№
| Текст завдання
| A
| B
| C
| D
| E
|
1.
| Хто з філософів Нового часу поєднав індуктивний і дедуктивний методи пізнання
| Ф.Бекон
| Р.Декард
| Т.Гоббе
| Н.Макіавсялі
| Джордано Бруно
|
2.
| Філософія, як галузь теоретичного знання була виділена
| Арістотелем
| Платоном
| Ціцероном
| Демокрітом
| Гераклітом
|
3.
| Ф.Бекон у філософському вченні про процес пізнання розрізняв:
| Плодоносне знання
Світлоносне знання
| Світлоносне знання
Якісноносне знання
| Якісноносне знання
Позитивне знання
| Раціональне знання Плодоносне знання
| Позитивне знання
Негативне знання
|
4.
| Утопічна соціальна теорія належать мислителю епохи Відродження:
| Леонардо да Вінчі
| Томасу Мору
| Ніколо Макіавеллі
| Рене Декарту
| Томасу Гобсу
|
5.
| Термін «онтологія» був введений філософом
| Анаксіменом
| Фалесом
| Гокліоніусом
| Гераклітом
| Піфагором
|
6.
| Творцем німецької класичної філософії являється:
| І.Кант
| Л.Гегель
| Фіхте
| Фейєрбах
| Шеллінг
|
7.
| Створення геліоцентричної системи світу належать філософу епохи Відродження:
| Леонардо да Вінчі
| Миколі Коперніку
| Ніколо Макіавеллі
| Данте Алігьєрі
| Томасу Гобсу
|
8.
| Ранньою формою світогляду є:
| міф
| релігія
| філософія
| переконання
| аксіологія
|
9.
| Представниками філософії епохи Відродження були:
| Леонардо да Вінчі
Ніколо Макіавелі
Томас Гобс
Реш Декарт
| Фракческо Петрарка
Леонардо да Вінчі
Ніколо Макіавелі
Томас Гоббе
| Данте
Алігьєрі
Франческо Петрарка
Леонардо да Вінчі
Ніколло Макіавелі
| Шарль Луї де Монтеск'є
Дента Алігьєрі
Леонардо да Вінчі
Ніколо Макіавелі
| Ніколо Макіавелі
Ніколо Макіавелі
Реш Декарт
Томас Гобс
Фракческо Петрарка
|
10.
| Представниками німецької класичної філософії були:
| І.Кант
Л.Гегель
Й.Фіхте
Фейєрбах
Д.Берклі
| Й.Фіхте
Л.Гегель
І.Конт
Фейєрбах
Шеллінг
| Ф.Шеллінг
Д.Лукач
Д.Берклі
Л.Гегель
І.Кант
| Д.Берклі
І.Кант
О.Конт
Л.Гегель
Шелінг
| Л.Гегель
О.Конт
Г.Спенсер
Й.Фіхте
Д.Лукач
|
11.
| Предметом філософії є:
| Мислення
Суспільство
Людина
| Суспільство
Природа
Мислення
| Природа
Людина
Мислення
| Буття
Мислення
Природа
| Природа
Буття
Мислення
|
12.
| Найбільш вивченими історичними формами світогляду є
| Міф
Релігія
| Релігія
Філософія
| Філософія
Методологія
| Буття
Релігія
| Міф
Міфологія
|
13.
| Засновником індуктивного методу пізнання являється:
| Н.Макіавсялі
| Р.Декард
| Ф.Бекон
| Т.Гоббе
| М.Копернік
|
14.
| Засновником дедуктивного методу пізнання являється:
| Ф.Бекон
| Р.Декард
| Н.Макіавсялі
| М.Копернік
| Джордано Бруно
|
15.
| Вчення про цінності виконує функція філософії:
| Онтологічна
| Аксіологічна
| Гносеологічна
| Пізнавальна
| Методологічна
|
16.
| В епоху Відродження в філософії можна визначити такі періоди:
| Гуманістичний
Платонічний
Натурфілософський
| Позитивістський
Платонічний
Гуманістичний
| Платонічний
Раціоналістичний
Гуманістичний
| Натурфілософський
Гуманістичний
Раціоналістичний
| Сесуамістичний
Раціоналістичний
Гуманістичний
|
17.
