Конституційно-правові основи місцевого самоврядування 6 страница

4) повноваження в галузі планування та в бюджетно-фінансовій сфері:

- затвердження програм соціально-економічного та культурно­го розвитку відповідних адміністративно-територіальних оди­ниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядуван­ня; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; встанов­лення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання зазначених коштів; прий­няття рішень щодо випуску місцевих позик; прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законо­давства пільг по місцевих податках і зборах; встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

5) повноваження в галузі управління комунальною власністю:

- прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону ко­мунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підля­гають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку прива­тизованого майна, про включення до об'єктів комунальної влас­ності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепро-філювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управ­ління майном, яке належить до комунальної власності відповід­ної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення; створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утри­мання) комунальних підприємств, установ та організацій, визна­чення повноважень цих органів (служб); вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами кому­нальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземни­ми інвестиціями;

6) повноваження в галузі охорони природи, використання зем­лі, інших природних ресурсів:

- вирішення відповідно до закону питань регулювання земель­них відносин; затвердження відповідно до закону ставок земель­ного податку, розмірів плати за користування природними ре­сурсами, що є у власності відповідних територіальних громад; вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значен-_НЯІ а також про скасування такого дозволу; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають еколо-гічну₍ історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; надан­ня відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповід­ну територію;

7) повноваження у сфері благоустрою та забудови населених пунктів:

- затвердження в установленому порядку місцевих містобудів­них програм, генеральних планів забудови відповідних населе­них пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення від­повідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, тор­гівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за пору­шення яких передбачено адміністративну відповідальність; прий­няття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, зміна­ми в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України;

8) повноваження у сфері соціального захисту населення, за­безпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і за­конних інтересів людини і громадянина:

- створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції; зас­луховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відпо­відній території, порушення перед відповідними органами вищо­го рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів У разу визнання їх діяльності незадовільною; прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і поряд­ку, визначених цим та іншими законами.

Виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з ра­йонним поділом) вирішуються також такі питання:

- визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в ін­тересах територіальних громад районів у містах;

- встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

В багатьох випадках групи виключних повноважень рад ба­зового рівня за своїм змістом збігаються але є певні відмінності.

Так, районні й обласні ради виключно на своїх пленарних за­сіданнях вирішують такі питання:

- розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місце­вими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст ра­йонного значення; вирішення за дорученням відповідних рад пи­тань про продаж, передачу в оренду або під заставу об'єктів ко­мунальної власності, які забезпечують спільні потреби терито­ріальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в уп­равлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасуван­ня такого дозволу; прийняття за пропозицією відповідних рад ба­зового рівня рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних віль­них та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповід­них органів пропозицій з тих питань; прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повно­важень районних, обласних рад; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої адміністрації (пп. 18—20, 25—27, 29 ст. 43 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Ще однією особливістю виключних повноважень районних і обласних рад є те, що ст. 44 Закону про місцеве самоврядування їм надано право делегування повноважень згаданих рад місцевим державним адміністраціям.

Розділ VI

Форми і методи діяльності представницьких органів

місцевого самоврядування

1. Поняття форм і методів діяльності представницьких органів місцевого самоврядування

Найважливішою складовою роботи представницьких органів місцевого самоврядування є їх правова діяльність. У процесі здійснення своїх завдань, функцій і компетенції місцеві ради приймають нормативно-правові акти, визначені законом про міс­цеве самоврядування в Україні (рішення відповідної ради) з метою регулювання суспільних відносин, які забезпечуються організаційною, виховною, а в деяких випадках — і примусовою діяльністю.

Рішення сільських, селищних, міських, районних і обласних рад регулюють групу кількісно невизначених суспільних відно­син; вони адресовані відповідним суб'єктам, діють в часі безпе­рервно, або на визначений цими актами строк; не вичерпують свою обов'язковість певною кількістю застосування. Чинність цих актів припиняється або скасовується за спеціальною проце­дурою, визначеною Законом «Про місцеве самоврядування в Ук­раїні» і прийнятим відповідною радою на підставі цього Закону Регламентом сільської, селищної, міської, районної і обласної ради.

