Створення папки

План

1. Що таке інформатика? Поняття інформації.

2. Носії інформації. Кодування інформації.

3. Одиниці вимірювання інформації.

4. Апаратне та програмне забезпечення ПК.

5. Пам'ять. Види пам’яті.

6. Техніка безпеки при роботі з ПК.

Інформатика – це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі та суспільстві,

методи та засоби одержання, зберігання, обробки, передачі, опрацювання, викорис-

тання, захисту інформації та управління інформаційними процесами.

Інформатика сформувалась як наука завдяки розвитку комп'ютерної техніки.

Головна функція інформатики полягає у розробці методів і засобів перетворення інформації.

Основними завданнями інформатики є:

- дослідження інформаційних процесів;

- розробка нових інформаційних технологій;

- створення апаратно-програмного забезпечення.

Слово "комп'ютер" означає пристрій для обчислювання.

Поняття “інформація” в інформатиці є одним із основних.

Інформація – це відомості про об’єкти навколишнього світу, які сприймаються людиною, твариною, рослинним світом або спеціальними пристроями і підвищують їх рівень інформованості.

Інформація передається за допомогою повідомлень. Повідомлення бувають усними, письмовими, у вигляді малюнків, жестами, спеціальними знаками (азбука Морзе, світлові сигнали та прапорці).

За допомогою повідомлень проводиться обмін інформацією між людьми, між людьми і машинами, між машинами; обмін сигналами у тваринному та рослинному світі, від клітини до клітини, від організму до організму.

Інформаційні процеси відбуваються при передачі інформації від джерела до приймача за допомогою каналу передачі.

Джерелом інформації можуть бути природні об'єкти, книжки, газети, малюнки, наукові експерименти, конструкторські розробки.

Каналами передачі можуть бути світлові, звукові, електричні сигнали, електромагнітні хвилі (телефон, телефакс, модем)

Приймачами інформації можуть бути люди, тварини, рослини, прилади та машини.

Інформаційні технології

Зі стародавніх часів людське суспільство вдосконалювало способи "виробництва" інформації і методи доставки її до користувача. Значення своєчасного одержання інформації було настільки великим, що створювалися різноманітні споруди для передачі різних відомостей.

Збирання, обробка і передача інформації з розвитком науки і техніки стали вимагати спеці альних методів (технологій).

Інформаційні технології – це сукупність засобів і методів збирання, обробки, зберігання, передачі та використання інформації.

Інформаційні ресурси – це відомості, які становлять цінність для суспільства і

можуть бути оцінені подібно до матеріальних ресурсів.

До сучасних інформаційних ресурсів належать наукові відкриття, теорії, винаходи, проекти машин, відомості про надра землі і глибини океанів, твори художників, поетів тощо. Усе це накопичується віками і визначає інтелектуальну потужність держави

Види інформації.

- аналогова – міняє своє значення поступово (показник ртутного термометра, годинник зі стрілками.

- дискретна – міняє своє значення з певним кроком (електронний годинник)

Носії інформації.

1. Папір, картон, фотокартки, кіноплівка.

2. Перфокарти та перфострічки.

3. Магнітні стрічки та магнітні диски.

4. Магнітні картки.

5. Оптичні диски.

Кодування інформації – це перетворення інформації без зміни її змісту в інший вигляд за допомогою певного коду.

Код – це набір правил перетворення для кодування.

Загальна структура кодування:

Джерело → Кодування → Канал передачі → Декодування → Приймач

Для кодування інформації в комп’ютері використовується восьмизначний двійковий код з допомогою нуля та одиниці.

Найменше значення, яке приймає об’єм інформації – 1 біт (значення 1 або 0)

Комбінація із восьми біт – 1 байт.

Байт – двійковий код порції інформації за допомогою якої у комп’ютері відображаються текст, креслення, малюнки, фотографії, рухомі об’єкти, музика.

Об’єм інформаці вимірюється кількістю байт у повідомленні.