| Аксіологія це -
| Вчення про буття
| Вчення про пізнання
| Вчення про цінності
| Вчення про розвиток
| Вчення про рух
|
18.
| Більш пізньою і зрілою формою світогляду є:
| міф
| релігія
| гносеологія
| філософія
| аксіологія
|
19.
| В ідеалістичній філософії – духовне першоначало що становить суть та першооснову всіх речей:
| Егітелехія
| субстанція
| Ідея
| Субстрат
| Матерія
|
20.
| Гносеологія це -
| Вчення про пізнання
| Вчення про розвиток
| Вчення про буття
| Вчення про духовні цінності
| Вчення про рух
|
21.
| Найдавніші пам'ятки індійської літератури, напичані давньоіндійською мовою в I половині I тис. до н.е.
| Саги
| Патерик
| П'ятикнижжя
| Веди
| Мокша
|
22.
| Один з двох головних напрямів у філософії, який вважається первинним і визначальним дух свідомість і мислення, а природу, матерію буття – вторинним:
| Віталізм
| Ідеалізм
| Екзистенціоналізм
| Інтуїтивізм
| Геліцентризм
|
23.
| Одним з двох головних напрямів у філософії, який вважається первинним і визначальним природу, буття, а дух, свідомість – вторинним:
| еволюціонізм
| сенсуалізм
| матеріалізм
| детермінізм
| ідеалізм
|
24.
| Онтологія це -
| Вчення про пізнання
| Вчення про розвиток
| Вчення про буття
| Вчення про духовні цінності
| Вчення про рух
|
25.
| Сутність, щось таке що лежить в основі це -
| Категорія матерії
| Категорія субстанції
| Категорія руху
| Категорія розвитку
| Категорія природи
|
26.
| Теоретичною формою світогляду є:
| філософія
| міф
| релігія
| буття
| гносеологія
|
27.
| Форми раціонального пізнання:
| Відчуття
Судження
Уявлення
| Відчуття
Сприйняття
Уявлення
| Поняття
Судження
Умовиводи
| Поняття
Судження
Уявлення
| Відчуття
Сприйняття
Умовиводи
|
28.
| Форми чуттєвого пізнання:
| Відчуття
Сприйняття
Уявлення
| Поняття
Судження
Умовиводи
| Відчуття
Судження
Уявлення
| Поняття
Судження
Уявлення
| Відчуття
Сприйняття
Умовиводи
|
29.
| Шлях дослідження, пізнання це -
| Вчення
| Метод
| Процес
| Явище
| Рух
|
30.
| В індійських релігійно-філософських системах закон відплати
| Сансара
| Мокма
| Дхарма
| Карма
| Провіденція
|
31.
| Головне поняття конфуціанства, моральний закон, який визначає взаємини людей в сім'ї, суспільстві і державі:
| Жень
| Лі
| Сло
| Чжун
| Ян
|
32.
| Засновником томізму являється:
| Флавій Касідор
| Тома Аквінський
| Дунс Скот
| Ієронім Стридонський
| Августин Блаженний
|
33.
| Найвпливовіший напрямок християнської філософії періоду середньовіччя – це:
| Томізм
| Теологія
| Персоналізм
| Пантеїзм
| Реалізм
|
34.
| Один із провідних напрямів ідеології часів Середньовіччя, є вченням перших християнських теологів
| Креаціонізм
| Патристика
| Містика
| Томізм
| Теїзм
|
35.
| Представником середньовічної схоластики був:
| Ієронім Стридонський
| Ввгустин Блаженний
| Флавій Касідор
| Тома Аквінський
| Дунс Скот
|
36.
| Рання патристика епохи середньовіччя поділяється на два напрями:
| Істинний
Логічний
| Правильний
Хибний
| Позитивний
Негативний
| Раціоналістичний
Сенсуалістичний
| Теоретичний
Емпіричний
|
37.
| Релігія - це
| Певний стан свідомості
| Сукупність обрядів, поклонінь, ритуалів
| Вид суспільної організації
| Зв'язок між однодумцями
| Певний вид діяльності
|
38.
| Середньовічна ідеалістична філософія, представники якої намагалися теоретично обгрунтувати релігійний світогляд:
| Схоластика
| Теологія
| Пантеїзм
| Теїзм
| Томізм
|
39.
