Статус службовців органів місцевого самоврядування

В Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішуються окремі питання щодо посадових осіб органів місце­вого самоврядування: сільського, селищного, міського голови, їх­ніх заступників, голів і заступників голів районної в місті раді, районної та обласної ради тощо. Але детальний статус посадових осіб органів місцевого самоврядування поки що не визначено че­рез відсутність спеціального закону.

Відповідно до п. 5 розділу V «Про кінцеві та перехідні поло­ження» зазначеного Закону на посадових осіб місцевого само­врядування поширюється дія Закону України «Про державну службу». Вони прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців, якщо інше не передбачено законодав­ством України. Умови оплати праці посадових осіб місцевого са­моврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 р. «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депу­татів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних служ­бовців» посадових осіб місцевого самоврядування було прирів­няно до відповідних посад державних службовців. Разом з тим було збережено відмінності служби в органах місцевого самовря­дування, наприклад, щодо вікових обмежень перебування на службі (ст. 23 Закону «Про державну службу» зі змінами, внесе­ними Законом від 13 травня 1999 р.).

Муніципальна служба є одним із інструментів, засобів здійс­нення місцевого самоврядування.

Виділяють такі основні ознаки муніципальної служби:

1) це особливий вид публічної служби, тобто служби в орга­нах місцевої влади;

2) це професійна діяльність в органах місцевого самовряду­вання, за здійснення якої муніципальні службовці одержують за­
робітну плату з місцевого бюджету; муніципальні службовці —
це особи, які несуть службу на посадах в органах місцевого само­врядування;

3) це діяльність по виконанню повноважень органів місцевого самоврядування, тобто діяльність, що знаходиться у підпорядкуванні муніципального утворення;

4) це діяльність, яка організується на постійній основі, тобто
муніципальні службовці здійснюють повноваження органу місцевого самоврядування як основну роботу протягом невизначеного
часу (постійно); посадові особи, що обираються, навпаки, діють
протягом певного проміжку часу (тимчасово). «Постійна основа»
діяльності муніципальних службовців повинна забезпечувати
професіоналізм муніципальної служби, її стабільність, і в певному розумінні її можна порівняти з принципом незмінності чиновників в європейських державах.

Муніципальна служба не входить до системи державної служби і потребує відповідного правового регулювання. У 1997—1998 рр. на розгляд Верховної Ради України було внесено про­екти закону про службу в органах місцевого самоврядування.

Служба в органах місцевого самоврядування (або муніци­пальна служба) є професійною діяльністю громадян України, що займають посади в органах місцевого самоврядування, спрямова­на на реалізацію функцій і повноважень останніх та здійснюєть­ся на постійній основі.

Право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політич­них, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціаль­ного походження, майнового стану, терміну проживання на від­повідній території, які мають відповідну освіту і професійну під­готовку та обрані на посади або пройшли у встановленому по­рядку конкурсний відбір чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Служба в органах місцевого самоврядування базується на та­ких основних принципах:

—служіння народові України;

—поєднання місцевих і державних інтересів;

—демократизму і законності;

—гуманізму і соціальної справедливості;

—гласності;

—пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

- рівного доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їхніх ділових якостей та профе­сійної підготовки;

—професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі;

—підконтрольності, підзвітності, персональної відповідаль­
ності за належне виконання службових обов'язків і дисципліни;

—дотримання прав і законних інтересів місцевого самовря­
дування;

—правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого
самоврядування.

Посадовими особами місцевого самоврядування є особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпо­рядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заро­бітну плату за рахунок місцевого бюджету. Ці положення не по­ширюються на технічних працівників та обслуговуючий персо­нал органів місцевого самоврядування.

Посада в органах місцевого самоврядування — це передбаче­на законодавством України та визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця органів місцевого само­врядування, на яку законодавством покладено відповідне коло службових обов'язків.

Посади в органах місцевого самоврядування поділяються на три категорії:

— виборні посади, на які особи обираються територіальною
громадою;

—виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

—посади, призначення на які здійснюється сільським, се­лищним, міським головою, головою районної, районної у місті,
обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування. Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування ви­значається Конституцією України, Законами України «Про міс­цеве самоврядування в Україні», «Про вибори депутатів місце­вих рад та сільських, селищних, міських голів» та іншими зако­нодавчими актами.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачений законо­давством, та керуються у своїй діяльності Конституцією України ¹ законами України, актами Президента України і Кабінету Мі­ністрів України, а в Автономній Республіці Крим також норма­тивно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки

Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийняти­ми у межах їхньої компетенції.

