Концепція онтологічної структури права Артура Кауфманна

Свобода як онтологічна сутність права

Сама реалізація - це виділення із середнього рівня. Закон же заганяє всіх в середній рівень. “Сірі” вигадали закон щоб вижити. Геній - це нормальна людина, яка реалізувалася, всі інші – недолюди.

Вищий прояв влади – це народження надлюдини як вищої форми твор­чої самореалізації. Людина є лише початковий пункт переходу до надлюдини. Ми повинні подолати в собі людину і стати надлюдиною.

Самореалізація і проявляється у владі. Влада розуміється не тільки в по­літичному значенні, а й в будь-яких інших: інтелектуальна, творча, естетична, фізична. Влада як зверхність над іншими. Тому кожний щоб самореалізува­тися повинен збільшувати свою силу, боротись за владу.

Наша мораль з її принципом справедливості, добра, рівності – мораль для слабких. Рівність - це форма захисту слабких. Ідетотальна війна слабких проти сильних за допомогою реалізації через право згаданих принципів. Про яке право можна говорити, коли в його основі ті ж принципи?

Мета права – дати можливість кожному реалізуватися. Але ж воно зага­няє всіх в середню норму права. В нас самих вже закладено потяг до пору­шення закону – через потяг до задоволення власної гідності як зверхності над іншими в самих різних формах.

В структурі волі людини закладено потяг до подолання середнього рі­вня. З одного боку – мета в праві вплинути на волю суб`єкта правовідносин, з іншого – в самій структурі волі закладено механізм подолання правової норми.

Як наслідок виникає надзвичайної значимості проблема права. Яким чи­ном законодавство повинно вплинути на волю людини, щоб правова поведінка суб`єкта була не вимушеною, а як наслідок власного усвідомлення цінності права, як умови самореалізації людини? Чому людина без права не може бути повноцінною людиною?

Виділяють 3 аспекти розуміння свободи:

1) У загальному розумінні, свобода – це можливість або здатність суб’эктів діяти самостійно та незалежно одне від одного, досягати своїх цілей та інтересів, відповідально співвідносити їх з інтересами та цілями суспільства.

2) Аксіологічний аспект: свобода – це найвища цінність.

3) Онтологічний аспект: свобода – це бажаний спосіб буття.

Виділяють:

- Свобода,як можливість вибору

- Свобода,як пізнана необхідність

З 1-го боку, право – це можлива поведінка,а 2-го – право закріплює певну свободу.

І саме межею між свободою і свавіллям є право. Поза правом свобода є нереалізованою і незахищеною. Чим більша свобода,тим більша має бути відповідальність.

Існує онтологічна відмінність між сутністю і існуванням права.

Природні явища – їх сутність та існування одночасно присутні. Людина – існування і сутність, людина покликана в майбутньому реалізувати свою сутність.

Сутність права – це неявна присутність в позитивній нормі природно-правової справедливості, похідної від буття.

В природі існує онтологічний принцип справедливості. В суспільстві і в людських відносинах він тією чи іншою мірою лише проявляється. Позитивне законодавство повинно виявити онтологічну справедливість і реалізувати її в праві.

Дата добавления: 2015-05-26