1 кіло Байт (1 К байт) – 2¹⁰ байт = 1024 байт

1 мега Байт (1 М байт) – 2¹⁰ К байт = 1024 К байт

1 гіга Байт (1 Г байт) – 2¹⁰ М байт = 1024 М байт

Основні складові обчислювальної системи:

1. апаратна складова ПК;

2. програмна складова ПК.

Апаратне забезпечення ПК:

1. Центральний мікропроцесор;

2. Системна шина;

3. Пристрої введення-виведення інформації.

4. Внутрішня і зовнішня пам’ять;

Центральний мікропроцесор – це основний пристрій ПК, невелика електронна схема, яка виконує усі обчислення і обробку інформації і вміщується на крихітному кристалі кремнію. Він виконує програму, яка зберігається у внутрішній пам’яті, керує спільною роботою всіх інших пристроїв і виконує різноманітні операції над ними. Найважливішою його характеристикою є його продуктивність (швидкодія). Продуктивність, в першу чергу, залежить від тактової частоти, яку вимірюють у мегагерцах. За допомогою тактової частоти синхронізується робота усіх пристроїв ПК.

Центральний мікропроцесор, внутрішня пам'ять, системна шина розташовані

в окремому блоці, який називають системним. Пристрої зовнішньої пам'яті розташовані на системному блоці. Усі пристрої введення-виведення підмикають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами або контролерами (електронні схеми, які управляють роботою пристроїв комп'ютера). Центральний мікропроцесор, внутрішня пам'ять, системна шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською. Системна шина виконує функцію зв'язку між мікропроцесором, внутрішньою пам'яттю, пристроями введення-виведення. Розрізняють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують для зв'язку мікропроцесора з пам'яттю, а шину даних – для зв'язку мікропроцесора з пристроями введення-виведення.

Пристрої введення-виведення поділяються:

a) Стандартні – дисплей, клавіатура;

b) Нестандартні (периферійні) – принтери, сканери, миша, колонки, мікрофон.

Види пам’яті: внутрішня і зовнішня.

Внутрішня пам’ять:

1. Oперативна (RAM – Random Access Memory – пам'ять з довільним доступом).

2. Постійна (ROM – Read Only Memory – пам'ять для зчитування).

Оперативна пам'ять – це масив кристалічних комірок, здатних зберігати дані. Дані оперативної пам'яті зберігаються до тих пір доки включений комп'ютер. Розрізняють динамічну пам’ять та статичну. Елементи динамічної пам’яті можна представити у вигляді мікро конденсаторів, здатних накопичувати заряд. Це найпоширеніший і економічно доступний тип пам’яті. Елементи статичної пам’яті можна представити як електронні мікроелементи – трігери, що складаються з кількох транзисторів. У тригері зберігається не заряд, а положення (ввімкнено/вимкнено), тому цей тип пам’яті забезпечує більш високу швидкодію, хоча технологічно він складніший і, відповідно дорожчий.

Мікросхеми динамічної пам’яті використовуються як основна оперативна пам'ять комп’ютера. Мікросхеми статичної пам’яті використовують як допоміжну пам’ять (так звану кеш-пам’ять), яка призначена для оптимізації роботи комп’ютера. В момент включення комп’ютера в його оперативній пам’яті немає нічого – ні даних, ні програм, оскільки оперативна пам’ять не може нічого зберігати у вимкненому стані, але процесору потрібні команди, в тому числі і в перший момент після включення. Тому одразу після включення на адресній шині процесора виставляється стартова адреса. Процесор звертається до виставленої адреси за своєю першою командою і далі починає працювати за програмами. Ця початкова адреса не може вказувати на оперативну пам’ять, вона вказує на інший тип пам’яті – на постійний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП). Програми, що знаходяться в ПЗП, називають “зашитими” – їх записують на етапі виготовлення мікросхеми. Комплект програм, що знаходяться в ПЗП, утворює базову систему введення-виведення (BIOS – Basic Input Output System). Основне призначення цих програм полягає в тому, щоб перевірити склад і працездатність комп’ютерної системи забезпечити взаємодію з клавіатурою, монітором, жорстким диском і дисководом гнучких дисків. Програми, що входять у BIOS, дозволяють нам спостерігати на екрані діагностичні повідомлення, супроводжуючі запуск комп’ютера, а також втручатися в хід запуску за допомогою клавіатури. В BIOS міститься також програми настройки конфігурації комп'ютера. Вона дозволяє встановити деякі характеристики пристроїв комп'ютера.

