Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Найнижчий клас 5 страница




За способом використання вільного часу людей можна поділити на декілька типів, жоден з яких не існує в "чистому" вигляді.

Перший тип - це люди, які прагнуть у вільний час максимально задовольнити свої духовні потреби у творчості. Другий тип пов'язаний з пошуком у вільний час насамперед розваг. Третій тип представляють люди, які більшу частину вільного часу віддають дому, сім'ї, дітям. До четвертого типу належать люди, які переважну більшість вільного часу присвячують спорту. Представники п'ятого типу у вільний час здебільшого зайняті громадською роботою. Люди шостого типу зацікавлені, насамперед, придбанням матеріальних благ. Сьомий тип об'єднує людей, чия діяльність має яскраво виражений антигромадський характер. І, нарешті, восьмий тип представляють люди, які розцінюють вільний час як "втечу від життя".

Отже, повне уявлення про вільний час дає можливість вивчення і його структури і його змісту. Це має велике значення в практичному плані, бо дає змогу виробити науково обгрунтовану методику раціонального використання вільного часу.

ПРОБЛЕМИ ПОЛІПШЕННЯ ЗМІСТУ ВІЛЬНОГО ЧАСУ МОЛОДІ

Молодь характеризується певними соціальними і психологічними відмінностями, які дають змогу виділити її в окрему соціальну групу. Молодь має свої психологічні особливості: інтенсивне формування самосвідомості, соціальної самооцінки, власної точки зору, установок, цінностей, осмислення явищ суспільного життя. Поступово формується соціальна позиція щодо себе, своєї поведінки та поведінки інших, планів на майбутнє тощо.

Однак, соціологічні дослідження виявили, що реальне проведення часу у багатьох молодих людей - це звичні дії, які не потребують цілеспрямованих зусиль. Так більшість студентів вибирає пасивні форми проведення вільного часу - читання газет, перегляд телепередач, спілкування з друзями, розваги тощо.

Отже, як бачимо, простежується орієнтація молоді на пасивні види діяльності, нехтування фізичною культурою та спортом, невелика кількість занять творчого характеру, відсутність цілеспрямованого вибору занять, що призводить до нераціонального використання вільного часу.

Важливим аспектом соціології вільного часу є вивчення самооцінки людиною використання свого вільного часу. Так, соціологічні дослідження, що проводилися серед молоді Львова, показали, що лише 52% опитаних задоволені способом проведення вільного часу, хоча багато хто з них волів би поліпшити його структуру. 35% опитаних оцінили структуру затрат вільного часу, яка у них склалась, негативно, а 13% опитаних не змогли однозначно висловитись про раціональність способів використання свого вільного часу. Серед видів занять, якими молоді люди бажали б займатись частіше, були названі читання -40%, відпочинок на природі — 36%, навчання й самоосвіта - 28%, творча і любительська діяльність - 17%, спілкування із сім'єю, друзями — 13%. На думку молодих людей використовувати вільний час з більшою користю їм заважає його нестача (таку думку висловили 23% опитаних), втомленість після роботи -15%, невміння правильно організувати свій вільний час - 10%, відсутність за місцем проживання установ культури і спортивних споруд – 8%. З цих даних чітко з’ясовуються контури проблеми раціонального використання вільного часу, шляхи її розв’язання.

Контрольні завдання:

1. Що вивчає соціолгія вільного часу?

2. Які завдання виконує ця галузь соціолгії?

3. Поясніть структуру вільного часу.

4. Які види діяльності охоплює структура вільного часу.

5. Які існують типи особистості відповідно до використання вільного часу?

 

Типи рефератів

1. Історія утворення і розвитку соціології вільного часу.

2. Соціальна цінність вільного часу.

3. Проблема використання вільного часу – одна з найактуальніших проблем сучасної молоді.

