Німецька модель

Скандинавська модель

Подаємо узагальнену модель "середньостатистичного" клубу Швеції, яку описав Бенгт Сивиліус - генеральний секретар Шведської Конфедерації спорту в 1996р. У Швеції існує 45 тис. спортивних клубів, у яких займається кожний четвертий мешканець країни. Клуби утворюються навіть у невеликих населених пунктах і тільки на добровільних засадах. Для утворення клубу необхідні три умочи: написаний статут, сформований виконком, та визначена назва. Вищим органом управління клубу є щорічні загальні збори його членів.

У шведському клубі вся робота будується на громадських засадах. Людей мотивують спільні інтереси, прагнення збагатити себе враженнями. Самовдо­сконалення є метою перебування в клубі, воно стимулює людей робити свій внесок у діяльність клубу.

У Швеції працюють як моноклуби (футбольні, хокейні), так і мульти-клуби (багатопрофільні, які складаються з декількох секцій). У кожному з них однакова схема керівництва, що передбачає три посади: голови, секретаря, скарбника. Голова клубу - харизматична особа, він лідер, вожак, а не чинов­ник. Від нього всі очікують нових ідей і здорового глузду в керівництві тими, хто працює в клубі на добровільних засадах, він не повинен відходити від цілей та завдань, що викладені у статуті, стимулювати всіх членів клубу до розширення контактів з клубними партнерами. Такий стиль роботи є гарантом того, що люди прагнуть стані членами клубу

Представляємо узагальнену модель оздоровчого клубу Німеччини, спро­ектовану на підставі низки публікацій.

Спортивно-оздоровчими клубами в Німеччині вважаються клуби неви­сокого рангу з середніми прибутками, тобто клуби для занять широких верств населення. Разом з тим, це може бути добре обладнане приміщення сільського клубу або гольф-клубу для забезпечених або міського клубу менеджерів для занять спортом та проведення бенкетів. За останні ЗО років клуби Німеччини значно змінилися у трьох напрямах: обслуговування осіб, що не прагнуть високих спортивних результатів; однакове обслуговування чоловіків та жінок; обслуговування представників усіх вікових груп.

У 1995 р. 25,9 мли. чоловік були членами 85 519 клубів Німеччини. Член­ство у спортивних клубах безумовно переважало членство в інших добровіль­них організаціях країни.

Оптимальна організаційна структура мережі спортивних клубів Німеч­чини характеризується такими параметрами:

• необхідно мати один клуб у середньому на 1 тисячу мешканців;

• кожен клуб повинен передбачати програми для людей обох статей та всіх вікових груп;

• для кожного клубу є обов'язковими програми занять, які передбачають чи не передбачають участь у змаганнях;

• членство у клубах платне (внески складаються з розрахунку оплати в середньому 1 години роботи кваліфікованого спеціаліста);

• у кожному клубі бажано культивувати не менше 10 видів занять;

• усі інші види, які дають змогу культивувати кліматичні та географічні умови, повинні бути передбачені в сусідньому клубі в радіусі 1 години їзди.

Мережа клубів щороку організовує 10 млн. спортивних заходів та прово­дить 8,2 млрд. різноманітних курсів. Складова частина діяльності клубів - підготовка кадрів для роботи в ролі спортивних керівників на громадських засадах. У країні налічується 1,4 млн. чоловіків та жінок, що добровільно працюють головами, членами президій, суддями, скарбниками. Фахівці підра­хували, що держава заощаджує щороку 3,6 млрд. марок за рахунок неоплачуваної праці.

Спортивно-оздоровчі клуби у своїй діяльності дотримуються таких прин­ципів:

— не існує не бажаючих займатися, існує неефективна органі­зація;

— початківцям слід пропонувати заняття у спрощеній формі, щоб вже перші кроки принесли успіх;

— повинен бути хтось (інструктор, приятель, родич), хто залучить початківця до занять;

— шлях до систематичних оздоровчих занять - це майже завжди шлях двох.

Окрім суто теоретичних принципів, е такі практичні:

— доступність цін за послуги;.

— товариство однодумців під час сумісного дозвілля, свят, забав;

— увага кожному з боку інструктора;

-- обладнання залів сучасними тренажерами;

— участь молоді в організації власного дозвілля та розробці програм;

— колективні заняття.

На відміну від громадських клубів, приватні клуби в Німеччині нази­вають "студіями", їх налічується понад 5 тисяч, у тому числі 550 - жіночих. Одним із прикладів приватного клубу є фітнес-студія. Як правило, це добротно обладнане приміщення, у якому, крім спеціальних тренажерів, пропонують і інші види послуг: індивідуальні тренажери, обладнання, пристосування до різних рівнів підготовки тих, хто займається, цільові програми для вдоско­налення різних частин тіла, персональні заняття, документально оформлені індивідуальні плани тренувань.

Студії приваблюють клієнтів тим, що прагнуть задовольнити індивіду­альні запити та пропонують послуги відповідно до рівня фізичного стану клієнта. У своїй роботі вони часто відступають від загальноприйнятих у спор­тивній педагогіці методик та настанов.

Відвідує фітнес-клуби в Німеччині переважно молодь. Вік 60 % членів студій - від 19 до ЗО років. Одначе терміни перебування в них значно менші, ніж у громадських клубах. У середньому 40 % учасників студій вибувають з них упродовж року.

Дата добавления: 2015-05-29