Зовнішня пам'ять – призначена для тривалого зберігання програм та даних. Зовнішня пам'ять реалізовується у вигляді накопичувачів на магнітних гнучких і магнітних жорстких та оптичних дисках. Магнітні гнучкі диски: 5,25 дм – 1,2Мбайт; 3,5 дм – 1,44Мбайт, Оптичні диски – до 600-700Мбайт.

Програмне забезпечення поділяють:

a) Системне програмне забезпечення;

b) Прикладне програмне забезпечення;

Системне програмне забезпечення поділяють:

a) Операційні системи;

b) Системи програмування;

c) Сервісні програми

Операційна система – це комплекс програм, які призначені для керування роботою машини і організації взаємодії користувача з ПК.

Системи програмування призначені для полегшення та часткової автоматизації

процесу розробки та від лагодження програм. Мови програмування.

Сервісні програми розширюють можливості ОС. Їх ще називають утилітами:

організовують виведення на принтер текстових файлів, виконують архівацію, розархівацію файлів і т.д.

Прикладне програмне забезпечення поділяють:

a) Загального призначення: текстові редактори, графічні системи, електронні таблиці, системи управління базами даних; програми навчального призначення.

б) Спеціального призначення: пакети прикладних програм для статичної обробки даних, бухгалтерського обліку; видавничої справи, автоматизованого проектування і т.і.

Операційна система Windows

План

1. Основні поняття Windows.

2. Робочий стіл. Головне меню Windows.

3. Типи вікон.

4. Завантаження та завершення роботи у Windows.

5. Управління об’єктами у Windows.

Загальні відомості про операційну систему Windows.

Кожна ОС забезпечує кілька видів взаємодії (інтерфейсу):

-інтерфейс користувача;

-апаратно-програмний інтерфейс;

-програмний інтерфейс.

У складі ОС входять такі модулі:

-Базове ядро – керує файловою системою, забезпечує передачу між пристроями комп’ютера.

-Командний процесор – виконує команди користувача.

-Драйвери – забезпечують роботу з зовнішніми пристроями.

-Утиліти – виконують допоміжні роботи.

Класифікація операційних систем.

-Неграфічні – реалізують інтерфейс командного рядка, який набирається з клавіатури

-Графічні – реалізують більш зручний інтерфейс при якому керування комп’ютером здійснюється дією миші на графічні елементи на екрані.

Windows – операційна система, яка забезпечує одночасно роботу кількох додатків (програм). Будь-яка програма у Windows відображається у вікні.

Основні поняття Windows

При роботі з ОС Windows використовують поняття об'єкт – це все те, з чим оперує Windows: програма, група програм, диск, папка, файл, документ, піктограми, ярлики та інше.

Класичне поняття файл залишається без змін, проте Windows 95 допускає використання довгих імен файлів (255 символів), записаних літерами будь-якого алфавіту.

Каталоги у Windows називають папками. Це місце на диску де зберігаються файли. Всередині однієї папки не допускається наявність двох папок з однаковими іменами.

Ярлик – це посилання на деякий об'єкт, який захований у файловій системі. Використання ярликів прискорює доступ до додатків, папок і документів. Ярлики створює користувач.

Піктограма – це графічне зображення значком об’єкта, який знаходиться десь у файловій системі.

Документ – це файл, створений за допомогою однієї з програм-додатків в ОС Windows і прикріплений до цієї програми.