 

БЛОК V. Соціологічні дослідження

 

Тема 5.1. ПОНЯТТЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

• Що таке соціологічне дослідження

• Які є види соціологічних досліджень

• 3 яких елементів складається програма соціологічних досліджень

• Яка роль соціологічної вибірки

ПОНЯТТЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ РОЛЬ У СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ

У системі суспільних наук соціологія найбільш тісно зв'язана з філософією. Це пов'язано з тим, що обидві науки мають одинаковий об'єкт вивчення - суспільство з його характерними проявами. Тому й не дивно, що з надр філософії власне і бере початок соціологія. Але між цими двома науками є істотна відмінність. Філософія є виключно теоретичною наукою, а соціологія, у порівнянні з філософією, зробила неабиякий крок в бік практики.

Як відомо, соціологія має трьохрівневу структуру. Перший рівень - теоретична соціологія - включає в себе найбільш фундаментальні теоретичні концепції, які з'явилися в соціології з моменту виникнення її як науки. Другий рівень - спеціальні соціологічні теорії - містить в собі як елементи теорії, так і елементи практики. Але основна сутність теорій середнього рівня, як ще називають спеціальні соціологічні теорії - вивчення лише окремих сфер діяльності людини чи окремих соціальних категорій. До того ж практична сторона теорій середньоьго рівня дуже обмежена. Тому стає очевидним те, наскільки вагому роль відіграє третій рівень соціології -емпіричні дослідження у наданні соціології практичних обрисів. До того ж, саме практична сторона соціології закладає основне підґрунтя для вирішення головного завдання сучасної соціології - визначення проблем, які існують в житті суспільства з метою надання рекомендацій щодо їх вирішення.

Справді, соціологічні дослідження відіграють в демократичних державах значну роль. Їх головна функція - вивчення громадської думки. У багатьох країнах світу існують спеціальні дослідницькі заклади по вивченню громадської. думки, одним із яких є інститут Геллопа в США. Основне завдання цих закладів - з допомогою соціологічних досліджень вивчити думку більшості громадан і на їх основі надати пропозиції органам влади щодо вироблення поправок до законів, які задовольнять більшість громадян, що, по-суті, є основою демократичного суспільства.

Останнім часом в Україні, яка була вирвана з рук тоталітарного режиму, зріс інтерес до соціологічних досліджень. Разом з ним і кількість їх значно зросла. Жодне популярне періодичне видання, теле- чи радіокомпанія не обходяться без проведення соціологічних досліджень.

Соціологічне дослідження являє собою систему теоретичних і емпіричних процедур, які сприяють отриманню нових знань про досліджуваний об'єкт з метою вирішення конкретних теоретичних і соціальних проблем.

Зміст соцілогічного дослідження має приблизно такий вигляд:

1. Об'єкт дослідження. В соціології об'єктом дослідження можуть бути будь-які процеси й явища соціальної дійсності (соціальні, національні, демографічні, економічні тощо). З об'єктом тісно зв'язаний предмет дослідження. Предмет дослідження може збігатися з об'єктом, якщо предмет охоплює всі сторони об'єкта, але може й не збігатися, коли предмет охоплює лише окремі якості й характеристики об'єкта;

2. Суб'єкт дослідження. Ним може бути або соціолог-дослідник або група дослідників;

3. Мета дослідження. Будь-яке дослідження повинне спрямовуватися на досягнення певної мети, вирішення конкретних завдань;

4. Засоби дослідження. Це всі речі, які застосовуються в ході дослідження допомагають дослідникові в його роботі;

5. Результати дослідження. Це підсумок, якого досягає дослідник після виконання ним запланованої роботи.

ВИДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Поділ соціологічних досліджень на види залежить від ступеня складності, актуальності, мети, потреб замовників, наукової спроможності тощо.

