШЛЮБНИХ ВІДНОСИН ТА СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Розглядаючи сучасну сім'ю, слід зазначити, що її розвиток пов'язаний з рядом труднощів та проблем. Ряд американських соціологів ще в 20-их роках XX ст. говорили про кризу сімї. На сьогоднішньому етапі чимало вчених дотримується такої думки, а дехто з них гадає, що сімейний інститут не просто переживає кризу, а знаходиться на грані занепаду. Ця криза на сучасному етапі охопила значну кількість держав і суспільств. В нашому суспільстві вона загострилася останніми роками під впливом західної культури, західного способу мислення та існування.

Причин кризи сучасної сім'ї декілька. По-перше, різко обмежилися деякі функції сім'ї, зокрема значну роль у вихованні дітей бере на себе школа, сім'я перестала бути виробничим осередком, слабшають господарсько-споживча і побутва функції - члени сім'ї харчуються поза межами дому, дедалі більше користуються сферою послуг; у зв'язку з матеріальною і виробничою необхідністю всі члени сім'ї рідко бувають вдома разом, а отже порушується спілкування між членами сім'ї, обмежується проведення сумісного дозвілля. І, як результат, чимало молодих людей вважають, що краще жити самому, ніж створювати сім'ю. По-друге, різко знижується народжуваність. Це пов'язано як з матеріальними проблемами, так і з особистим небажанням подружньої пари мати більше 1-2 дітей. До того ж, у зв'язку з екологічною кризою молодим матерям і здоров'я часто не дозволяє народжувати велику кількість дітей.

Ще одним фактором, що свідчить про кризу сучасної сім'ї, є поширення так званих альтернативних шлюбів, що приходять на зміну традиційній сім'ї. До таких альтернативних шлюбів належать:

• комуна — спільне проживання декількох чоловіків та жінок, що вважають себе членами одного групового шлюбу і разом виховують своїх дітей;

• громадянський шлюб — співжиття чоловіка та дружини, яке юридичне не оформлене;

• груповий шлюб - схожий на комуну, але на відміну від неї виконує не всі функції, а лише одну — сексуальну (зазначимо, що частина партнерів групового шлюбу може перебувати в юридичному шлюбі);

• відкритий шлюб - допускає невірність за обопільною згодою чоловіка і дружини;

• суінгерство - шлюбне утворення, що передбачає обмін дружинами і чоловіками.

• безшлюбність.

Найголовнішою ознакою кризи сучасної сім'ї є зростання кількості сімейних конфліктів.

Серед найважливіших причин виникнення сімейних конфліктів соціологи часто називають такі:

• розбіжність уявлень членів сім'ї з таких проблем як діти та їхнє виховання, характер взаємовідносин між чоловіком і жінкою. Молоді люди, вступаючи в шлюб, іноді навіть не уявляють собі той високий рівень відповідальності, що несе в собі сім'я, майже не усвідомлюють права і обов'язки різних членів сімТ;

• відносини подружжя з батьками (особливо це стосується тих сімей, де подружня пара проживає разом з батьками);

• фінансові проблеми;

• порушення спілкування між чоловіком і дружиною, обумовлене різними психологічними чинниками: неврівноваженістю, критичністю до людей, намаганням наказувати, владарювати;

• підозрілість, ревність, алкоголізм, низький рівень культури '(в тому

числі й сексуальної) подружжя тощо.

Неможливість розв'язати конфлікти мирним шляхом призводить до розпаду сімей - розлучення.

На думку американських соціологів, основними причинами розлучень є:

• зміна функцій сім'ї (про цейшлося вище);

• значне збільшення кількості жінок, що працюють - адже жінки, що працюють, стають еконмічно незалежними від чоловіків і це надає їм можливість у випадку тривалого сімейного конфлікту подавати на розлучення;

• зменшення впливу батьків на вибір чоловіка чи дружини;

• широке розповсюдження "філософії особистого щастя", суть якої полягає у тому, що молоді люди, вступаючи у шлюб, сприймають його не як сукупність взаємних прав і обов'язків, а як шлях до особистого щастя.

Найбільш часті розлучення в ранніх шлюбах, у шлюбах, де дружина більше заробляє ніж чоловік, де батьки чоловіка чи дружини також були розлучені, у так званих "змушених шлюбах", пов'язаних з дошлюбною вагітністю жінки.

