Тема 13. Типи мовлення

1. Монолог, його особливості.

2. Типи монологічного мовлення.

3. Опис, структура опису.

4. Структурні особливості розповіді.

5. Роздум. Структура роздуму.

6. Діалогічна форма мовленнєвого спілкування.

7. Трилог і полілог.

Література

1. Стельмахович М.Г. Розвиток усного мовлення на уроках української мови в 4-8 класах. - К., 1976.

2. Стельмахович М.Г. Система роботи з розвитку зв¢язного мовлення в 4-8 класах. - К., 1981.

3. Капинос В.И. и др. Развитие речи: теория и практика обучения: 5-7 кл. -М., 1991.

4. Пустовалов П.С., Сенкевич М.П. Пособие по развитию речи. - М., 1987.

5. Практикум по развитию речи. Ч. І. Под ред. Г.Г.Городиловой, А.Г.Хмар?. Л., 1988.

Короткий зміст теми

За кількістю учасників використовуються такі формули мовлення, як монолог, діалог, трилог і полілог.

1. Монологічне мовлення - це письмове або усне висловлювання однієї людини з метою повідомлення, впливу або стимулювання до дії, це розгорнене мовлення, звернене до себе або до інших, яке підпорядковане одній темі, має певні задум і композицію. Монолог готують завчасно: підбирають матеріал і будують відповідно до складеного плану. Монолог мало залежить від ситуацій та умов, він не підтримується і не керується питаннями чи зауваженнями співрозмовників. Монологічне мовлення вважають складнішим від діалогічного. Хоч із цим твердженням згодні не всі науковці, які досліджують усне мовлення. Діалогічне мовлення і порівняльна характеристика монологічного і діалогічного мовлення вимагають детального, досконалого дослідження українськими мовознавцями.

2. Вибір способу викладу монологу визначається комунікативною метою висловлювання. Якщо потрібно що-небудь описати (явище, портрет, предмет тощо), вибирається такий тип мовлення як опис. Якщо необхідно розказати про певну подію, епізод, факт суспільного життя або історії, використовується розповідь. Коли ж треба що-небудь довести, відстояти ту чи іншу точку зору, пояснити якийсь процес чи явище, вибирають відповідний тип мовлення - роздум.

3. Опис - це зв¢язний текст, який дає словесне зображення основних ознак предмета, явища, особи в усній чи письмовій формі. Найбільш характерною ознакою опису є те, що в ньому речення перебувають у відношеннях одночасовості (перелічуються існуючі на момент описування ознаки, дії, стану тощо). Темами для описів можуть бути речі, тварини, портрет, інтер¢єр, пейзаж, людина, внутрішні її переживання, відтворення подій тощо.

Розглянемо приклад опису природи:

Увесь небокрай горів дивним палахкотінням. Сонце сідало, немов розпечений кулястий дирижабль. Ось воно черкнулось обрію, занурилось за темну лінію виднокола, потім - увійшло за край землі, а затим червоний диск блиснув над обрієм і зник. Хоч небо все ще палахкотіло, жита й пшениці купались у тому багряному сплескові, і молоді, не затужавілі колоски одсвічувались червоною міддю (Г.Тютюнник).

Описи можуть бути виконані в науковому, художньому і діловому стилях.

В описах наукового і ділового стилю ознаки предмета розкриваються точно, логічно, послідовно. Для прикладу візьмемо науковий опис:

Незабудка - від родини шорстколистих. Багато- або однорічні трави з суцільними довгастими листками. Квіти правильні, блакитні, рідше білуваті або блідо-рожеві, зібрані в завиток. Плід складається з чотирьох трикутно-яйцевидних блискучих горішків. Відомо 40 видів. В Україні зустрічається 19 видів. Найпоширеніші: незабудка лісова з блакисними, часом блідо-рожевими квітками. Деякі незабудки декоративні.

Науковий опис позбавлений емоційності та образності, як і діловий. Для ділового опису характерний виклад відповідно до перевірених фактів, до об¢єктивної дійсності. Наприклад:

Загубилася трирічна дівчинка. Звати Оля. Одягнена в біле платячко у червону клітинку. На голові - біла панама. На лівій руці невелика родима пляма. Хто знає, де знаходиться дівчинка, просимо повідомити...

Художній опис теж правдиво відображає предмет, але в яскравій, образній формі, на основі особистих вражень автора. Розглянемо приклад:

Незабудка... Яке ласкаве ім¢я! Заслужила. Квітка ця з п¢ятьма пелюстками, синіми-синіми, ніжнішими від неба, а в самій середині - жовте серденько. Незабудки не вигоряють, не відцвітають, не тьм¢яніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м¢яке, чисте, довірливе. Подивишся - і не забудеш. У квітці незабудки ніби поєднані разом і краса, і простота, і вічність. Якщо б (припустимо на мить) на землі не було ніяких інших квітів, крім цієї, ми все одно знали б, дивлячись на незабудки, як чудово виглядають квіти.

Опис здебільшого складається з трьох частин: у першій передається загальне уявлення від описуваного предмета, тварин, тощо (назва предмета і його призначення); у другій дається опис частин, деталей, говориться про окремі ознаки (матеріал, форму, розмір, колір); в третій робляться висновки.

4. Розповідь - це зв¢язний текст, усний чи письмовий, який передає повідомлення його автора переважно про якусь важиву подію. Речення в розповіді перебувають у відношенні послідовності.

Зміст розповіді виражається у формі минулого або (з метою художнього осучаснення минулої події) теперішнього часу. Розповідь складіється з трьох частин: зав¢язки, кульмінації та розв¢язки. Зав¢язка - епізод, яким починається розвиток сюжету і від якого залежить розвиток наступних подій. Кульмінація - момент піднесення, напруження у розвитку дії. Розв¢язка - заключна дія, що виступає як результат розвитку подій.

Для прикладу розглянемо таку розповідь:

Батько з сином збирають сіно. Батько на гарбі, син долі. Стоячи на копиці, син з великим зусиллям вириває вилами з-під ніг лише невеличкі жмутки сіна. Держак в його руках гнеться підковою. Раптом - трісь!

- Тату!

- А що там таке? - обізвався старий зверху.

- Дивіться, - вигукнув син, витираючи піт, - дивіться, тату, який я сильний... - додав він, показуючи поламаного держака.

- Ні, сину, - відповів батько,- ти не сильний, а дурний.

(Н. тв.)

Аналізуючи дану розповідь, увага зосереджується на тому, що: а) в основу розповіді покладено життєвий випадок; б) виклад матеріалу викликає певний інтерес; в) у будові чітко виділяються три частини: зав¢язка (батько з сином збирають сіно); кульмінація (ломиться держак); розв¢язка (думка батька про розум сина); г) усі вчинки вмотивовані, причини дій пояснені; ґ) у тексті немає зайвого слова; д) сам випадок висвітлений із достатньою повнотою; е) зміст переконливий, показана ситуація вірогідна.

Відомі такі розповіді: - про враження від картини, - на основі поданого сюжету, - на основі побаченого або почутого тощо.

Розповіді на основі почутого властиві такі компоненти:

1. Вступ:

а) за яких обставин почута розповідь;

б) хто розповідав;

в) стисла характеристика оповідача.

2. Основна частина:

а) враження від почутого.

3. Закінчення:

а) враження від почутого;

б) власне бажання.

Нерідко розповідь об¢єднує низку джерел - конкретний випадок із життя на основі власного досвіду, побачене й почуте. Ось зразок такої розповіді:

Дата добавления: 2015-05-26