Залежно від завданнь розрізняють фундамнтальні, прикладні та комплексні соціологічні дослідження. Фундаментальні дослідження спрямовані на виявлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов'язані, як правило, з вирішенням складних проблем суспільства та його масштабних складових частин (соціальні інститути, галузі та сфери життєдіяльності тощо). Прикладні дослідження використовують для вивчення шляхів, форм та засобів вдосконалення діяльності конкретних соціальних об'єктів. Комплексні дослідження проводять здебільшого з міждисциплінної проблематики, які поєднують у собі елементи фундаментальних та прикладних досліджень.

Дослідження залежно від затрат часу поділяють на довгострокові» середньострокові, короткострокові та експрес-дослідження. Експрес-дослідження потребують мінімальних затрат часу: від кількох днів до 1-2 місяців, короткострокові, як правило, тривають від 2 до б місяців, середньострокові - від б місяців до 3 років, довгострокові - більше 3 років.

Щодо об'єкта дослідження розрізняють монографічні, порівняльні, трендові та генетичні види соціологічних досліджень.

До монографічних відносять дослідження, в яких об'єкт визначається як представник класу об'єктів (робітники, студенти тощо). Порівняльні дослідження мають декілька різновидів. Так, порівнювати можна об'єкти за відповідними ознаками у різних чи в однакових умовах за різними ознаками. Дослідження, у яких порівнюються одні й ті ж особи, що належать до вибіркової сукупності, називають панельними. Трендовими називають повторні дослідження на тому самому об'єкті без дотримання вимоги збереження попередньої вибірки. Генетичним вважають дослідження процесів становлення та змін соціального об'єкта.

За типом логічних завдань дослідження поділяють на пошукові, описові і експериментальні. До пошукових ("розвідувальних") відносять дослідження, спрямовані на пошук, більш глибоке вивчення проблеми та шляхів її вирішення. Дослідження, спрямовані на відображення окремих елементів та структурних ознак об'єкта, його функцій та динамізму взаємовідносин, називаються описовими. Експериментальні дослідження дають нові знання дослідним шляхом.

ПРОГРАМА ПРОВЕДЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У науковій літературі з прикладної соціології зустрічаються різноманітні схеми проведення соціологічного дослідження. Та найбільш прийнятою, очевидно, Є та, що була розроблена відомим російським соціологом А. Здравомисловим. Він вважає, що в будь-якому дослідженні можна виділити п'ять основних етапів:

1. складання програми дослідження;

2. здійснення вибірки;

3. розробка методики дослідження;

4. збір матеріалу;

5. аналіз матеріалу і його узагальнення.

Етапи дослідження, як правило, відображаються в програмі дослідження, починаючи з вияснення досліджуваної проблеми, формування цілей і завдань дослідження, розробки його загальної концепції. Далі визначаються способи отримання потрібної інформації, проводиться заплановане дослідження, після чого настає етап підготовки матеріалів до опрацювання й аналіз отриманих даних відповідно до програми. На завершальному етапі здійснюється підготовка соціологічних таблиць, звітів, розробка практичних рекомендацій і соціальних прогнозів.

Після постановки проблеми розробляється програма дослідження. Створення та обгрунтування програми соціологічного дослідження - запорука його успішного проведення на якісно високому рівні.

Програма соціологічного дослідження – науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення соціолгічного дослідження.

Єдність наукового і практичного підходів до дослідження знаходить своє втілення у постановці центральних питань проблеми, які також фіксуються у програмі. Наприклад, питання про низьку продуктивність суспільної праці, по суті, зводиться до двох: які основні причини цього соціального явища і як добитися більш якісної і продуктивної праці.

Проміжною ланкою між проблемою і теоретичною моделлю є гіпотеза як своєрідне передбачення того, що можна приймати в процесі дослідження.