Робочий стіл. Панель завдань. Головне меню

При вмиканні комп'ютера, на якому встановлена операційна система Windows, на екрані монітора з'явиться головне вікно, яке називають Робочим столом. На ньому розташовані піктограми, ярлики, папки. Деякі піктограми, наприклад Мой компьютер, Входящие, Сетевое окружение та інші установлюються в процесі інсталяції Windows.

Основні елементи Робочого столу:

1. Об’єкт "Мой компьютер"

2. Об’єкт "Корзина"

3. Внизу Робочого столу у вигляді сірої полоски "Панель задач", що містить кнопку "Пуск", яка відкриває Головне меню Windows. При запуску будь-якого додатку чи відкритті папки на панелі завдань з’являється кнопка, яка представляє цей додаток чи папку.

Головне меню системи має сім стандартних пунктів пунктів (команд). Команди головного меню, які відмічені знаком ►, мають додаткові меню (підменю), що розкриваються автоматично, коли на них наведена вказівка миші.

Программы – використовують для відкриття допоміжного меню, яке містить програми або групи програм, які встановлено на комп’ютері. Це меню обов’язково має програми Проводник, Сеанс MS-DOS та групу програм Стандартные.

Документы – виводить на екран список останніх 15 документів, з якими працював користувач. Якщо клацнути на потрібному документі, відбувається автоматичний запуск додатку, яким він створювався, і його автоматичне завантаження в цей додаток.

Настройка – дозволяє проводити настройку самої ОС, змінити склад оперативних та програмних засобів, змінювати режими роботи, керувати роботою принтерів, а також проводити настройку панелі завдань.

Поиск – призначена для пошуку файлів і папок.

Справка дозволяє отримати широку довідкову інформацію з усіх питань роботи з Windows.

Выполнить – дозволяє запустити будь-яку програму, яка не установлена в меню Windows.

Завершение работы – для перезавантаження та вимикання ПК.

Поняття вікна. Типи вікон. Структурні елементи типового вікна Windows.

Вся робота з ОС Windows та її додатками проходить у вікнах

Типи вікон:

- прикладні – вікна прикладних програм Windows для виконання визначеної роботи;

- підлеглі – вікна, що викликаються із іншого вікна Windows;

- діалогові – додаткові вікна для встановлення параметрів команд;

- інформаційні – вікна із інформацією про стан ОС, пристроїв, хід виконання роботи.

Структурні елементи вікон:

1. Рядок заголовок – верхній рядок вікна, в якому виводиться ім’я об’єкта: папки, додатку, документа, які в нього завантажено. Ліворуч від імені знаходиться кнопка-піктограма, при натискуванні на яку відкривається системне меню управління вікном.

У правій частині рядка заголовка розміщені три кнопки управління вікном:

- кнопка Згорнути ()дозволяє згорнути вікно в піктограму, розташовану на панелі задач. Для відкриття вікна досить клацнути по цій пйктограмі мишею.

- кнопка Розгорнути () чи Відновити ( ) – може виконувати дві функції: в першому випадку вікно розгортається на весь екран, в другому - вікно набирає попереднього вигляду.

- кнопка Закрити () – забезпечує повне закриття вікна і самого додатку, з яким працює користувач.

2. Нижче рядка заголовка знаходиться рядок меню. Кількість меню у цьому рядку для різних додатків може бути різна, але такі як - Файл, Правка, Вид, Справка – присутні завжди.

Меню Файл використовують для роботи з файлами, папками, дисками та ярликами.

Меню Правка використовують для вибору об’єктів та їх редагування.

Меню Вид призначено для зміни параметрів перегляду інформації у вікні.

Меню Справка використовують для отримання довідкової інформації.

3. Під рядком меню розміщена панель інструментів. Це кнопки, які дублюють основні команди меню. Натискання кнопки забезпечує виконання команди без відкриття меню.

Внизу вікна розміщено рядок стану. У ньому виводиться інформація про об’єкти, розташовані у вікні, та інформація про вибрану команду меню.