Діяльність всіх місцевих рад та їх органів відбувається на підставі і на виконання Конституції, законів та інших норматив­но-правових актів, у межах вимог законності, під постійним контролем територіальної громади. У процесі роботи місцеві ра­ди організовують виконання вимог закону, здійснюючи дії, які ним передбачені, а також виконують, в межах своїх прав надані їм повноваження, шляхом самостійного видання актів, передба­чених законом. Так, в межах своєї компетенції місцеві органи влади користуються владними повноваженнями, а також повно­важеннями виступати від імені територіальної громади, встанов­лювати обов'язкові для інших органів, громадських організацій і громадян правила поведінки у формі рішень і розпоряджень; ви­магати від них виконання відповідних правових обов'язків; за­стосовувати засоби заохочення, а в необхідних, передбачених за­коном випадках — і засоби примусу.

Важливим елементом функціонування рад є організаційна діяльність, адже вона має найбільшу питому вагу, порівняно з ін­шими складовими частинами діяльності цих органів. Важливість організаційної діяльності пояснюється й тим, що завдяки їй практично реалізуються найважливіші повноваження місцевих представницьких органів: управління відповідними об'єктами, планування і координація, контроль і перевірка виконання тощо.

Завдяки організаційній діяльності розв'язуються питання правильної побудови виконавчих та інших органів; їх створення; забезпечення злагодженості й чіткості в їх роботі, визначення по­будови їх структурних частин, повноважень державних службов-' ців; чітке розмежування функцій між радами, їх органами, а та­кож між окремими ланками й виконавцями з наступним закріп--ленням їх компетенції у відповідних положеннях тощо.

Організаційна діяльність спрямована також на організацію практичного здійснення і власне на здійснення планування, координації, обліку й контролю, на забезпечення нагляду за діяльністю підпорядкованих органів, об'єктів господарського й культурного призначення; на організацію перевірки виконання прийнятих рішень, на проведення безпосередньо організатор­ської роботи серед населення з метою його залучення до прак­тичного розв'язання конкретних завдань господарського і куль­турного будівництва на відповідній території.

Основним елементом діяльності місцевих органів державної влади є матеріально-технічні дії, які охоплюють досить великий обсяг фінансової, бюджетної, господарської роботи, постачання, підготовки проектів рішень і розпоряджень, статистичних звітів, інформацій, довідок, узагальнень практики, ведення діловодства тощо. Вони займають значне місце в діяльності місцевих рад та їх органів і включають в себе широкий діапазон дій, починаючи від складання звітів, ведення протоколів сесій і засідань та закін­чуючи підготовкою і доведенням до виконавців актів місцевих рад, їх виконкомів, відділів та управлінь.

Всі дії матеріально-технічного характеру можна поділити на дві групи.

До матеріальних дій відносяться різні операції, які пов'язані з постачанням, прийманням та передачею матеріальних, грошо­вих та інших коштів, а також майна, устаткування тощо. До заз­начених дій слід віднести також різні операції, які пов'язані з ви­дачею виконавчих документів тощо.

До дій технічного характеру відносяться всі допоміжні тех­нічні операції, пов'язані з забезпеченням всім необхідним рад та їх органів; додержання необхідної форми при виданні правових актів; реєстрація різних фактів і подій; систематизація і кодифі­кація нормативних актів; інформаційно-довідкова робота; всі ви­ди статистичної роботи, і, нарешті, все діловодство.

Всі дії матеріально-технічного характеру, як свідчить практи­ка роботи місцевих рад та їх органів, тісно пов'язані з правовими й організаційними діями. І це цілком зрозуміло, оскільки ці дії спрямовані на забезпечення будь-яких заходів згаданих органів. Зокрема, необхідно здійснити точні розрахунки наявних сил і за­собів, у ряді випадків детально розглянути проекти, кошториси; визначити завдання; вишукати ресурси; вказати на джерело ро­бочої сили, техніки, матеріали; визначити персональну відпові­дальність за доручену справу конкретних осіб або органів.

У загальному визначенні форми діяльності представницьких органів місцевого самоврядування є сукупністю засобів реалізації їх компетенції.

Вони здійснюються за допомогою визначених законом, інши­ми нормативно-правовими актами, а також практикою роботи рад, дій цих органів, посадових осіб та депутатів. Звичайно, вони втілюються в певних правових, організаційно-правових та організаційних рамках (сесії рад, засідання виконавчих комітетів, ро­бота постійних комісій, голів рад, робота депутатів тощо).

Отже, під формами діяльності представницьких органів місце­вого самоврядування розуміються основні, самостійні, конкретні, здійснювані в межах певних правових, організаційно-правових та організаційних рамок дії рад, їх органів, посадових осіб та депу­татів, за допомогою яких реалізується компетенція рад та їх органів.