Основними обов'язками посадових осіб місцевого самовряду­вання є:

—дотримання Конституції України та інших актів законодавства України;

—забезпечення ефективної діяльності органів місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень;

—дотримання прав та свобод людини і громадянина;

—безпосереднє і своєчасне виконання рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, розпоряджень і
вказівок своїх керівників;

—збереження державної таємниці, інформації про громадян,
що стала їм відома під час виконання службових обов'язків, а та­кож іншої інформації, яка згідно із законодавством України не
підлягає розголошенню;

—постійне вдосконалення організації своєї роботи, підви­щення професійної кваліфікації;

—сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатив­ність і творчість у роботі;

—шанобливе ставлення до громадян, керівників і співробітників, дотримання високої культури спілкування;

—недопущення дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави та місцевому самоврядуванню.

Проходження служби в органах місцевого самоврядування.

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здій­снюється:

—на посаду сільського, селищного, міського голови — шля­хом обрання територіальною громадою відповідно села, селища,
міста;

—на посаду голови та заступників голови районної, районної
у місті, обласної ради, заступника міського голови — секретаря
Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київ­
ської та Севастопольської міської ради — шляхом обрання відпо­відною радою;

—на посади заступників сільського, селищного, міського го­лови, голови районної у місті ради з питань діяльності виконав­чих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого
комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради —
шляхом затвердження відповідною радою;

—на посади керівників відділів, управлінь та інших праців­ників органів місцевого самоврядування — шляхом призначення
відповідно сільським, селищним, міським головою, головою ра­йонної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи
за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Проведення конкурсного відбору, випробування та стажуван­ня у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядуван­ня здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

У разі потреби, за згодою сторін, посадова особа місцевого самоврядування може бути переведена на рівнозначну чи нижчу посаду або посаду радника чи консультанта без конкурсного від­бору.

Голови районних, обласних і Севастопольської міської рад, Київський міський голова та міські голови (міст обласного зна­чення) мають право самостійно (без конкурсу) добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, радників, консультан­тів згідно із штатним розписом і за категорією, що відповідає по­саді (патронатна служба).

Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу.

Так, на службу в органи місцевого самоврядування не мо­жуть бути прийняті особи:

1) визнані судом недієздатними;

2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо
ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом по­рядку;

3) які відповідно до законодавства позбавлені права займати
посади у державних органах та їхньому апараті або в органах міс­цевого самоврядування протягом установленого терміну;

4) які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі
особам, що є близькими родичами чи свояками.

Посадові особи місцевого самоврядування не можуть брати участі у страйках та вчиняти інші дії та вчинки, що перешко­джають нормальному функціонуванню органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Інші обмеження, пов'язані із проходженням служби в орга­нах місцевого самоврядування, встановлюються виключно зако­нодавчими актами України.

Доходи посадових осіб місцевого самоврядування підлягають декларуванню. Декларування доходів посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється у порядку і на підставах, передба­чених Законом України «Про боротьбу з корупцією» та іншими актами законодавства України.

Існує певна класифікація посад в органах місцевого самовря­дування.

В органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

— перша категорія — посади голів обласних та Севастополь­ської міської ради, Київського міського голови;

—друга категорія — посади міських (міст — обласних центрів) голів; заступників голів обласних та Севастопольської міської рад, заступника Київського міського голови — секретаря
Київської міської ради;

—третя категорія — посади міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім
міст — обласних центрів) голів, голів районних, районних у містах рад;

—четверта категорія — посади голів постійних комісій з пи­тань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських
рад (у разі коли вони працюють на постійній основі), керівників
управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст облас­ного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;

—п'ята категорія — посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів район­них, районних у містах рад, спеціалістів управлінь і відділів ви­конавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секре­таріату Київської міської рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республікан­ського в Автономній Республіці Крим значення) рад;

—шоста категорія — посади заступників міських (міст ра­йонного значення), сільських, селищних голів з питань діяльнос­ті виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного
значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секре­тарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення),
сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних, районних у містах Києві та Севастополі рад, керівників управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значен­ня), районних у містах рад, спеціалістів управлінь, відділів інших
структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст облас­ного значення) рад;

—сьома категорія — посади спеціалістів виконавчих органів,
районних у містах, міських (міст районного значення), сільських,
селищних рад.

Під час прийняття на службу в органи місцевого самовряду­вання присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.

