Воля як субстанція правовідносин

Природне право як онтологічна концепція права

Природне право – це таке право,що виражає об’єктивні цінності і потреби людського буття (справедливість,рівність,свобода, гідність)

Ознаки:

· Завжди збігається з мораллю

· Має метафізичний (філософський) характер

· Охоплює вчення,що виводять право з природи людини та її невід’ємні права

· Передбачає пріоритет суб’єктивних прав перед об’єктивними

· Завдяки такій концепції, почали розмежовувати поняття «право» і «закон».

Сутність ідеї природного права полягає в тому, що поряд із правом, створеним людь­ми і вираженим у законах (позитивним правом), існує природне пра­во - сукупність вимог, у своїй вихідній основі породжених безпосе­редньо, без людської участі самими об'єктивними умовами життєді­яльності людини, тобто природним ходом речей. Норми природного права покликані захищати права людини, що зумовлені особливостями його природи. Це - право на життя, продовження роду, спілкування, самоствердження, власність, особисту гідність, вільне волевиявлення, свободу совісті, думки, слова тощо. Природно-правові доктрини при­пускають, що всі ці права є безумовним надбанням людини і дані їй вже самим фактом її народження та існування як людини.

Природно-правовий підхід при розгляді питань права має істотне значення ще й тому, що вимоги природного права містять безумовну непохитність, категоричність, непідвладність конкретним ситуаціям (у тому числі свавіллю окремих осіб), незворотність.

Воля – феномен саморегуляції суб’єктом своєї поведінки і діяльності, який забезпечує векторну орієнтацію іманентних станів свідомостіна об’єктивовану екстеріорну мету та концентрацію зусиль на досягнення останньої.

- сполучна ланка діяльнісного акту, який забезпечує єдність суб’єктивної і об’єктивно-предметної складової, транслюючи імпульс потреби в імпульс до дії

- в акті волі суб’єкт об’єктивує (за допомогою усвідомлення по­треби), легітимує (на підставі здійснення вибору) і санкціонує як мету суб’єктивне бажання

Усвідомлюючи надзвичайне значення волі в житті людини і в соціально-іс­торичному процесі, Шопенгауер ставив волю в основу буття. Світ як розви­ток світової волі. Дія і прояв волі – прогрес. “Де немає волі, немає і буття”. А. Шопенгауер перетворив суб`єктивну волю на світову волю.

Світова воля Шопенгауера в концепції Ф.Ніцше трансформується у волю до влади. Ніцше розкрив такі аспекти природи волі, які значною мірою зумовлюють правову поведінку людини.

Специфіка: у Ніцше людина – це воля до влади, де її немає, немає і лю­дини. Воля до влади – це природний генетичний інстинкт людини. Це боро­тьба за виживання і спосіб самореалізації.

Дата добавления: 2015-05-26