Аналіз статей Закону «Про місцеве самоврядування Украї­ни», які стосуються форм діяльності місцевих представницьких органів, дозволяє зробити висновок, що свої завдання і функції, на підставі яких визначена компетенція рад, останні здійснюють у правовій, організаційній і матеріально-технічній формах.

Правова форма діяльності рад виявляється у реалізації пов­новажень цих органів, пов'язаних з нормотворчою, правозасто-совчою і правоохоронною діяльністю представницьких, виконав­чих органів, їх посадових осіб, спрямованою на регулювання пра­вовідносин.

Організаційна форма діяльності, на відміну від правової, не передбачає юридичних наслідків і безпосередньо не формує пра­вовідносин. Дії, які складають її зміст, забезпечують виконання завдань, функцій і повноважень рад за допомогою конкретних організаційних форм, не обов'язково закріплених у законі.

Основне місце в цьому ряду займають організаційно-правові форми, безпосередньо закріплені в законі. До числа таких форм, відносяться: сесії рад місцевого самоврядування як основна орга­нізаційно-правова форма їх діяльності; засідання виконавчих ко­мітетів рад, постійних комісій; робота депутатів на всій території відповідної територіальної громади; організація і проведення міс­цевих референдумів, загальних зборів громадян; місцеві ініціати­ви членів територіальної громади; громадські слухання.

В залежності від спрямованості і мети організаційні форми діяльності рад поділяють на загальні і конкретні інституції.

До загальних форм відносяться внутрішньоорганізаційна та організаторська робота рад, їх органів та депутатів.

Внутрішньоорганізаційна форма роботи спрямована на забез­печення діяльності рад, їх нормального функціонування. Зміст Цієї форми полягає у підготовці сесій, засідань виконавчих комі­тетів, постійних комісій, діяльності депутатів серед населення.

Внутрішньоорганізаційна робота необхідна також при роз­в'язанні питань формування рад, вдосконалення внутрішньої структури, апарату ради.

Вона виконується всіма органами ради, але у більшій мірі стосується діяльності виконавчого комітету та голови місцевого представницького органу.

Важливим засобом забезпечення керівництва підпорядкова­ними раді підприємствами, організаціями та установами є орга­нізаторська робота рад, яка. спрямована на виконання їх рішень у всіх сферах управління господарським, соціальним та культур­ним будівництвом на своїй території. Велику роль у реалізації цієї форми роботи відіграє виконавчий комітет рад, покликаний реалізувати акти ради.

На відміну від внутрішньоорганізаційної, організаторська ро­бота в меншій мірі регулюється процесуальними і процедурними нормами. В ній особливого значення набуває і досвід депутатів, який здобувається на підставі професійних знань, практичних навичок, організаторських здібностей, а також конкретних і об­грунтованих заходів, що розробляються і здійснюються.

Якщо внутрішньоорганізаційна діяльність у більшій мірі є справою виконавчого апарату ради, то організаторська робота притаманна як раді, іншим її органам, голові, так і депутатам.

Загальні організаційні форми діяльності рад реалізуються за допомогою конкретних форм роботи. Останні, в свою чергу, в за­лежності від їх ролі і значення в керівництві, яке здійснює рада, можуть підрозділятися на основні і допоміжні.

До основних організаційних форм діяльності ради відносяться: безпосередня організаційна робота голови ради; виконавчого ко­мітету та його органів, постійних комісій, діяльність депутатів та населення в органах його самоорганізації.

Для здійснення підготовчої роботи, перевірки виконання і контролю з боку ради використовуються допоміжні форми орга­нізаційної діяльності, до яких, зокрема, відносяться: діяльність підготовчих комітетів і робочих груп постійних комісій; прове­дення виробничих і оперативних нарад; семінарів і конференцій тощо. В залежності від кола органів та осіб, які здійснюють орга­нізаційну діяльність, розрізняються її колегіальні й індивідуальні форми.

До перших, зокрема, відносяться сесії, засідання, наради тощо.

До других можна віднести одноосібне розпорядництво, яке здійснюється в процесі оперативного керівництва діяльністю під­приємств, установ і організацій, індивідуальну роботу депутатів серед населення тощо.