Установлюються такі ранги посадових осіб місцевого само­врядування:

—особам, які займають посади, віднесені до першої категорії,
може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;

—особам, які займають посади, віднесені до другої категорії,
може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;

—особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії,
може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;

—особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;

—особам, які займають посади, віднесені до п'ятої категорії,
може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;

—особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії,
може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;

—особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії,
може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.

Ранги, які відповідають посадам першої категорії, при­своюються Президентом України.

Ранги, які відповідають посадам другої категорії, при­своюються Кабінетом Міністрів України.

Ранги сільським, селищним, міським (крім міст — обласних центрів) головам, головам районних, районних у містах рад при­своюються за рішенням відповідної ради.

Ранги, які відповідають посадам третьої—сьомої категорії, присвоюються керівником органу місцевого самоврядування, в якому працює посадова особа.

Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.

Для присвоєння чергового рангу посадова особа місцевого самоврядування повинна успішно відпрацювати на займаній по­саді не менше двох років.

За виконання особливо відповідальних завдань посадовій особі місцевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад.

За сумлінну працю при виході на пенсію посадовій особі міс­цевого самоврядування може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбав­лена рангу лише за вироком суду.

Якщо посадова особа місцевого самоврядування перейшла на посаду нижчої категорії або залишила службу в органі місцевого самоврядування, на яку потім повернулася, за нею зберігається присвоєний ранг.

У трудовій книжці посадової особи місцевого самоврядуван­ня робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповід­ного рангу.

Кожен орган місцевого самоврядування створює кадровий резерв для зайняття посад і просування по службі, який затвер­джується сільським, селищним, міським головою, головою ра­йонної, районної у місті, обласної ради.

До кадрового резерву зараховуються особи, які виявили ба­жання зайняти посаду в органах місцевого самоврядування і мають належну кваліфікацію та освіту або здобувають її.

Кадровий резерв формується з:

—посадових осіб місцевого самоврядування, які підвищили
кваліфікацію або пройшли стажування і рекомендовані на вищі
посади;

—державних службовців, які бажають перейти на службу в
органи місцевого самоврядування;

—спеціалістів виробничої, соціально-культурної, наукової та
інших сфер, а також випускників навчальних закладів відповід­ного профілю.

З метою оцінки ділових та професійних якостей посадових осіб місцевого самоврядування, визначення рівня професійної підготовки і відповідності займаній посаді проводиться їх атес­тація.

Не підлягають атестації посадові особи місцевого самовряду­вання, прийняття на службу в органи місцевого самоврядування яких здійснюється шляхом обрання територіальною громадою села, селища, міста або відповідною радою, працівники патронатної служби, а також особи, які перебувають на займаній посаді менше одного року.

Граничний вік перебування на службі в органах місцевого са­моврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для жі­нок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обрані на виборні посади відповідно до За­кону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Припинення служби в органах місцевого самоврядування. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про пра­цю України, служба в органах місцевого самоврядування припи­няється за наявності підстав, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також у разі:

— порушення умов реалізації права на службу в органах міс­цевого самоврядування;

— відмови посадової особи місцевого самоврядування від
складання або порушення Присяги;

—неподання або подання посадовою особою місцевого само­врядування неправдивих відомостей щодо її доходів;

—виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають
перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із
проходженням служби в органах місцевого самоврядування;

—досягнення посадовою особою місцевого самоврядування
граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Рішення про припинення служби в органах місцевого само­врядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування безпосередньо до суду.

Розділ IX Органи самоорганізації населення

Правовий статус органів самоорганізації населення як одного з елементів системи місцевого самоврядування, що здійснюється на рівні територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, визначається Конституцією (ст. 140) та законами України: «Про місцеве самоврядування в Україні» (статті 4, 14, 16, 80) і «Про органи самоорганізації населення» останній не набув чинності у зв'язку з накладенням вето Президентом України).

Відповідно до Закону України «Про органи самоорганізації населення» (далі — Закон) такими органами є будинкові, вулич­ні квартальні комітети, комітети мікрорайонів, сільські, селищні комітети. Вони є «однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні питань міс­цевого значення», виборними органами, що створюються части­ною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відпо­відній території в межах села, селища, міста» (статті 2, 3).

