Рецепція римського права в Україні

Рецепція римського приватного права в нашій країні відома з X ст. Однак слід зазначити, що в Україні не було прямої рецепції (тобто запозичення законодавчих рішень), подібної до німецької або французької правовим систем. Вплив римського приватного права на законодавство України простежується протягом X—XIX ст. Найдавнішою пам'яткою права Київської Русі є "Руська правда", чимало положень якої мають безсумнівну схожість з положеннями римського приватного права в його візантійській інтерпретації, що свідчить про рецепіювання деяких законів з візантійського законодавства. Більш помітним та широким був вплив римського приватного права на законодавство пізніших часів. Насамперед це стосується Литовських статутів, які замінили "Руську правду". Литовські статути являли собою загальні кодекси Литовської держави, до складу якої входила тоді Україна, їх джерелами були чинне литовське законодавство та судова практика, положення римського, німецького та польського права.

Таким чином, оцінюючи тенденцію проектів розвитку права України у Х-ХІХ ст., можна дійти висновку про досить стійкий вплив римського приватного права. Ця рецепція була часткова, оскільки сприймалися не всі ідеї та рішення (як це спостерігалося у Німеччині), а лише їх частина. З іншого боку, вона була похідною, так як сприйняття положень римського права відбувалося не безпосередньо з першоджерел, а через інші системи, які в свій час вже інтерпретували першоджерела римського права, адаптувавши їх до місцевих потреб.

Найширше було рециповане римське приватне право. Такі правові категорії, як «приватна власність», «договір», «делікт», застава», «іпотека» «контракт», «зобов'язання», «корпорація», та багато інших, запозичені з римського приватного права і трактуються (з незначними національними модифікаціями) майже в усіх країнах однаково. Зауважимо, що сутність їх (як і багатьох інших традиційних інститутів сучасного права) легше розглянути і зрозуміти, прослідкувавши розвиток цих понять з їх витоків. Проте багато категорій публічного права також широко застосовуються у сучасному правовому обігу («республіка», «магістрат», «фіск», «муніципальне самоврядування» та ін.).

В країнах, що відносяться до романо-германської правової системи Римське приватне право визнається найголовнішим джерелом Цивільного права. Не винятком стала і Україна. Тому вивчити достатньо глибоко сучасне цивільне право, не знаючи права римського, неможливо. Сутність багатьох традиційних інститутів сучасного цивільного права легше зрозуміти, простеживши витоки цих понять за римським правом.

Суттєві перетворення у соціально-політичній та економічній царинах суспільного буття України, що відбулися після проголошення її незалежності та прийняття нової Конституції, обумовили принципові зміни у цивільно-правовій сфері й викликали необхідність закріплення нових засад правового регулювання відносин за участю фізичних та юридичних осіб на основі загальновизнаних у світі засад приватного права: неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законом; свободи договору; свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судового захисту цивільного права та інтересу; справедливості, добросовісності й розумності. Це принципово важливо, бо приватне (цивільне) право становить основу, є стрижнем правопорядку, що ґрунтується на ринковій організації суспільства.

Новий ЦК має традиційну для України пандектну систему і складається із 6 книг: кн. 1 — Загальні положення; кн. 2 — Особисті немайнові і майнові права фізичної особи; кн. З — Право власності та інші речові права; кн. 4 — Право інтелектуальної власності; кн. 5 — Зобов'язальне право; кн. 6 — Спадкове право'.

Дата добавления: 2015-05-31