Залежно від справ, які розглядаються радою та її органами, виділяються організаційні форми, що застосовуються для розгля­ду питань загальної компетенції (сесії, засідань виконкомів, постійних комісій) і спеціальної компетенції (робота відділів та уп­равлінь виконавчих комітетів).

Матеріально-технічна форма діяльності рад не має правового та організаційного характеру. Вона зводиться до забезпечення заходів допоміжного характеру (складання звітів, ведення діло­водства тощо).

Методами діяльності рад є засоби, які застосовуються в ме­жах певних форм з метою здійснення їх повноважень.

Методи діяльності рад поділяються на правові і організаційні.

Правовий метод — це засіб прийняття радами та їх органами відповідних нормативно-правових актів.

Організаційні методи — це засоби досягнення певної мети в межах відповідних форм організаційної діяльності.

Існують також організаційно-правові методи, які здобули своє закріплення у відповідних нормативно-правових актах (на­приклад, методи організації і перевірки виконання, інформацій­ного забезпечення роботи ради тощо).

Організаційні методи залежно від спрямованості і мети діяльності рад поділяються на загальні і похідні від них, або кон­кретні.

До перших, зокрема, відносяться методи безпосереднього керівництва та координації.

Загальні методи здійснюються на підставі застосування кон­кретних методів, які, у свою чергу, в залежності від їх ролі й зна­чення в процесі здійснення радами керівництва підрозділяються на основні та допоміжні. У сукупності вони складають систему організаційних методів діяльності рад.

Серед основних методів організаційної діяльності найбільш розповсюдженими є організаційне планування роботи рад, про­гнозування (так звана «проектна функція»), інструктування, контроль.

Поряд з основними виділяється і група допоміжних методів організаційної діяльності представницьких органів місцевого само­врядування, до яких, зокрема, відносяться: надання допомоги від­повідних органам; забезпечення своєчасного виконання завдань; сприяння проведенню відповідних заходів тощо.

В сучасних умовах основним напрямком подальшого вдоско­налення зазначених форм і методів діяльності рад є безпосереднє погодження їх з конкретними завданнями цих органів у всіх сфе­рах діяльності представницьких органів місцевого самоврядуван­ня в Україні.

2. Сесія як основна форма роботи представницьких органів місцевого самоврядування

Сесія є основною організаційно-правовою формою роботи сільських, селищних, міських, районних, обласних, районних в місті, а також міст Києва і Севастополя рад.

Сесія — це сукупність пленарних засідань ради, а також засі­дань її постійних комісій.

Відповідно до ст. 46 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради у правомочному складі. Відкриває і веде сесію голова цієї ви­борчої комісії. Він інформує раду про підсумки виборів депутатів та сільського, селищного, міського голови і визнання їх повно­важень.

Першу сесію районної, обласної ради скликає і веде голова відповідної територіальної виборчої комісії.

Другу і наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської — відповідно сільським, селищним, міським головою; ра­йонної у місті, районної, обласної — головою відповідної ради.

Як правило, на другій сесії затверджується регламент відпо­відної місцевої ради, що дозволяє спланувати її роботу, визначи­ти правові й організаційні засади діяльності ради, процесуальні і процедурні правила підготовки і проведення сесії.

Регламент відповідної ради складається з кількох розділів. В першому розділі розглядаються загальні питання, зокрема: пра­вова основа діяльності ради; використання державної і місцевої символіки в діяльності ради; робоча мова ради (там, де це необ­хідно).

Діяльності депутатів ради, як правило, присвячується другий розділ, у якому розглядаються їх основні права й обов'язки; їх реалізація; порядок представлення і розгляду депутатських запи­тів і питань.

В окремому розділі регламенту визначається структурна по­будова відповідної ради, зокрема, встановлюється статус органів та посадових осіб ради: голови, секретаря ради, постійних комі­сій, тимчасових контрольних комісій ради, депутатських груп і фракцій (там, де вони створюються), засобів масової інформації ради (там, де це можливо), її інформаційно-аналітичного центру (якщо це можливо), виконавчого комітету ради, його апарату.

Основний розділ регламенту присвячується організації робо­ти ради. В ньому визначаються питання планування роботи ради, загальний порядок формування порядку денного ради; порядок проведення сесії; порядок проведення голосування; особливості підготовки і проведення першої сесії ради нового скликання; особливості підготовки і проведення позачергової сесії ради; під­готовка і затвердження бюджету відповідної адміністративно-те­риторіальної одиниці; особливості підготовки і розгляду питань, пов'язаних з проведенням місцевого референдуму; особливості підготовки і вирішення питання про дострокове припинення повноважень депутата ради; охорона трудових прав депутата.

