Основні терміни

4.

3.

2.

1.

Тема 17. Основні тенденції та інституціональні форми глобалізації, їх вплив на трансформаційні процеси в Україні

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність економічного зростання

2. Охарактеризуйте теорії економічного зростання

3. Які моделі ринкової економічної трансформаціївикористовували постсоціалістичні країни?

4. Як процес зміни відносин власності впливає на економічне зростання?

Мета: проаналізувати основні тенденції глобалізаційних процесів у світі та виявити їх вплив на трансформаційні перетворення в Україні

План

1. Сутність глобалізації. Економічний розвиток як чинник формування інституціональних основ глобалізації

2. Глобалізація та проблеми міжнародної економічної безпеки

3. Глобалізація та соціалізація економічного розвитку

4. Глобалізація як інструмент запровадження ефективних соціальних чинників трансформації національних економічних систем

Література: [11, 12, С. 501-556]

Об'єктивною основою глобалізації є закони рин­ку, які спричиняють і визначають потребу у розвитку міжнародного поділу праці, принципи порівняльних переваг в організації виробництва та обміні його результата­ми між різними країнами, ведуть до появи національних та між­народних монополій, сучасних форм їх функціонування та роз­витку. Адже економіка будь-якої держави є залежною від економік інших країн. З появою національних господарських систем виникають міжнародна спеціалізація й міжнародний поділ праці як вища форма суспільного поділу праці.

До чинників, що визначають напрями міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації можна віднести:

- нерівномірність розподілу природних ресурсів у різних регіонах світу;

- відмінність природнокліматичних умов, в яких відбувається розвиток економіки держави;

- нерівномірність розвитку продуктивних сил, зумовлену певними історичними, політичними та соціальними причинами.

Поглиблення міжнародного поділу праці посилю­ється в умовах розвитку науково-технічної, зокрема, інформа­ційної революції, оскільки неможливе використання їх до­сягнень тільки однією країною. Значно впливає на розвиток міжнародного поділу праці функціону­вання транснаціональних корпорацій.

Поглиблення спеціалізації вимагає поглиб­лення кооперації виробництва.

Міжнародна виробнича кооперація - це безпосереднє поєднання у повсякденній взаємодії праці суб'єктів - юридичних осіб різних країн в одному й тому ж, або в різних, але пов'язаних між собою процесах виробництва на основі єдності конкретної виробничої мети.

Основними формами міжнародного виробничого співробітництва є:

- спільна координація виробництва та збуту на основі спеціалізації та кооперування;

- спільне володіння підприємствами;

- науково-технічне співробітництво.

Промислова революція XIX ст. і науково-технічна революція другої половини XX ст. стали передумовою та чинниками пере­ходу до якісно нового етапу розвитку міжнародного поділу пра­ці - на базі формування єдиного економічного простору на рів­ні окремих регіонів, угруповань, союзів тощо. Отже, сучасна міжнародна економічна інтеграція являє собою процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку гли­боких стійких взаємозв'язків та поділу праці між національни­ми господарствами, взаємодії їх структур на різних рівнях і в різних формах.

Основними формами економічної інтеграції є:

- зони вільної торгівлі, де відміняються торговельні обме­ження між країнами-учасницями;

- митні союзи, що базуються на встановленні єдиного зовнішньоторговельного тарифу та проведенні єдиної торговельної політики відносно країн «третього світу»;

- спільний ринок, який базується на вільній торгівлі, свободі руху капіталів та робочої сили, узгодженні економічної політики;

- економічний (валютний) союз, заснований на узгодженні економічної та валютної політики (одна з найскладніших форм міжнародної інтеграції).

Усі згадані вище чинники та інституціональні форми співробіт­ництва формують світове господарство як сукупність національ­них та регіональних господарських комплексів, пов'язаних між собою системою міжнародного поділу праці, відносинами вироб­ничого та науково-технічного, торговельного та кредитно-фінансового співробітництва. Це єдиний організм, де кожна країна залежить від інших і є ареною загальносвітових процесів.