Панель інструментів та рядок стану можна усунути з вікна, якщо зняти відповідні відмітки в меню Вид.

Якщо інформація, яка виводиться не вміщується у вікні, то автоматично з’являються смуги прокрутки з кнопками управління. З їх допомогою забезпечується переміщення інформації у горизонтальному або вертикальному напрямках.

Робота з вікнами.

Розміри вікна можна змінювати, а також їх переміщувати за допомогою миші по Робочому столі.

Щоб змінити розміри вікна потрібно навести курсор миші до границі вікна (лівої, правої, верхньої, нижньої) до появи двонаправленої стрілки і утримуючи ліву кнопку миші змінити розміри.

Щоб перемістити вікно потрібно навести курсор миші на рядок заголовку, і утримуючи ліву кнопку миші, перемістити вікно.

Діалогові вікна

З’являються на екрані після виконання команди, назва якої має в кінці “…” Діалогове вікно має свій формат, розміри його не зміються, немає кнопки згорнути. Має кнопки “Оk’’, “Отмена”. Діалогові вікна використовуються для налагодження програми у випадку конфліктної ситуації, для введення додаткових параметрів.

Елементи діалогових вікон:

Вкладка – допомагає відкрити допоміжну сторінку діалогового вікна.

Поле – має вигляд рамки з назвою, у рамку записується текст або команда.

Поле із списком – знаходиться поточне значення і ▼, при клацанні на якому відкривається перелік можливих параметрів.

Лічильник – має у полі поточне значення і кнопки 

Прапорець – має вигляд одного квадратного віконця з назвою параметра поруч. Треба клацнути у віконці, щоб зявилася .

Перемикач – має вигляд групи із двох або більше круглих віконець з назвами параметрів праворуч. Клацнути, щоб зявилася 

Регулятор – для поступової зміни величини параметру.

Включення комп’ютера:

1. Включити системний блок кнопкою Power.

2. Включити монітор.

Завершення роботи Windows:

1. Завершити роботу з диками, принтерами, сканерами.

2. Закрити усі вікна.

3. Виконати команду: "ПускЗавершение работыВыключить компьютер".

4. Після того, як на екрані з’явиться повідомлення "Теперь питание компьютера можно отключить" відключити монітор потім системний блок.

В комп’ютері крім програм операційної системи, які забезпечують його працездатність, знаходяться програми для виконання визначеної роботи. Такі програми називаються додатки (приложения) Windows. Вони обробляють вхідну інформацію, щоб одержати: текст, таблицю, базу даних, малюнок тощо.

Файлова структура служить для збереження у зовнішній пам'яті різноманітної інформації і організації швидкого доступу до неї.

Файл – це сукупність байт, яка розміщена на диску, має власне ім'я і приймається як єдине ціле.

Назва файлу складається з імені та типу (розширення), що розподіляються крапкою. Ім’я файлу дає користувач, а розширення програма, в якій створений файл.

У Windows ім’я файлу може мати до 255 символів будь-якого алфавіту, цифр, та спеціальні символи. Не можна використовувати в іменах файлів символи:

\ /:.? * “ ” < >

Тип файлу це зазвичай три латинські літери.

Типові розширення файлів.

txt – текстові файли

bat – командні файли

com, exe – програмні файли

doc – файли програми Microsoft Word

xls – файли програми Microsoft Excel

bmp – файли програми Paint

Папка – місце на диску, де зберігаються файли. Папки створює користувач.

Папку можна створити на Робочому столі або в іншій папці. Щоб створити папку потрібно в місці створення папки клацнути правою кнопкою миші і в контекстному меню вибрати команду Создать → Папку. При роботі у вікні можна дати команду Файл → Создать → Папку. При цьому створюється папка, яка отримує назву Новая папка. Це ім’я необхідно терміново змінити, ввівши з клавіатури нову назву папки. Вимоги до назви папки аналогічні вимогам до імені файлу.

Дата добавления: 2015-05-31