Першопочатковим елементом програми соціологічного дослідження звичайно є вибір теми дослідження і постановка мети заради якої й проводиться дане дослідження. Крім мети, часто формується проблема і завдання дослідження. Наступним етапом, передбаченим програмою, є план дослідження. План дослідження повинен якомога ширше відображати всі ті етапи і стадії, які планує провести дослідник в ході своєї роботи. В плані також фіксується, що і коли передбачається зробити в ході дослідження, тобто встановлюються конкретні часові рамки для кожного етапу зокрема, так і всього дослідження загалом. Важливим компонентом дослідження є проведення вибірки. Про велике значення правильної і чітко продуманої вибірки говорить такий історичний факт. У 1936 p. була спроба спрогнозувати президентські вибори у США. Тоді кандидатами на виборах були Ф. Рузвельт і А. Ландон. Редакція одного вельми популярного журналу вирішила провести опитування виборців за телефонними довідниками. По всій країні розіслали понад 10 млн. листівок з проханням назвати прізвище майбутнього президента. На їх розповсюдження, збір і обробку були витрачені величезні кошти. Згодом журнал поінформував, що на майбутніх виборах з великою перевагою президентом буде обрано А. Ландона. Як відомо, результати були протилежними.

Паралельне опитування здійснили соціологи Дж. Геллоп та Е. Роупер, спираючись на вибірку, яка нараховувала лише 4 тисячі респондентів. Їх прогноз майже повністю збігся з результатами виборів. Відтоді вибірка отримала визнання одного з провідних методів соціологічного дослідження.

Вибірка – науково обгрунтований підхід, що дає змогу робити висновки про об’єкт як ціле, спираючись на дані аналізу лише його окремих ознак.

Повноцінне осягнення вибірки неможливе без використання декількох спеціальних понять. До цих понять належать:

Генеральна сукупність - об'єкт соціологічного дослідження в єдності його суттєвих якостей та ознак.

Якщо, наприклад, об'єктом дослідження є місто, то його мешканців можна розглядати як генеральну сукупність.

Вибіркова сукупність — частина об'єктів генеральної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу.

Наприклад, при вивченні екологічних проблем окремого міста саме воно буде розглядатись як генеральна сукупність, а відібрані для цього окремі райони

- як вибіркова сукупність.

Одиниця відбору - елемент генеральної сукупності, що підлягає аналізу.

У прикладі з екологічною проблемою міста це: окремі райони міста, а також конкретні ознаки досліджуваного об'єкта - загазованість, запилення, забруднення, радіація та ін.

Одиниця спостереження - ознаки об'єкта, що підлягають аналізу.

Репрезентативність - принцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об'єкта параметрам генеральної сукупності.

Таким чином, при проведенні дослідження слід якомога точніше дотримуватися репрезентативності - від неї залежить точність результатів дослідження.

Наприклад, загальна чисельність робітників цеху - 1000 осіб; з них 200 -висококваліфіковані; 300 - середньокваліфіковані, 500 - малокваліфіковані. Для опитування необхідно відібрати 100 чоловік, які репрезентують думку загалу. Очевидно, що пропорція повинна бути такою: висококваліфікованих працівників - 20, середньої кваліфікації — ЗО, низької — 50.

Крім того, слід враховувати при проведенні вибірки й такі важливі ознаки як стать, вік, місце проживання, освіта опитуваних.

Наступним етапом програми є вибір метода дослідження. Метод слід обирати, орієнтуючись на доцільність його в залежності від мети і завдань дослідження, вибираючи такий, який найповніше задовільняв би мету дослідження, найоптимальніше сприяв би досягненню мети. Найчастіше в ході дослідження використовують такі методи як спостереження, опитування, аналіз документів, метод експерименту та метод соціометрії. З вибором метода тісно пов'язаний і вибір засобів дослідження - речей, які допомогають дослідникові в його роботі. Це природньо, так як певні засоби, що будуть ефективні при одному методові, можливо, будуть абсолютно неприйнятні при іншому.

З вибором метода і засобів дослідження завершується його підготовчий етап. Після цього дослідник займається безпосередньо збором інформації. Саме дослідник встановлює район, в якому буде збиратись інформація (під час вибірки), кількість її збору за добу, кількість суб'єктів, які займаються збором інформації і змінність їх роботи.

