Взаємозв’язокфілософії права та історіївчень про право

Філософія права - наука, яка вивчаєсвітоглядні, гносеологічні, аксіологічні, антропологічніоснови права як регулятора суспільнихвідносин у їхвзаємодії з індивідом, суспільством і державою.

Філософія права як наука

Класична філософія та некласична філософія

Класичнау своїх міркуваннях виходила із того, що:

1) Буття є цілісне, глибинно узасаднене, внутрішньо концентроване;

2) Розум є вищою і найціннішою частиною людської психіки та найкращою людською здібністю;

3) Розум здатний висвітлити глибини психіки й орозумнити їх;

4) За допомогою розуму людина спроможна належним чином органі­зувати своє життя і взаємини з буттям.

Некласична філософія протиставила цим тезам філософської класики принципово інші:

1) Говорити про буття безвідносно до людського сприйняття й уявлення безглуздо; ми можемо судити лише про те, що ввійшло в контекст нашого сприйняття і знання; поза цим питання про буття залишається відкритим;

2) На перший план у людській психіці виходять чинники, які за своєю природою нерозумні або позарозумні; масштабами й силою дії вони перевершують розум;

3) Оскільки нерозумні чинники психіки потужніші, то розум нездатний їх опанувати;

4) Розум не лише не сприяє гармонізації людського життя, а іноді заважає цьому.

Як бачимо, за вихідними спрямуваннями думки некласична філософія принципово відрізняється від класичної, що дає підстави стверджувати: під час виникнення некласичної філософії відбулася зміна парадигми (норми, взірця) філософського мислення. До наведеного порівняння слід додати лише одне: йдеться про панівні тенденції. У реальному розвитку філософії можна знайти і певні винятки з цих тенденцій, але вони не впливають на картину процесу зміни парадигми загалом.

Важливо також врахувати й те, що симптоми та ознаки некласичності проявили себе не лише у філософії: у літературі їх пов’язують із творами німецьких та австрійських романтиків, у живопису – із появою спочатку імпресіонізму, а потім – абстракціонізму, супрематизму та ін.; подібні ж тенденції спостерігались у музиці.

Як специфічнафілософсько-правоватеоріяфілософія права передбачаєздатністьсуб'єктівправосвідомості, обмірковуючифакти правового життя, виходити за межісуто правового підходу, осмислюватиїх в контекстізагальнихфілософськихкатегорійсвіторозуміння, таких, як добро і зло, свобода і поневоленнятощо. Філософсько-правоварефлексіянароджуєтьсятоді, коли виникаютьпитання про визначальніцілі, цінності і смислибуття, яківизнають у своїйсоціальнійдіяльностісуб'єктиправосвідомості і правовідносин.

8. Філософія права як навчальнадисципліна

Філософія права – церозділфілософії та юриспруденції, якийзаймаєтьсядослідженнямсенсу права, йогосутності та поняття, йогомісця у світі, йогоцінності та значимості, йогоролі в життілюдини, суспільства і держави, у долях народів і людства.

Структура філософії права. За своєю структурою філософія права близька до структуризагальноїфілософії. У нійможуть бути виділенінаступніосновнірозділи:

1) онтологія права, у якомудосліджуютьсяпроблемиприроди права і його основ, буття права і форм йогоіснування, зв'язку права ізсоціальнимбуттям і йогомісцем у суспільстві;

2) антропологія права, у якомурозглядаютьсяантропологічніоснови права, поняття «правовалюдина», права людини як вираженняособистісноїцінності права, а такожпроблеми статусу інституту прав людини в сучасномусуспільстві, права людини в конкретному соціумі, співвідношенняособистості і права і т.д.;

3) гносеологія права, у якомудосліджуютьсяособливостіпроцесупізнання в сфері права, основніетапи, рівні і методипізнання в праві, проблема істини в праві, а такожправова практика як критерійправовоїістини;

4) аксіологія права, у якомудосліджуєтьсяцінність як визначальна характеристика людськогобуття, спосіббуттяцінностей, аналізуютьсяосновніправовіцінності (справедливість, воля, рівність, права людини і т.д.), їх «ієрархія» і способиреалізації в умовахсучасноїправовоїреальності. До сфериінтересівправовоїаксіологіїтакожінодівідносятьпитанняспіввідношення права з іншими формами ціннісноїсвідомості: мораллю, політикою, релігією, а такожпитання про правовийідеал і правовийсвітогляд;

5) у структуріфілософії права можнавиділити і прикладнийрозділ, у якомурозглядаютьсяфілософськіпроблемиконституційного права (правовадержавність, поділвлади, конституційнаюрисдикція), цивільного права (договір і зрівняннязбитків і прибутку, власність), процесуального і карного права та ін.

6) Діалектика права (вивчаєсуперечності). 7) Логіка права (право – целогічна система)

Дата добавления: 2015-05-26