| Стан вищого блаженства людської душі, яка звільняється від безперервного потоку перевтілень і зливається з божественною першоосновою світу
| Ананда
| Пракриті
| Нірвана
| Пурума
| Сцієнтизм
|
40.
| “Закон трьох стадій” у розвитку теоретичного дослідження людства обгрунтував:
| О.Конт
| Ф.Ніцше
| А.Шопенгауер
| С.К'єркегор
| І.Кант
|
41.
| В ході розвитку філософської думки склалися два основних типи розуміння світу
| Діалектичний
Схоластичний
| Догматичний
Діалектичний
| Містичний
Схоластичний
| Метафізичний
Позитивний
| Реалістичний
Сунсуалістичний
|
42.
| Діалектика є теорією
| руху
| розвитку
| об'єктивності
| нескінченності
| всезагальності
|
43.
| Загальний предмет пізнання, що зближував медицину та філософію:
| Навколишнє середовище
| Людина
| Життя
| Смерть
| Здоров'я
|
44.
| Засновник наукового медичного знання:
| Парацельс
| Авіцена
| Гіпократ
| Гален
| Галіллей
|
45.
| Ідеалістичне філософське вчення, яке твердить про обмеженість можливостей розуму в процесі пізнання:
| Ірраціоналізм
| Скептицизм
| Фрейдизм
| Фіхтеанство
| Гілеморфізм
|
46.
| Ідеї “філософії життя” належать:
| О.Конту
| Ф.Ніцше
| А.Шопенгауеру
| С.К'єркегору
| І.Канту
|
47.
| Назва, якою часто позначають філософську концепцію П.Юркевича:
| Філософія душі
| Філософія життя
| Філософія почуттів
| Філософія серця
| Філософія ідей
|
48.
| Основні причини діалектики
| Принцип розвитку
Принцип руху
| Принцип взаємозв'язку і взаємозумовленість
Принцип руху
| Принцип руху
Принцип єдності
| Принцип розвитку
Принцип взаємозв'язку і взаємозумовленості
| Принцип зв'язку
Принцип руху
|
49.
| Особливість української філософії та духовності взагалі, що полягає в цінуванні краси в усіх її виявах:
| Атеїзм
| Барокальність
| Емоційність
| Естецизм
| Експресивність
|
50.
| Період в ідеалістичному й культурному розвитку країн З.Є. і У.Е. спрямований на утвердження гуманістичного світогляду та розвитку світської культури:
| Реформація
| Період наукової революції
| Відродження
| Культурна революція
| Реалізм
|
51.
| Поняття “верифікація” – це:
| Перевірка на істинність
| Певний стан свідомості
| Вид суспільної організації
| Певний вид діяльності
| Вчинок
|
52.
| Представники некласичної філософії:
| О.Конт
Й.Фіхте
| І.Кант
Л.Гегель
| А.Шопенгауер
С.К'єркегор
| А.Шопенгауер
Д.Берклі
| С.К'єркегор
Ф.Шеллінг
|
53.
| Простір – це об'єктивна форма існування матерії, яка характеризує
| всезагальність
| тривалість
| послідовність
| об'єктивність
| місцезнаходження
|
54.
| У вченні Г.Сковороди вид діяльності, що особливо припадає людині до душі, приносить радість:
| Споріднена праця
| Розумова праця
| Фізична праця
| Філософське розміркування
| Вчинок
|
55.
| Час – це об'єктивна форма існування матерії, яка характеризує
| тривалість
| місцезнаходження
| співвідношення
| нескінченність
| об'єктивність
|
56.
| Чуттєва форма пізнання це єдність:
| Відчуття
Сприйняття
Уявлення
| Судження
Уявлення
Сприйняття
| Сприйняття
Судження
Відчуття
| Уявлення
Умовиводи
Сприйняття
| Судження
Поняття
Умовиводи
|
57.
| Форма відношення, коли зміна одного предмета чи явища передбачає зміну іншого це:
| рух
| розвиток
| зв'язок
| єдніст
| протилежність
|
58.
| Філософська теорія пізнання
| антологія
| гносеологія
| аксіологія
| проксіологія
| теологія
|
59.