Наступним важливим етапом дослідження є обробка отриманої інформації.

Використовуючи методи математики та статистики, соціологія здійснює:

1. Компактний опис первинної соціологічної інформації;

2. Пошук та оцінювання зв'язків між ознаками досліджуваного суспільного явища;

3. Класифікацію ознак та об'єктів, побудову типологій;

4. Прогнозування тенденцій розвитку певного суспільного явища.

Загалом, обробку інформації можна поділити на три стадії:

1. Цифрова обробка;

2. Проведення аналізу отриманих результатів;

3. Розробка рекомендацій щодо виявлених в ході дослідження проблем, мета яких - усунути негативні тенденції у розвитку соціального явища чи об'єкта, що досліджувався.

Завершується проведення дослідження оформленням звіту, в якому вказується мета і завдання, які ставилися, проблема, що вивчалася, хід проведення дослідження, дані по результатах і висновки, об'єкти дослідження, рекомендації по вирішенню виявлених проблем.

Отже, програма проведення дослідження має такий вигляд:

1. тема, мета, завдання дослідження;

2. план;

3. вибірка;

4. вибір методів і засобів дослідження;

5. збір інформації;

6. обробка інформації:

- статистична обробка матеріалу;

- аналіз результатів;

- рекомендації;

7. оформлення звіту.

 

Контрольні завдання:

1. Що слід розуміти під соціологічним дослідженням та в чому полягають його основні функції?

2. Які елементи включає в себе зміст соціологічного дослідження?

3. Що визначає зміст та особливості різних видів соціологічних досліджень?

4. Що таке програма соціологічного дослідження? Які елементи її складають?

5. В чому полягають особливості складових блоків програми?

6. Поясніть сутність вибірки як метода соціологічних досліджень.

7. Проведіть вибірку за такими параметрами:

генеральна сукупність - 5000 чоловік

вибіркова сукупність - 100 чоловік

жінки - 2400 чоловік

з них -1200 - до ЗО p.; 900 - від ЗО до 55 p.; 300 - більше 55р.

1800 з вищою освітою; 500 з середньою і середньо спеціальною; 100 - з неповною середньою.

Чоловіки - 2600 чол.

з них -1300 - до 30р.; 1100 - від ЗО до б0р.; 200 - більше 60 p. 1600 - з вищою освітою; 800 - з середньою і середньою спеціальною; 200 - з неповною середньою.

Теми рефератів

1. Місце і роль соціологічних досліджень у вивченні соціальної реальності.

2. Соціологічне дослідження: поняття, функції, види.

3. Значення методу вибірки у соціологічній практиці.

 

 

Тема 5.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ТА АНАЛІЗУ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

• Які є методи збору, обробки та аналізу соціологічної інформації

• Як проводити опитування

• Що теке соціометрія

МЕТОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ЙОГО СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ

Як вже зазначалося вище, основними методами соціологічних досліджень, є спостереження, опитування і його різновиди, аналіз документів, експеримент і метод соціометрії. Але все ж таки з зазначених методів соціологи найчастіше користуються спостереженням, опитуванням і соціометричним методом. Спробуємо розібратися в характерних особливостях цих методів, розглянемо їх позитивні і негативні сторони, проаналізуємо методику проведення соціологічних досліджень саме за цими методами.

У широкому розумінні будь-яке наукове знання починається з безпосереднього спостереження, сприйняття реальної діяльності.

Спостереження у соціології – реєстрація соціальних процесів, явищ або їх окремих елементів.

Спостереження як джерело інформації має свої специфічні особливості. Спостерігати можливо тільки те, що відбувається у присутності соціолога. Це суттєво ускладнює дослідження. Процедура спостереження трудомістка. Дослідник у спостереженні безпосередньо контактує і взаємодіє з реальними соціальними явищами.