Матеріальною, економічною основою процесу глобалізаціїу другій половині XX - на початку XXI ст. виступає діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК) на основі сформульованих у XIX ст. стратегічних орієнтирів їх економічної діяльності та основних принципів глобальної стратегії, які склалися протягом XX ст. Водночас чинником, що визначає динамічний характер змін у природі світового господарства, все виразніше стає перехід від «матеріального» до інформаційного суспільства, коли «матеріальна складова в структурі життєвих благ віддає першість інформаційній». Ефективними інструментами прискорення процесу трансфор­мації економічної системи у систему інформаційно-економічну виступають інформа­ційно-комунікативні технології (ІКТ), зокрема суцільна комп'ю­теризація усіх сфер економічної діяльності людини, об'єднаних у глобальну інформаційну мережу.

Швидке зростання сили та ролі ТНК у світовому господарстві, динамічний розвиток планетарних інформаційних мереж спри­чинили значні зміни у механізмах функціонування світової фі­нансової системи, яка виступає сьогодні формою, результатом і умовою розвитку процесів економічної глобалізації.

Загальнопланетарні проблеми економічної безпеки сприяють поглиб­ленню уваги до проблем глобалізації. Зокрема, у 1992 р. у Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з проблем навколишнього середо­вища було заплановано сформувати Програму дій щодо забезпечення якості умов життя на пла­неті для майбутніх поколінь під назвою «Стратегія світового розвитку». В основу програми покладено концепцію стійкого суспільства Д. і Д. Медоузів, тобто суспіль­ства, що здатне існувати протягом життя багатьох поко­лінь, достатньо далекоглядне, гнучке та мудре, яке не руйнуватиме фізичні й соціальні системи, що його підтримують.

Таке розуміння світового співтовариства дозволило сфор­мулювати основне завдання глобалізованого світу - створен­ня умов для переходу людства до нової стадії розвитку - стійкого суспільства.

Ускладнення всіх сфер суспільного життя за умов глобалізації дозволяє говорити про зародження нової цивілізаційної моделі розвитку, ознаками якої є:

- зрощування економіки з екологічними, культурологічними та іншими системами, об'єднання їх в єдину нерозривну систему різних сфер діяльності;

- формування нового набору цінностей та вивільнення мента­літету людини від деформацій;

- перегрупування та симбіоз економічних, екологічних, національно-етнічних, культурологічних та інших блоків;

- формування абсолютно нових організаційно-функціональних структур;

- утворення світових консорціумів, здатних сформувати нову інфраструктуру на противагу постіндустріальній, що вступає у свій завершальний етап.

Процеси соціалізації ринкового господарства, що зумо­вили трансформацію соціально-економічних відносин у роз­винутих країнах, збуджуються сьогодні і в країнах, що розвиваються, саме механізмами гло­балізації, активною та всепланетною діяльністю ТНК. Досяг­нення політики соціалізації економічного життя, особливо у європейських країнах, стають зразком, стандартом, що береться до умови під час формування соціальної політики у багатьох державах світу. Основою та причиною такої політи­ки є поява великої кількості соціально свідомих та активних прошарків населення внаслідок зростання потреби національ­них господарств у висококваліфікованій праці, викликаної поглибленням інтеграційних процесів, стимульованої діяльністю ТНК, розвитком потреб самої ква­ліфікованої праці.

Спрямованість і результативність процесів соціалі­зації економічного життя в посткомуністичних країнах та краї­нах, що розвиваються, значною мірою залежать від активно­сті самої держави, усвідомлення та обґрунтування урядами цих країн стратегічних цілей економічної політики, рівня відповідальності за їх ре­алізацію. Адже забезпечення правового поля трансформаційних перетворень, економічного розвитку, визначення та запрова­дження системи державних мінімальних соціальних стандартів (ДМСС) на основі критеріїв, запроваджених розвинутими краї­нами та використовуваних ТНК у своїй внутрішньофірмовій по­літиці в різних регіонах світу, залежить від того, наскільки повно реалізуються загальнодержавні підходи до розв'язання цих проблем. Зокрема, побудова системи ДМСС стає головною ланкою нової соціальної політики, найважливішим засобом підвищення керованості соціальними процесами та подолання кризи соціаль­ної сфери.

