Форматування

Поняття формату включає такі параметри: шрифт (тип, розмір, накреслен­ня, колір); формат чисел; спосіб вирівнювання; розміри (ширина і висота) клітинок; обрамлення клітинок; візерунок фону.

Для встановлення типу і розмірів шрифту використовують вкладку Шрифти вікна діалогу Формат комірок, яке відкривається при виконанні команди Формат/комірка. На цій вкладці можна вибрати тип шрифту, його накреслення і розмір, колір символів. У полі Зразок відображається вигляд символів для встановлених параметрів. Відповідні параметри можна встановити і кнопками панелі Форматування.

Вирівнювання даних у клітинках. За замовчуванням Excel вирівнює вміст клітинки по нижньому краю, при цьому текст — по лівій межі колонку, число — по правій. Користувач може змінити ці установки, використовуючи вкладку Вирівнювання вікна діалогу Формат комірки або відповідні кнопки панелі інструментів Форматування. Також є можливість задання орієнтації даних у комірці, об'єднання комірок та переносу даних у межах однієї комірки.

Розміри колонок і рядків. Excel за замовчуванням встановлює ширину колонки, що дорівнює 8.43 символу, а висоту — за розміром найвищого шрифту у рядку. Команди Формат/Рядок/Висота рядка і Формат/Стовбчик для встановлення ширини і висоти комірки.

Вікно Формат клітинок має шість вкладок: Число, Вирівнювання, Шрифт, Межі, Заливка, Захист

Вкладка Число використовується для вибору потрібного формату числа.

Вкладка Вирівнювання дозволяє змінити орієнтацію тексту від -90⁰ до +90 ⁰, об'єднати елементи таблиці або автоматично підібрати їх ширину, переносити слова у межах клітинки, задати відступ і вирівнювати вміст клітинок по горизонталі й вертикалі та вказати напрям тексту.

Вкладка Шрифт забезпечує вибір потрібного типу шрифту, його розміру, накреслення для зображення даних або тексту.

Вкладка Межі містить будь-які лінії для виділення контурів клітинок та відображає їх кольорову гаму.

Вкладка Заливка дозволяє виділяти кольором рядки, стовпці або окремі клітинки таблиці, обирати стиль та колір візерунка, ефекти заливки.

Вкладка Захист дає змогу користувачу приховати всі формули робочого аркуша і захистити його клітинки.

1. Таблиці MS Word та їхні властивості

Для впорядкування і наочного подання в документах даних різних типів використовуються таблиці. Дані, подані в таблиці, виглядають компактно і зручні для сприймання
Таблиця складається зі стовпців і рядків, на перетині яких знаходяться клітинки. Стовпці, рядки, клітинки є об'єктами таблиці. Таблиця у Word 2007 може містити до 63 стовпців і довільну кількість рядків. У клітинках таблиці можуть розміщуватися текст, числа, рисунки, формули і навіть інші таблиці.
Як видно з наведеного прикладу, висота рядків і ширина стовпців таблиці може бути різною. Кілька клітинок можуть бути об'єднані в одну, а деякі з клітинок можуть бути розділені на кілька. Орієнтація тексту в клітинці може бути горизонтальною або вертикальною. Для різних об'єктів таблиці можна встановити межі різного типу та різну заливку.
Таблиця як об'єкт текстового документа має такі властивості:
• розмір таблиці - задається шириною таблиці в сантиметрах або у відсотках від ширини сторінки;
• кількість стовпців і рядків у таблиці;
• вирівнювання таблиці на сторінці - може набувати таких значень: за лівим краєм, за правим краєм, по центру;
• обтікання таблиці текстом - може набувати таких значень: без обтікання, з обтіканням навколо таблиці;
• межі таблиці - задаються кольором, типом і шириною меж всієї таблиці або окремих її об'єктів;
• заливка об'єктів таблиці - задається кольором і візерунком та ін.

Створення таблиці

У Word 2007 існує кілька способів створення таблиці в текстовому додументі:
1) вставити таблицю простої структури;
2) накреслити таблицю довільної структури;
3) вставити таблицю з колекції шаблонів;
4) перетворити фрагмент тексту в таблицю.

Для створення порожньої таблиці необхідно встановити курсор в те місце документа, де повинна бути таблиця, та натиснути кнопку Добавить таблицу стандартної панелі інструментів, потім вибрати потрібну кількість рядків і стовпчиків.

Можна використати команду рядка меню Таблица/Вставить таблицу. В діалоговому вікні, що відкриється, ввести кількість рядків та стовпчиків.

Можна намалювати таблицю за допомогою команди Таблица/Нарисовать таблицу чи використати кнопку панелі інструментів Таблицы и границы (Вид/Панели инструментов).

Таблиця WORD може містити до 31 стовпчика, кількість рядків не обмежена. Кожна комірка таблиці може містити текст або графіку, формули.