Окремий розділ регламенту присвячується актам, які прий­має рада. В ньому визначаються види актів ради, основні прин­ципи і етапи правотворчого процесу, порядок розгляду і обгово­рення проекту рішення; процедура прийняття рішень; порядок обнародування рішень ради і здійснення контролю за їх виконан­ням; дія рішень у часі і просторі.

Не пізніше як на другій сесії затверджується і Положення про постійні комісії відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не рідше од­
ного разу на квартал.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради також повинна скликатись за пропозицією не менше однієї трети­ни депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а се­сія районної, обласної ради — також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради 1 або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

У разі немотивованої відмови сільського, селищного, місько-го голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або його неспроможності скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради — секретарем сільської, селищ­ної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради — за­ступником голови відповідної ради.

Сесія скликається також, якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без по­важних причин не скликав сесію у двотижневий строк після на­стання умов, передбачених законом, а також якщо сесія не скликається міським, селищним головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».

Якщо ж усі ці посадові особи у двотижневий строк не скли­кають сесію на вимогу суб'єктів, визначених законом, вона може бути скликана депутатами відповідних рад, які становлять не менше однієї третини складу відповідної ради, або постійною ко­місією ради.

Таку сесію відкриває за дорученням групи депутатів або по­стійної комісії ради, з ініціативи якої скликана сесія, один з де­путатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради — один з депутатів цієї ради.

Коли ж сесії ради не проводяться взагалі без поважних причин у строки, визначені Законом про місцеве самоврядування, можливе дострокове припинення повноважень такої ради.

Рішення про час скликання, місце проведення сесії, перелік питань, що виносяться на розгляд ради, повинні доводитися до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках — не пізніше як за день до сесії із зазначен­ням часу скликання, місця проведення та питань, які передба­чаються винести на розгляд сесії. Сесія ради є правомочною, як­що в її пленарному засіданні бере участь більше половини депу­татів від загального складу ради.

В разі відсутності необхідної кількості депутатів проведення пленарного засідання переноситься на інший час.

Пленарні засідання рад звичайно складаються з ранкових і вечірніх.

Поіменна реєстрація депутатів проводиться перед началом кожного пленарного засідання. Загальна тривалість сесії встанов­люється відповідною радою.

Рада також приймає регламент пленарних засідань, в якому визначаються: загальна тривалість засідання (як правило, не більше 8 годин в день; час на проведення ранкового засідання се­сії - з 10°° до 14°° та вечірнього - з 16°° до 18°°-19⁰⁰).

Час доповідей, співдоповідей встановлюється головою відпо­відної ради і погоджується з доповідачами. Доповідь не повинна перевищувати 40 хвилин, співдоповідь — 20 хвилин. Під час де­батів кожному, хто виступає, надається, як правило, 5—7 хвилин.

Депутатські запити оголошуються і надаються до затвер­дження порядку денного сесії після виступів депутатів з заявами і повідомленнями.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а сесію районної у місті, районної та обласної ради — голова ради або його
заступник.

Пропозиції щодо питань, які пропонуються на розгляд ради, можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, по­стійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, го­ловою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону «Про місцеве самовря­дування в Україні» члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді в порядку місцевої ініціативи будь-яко­го питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визна­чається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засідан­ні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої іні­ціативи.

Обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування підлягають також, відповідно до ст. 13 Закону «Про місцеве са­моврядування в Україні», пропозиції, які вносяться за результа­тами громадських слухань.

Як уже зазначалося, порядок скликання сесії відповідної ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень ради
про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних
питань, а також порядок роботи сесії визначається регламентом
ради.

Всі матеріали з питань, що вносяться на розгляд ради, повин­ні бути подані голові ради не пізніше як за два тижні до початку роботи сесії, якщо головою не визначений інший термін.

Матеріали до питань порядку денного сесії подаються депу­татам для вивчення і підготовки до обговорення не пізніше як за три дні до початку роботи сесії.

У випадках, коли матеріали до питань порядку денного по­требують значного коригування або при виникненні інших обста­вин, за яких матеріали не можуть бути подані депутатам за три дні до початку роботи сесії, вони, за погодженням з головою ра­ди, подаються депутатам у день проведення сесії.

Дата добавления: 2015-05-31