Поняття, структура та види адміністративно-правових норм

Зараз буде розглянуто найголовнішу частину як механізму адміністративно-правового регулювання, галузі адміністративно­го права, так і системи права в цілому. Що дає підставу для тако­го твердження? Перш за все необхідно вказати, що без норми права МАПР не може існувати, тому що не маючи варіанта пове­дінки, що його держава визнала як оптимальний (правильний, доречний) у випадках позитивного спрямування діяльності, або негативний (невірний, заборонений) у випадках визначення адмі­ністративних правопорушень, неможливо «запустити» МАПР. Навіть за наявності функціональних складових частин механізму адміністративно-правового регулювання (зокрема юридичного факту) адміністративне право не зможе реалізувати свій регулю­вальний потенціал, тому що не буде базису регулювання. Вся сутність регулювального впливу адміністративного права мож­лива лише в межах, установлених нормою адміністративного права. Дамо визначення.

Адміністративно-правова норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, що встановлене державою з метою ре­гулювання суспільних відносин, що входять до предмета адміністративного права, і забезпечене засобами державного примусу.

Коли ми говоримо «встановлене державою», то маємо на увазі компетентні державні органи, які мають право приймати (видавати) нормативні акти, що складаються з правових норм. Йдеться про:

Верховну Раду України (приймає Закони України згідно зі ст. 85 Конституції України);

Президента України (видає укази та розпорядження згідно зі ст. 106 Конституції України);

Кабінет Міністрів України (видає постанови та розпоря­дження згідно зі ст. 117 Конституції України);

Міністерство внутрішніх справ України та інші міністер­ства (видають накази, інструкції, дають розпорядження в межах своєї компетенці

ї);

Інші органи виконавчої влади (видають накази, постанови, інструкції, правила, положення), а також інші органи, які видають документи, що стають джерелами адміністративного права. Тож можна вказати, що термін «установлене державою» свідчить про легітимний характер діяльності органу (посадової особи), зокрема й у сфері правотворчості.

У цілому норми адміністративного права мають ті самі харак­теристики, що й у норми права взагалі; водночас є певні відмін­ності, які свідчать про наявність деяких особливостей норм адмі­ністративного права. їх аналіз дозволяє вирізнити основні.

Особливості адміністративно-правових норм порівняно з інши­ми правовими нормами.

У них знаходить своє вираження державний інтерес. Норми адміністративного права забезпечують функціонування публічного управління, а звідси - існування держави як такої. Йдеться про те, що без управління держава не може існувати і виконувати покла­дені на неї функції, а це призводить до хаосу, анархії та зникнення держави. З цього приводу можна виснувати, що якісно створені адміністративно-правові норми є одним із факторів забезпечення національної безпеки.

Переважно імперативний характер, їх реалізація підкріп­люється можливістю застосування засобів державного примусу. Іншими словами, приписи переважної більшості (але не всіх) ад­міністративно-правових норм не передбачають можливості вибору варіанта поведінки у суб'єкта адміністративно-правових відносин, який не має владних повноважень. Відповідно інший суб'єкт є носієм владних публічних повноважень. Утім, необхідно вказати, що частина адміністративно-правових норм (яка поступово збіль­шується) має диспозитивний характер, за якого суб'єктові адмініс­тративного права надається право вибору поведінки в тій чи іншій ситуації. У широкому розумінні можна вказати, що ця риса адміні­стративно-правових норм здебільшого стала проявлятись останнім часом, коли Україна стала на шлях демократичних перетворень, коли права окремо взятої людини дедалі частіше визначають спрямованість діяльності органів держави.

Є регулятором суспільних відносин у багатьох сферах су­спільного життя (промисловість, фінанси, транспорт, будівництво, охорона здоров'я, внутрішні справи та ін.). За ступенем комплекс­ності адміністративно-правовим нормам немає рівних серед інших правових норм.

У рамках адміністративного права розрізняють матеріаль­ні та процесуальні адміністративно-правові норми. Самі вказані види норм права буде проаналізовано далі, тут же необхідно вказати таке Означена особливість відрізняє адміністративне право від цивільного та кримінального права, які у певний час, нако­пичивши значний масив процесуальних норм права, виокреми­ли зі сфери свого регулювання відносини відповідного характеру, визначивши таким чином створення цивільно-процесуально­го та кримінально-процесуального права як самостійних галузей права

Частини адміністративно-правової норми (гіпотеза, диспо­зиція, санкція) нерідко містяться у різних нормах права (норматив­но-правових актах) Це пояснюється тим, що велика кількість норм адміністративного права мають організаційний характер, а тому досить часто вони мають загальну гіпотезу (сформовану в рамках іншої норми права на початку правового акта) і санкцію, що вира­жена в іншому документі (скажімо, в Кодексі України про адмі­ністративні правопорушення)