Білет №20

1. Створення формул. Майстер функцій.

Редактор електронних таблиць Ехсе1 має потужний апарат формул і функцій, з допомогою яких можна виконувати математичні, статистичні, фінансові операції, обробляти текстові дані і дані дати і часу, працювати з ссилками і масивами.

Формулою в Ехсе1 називається послідовність символів, яка починається з знака (=) і вміщує обчислювальні елементи (операнди) і оператори.

Операндами можуть бути: сталі значення, ссилки на комірки, імена, функції.

Існує чотири види операторів:

- арифметичні (+, -, *, /, %, ^ (піднесення до степеня));

- оператори порівняння (=, <, >, >=, <=, <>);

- текстовий оператор «&», який використовується для позначення операцій об’єднання декількох послідовностей символів в одну;

- адресні оператори («:» - оператор діапазону, «,» - оператор об’єднання, «пробіл» - перехресний оператор, який посилається на загальні комірки діапазонів.

Функція — це створена заздалегідь формула, що виконує певні обчислення, наприклад перетворює двійкове число на десяткове, повертає поточну дату або час, перетворює малі літери на великі, підраховує кількість символів у текстовому рядку, обчислює синус чи косинус кута і т.д.

За допомогою функцій великі й складні формули легко зробити простими і зрозумілими. При використанні функцій не потрібно замислюватися над тим, як вони працюють і які обчислення вико­нують, важливо лише те, який результат вони видають.

Функції в Ехсе1 є готовими стандартними формулами і застосовуються для виконання певних обчислень в робочих книгах. Значення, які використовуються для обчислення функцій називаються аргументами. З другого боку, значення, що повертаються функціями як відповідь, називаються результатами.

Необхідно відзначити, що крім вбудованих функцій, в обчисленнях можуть застосовуватися призначені для користувача функції, які створюються за допомогою засобів Ехсе1.

Для того, щоб використовувати яку-небудь функцію в обчисленнях, слід ввести її як частину формули в осередок робочого листу. Послідовність, в якій повинні розташовуватися вживані у формулі символи, називається синтаксисам функції.

Всі функції використовують однакові основні правила синтаксису. Якщо порушити правила синтаксису, то в цьому випадку Ехсе1 видасть повідомлення про те, що у формулі є помилка.

Excel містить більше ніж 400 вбудованих функцій. Функція має ім'я і список аргументів у круглих дужках. Аргументами можуть бути числові та текстові константи, клітинки, діапазони клітинок. Деякі функції доступні лише тоді, коли відкрита відповідна надбудова. Для відкриття надбудови слід виконати команду Сервіс/Настройки і у діалоговому вікніНастройки вказати надбудови, які треба відкрити.

Ввести функції у формулу можна вручну або з використанням майстра функцій. Для роботи з майстром функцій слід натиснути кнопку Майстер функцій панелі інструментів Стандартна або виконати команду Вставка/Функція. При цьому відкривається діалогове вікно Майстер функцій — крок 1 із 2, в якому можна вибрати категорію функцій. При виборі категорії в поле Функцій виводиться список функцій даної категорії. У цьому списку можна вибрати потрібну функцію. У рядку стану виводиться короткий опис функції.

Після вибору функції слід натиснути кнопку Далей, у результаті чого відкриється вікно діалогу Майстер функцій — крок 2 із 2, в якому можна вказати аргументи функції.

Після натискування кнопки Готово формула вставляється в активну клітинку.

Взаємне розміщення тексту і графіки.

Документ,підготовлений в середовищі Word, може містити різні ілюстрації. У нього можна вставляти об'єкти як створені за допомогою вбудованого графічного редактора Word, так і підготовлені в інших програмах. При роботі з зображеннями редактор виконує такі функції:

· зміна розмірів зображень та їх обертання;

· взаємну компонування графіки і тексту;

· внесення фраз у деталі зображень.

Малюнок і текст мають різну природу. Є різні варіанти сумісного відображення малюнка в тексті. Для їх здійснення потрібно виконати деякі дії. При вставці малюнка у вибране місце текстового документа текст розсувається і знаходиться зверху і знизу малюнка.

Щоб зробити інше, слід виконати такі дії:

• активізувати малюнок;
• клацнути правою кнопкою миші на ньому, у контекстному меню, виконати команду Формат рисунка...;
• у діалоговому вікні Формат рисунка... вибрати команду Положение, у якому встановити галочку у полях Поверх текста і Перемещать вместе с текстом, зняти галочку у полі Установить привязку;
• у Формат рисунка вибрати команду Обтекание, де встановити відповідне поле Обтекание для сумісного існування тексту й малюнка. У полі Текст вибрати потрібний варіант;
• клацнути на кнопці ОК, щоб встановити вибрані параметри малюнка.

Напис у тексті

Напис — це абзац тексту, оформлений як графічний елемент, який можна розташувати у тексті, пересувати по документу, міняти його розміри тощо.

