Способи реалізації адміністративно-правових норм

Аби регулюючий вплив адміністративного права стосовно до суспільних відносин, що становлять його предмет, дійсно мав міс­це, потрібно, щоб реалізовувалися норми адміністративного права. Це досягається за рахунок здійснення на практиці правил поведін­ки, що містяться у нормах права. Лише тоді норми адміністра­тивного права «оживають», коли вони реалізуються у свідомо-вольовій діяльності людей.

Реалізація адміністративно-правових норм — це процес практичного втілення у життя приписів, що містяться в адмі­ністративно-правових нормах.

Розрізняють чотири основні способи реалізації адміністратив­но-правових норм:

дотримання - пасивна поведінка суб'єктів, що не допускає порушення адміністративно-правових норм (наприклад, коли гро­мадянин чи посадова особа не порушують санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм);

виконання - активна поведінка суб'єктів, що направлена на виконання юридичних обов'язків, зафіксованих в адміністративно-правових нормах. Як приклад можна навести діяльність працівни­ків Антимонопольного комітету і його територіальних відділень під час проведення перевірок щодо дотримання розпорядниками державних коштів вимог законодавства у сфері державних закупі­вель (розпорядження Антимонопольного комітету України від 20 червня 2006 р. № 214-р «Про затвердження Положення про по­рядок проведення перевірок щодо дотримання розпорядниками державних коштів вимог законодавства у сфері державних закупі­вель»). Суть виконання полягає у чіткій реалізації зобов'язуючих норм адміністративного права, коли суб'єкти вказаної галузі права (і відповідно виникаючих правовідносин) своїми активними діями втілюють у життя покладені на них обов'язки;

використання - активна поведінка суб'єктів адміністратив­ного права, за якої вони самі вирішують питання про здійснення відповідних дій чи утримання від них. У цьому випадку норму права буде реалізовано і тоді, коли суб'єкт вибрав активну поведін­ку (у формі дій), і тоді, коли він обрав пасивну форму поведінки. Скажімо, Закон України від 25 березня 2004 p. № 1665-IV «Про вибори народних депутатів України» надає громадянам України право взяти участь у голосуванні. Громадянин може безпосеред­ньо проголосувати (тобто, активно реалізувати норми адміністра­тивного права через використання) або не прийти на виборчу діль­ницю і не голосувати (тобто, пасивно реалізувати норми адмініст­ративного права через використання). Можна зробити висновок, що використання норм адміністративного права є добровільною справою. Ніхто не може примушувати до їх використання, водно­час ніхто не повинен нести відповідальність за невикористання норм адміністративного права;

застосування - прояв владної діяльності уповноважених державних органів із приводу конкретних справ і з виданням інди­відуальних юридичних актів. На відміну від перших трьох спосо­бів реалізації адміністративно-правових норм, застосування є пре­рогативою лише органів, що мають державно-владні повноваження. Правозастосування здійснюється стосовно до суб'єктів адміністра­тивно-правових відносин із метою реалізації абстрактних приписів норм права щодо конкретної життєвої ситуації. Результатом правозастосовної діяльності є акт застосування права, під яким не­обхідно розуміти рішення уповноваженого органу (посадової осо­би), прийняте в результаті розгляду конкретної юридичної справи у сфері публічного управління. Основними рисами акта застосу­вання права є: '

а) державно-владний характер;

б) спрямованість на індивідуальне регулювання конкретних су­спільних відносин;

в) одноразове використання відносно конкретних суб'єктів у рамках конкретних суспільних відносин;

г) обов'язковість виконання.

Як приклад акта застосування права може бути наведено Указ Президента України від 18 січня 2007 р. № 21/2007 «Про відзна­чення державними нагородами України», де глава держави висту­пає суб'єктом правозастосування.

Дата добавления: 2015-05-31