Як свідчить практика, розлучення не завжди веде до покращення психологічного стану індивіда. Адже це порушує цілу низку проблем, пов'язаних з пристосуванням до нового життя і вимагає величезних затрат сил, часу, нервів. Тому, незважаючи навіть на гострі сімейні конфлікти, слід шукати виходу з них. І тут чимало зхалежить від самого індивіда. Стабільність сім'ї значною мірою залежить від волі людини, переконання в тому, що лише у шлюбові вона знайде своє щастя, виробленння нею установки терпимості до партнера, дітей, батьків, інших членів сім'ї. Вагомим чинником гармонії у сім'ї є спільна діяльність, що може захопити всіх членів сім'ї, а також організація взаємодії в сім'ї з врахуванням індивідуальних можливостей всіх її членів.

Слід також зауважити, що конфлікти трапляються в кожній сім'ї і є природним явищем, адже рано чи пізно виявляються розбіжності в інтересах партнерів, членів сім'ї, веденні домашнього господарства, догляді за дітьми тощо. Інша справа - тривалий конфлікт, що має важкі негативні наслідки для всіх членів сімТ. Тому цілком невірною є установка на уникнення конфлікту в сімі', але трагічною є їх недооцінка.

Контрольні завдання:

1. Що вивчає соціологія сім’ї? В яких напрямках будує свої дослідження соціологія сім’ї?

2. У чому полягає відмінність сім'ї як соціальної спільності від сім'ї як соціального інституту?

3. Розкажіть, як відбувалася еволюція сім'ї.

4. Назвіть основні види та функції сучасної сім'ї.

5. У чому полягає криза сучасної сімї? Які фактори про це свідчать?

6. Назвіть основні причини сімейних конфліктів та розлучень.

7. Які шляхи подолання сімейних конфліктів Ви б запропонували?

Теми рефератів

1. Конфлікти в сім’ї та шляхи їх вирішення.

2. Основні чинники міцного шлюбу та сім’ї.

3. Фемінізм: історія та сучасність.

4. Місце та роль жінки на ринку праці в Україні.

5. Українська сім’я на порозі 21-го століття.

Тема 4.2. СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

• Які проблеми вирішує соціологія особистості

• Що включає в себе структура особистості

• Які існують соціологічні типи особистості

• Які є механізми і джерела соціалізації

ПРЕДМЕТ І ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ

Елементом будь-яких спільностей та систем є люди. Включення людини в суспільство здійснюється через різні соціальні групи (сім'ю, трудовий колектив), в силу чтого вона виявляється одночасно включеною (елементом) в безліч соціальних систем. Саме тому дослідженням особистості займаються всі суспільні науки - психологія, педагогіка, економіка тощо. Не є виключенням у цьому переліку й соціологія. Долслідженням особистості в соціології займається спеціальна галузь соціології — соціологія особистості.

Звичайно, соціологія особистості має свій предмет, відмінний від досліджень інших суспільних наук. Так, педагогіку передусім цікавлять процеси навчання та виховання особистості, психологію - психологічні особливості її. Соціологія особистості ж вивчає процес становлення особистості як соціальної істоти а також процес взаємодії особистості з різними соціальними системами, до яких вона включена - соціальними інститутами, суспільством в цілому тощо.

Соціологія собистосгі як самостійна галузь соціології виникла на початку XX ст. На сучасному етапі вона покликана виконуватн,такі завдання:

• пояснити особистість як найважливіший елемент соціального життя;

• дати аналіз соціальному статусу особистості;

• пояснити місце особистості в соціальній структурі суспільства;

• дати аналіз її діяльності, зробити аналіз її потреб, установок;

• виявити і дослідити різні соціальні типи особистості.

В соціології є багато визначень поняття "особистість", крім того, для характеристикики людини використовуються й інші поняття. Поняття, пов'язані з характеристикою людини, називають основними поняттями соціології особистості. До них належать людина, індивід, індивідуальність, особистість. Яка ж різниця між цими поняттями?

Людина являє собою найвищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, складну біосоціальну істоту, яка має свідомість, володіє членороздільною мовою і не може жити поза громадою. Під понятим "людина" ми розуміємо людський рід взагалі, незалежно від того, яка у конкретної особи освіта, до якої раси вона належить, якої вона національності, ми її називаємо людиною. Отже, людина - це жива істота, яка характеризується загальними специфічними особливостями, що стосуються ваги, зросту, будови тіла, психіки, що притаманні людському родові.

Коли ж ми будемо з'ясовувати фізичні, психічні і навіть певною мірою соціальні особливості однієї особи, то тут слід називати її не людиною (адже це загальне поняття), а індивідом. Індивід - це поняття для позначення людини як одиничного представника біологічного роду hоmо sаріеns чи одиничного представника певної соціальної групи. Наприклад, ми можемо сказати, що в студентській групі навчаються двадцять п'ять індивідів, у футбольній команді на поле виходять одинадцять індивідів.