Переваги методу спостереження роблять його важливим джерелом інформації при аналізі соціальних процесів, явищ. Спостереження дає змогу безпосередньо стикатися з конкретними проявами важливих соціальних явищ і процесів в усій складності зв'язків і залежностей, які впливають на них. Воно допомагає конкретизувати і поглибити уявлення процесів і явищ, відтворюваних на основі інших джерел інформації.

Сприйняття дослідником соціальної дійсності неодмінно потрапляє під вплив світогляду, що відображає інтереси певних соціальних груп. Тому соціолог повинен бути обережним у своїх висновках, оскільки він може одержати недостовірну інформацію, а відповідно його висновки, а отже і рекомендації будуть недостатньо обгрунтованими або й хибними.

Суттєва особливість спостереження у соціології полягає в емоційності сприйняття соціологом об'єкта спостереження. Немає неупереджених дослідників, і про це теж не слід забувати, дбаючи про об'єктивність даних спостереження. Ще одна особливість - складність, а інколи неможливість повторного спостереження. Тому до спостереження треба ретельно готуватися. З цієї причини воно рідко може бути основним методом збору інформації. Як правило, спостереження використовують разом з іншими методами.

Види спостереження можна класифікувати, спираючись на різні ознаки. Передусім спостереження класифікують, зважаючи на умови їх організації, а також на місцезнаходження дослідника.

Польове спостереження - спостереження, яке застосовують у реальній життєвій ситуації. Значна частина соціологічних робіт є результатом польових соціологічних досліджень, які особливо придатні у дослідженнях розвідувальних та аналітичних типів або на відповідних етапах комплексного дослідження.

Лабораторне спостереження - таке спостереження, за якого умови навколишнього середовища визначає дослідник. Його найчастіше застосовують в експериментальних дослідженнях або на етапі експериментальної перевірки гіпотез. При лабораторному спостереженні широко застосовують різноманітні технічні засоби.

Включене і невключене спостереження розрізняють залежно від ступеня активності спостерігача в досліджуваній ситуації.

Невключене спостереження — спостереження, за якого дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, тобто є зовнішнім спостерігачем.

Характерний приклад невключеного спостереження - спостереження за масовими процесами, коли спостерігач знаходиться на достатній відстані від об'єкта спостереження, щоб зафіксувати весь перебіг процесу, а також спостереження, мета якого - описати соціальну атмосферу, в якій відбувається подія.

Включене спостереження - спостереження, за якого дослідник тією чи іншою мірою безпосередньо включений в досліджуваний процес.

Ступінь включеності спостерігача у досліджувану ситуацію може коливатися у досить широкому діапазоні: від пасивного спостереження, яке близьке до невключеного і подібне до спостереження "через скло", до активного спостереження, коли соціолог настільки зливається з групою дослідження, що її члени починають вважати його "своїм" і відповідно до нього ставляться.

Існують різні типи включеного спостереження. Один з найпоширеніших - коли спостерігач і його дослідницька мета невідомі тим, за ким він веде спостереження. На виробництві він може виступати в ролі практиканта чи стажера, а спостерігаючи за лекціями, зборами, - в ролі їх звичайного учасника. Найскладнішою є позиція спостерігача, коли він у ролі члена стабільного невеликого колективу. Нова особа своєю присутністю може внести в його життя певні зміни, що, безумовно, вплине і на колектив. Аби мінімізувати порушення традиційного життя колективу, спостерігачеві доцільно бути у ролі рядового члена колективу, триматися збоку і не виявляти підвищеного інтересу до того, що відбувається, більше слухати і спостерігати і ставити якомога менше запитань.

Застосування включеного спостереження мусить бути морально обгрунто­ваним. Ніхто не має права спостерігати за явищами і подіями, які люди спеціально приховують від сторонніх. В іншому випадку дослідник не приховує своєї ролі, за згодою колективу спостерігає за його життям протягом певного часу, маючи можливість спілкуватися з його членами, брати участь в обговоренні різноманітних проблем.