Щоб створити напис, необхідно виконати такі дії:

• розгорнути панель інструментів Рисование;
• клацнути на кнопці Надпись;
• встановити курсор, що набув вигляду «+», в один із кутів майбутнього напису, натиснути на ліву кнопку і, не відпускаючи, перетягти курсор у протилежний кут напису. Одержимо прямокутник;
• перевести курсор усередину прямокутника, набрати текст з потрібним шрифтом і вирівнюванням;
• за необхідності міняти розміри напису за вищезгаданими правилами (текст при збільшенні або зменшенні прямокутника не змінюється).

За потреби роботу з одержаним об'єктом можна проводити так, як з графічним об'єктом: копіювати, переносити, змінювати розміри, виконувати обертання, робити границі, Заливку

Білет №21

1. Попередній перегляд і друк робочого аркушу.

Щоб переконатися, що робочий лист буде надрукований правильно, Ви можете переглянути його через друк виберіть команду Файл-Просмотр.

Для збільшення робочого листа клацніть на кнопки Масштаб чи помістіть вказівні лінії в те місце листа, що ви хочете збільшити і клацніть лівою кнопкою миші. Натиснувши на кнопці поля, на сторінці з'являються ясно-сірі лінії полів. Крім них з'являються чорні прямокутники, що позначають верхні, нижні ліві і праві поля. Уздовж верхнього поля сторінки з'являються чорні квадратики, що визначає кожний стовпчик таблиці.Для встановлення полів клацніть на відповідному маркері. Вказівник миші приймає вигляд двонаправленної стрілки і в рядку стану з'являється опис поля. Не відпускаючи кнопки перемістіть маркер у необхідне місце.Якщо вас задовольняє вигляд робочого місця, можете надрукувати його, клацнувши на кнопці Друк. Для виходу з режиму попереднього перегляду клацніть на кнопці Закрити.

1.Виберіть команду Файл-Печать.

2.Якщо ви визначили область друку, можете задати тип даних, що друкується, вибравши придатну опцію в області Що друкувати. Для друку виділеного інтервалу виберіть опцію Виділення, виділених аркушів робочої книги - опцію Виділені аркуші, для друку всієї робочої книги опції Вся робоча книга.

3. Введіть кількість копій у текстове вікно Кількість копій.

4.Для задання визначеного діапазону сторінок, що друкуються, введіть його значення в Область друку діалогового вікна.

5. ENTER.

2. Логічні та фізичні структури даних

Проектування інформаційних систем, що включають у себе бази даних, здійснюється на фізичному і логічному рівнях.

Концептуальна модель представляє об’єкти та їхні взаємозв’язки без визначення способів їхнього фізичного збереження.

Поєднуючи уявлення про вміст бази даних, отримані в результаті опитування користувачів, і свої уявлення про дані, що можуть знадобитися в майбутніх додатках, спочатку створюється інфологічна модель даних

Концептуальна модель транслюється потім в модель даних, сумісну з обраною СУБД. (датологічна модель)

Версія КМ, що може бути забезпеченою певною СУБД, називається логічною моделлю.

Логічна модель відображує логічні зв’язки між елементами даних, незалежно від їх змісту та середовища збереження.

Логічна модель може бути: ієрархічною, реляційною, мережною.

Фізична модель визначає розміщення даних, методи доступу та техніку індексування. Рішення проблем проектування на фізичному рівні багато в чому залежить від СУБД, що використовується. Воно автоматизовано і сховане від користувача.

Збережені в базі дані мають визначену логічну структуру, тобто представлені деякою моделлю, що підтримує СУБД. До числа найважливіших відносяться такі моделі даних:

­ ієрархічна;

­ мережна;

­ реляційна;

­ об’єктно - орієнтована.

В ієрархічній моделі дані представляються у виді деревоподібної (ієрархічної) структури. Вона зручна для роботи з ієрархічно упорядкованою інформацією і громіздка для інформації зі складними логічними зв'язками.

Мережна модель означає представлення даних у виді довільного графа. Недоліком мережної моделі даних є висока складність і жорсткість схеми БД, побудованої на її основі.

Реляційна модель даних (РМД) назву одержала від англійського терміна relation — відношення. Її запропонував у 70-х роках співробітник фірми IBM Эдгар Кодд. При дотриманні визначених умов відношення представляється у виді двовимірної таблиці, звичної для людини. Більшість сучасних БД для персональних ЕОМ є реляційними.

Об’єктно – орієнтовані БД поєднують у собі дві моделі даних, реляційну і мережну, і використовуються для створення великих БД зі складними структурами даних.

Модель даних у загальному випадку описує набір базових ознак, якими повинні володіти всі конкретні СУБД і керовані ними БД, засновані на цій моделі.

Білет №22

Дата добавления: 2015-05-31