Детальніше ознаки окремого індивіда характеризує поняття індивідуальності. Індивідуальність - це те особливе, що відрізняє одну людину від інших, сукупність характерних лише для неї властивостей та якостей. Виявляється індивідуальність окремої людини через рівень її здібностей, здатність освоювати світ, змінювати його й себе. Наприклад, індивідуальність проявляється у виборі тієї чи іншої професії, того чи іншого способу життя, ведення роботи і дозвілля, того чи іншого методу самоосвіти і самоконтролю над власною поведінкою тощо. Погодьтесь, у названих сферах всіми різні, і в цьому виявляється наша індивідуальність, відмінність від інших.

Набагато складнішим є визначення поняття особистості. Тут існує велика кількість різних точок зору. Узагальнюючи думки різних вчених, можна зробити висновок, що особистість являє собою стійкий комплекс якостей, які набуває людина в певному суспільстві під впливом конкретних соціальних груп та спільностей, до яких вона належить.

Особистість – це біосоціальна істота роду людини, яка здатна виявляти, усвідомлювати і втіліовати в життя власні й загальносуспільні інтереси й потреби, змінюючи таким чином як саму себе, так і соціальні системи, до яких вона належить, чия діяльність здійснюється під соціальним контролем суспільства.

Як бачимо, діяльність особистості залежить від рівня розвитку суспільства, саме тому особистість діє або широко, творчо і активно, або, навпаки, пасивно і повільно. Також особистість несе в собі і відображає ознаки всіх соціальних систем, до яких вона належить, - сім'ї, трудового колективу, професійної групи, суспільства в цілому. Таким чином, особистість поєднує в собі і людину, і індивід, і індивідуальність, а також розвиток і діяльність індивідуальності під впливом суспільства і менших соціальних систем, до яких вона входить.

Вивчаючи весь комплекс проблем, пов'язаних з особистістю, її місцем в суспільстві, соціологія особистості використовує багато категорій, а саме:

• потреби та інтереси особистості;

• адаптація особистості в соціальному середовищі;

• цінності, якими керується особистість у своїй діяльності;

• типи особистості;

• мотиви поведінки особистості;

• поведінка особистості, її активність;

• соціалізація особистості;

• соціальна орієнтація особистості.

СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Як уже зазначалося вище, поведінка особистості знаходиться в безпосередньому взаємозв'язку з суспільством. Але наскільки сильний чи слабкий взаємозв'язок особистості з суспільством і яким чином він проявляється? Однозначної відповіді на це питання немає і, мабуть, не може бути. Тому що особистість і суспільство у процесі взаємодії змінюють один одного, а значить, що постійно змінюється й характер взаємозв'язку між ними. Втім, існує декілька соціолоічних теорій, які пояснюють залежність поведінки особистості від суспільства, а також характер впливу особистості на суспільство.

Насамперед, слід згадати про теорію ролей, розроблену Дж. Морено, Дж. Мідом, Р. Дарендорфом та Н. Гросом. Іноді цю теорію називають ще й статусно-рольовою, оскільки до основних понять цієї теорії належать поняття "соціального статусу" та "соціальної ролі". Вже неодноразово згадувалося про те, що особистість одночасно включена до різних соціальних систем. Звичайно, в кожній з них вона має різні права і обов'язки. Наприклад, одна і та ж особа в різних соціальних системах має права і обов'язки члена трудового колективу, чоловіка та батька, громадянина держави тощо. В таких випадках кажуть, що особа володіє різними соціальними статусми.

Соціальний статус – це місце, яке людина займає в суспільстві, в певній соціальній системі чи в системі соціальних відносин, що передбачає для неї певні права і обов’язки, правила поведінки.

З наведеного щойно прикладу можна зробити висновок, що одна особа володіє соціальними статусами члена трудового колективу, чоловіка, батька, громадянина держави. Слід зазначити, що соцільних статусів є безліч, починаючи від статуса громадянина і закінчуючи, скажімо, статусом мешканця гуртожитку. Всі статуси поділяються на вроджені - ті, що ми отримуємо з народженням, наприклад, статус сина чи доньки; і набуті - ті, що ми набуваємо під час життя, наприклад, статус студента. Зрозумілим видається те, що кожен з нас володіє багатьма статусами відразу. Але ми знаємо, що кожен статус передбачає для нас різні права й обов'язки, тому, наприклад, вдома ми поводимося зовсім не так, як на роботі чи в громадських місцях. Це дало можливість авторам цієї теорії говорити про різні соціальні ролі особистості. Так, в сім'ї ми граємо одну соціальну роль (наприклад, чоловіка, дружини, батька, дитини тощо), в трудовому колективі - іншу, а в компанії друзів -третю. Неважко помітити, що соціальна роль напряму залежить від соціального статусу, і в особистості може бути стільки соціальних ролей, скільки в неї є соціальних статусів.

Дата добавления: 2015-05-26