Сприяють захисту прав людини від свавілля з боку чи­новників Визначаючи межі можливої поведінки у сфері публіч­ного управління, норми адміністративного права унеможливлю­ють (або мінімізують) порушення прав людини у діяльності представників державної влади Адже коли норма права чітко визначає порядок діяльності в тій чи іншій ситуації, то можливо­стей для протиправного «маневру» у чиновників стає менше У рамках цієї ж особливості норм адміністративного права доціль­но вказати про можливість, завдяки нормам Кодексу адміністра­тивного судочинства України, звернення громадян, які вважають себе постраждалими від неправомірної діяльності представників держави, до адміністративного суду, який спеціалізується саме на таких справах

Структура адміністративно-правової норми.

Структура адміністративно-правової норми - це її внутрішня будова, тобто перелік складових частин її складають

А Гіпотеза - це частина адміністративно-правової норми, в якій визначаються умови, за яких настає чинність усієї норми пра­ва гіпотеза відповідає на питання коли? Де? в якому разі? за якої умови? Наприклад, згідно зі ст 12 постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р № 309 «Про затвердження Положен­ня про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» керів­ники підприємств, установ та організацій зобов'язані звільнити з роботи осіб, зарахованих до аспірантури з відривом від виробниц­тва або докторантури, в необхідний для своєчасного прибуття на навчання термін Підставою для звільнення з роботи є копія наказу про зарахування особи до аспірантури або докторантури Гіпоте­зою в цьому випадку є зарахування особи до аспірантури чи док­торантури з відривом від виробництва

Проте часто адміністративно-правові норми, як уже було за­значено раніше, не містять гіпотези Наприклад, норми, що рег­ламентують внутрішньоорганізаційну діяльність органів вико­навчої влади, часто не мають гіпотез, бо містяться у вступній частині, преамбулі чи загальних положеннях нормативно-право­вого акта

Б Диспозиція - це основна частина адміністративно-правової норми, в якій зазначаються права та обов'язки учасників адмініст­ративно-правових відносин Характерна особливість диспозицій, як і адміністративно-правових норм у цілому,- їхній імперативний характер, коли учасники відносин не можуть за своєю згодою змі­нити правило поведінки, а повинні чинити саме так, як указано в диспозиції норми Скажімо, згідно з положенням ст 25 Закону України від 17 січня 2002 р № 2984-Ш «Про вищу освіту» (типи вищих навчальних закладів), відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів

1) університет багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широ­кого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинену інфраструктуру на­вчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, техно­логічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, куль­турологічні тощо) університети,

2) академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акре­дитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, здійснює фундамен­тальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, акаде­мії, який провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, вироб­ництва, освіти, культури і мистецтва, провадить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рі­вень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

консерваторія (музична академія) - вищий навчальний за­клад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти і кваліфікації в галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, здійснює наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредита­ції або структурний підрозділ вищого навчального закладу третьо­го або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяль­ність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготови (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акре­дитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного за­безпечення;

технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рів­ня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального за­кладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти і кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має від­повідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Виходячи з цього держава визначає своєрідні «правила гри» в області створення вищих навчальних закладів. Тобто, орган дер­жавної влади чи приватні особи, які планують створити вищий навчальний заклад, повинні орієнтуватися, що назвати його «уні­верситет», «академія» чи «технікум» можна лише за умови відпо­відності зазначеним вище критеріям. Таким чином, слід указати, що нечіткість, двозначність диспозиції потенційно ведуть до невірного тлумачення норми адміністративного права і, як наслідок до помилкових рішень.

В. Санкція - це частина адміністративно-правової норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі порушення пра­вил поведінки, встановлених цією нормою. Особливості санкцій адміністративно-правових норм:

часто бувають відсутні (внутрішньоорганізаційна діяльність ор­ганів виконавчої влади передбачає дисциплінарну відповідальність);

нерідко встановлюються за порушення всієї сукупності адмі­ністративно-правових норм, сформульованих в одному акті;

наявність великої кількості різних санкцій.

Наприклад, ст. 44-1 Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення (Ухилення від медичного огляду чи медичного об­стеження) говорить про те, що ухилення особи, хворої на нарко­манію, від медичного огляду на наявність наркотичного сп'яніння тягне за собою накладення штрафу від п'яти до вісімнадцяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян. Своєю чергою, ухи­лення особи, яка зловживає наркотичними засобами або психо­тропними речовинами, від медичного обстеження тягне за собою накладення штрафу від вісімнадцяти до сорока трьох неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян.

Дата добавления: 2015-05-31