Серед основних типів ДМСС більшість безпосередньо впли­вають на процес формування системи мотивації до праці. До мотиваційних форм ДМСС відносять:

- прожитковий мінімум;

- рівень мінімальних доходів (мінімальна заробітна плата, пенсія, стипен­дія тощо);

- структуру загальнодоступних безкоштовних послуг усім верствам населення;

- стандарти рівня якості, вимог та технологій надання соціальних послуг;

- норми забезпечення соціальними послугами та відповідними установами;

- норми кадрового, матеріально-технічного, фінансового забезпечення установ соціального обслуговування громадян тощо.

До визначальних інститутів, чинників (інструментів) трансформації національних економічних систем та забезпечення стійкого економічного розвитку відносять соціальну справедливість,соціальну підтримку і соціальний захист, відповідальність, соціальну конкуренцію тощо.

Соціальна справедливість - це визначальний принцип та інститут функціонування будь-якої складної соціальної системи. Принцип соціальної справедливості спрямованій на пом'якшення суперечностей між суспільними групами з різним рівнем доходу, а також між основною частиною суспільства та особами, що потребують соціального захисту (пенсіонери, інваліди, молодь, що навчається, багатодітні сім'ї тощо).

Відповідаль­ність -це один із найважливіших інститутів та інструментів у сучасній системі мотивації, відбиває об'єктивний, історич­но конкретний характер взаємовідносин між особистістю, колективом, суспільством «з погляду свідомого здійснення взаємних вимог, які їм пред'являються». У разі повноцінно­го функціонування (за наявності інших постійних та змін­них, внутрішніх і зовнішніх чинників) гарантує очікуваний позитивний результат у будь-якій сфері діяльності. Голов­ний принцип ефективної відповідальності - її наскрізне, одночасне, перманентне домінування та реалізація в усіх сферах та на всіх рівнях соціально-економічного життя.

Соціальна конкуренція -форма конкуренції, яка піднімає на якісно новий щабель пасионарність у суспільстві в умовах, коли забезпечити тривку еко­номічну активність найманого працівника лише «хлібом» вже неможливо. Людина прагне змін у суспільстві, а суспіль­ство і економіка - у людині. Така взаємна потреба у змінах означає готовність до соціальної конкуренції, тобто до бо­ротьби працівника проти масовизації особистості, за право розпоряджатися, най­ефективніше використовувати інтелектуальну власність, за зростання свого соціального статусу, за право на участь у прийнятті рішень, отже означає конкурен­цію із державою, підприємцями, іншими громадянами.

Процеси глобалізації фор­мують якісно нові механізми розвитку, адекватні потребам глобальної конкуренції мотиваційні інститути та інструменти впливу на людину, які базуються на взаємодії економічних й по­заекономічних стимулів і норм; поширюють систему мінімаль­них соціальних стандартів через функціонування ТНК та міжнародних неприбуткових організацій на усі регіони світу. Тим самим вони визначають завдання системних перетворень в Україні: створення умов для випереджального типу економічного розвитку для найшвидшого переходу до постіндустріального та інформаційного суспільства. Реалізацію таких завдань може забезпе­чити повноцінне функціо­нування позаекономічних мотиваційних інститутів (головні з них - реальна демократія, громадянське суспільство, соціальна конкуренція; їх функціонування забез­печить економічну свободу суб'єктів господа­рювання, відповідальність за прийняті рішення, інтерес до збага­чення та розвитку).

Глобалізація визначає, спрямовує і стимулює трансформа­ційні процеси в Україні, забезпечує розуміння об'єктивності вибору країною шляху інтеграції у світове суспільство на основі процесів внутрішнього оновлення, адекватності цих процесів рівню та потре­бам світового господарства, активної участі держави у формуванні та використанні механізмів глобалізації в інтересах власного народу.

Глобалізація. Феномен глобалізації. Об'єктивна основа глобалізації. Міжнародна виробнича кооперація. Сучасна міжнародна економічна інтеграція. Світове господарство. Концепція стійкого суспільства Д. і Д. Медоузів. Економічна свобода. Індекс економічної свободи. Соціальна справедливість. Відповідаль­ність. Соціальна конкуренція.

Дата добавления: 2015-05-26