Щодо мети, характеру та об'єкта, спостереження поділяють на дискретні, пошукові, вузькоспеціалізовані, самоспостереження.

Дискретне спостереження - спостереження, за якого досліджуваний процес не має суспільного характеру.

Пошукове спостереження — спостереження, яке використовують з метою пошуку фактів, коригуючи тему дослідження.

Вузькоспеціалізоване спостереження — спостереження, яке виділяє з об'єкта дослідження соціальне явище, що є метою наукового пошуку.

Самоспостереження - спостереження, яке дає змогу заглянути в приховану сферу досліджуваного процесу.

СУТНІСТЬ ТА ВИДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ОПИТУВАННЯ

Серед методів збору первинної інформації' в соціології особливе місце посідає метод опитування.

Опитування – метод збору соціалогічної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного), шляхом реєстрації відпдвідей респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження. '

З його допомогою можна одержати інформацію, не завжди доступну прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним джерелом є людина - безпосередній учасник, носій досліджуваних явища чи процесу. Словесна інформація, одержана завдяки цьому методові, значно багатша і, загалом, надійніша, ніж несловесна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню й аналізу. Достоїнством методу опитування є також його універсальність. Вона полягає в тому, що при опитуванні реєструють і мотиви діяльності індивідів, і результати їх діяльності.

При опитуванні надто важлива взаємодія дослідника та опитуваного. Соціолог втручається у поведінку респондента, що звичайно не може не позначитися на результатах дослідження. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації, одержаної методом опитування. Плануючи збір інформації, соціолог повинен враховувати умови, які можуть впливати на її якість. Однак врахувати всі умови практично неможливо. Невраховані умови є випадковими чинниками. Наприклад, випадковими можуть стати місце і обставини проведення опитування. Ступінь незалежності інформації від впливу випадкових чинників, тобто її стійкість, називається надійністю інформації.

Важливе значення у соціологічному дослідженні має достовірність одержаної інформації, коли відмінності між людьми за вимірюваною характеристикою, виявлені в результаті дослідження, відповідають справжнім відмінностям за цією характеристикою.

Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:

• сприйняв потрібну інформацію;

• правильно зрозумів її;

• зміг згадати, якщо необхідно, події минулого;

• обрав адекватну відповідь на поставлене запитання;

• зміг адекватно втілити відповідь у слова.

Важливо також, щоб опитуваний не тільки міг, але й хотів щиро відповісти на питання.

Опитування класифікують за різними критеріями. За характером взаємозв' язків соціолога і респондента опитування поділяють на заочні (анкети) і очні (інтерв'ю), кожен з яких має свої різновиди. За ступенем формалізації — на стандартні і нестандартизовані (вільні). За частотою проведення — на одноразові і багаторазові. Бувають опитування суцільні і вибіркові.

Розглянемо два найбільш поширених види опитування - анкетування і інтерв'ю.

Анкета – тиражовий документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов’язаних між собою за встановленими правилами.

У звязку з тим, що анкету заповнює респондент самостійно, особливо важливе значення мають її композиція, розташування запитань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення. Суттєве значення має і зовнішній вигляд анкети: якість паперу, чіткість шрифта. Текст запитання і запропоновані варіанти відповідей доцільно друкувати різними шрифтами. Обсяг анкети має враховувати те, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40-50 хвилин.

Починається анкета зі вступної частини, в якій зазначають, хто, з якою метою проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення, зосереджують увагу на способи повернення заповненої анкети. Далі вміщують контактні запитання. Їх мета - зацікавити респондента. Ці питання повинні бути простими за формулюванням, а відповіді на них - достатньо легкими. За ними настає черга для основних запитань, які й 'Постачають" сутнісну інформацію. Їх зміст повністю визначається цілями і завданнями дослідження.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 618; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.111 сек.