І і т її-

Мі

І

ІЛ

Лі

1. Гегель Г. Знциклопедия философских наук: В 3-х т. — М., 1974.

2. Герасимчук А. Філософія: Курс лекцій: Навч. посіб. для вузів. — К.,
1999.

3. Гульїга А. В. Немецкая классическая философия. — М., 1986.

4. Енгельс Ф. Походження сім'ї] приватної власності та держави //
Маркс К, Енгельс Ф. Твори. — Т. 21.

5. Канке В. А. Философия. Исторический и систематический курс:
Учеб. для вузов. — М., 1998.

6. Кант И Критика чистого разума // Сочинения.: В 6 т. — М.,
1964.—Т.З.

7. Кузнецов В. Н., Мееровский Б. В., Грязнов А. Ф. Западноевропейс-
кая философия XVII века. — М., 1985.

8. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року // Маркс К,
Енгельс Ф. Твори. — Т. 42.

9. Маркс К. Капітал. — Т. 1 //Маркс К, Енгельс Ф. Твори. — Т. 23.

10. Маркс К. Капітал. — Т. З//Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 25.

11. Марксизм: «про» и «контра». — М., 1992.

12. Нижников С. А. История философии: Курс лекций. — М., 2004.

13. Спиркин А. Г. Философия: Учебник для вузов. — М., 1998

14. Философия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. Н. Лавриненко. —
М., 1998.

15. Філософія: Навч. посіб. / П. В. Губерський, І Ф Надольний,
В. П. Андрущенко та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. — К, 2001.

16. Ципко А. Противоречия учения К. Маркса // Через тернии. Пере-
стройка: гласность, демократия, социализм. — М., 1990.

ЙДИЗМ І НЕОФРЕЙДИЗМ

Фрейдизм (кінець XIX—XX ст.) — філософсько-соціологічне вчення Зігмунда Фрейда, що розвивається на основі особливого методу лікування психічних захворювань — психоаналізу

7

Засновник фрейдизму Зігмунд Фрейд (1856—1939 рр.)

Неофреидизм — напрям

у сучасній філософії (соціології,

психології, психоаналізі)

\

__

укові де [ТТЯ, З [1С

'ЄНН8І

Психіка складається з трьох сфер: «Воно» — несвідоме, що вміщує думки й бажання людини; «Я» — свідомість людини (розум людини, її «его», виступає посеред­ником між несвідомим і зовнішнім світом);

«Над-Я» — зовнішня реальність, «зов­нішня цензура», закони, заборони, мораль тощо

Лідерами неофрейдизму є Герберт Маркузе (1898—1979 рр.), Еріх Фромм (1900—1980 рр.), Ґустав Юнг (1875—1961 рр.), Вільгельм Райх (1897—1957 рр.), Альфред Адлер (1870—1937 рр.)

/ / /

Несвідоме — особлива психічна ре­альність, що прагне контролювати

свідомість

Є спосіб психологічного захисту від впливу несвідомого — механізм ви­тіснення негативних емоцій, де­структивного досвіду

Існує спосіб проникнення в несві­доме — психоаналіз

Існує механізм трансформації впли­ву несвідомого — сублімація

1. Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. —
К., 1992.

2. Бичко А. К., Бичко І. В. Феномен української інтелігенції'. Спроба ек-
зистенційного аналізу. — К., 1995.

3. Бьічко А. К. народная мудрость Руси. Анализ философа. К., 1988.

4. Бьічко И. В. Познание и свобода. — М., 1969.

5. Велесова Книга. — К., 1995.

6. Вільчинський Ю. М., Вільчинська С. В., Скрипник М. А. Розвиток фі­
лософської думки в Україні. — Львів, 1991.

7. Гоголь Н. В. Вьібранньїе места из переписки с друзьями. — М.,
1990.

8. Горський В. С. Історія української філософії. — К., 1996.

9. Грабович Г. Шевченко як міфотворець. — К., 1991.

10. Драч І. Ф., Кримський С. Б., Попович М. В. Григорій Сковорода. — К.,
1984.

11. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. —
К„ 1992.

12. Забужко О. Шевченків міф України. — К., 1992.

13. Залізняк Я Я Первісна історія України. — К., 1999.

14. Захара І. С. Стефан Яворський. — Львів, 1991.

15. Ісаєвич Я. Б. Братства та їх роль у розвитку української культури
XVII—XVIII ст. — К., 1966.

16. Кашуба М. В. Георгий Конисский. — М., 1979.

17. Костомаров М. Две русские народности. — К.; Харьков, 1991.

18. Літопис руський. — К., 1989.

19. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К., 1992.

20. Махновець Л. Григорій Сковорода: біографія. — К„ 1972.

21. Мицько І. Острозька слов'яно-греко-латинська академія. — К.,
1990.

22. Ничик В. М. Феофан Прокопович. — М., 1977.

23. Нічик В. М. Петро Могила в духовній історії України. — К., 1997.

24. Огієнко І. Українська культура. — К., 1991.

25. Пам'ятки братських шкіл на Україні. — К., 1988.

26. Попович М. Нарис історії культури України. — К., 1998.

27. Попович М. Микола Гоголь. — К., 1989.

28. Сковорода Г. Твори: У 2 т. — К., 1994.

29. Табачковський В. Г. Ми у філософії та філософія в нас // Філософ,
думка. — 1998. — № 4—6.

30. Чижевський Д. Нариси з історії філософії в Україні. — Мюнхен,
1983.

31. Шинкарук В. І. «Хрущовська відлига» і нові тенденції в публікаціях
Інституту філософії АН України в 1960-х роках // Філософ, думка. —
1998.— №4—6.

СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ

Схема 12

Сучасна філософія (XX—XXI ст.) — етап критичного переосмислення класичної та неокласичної філософії на основі методу плюралізму філософських ідей

•'(, ( 1...Ї ■•СОфІІ -І

Фсноменолої ін Іїдмупд Гусссрль (1859—1938 рр.) та ін.

, Персоналізмїіммануель Муньє. 0905—1950 рр.)|

Позитивізм

Огюст Кон і (1798—1857 рр.)

Ернст Мах

(1838—1916 рр.)

Ріхард Авенаріус

(1843—1896 рр.)таіи

Неопозитивізм

Людвіґ Вітгенштейн (1889—1953 рр.) Бертран Рассел (1872—1970 рр.) Рудольф Карнап (1891—1970 рр.)

.......

Дата добавления: 2015-05-26