| Той, хто здійснює пізнавальну діяльність, наділений свідомістю і волею це -
| Суб'єкт пізнання
| Об'єкт пізнання
| Предмет пізнання
| Індивід пізнання
| Соціальна група
|
60.
| Ступінь розвитку, інтенсивність, маштаб розвитку об'єктів і предметів це:
| властивість
| якість
| кількість
| міра
| об'єктивність
|
61.
| Сторони, риси об'єкту, предмету або їх відношення до інших об'єктів це:
| властивість
| якість
| кількість
| міра
| об'єктивність
|
62.
| Своєрідною формою єдності чуттєвого і раціонального знання є:
| поняття
| судження
| інтуїція
| уявлення
| умовиводи
|
63.
| Раціональна форма пізнання здійснюється у формах
| Суджень
Понять
Уявлень
| Відчуттів
Суджень
Умовиводів
| Понять
Суджень
Умовиводів
| Умовиводів
Понять
Відчуттів
| Уявлень
Понять
Умовиводів
|
64.
| Основні форми пізнання
| Чуттєва
Раціональна
| Раціональна
Теоретична
| Теоретична
Емпірична
| Раціональний
Емпіричний
| Чуттєвий
Емпіричний
|
65.
| Основні рівні пізнання:
| Раціональний
Чуттєвий
| Емпіричний
Теоретичний
| Теоретичний Чуттєвий
| Раціональний
Емпіричний
| Чуттєвий
Емпіричний
|
66.
| Основа відношень, зв'язків предмету, його внутрішній зміст -
| явища
| сутність
| інтуїція
| умовиводи
| уявлення
|
67.
| Окремі відношення предметів, їх зовнішнє буття це -
| явища
| сутність
| інтуїція
| уявлення
| поняття
|
68.
| Одиниця емпіричного знання -
| поняття
| сутність
| умовивід
| факт
| уявлення
|
69.
| Механізм процесу розвитку, шлях утворення нового розкриває
| Закон єдності і боротьба протилежностей
| Закон взаємозв'язку і взаємо-зумовленості
| Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
| Закон заперечення заперечення
| Закон розвитку і руху
|
70.
| Ключовими категоріями моральної свідомості є:
| Добро
Зло
| Емоції
Уявлення
| Свідоме
Несвідоме
| Почуття емоції
| Позитивне
негативне
|
71.
| Істотна властивість об'єктів, предметів це:
| властивість
| якість
| кількість
| міра
| об'єктивність
|
72.
| Єдність кількості і якості це:
| властивість
| якість
| кількість
| міра
| об'єктивність
|
73.
| Духовне виробництво поділяється на
| Індивідуальне
Масове
Спеціалізоване
| Групове
Масове
Спеціалізоване
| Суспільне
Групове
Спеціалізоване
| Загальнолюдське
Масове
Індивідуальне
| Суспільне
Групове
Загальнолюдське
|
74.
| Властивість висловлювання, якому відповідають факти це
| Метод
| Пояснення
| Інтуїція
| Істина
| Практика
|
75.
| Критерієм істини виступає
| Практика
| Метод
| Інтуїція
| Розум
| Оцінка
|
76.
| Культура це єдність
| Соціальних та психологічних цінностей
| Матеріальних та
духовних цінностей
| Економічних та політичних цінностей
| Природних та суспільних цінностей
| Соціальних та природніх цінностей
|
77.
| Основою функціонування та розвитку людського суспільства є:
| Фізіологічна адаптація
| Трудова адаптація
| Робоча сила
| Зайнятість населення
| праця
|
78.
| Поєднання абсолютного і відносного моментів в процесі пізнання об'єднала
| Суб'єктивна істина
| Об'єктивна істина
| Відносна істина
| Абсолютна істина
| Конкретна істина
|
79.
| Поняття “аксіологія”
| Вчення про розвиток
| Вчення про цінності
| Вчення про пізнання
| Вчення про соціум
| Вчення про процеси
|
80.
| Процес пізнання це взаємодія і взаєзв'язок
| Природи
Соціому
| Природи
Людини
| Індивіда
Групи індивідів
| Особистості
Суспільства
| Суб'єкта
Об'єкта
|
81.
| Те, на що спрямована пізнавальна активність це
| Суб'єкт пізнання
| Об'єкт пізнання
| Предмет пізнання
| Індивід пізнання
| Теорії пізнання
|
82.
