Погляди сучасних американських соціологів

Індустріальна соціологія.

Індустріальна соціологія та проблеми, що досліджуються у її межах

Індустріальна соціологія є одним з основних напрямів емпіричної

соціології Заходу, що досліджує сферу виробництва, нивчає трудові

відносини людей на підприємстві і розробляє практичні рекомендації щодо

підвищення ефективності виробництва. Головні концепції цього напряму

зародилися в США, потім поширилися у Великобританії, Німеччині, Японії,

Франції та інших країнах.

Індустріальна соціологія почала формуватися наприкінці XIX – на початку

XX ст.

У межах індустріальної соціології на той час розв'язувалися такі

проблеми: 1) посилення заінтересованості робітників у праці, тобто її

стимулювання і підвищення продуктивності; 2) визначення

найраціональніших форм взаємодії різних соціальних груп, що послаблювали

б чи навіть усували соціальні конфлікти.

Представники індустріальної соціології вивчають проблеми промислового

виробництва, намагаються узагальнити реальний досвід управління ним,

досліджують соціально-трудові відносини і розробляють рекомендації щодо

їх удосконалення (соціальна інженерія). Отже, індустріальна соціологія –

це прикладна галузь соціології. Вона з позицій підприємців і керівників

промислових підприємств вивчає соціальні наслідки науково-технічного

прогресу на підприємстві, їх вплив на різні сфери життєдіяльності

суспільства, зокрема, на сферу трудової діяльності людини.

Засновниками сучасного структурного функціоналізму вважають американських соціологів Толкотта Парсонса (1902-1979) і Роберта Мертона (нар. у 1910), які у своїх працях творчо використовували ідеї Г.Спенсера, Е.Дюркгейма, М.Вебера та інших своїх попередників.

При структурному підході об'єкт дослідження (суспільство, соціальний інститут чи соціальний процес) складається з одиниць чи елементів, які входять до його складу і утворюють певну структуру. Функціональний підхід з'ясовує зв'язки між елементами і цілим, а також способи їх функціонування. При цьому соціолог розглядає можливі стани системи, допустимі сполучення елементів у ній, визначає набір функцій як способів поведінки, що притаманні даному системному об'єкту за умови збереження його структурної цілісності.

Для Парсонса система є сталим комплексом соціальних дій, які повторюються і взаємопов'язуються. Тоді соціальна система дня нього виступає усталеним комплексом мотивованої людської поведінки. Соціальну структуру утворює система соціальних відносин людей, що діють, виконуючи певні соціальні ролі стосовно один одного. Отже, роль — це одиниця соціальних відносин. У ролі, яку виконує індивід, поєднуються мотиви його дій з очікуваннями щодо дій інших індивідів. Саме поняття ролі з'єднує підсистему індивіда, який діє, з певною соціальною структурою, що зображено на схемі.

Парсонс намагається не лише розробити правила структурно-функціонального аналізу будь-якої соціальної системи, але й визначити сукупність необхідних умов для всіх соціальних систем. Кожна соціальна система повинна задовільняти певні фізичні потреби своїх членів таким чином, щоб вони могли вижити. Вона повинна мати також певні засоби розподілу матеріальних ресурсів; сформувати процес соціалізації людей, тобто їх входження у суспільство і підкорення їх конкретним нормам поведінки, які діють у цій системі. Кожна система повинна мати певну організацію видів діяльності і засоби, щоб успішно боротися з порушеннями, використовуючи форми примусу або, навпаки, спонуки. У цій системі соціальні інститути повинні бути сумісними між собою і функціонувати злагоджено. Кожне суспільство на доповнення до норм повинно виробити і мати певні цінності культури.

Дата добавления: 2015-05-26