| Термін “людина” означає
| Характеристика соціального в людині
| Конкретна людина одиничний представник людського роду
| Родове поняття що вказує на приналежність до людського роду
| Те особливе що вирізняє одну людину з поміж інших
| Продукт суспільства
|
83.
| Фактори становлення й розвитку людини
| Природа
Суспільство
| Світогляд
Мислення
| Праця
Мова
| Теорія
Практика
| Процеси явища
|
84.
| Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Третя антропологічна версія
| Натуралістичні позитивістські вчення. Концепція людини діяльнісної
| Особистість розглядається як своєрідна святиня – людина «божественна»
| Версія «людини розумної» – грецька філософія
| Людина – істота прагнуча, воліюча бажаюча
| Про біологічну основу соціальної поведінки людей
|
85.
| Ціннісні надбання людини, створені в процесі її соціалізації це
| Національна культура
| Культура особистості
| Матеріальна культура
| Духовна культура
| Масова культура
|
86.
| Чуттєво-предметна, матеріально-перетворююча, свідо-мо-цілеспрямована діяльність людей це
| Метод
| Пояснення
| Інтуїція
| Істина
| Практика
|
87.
| Ядром духовного світу людини є:
| цінності
| звичаї
| традиції
| ідеї
| світогляд
|
88.
| Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Перша антропологічна версія
| Натуралістичні позитивістські вчення. Концепція людини діяльнісної
| Особистість розглядається як своєрідна святиня – людина «божественна»
| Версія «людини розумної» – грецька філософія
| Людина – істота прагнуча, воліюча бажаюча
| Про біологічну основу соціальної поведінки людей
|
89.
| Філософсько-соціологічні уявлення про особистість. Друга антропологічна версія
| Натуралістичні позитивістські вчення. Концепція людини діяльнісної
| Особистість розглядається як своєрідна святиня – людина «божественна»
| Версія «людини розумної» – грецька філософія
| Людина – істота прагнуча, воліюча бажаюча
| Про біологічну основу соціальної поведінки людей
|
90.
| Термін “особистість” означає
| Характеристика соціального в людині
| Конкретна людина одиничний представник людського роду
| Родове поняття що вказує на приналежність до людського роду
| Те особливе що вирізняє одну людину з поміж інших
| Продукт суспільства
|
91.
| Термін “індивідуальність” означає
| Характеристика соціального в людині
| Конкретна людина одиничний представник людського роду
| Родове поняття що вказує на приналежність до людського роду
| Те особливе що вирізняє одну людину з поміж інших
| Продукт суспільства
|
92.
| Розуміння людиною змісту і спрямованості життя, свого місця і призначення у світі це:
| Сенс життя
| Потреби людини
| Процес буття
| Діяльність людини
| Самореалізація особи
|
93.
| Родоначальником філософії людини в добу античності був
| Демокріт
| Сократ
| Піфагор
| Фалес
| Геракліт
|
94.
| Метод психологізму для лікування неврозів належить:
| Г.Гегелю
| І.Канту
| О.Конту
| Ніцше
| З.Фрейду
|
95.
| Погляд на людину як на соціальну істоту, що повністю залежить від суспільного життя це:
| натуралізм
| соціологізм
| раціоналізм
| сенсуалізм
| позитивізм
|
96.
| Погляд на людину як істоту духовну називається
| натуралізмом
| соціологізмом
| спіритуалізмом
| раціоналізмом
| сенсуалізмом
|
97.
| Об'єднання віруючих, що запроваджують в життя певні релігійні догми, образи, уявлення – це
| групи
| громади
| конфесії
| соц. інститути
| соц. спільноти
|
98.
| В діагностичному процесі важливе місце належить методу:
| індукції
| дедукції
| цілісності
| аналогії
| структурності
|
99.
| Комплекс загальнолюдських проблем сучасності це
| Соціальні проблеми
| Економічні проблеми
| Екологічні проблеми
| Демографічні проблеми
| Глобальні проблеми
|
100.
| В кінці XX початку XXI ст. у медицині сформувалася Нова етика, яка дістала назву:
| біоетика
| Лікарська етика
| Деонтологія
| Медична етика
| Сестринська етика
|