Органи самоорганізації населення створюються за ініціати­вою самих жителів та з дозволу відповідної сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради на окремих частинах відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а саме: сільського, селищного комітету — в межах території села, селища, якщо його межі не співпадають з межами діяльності сільської, селищної ради; вуличного, квартального — в межах те­риторії кварталу, кількох, однієї або частини вулиць з прилегли­ми провулками в місцях індивідуальної забудови; комітету мік­рорайону — в межах території окремого мікрорайону, житлово-експлуатаційної організації в містах; будинкового — в межах бу­динку (кількох будинків) в державному і громадському житловому фонді та фонді житлово-будівельних кооперативів (ст. 7).

Установлено, наприклад, що з ініціативою про створення ор­гану самоорганізації населення до відповідної ради можуть звер­нутися збори (конференція) жителів за умови, що в цих зборах (конференціях) брали участь (було представлено) не менш поло­вини жителів відповідної території, які мають право голосу. На зборах (конференції) більшістю голосів їх учасників обирається ініціативна група, яка подає до відповідної ради заяву про ство­рення органу самоорганізації населення, протокол зборів (конфе­ренції) із зазначенням основних напрямків діяльності цього органу, а також список учасників зборів (конференції) жителів із зазначенням їх основних паспортних даних (ст. 8).

Питання про надання дозволу на створення органу самоорга­нізації населення має розглядатися відповідно до Закону на най­ближчому засіданні відповідної ради за участю членів ініціатив­ної групи. Рада може відмовити у наданні згоди на створення ор­гану самоорганізації населення, однак її рішення може бути ос­каржене в установленому Законом порядку (ст. 7).

У разі надання радою згоди на створення органу самооргані­зації населення останній обирається зборами (конференцією) жителів будинку, вулиці, кварталу, мікрорайону, села, селища на основі загального, рівного виборчого права шляхом таємного го­лосування. Право голосу на виборах мають жителі, які досягли на день їх проведення 18-ти років. Не мають права голосу особи, яких визнано судом недієздатними. Організація проведення та­ких зборів (конференцій) покладається на виконавчий комітет відповідної ради.

Орган самоорганізації населення обирається на строк повно­важень відповідної ради, якщо інше не передбачено її рішенням чи положенням про цей орган (статті 10, 11).

Орган самоорганізації населення вважається діючим тільки після того, як відбулася передбачена ст. 13 Закону його легаліза­ція, яка здійснюється шляхом його реєстрації або повідомлення про заснування. При цьому тільки у разі реєстрації цей орган на­буває статусу юридичної особи. Реєстрація органу самоорганіза­ції населення виконавчим комітетом відповідної ради, а також порядок її проведення детально врегульовано ст. 13 Закону. Од­нією з суттєвих умов реєстрації є наявність Положення про ор­ган самоорганізації населення, яке затверджується зборами (кон­ференцією) та має відповідати вимогам Закону (ст. 12).

Крім порядку утворення та легалізації органу самоорганізації населення важливим елементом його правового статусу є функ­ції (основні сторони змісту його діяльності), повноваження (пра­ва і обов'язки, необхідні цьому органові для нормального фун­кціонування у визначених межах), структура та організаційні форми прояву його легальної активності, життєдіяльності.

В Законі зазначається (ч. З ст. 3), що основними функціями-ЦІлями органу самоорганізації населення є створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення, задово­лення їхніх (жителів) соціальних, культурних, побутових та ін­ших потреб шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг, а також участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території (села, селища, міста, району у місті), інших місцевих програм

Обсяг цих функцій-цілей визначається в повноваженнях органів самоорганізації населення, які, згідно зі ст. 2 Закону, за своєю природою поділяються на власні (віднесені Конституцією та законами України до відання цього органу) та делеговані (власні повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті ради, якими вона відповідно до ч 6. ст. 140 Конституції Ук­раїни наділяє орган самоорганізації населення з передачею відпо­відних коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення).

Серед власних повноважень органу самоорганізації найбільш вагомими є такі:

—облік громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які
мешкають у межах території діяльності органу, а також прийом
цих громадян, розгляд їх звернень;

—представлення разом з депутатами інтересів жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній
місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади;

—внесення пропозиції до проектів місцевих програм суспільно-економічного і культурного розвитку відповідних адміністра­тивно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюджетів;

—здійснення контролю за якістю надання громадянам, які
проживають у житлових будинках на території діяльності органу
самоорганізації населення, житлово-комунальних послуг та за
якістю проведення у цих будинках ремонтних робіт;

Крім цього, до власних повноважень органів самоорганізації населення віднесено ще ряд повноважень щодо сприяння та на­дання допомоги навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури і спорту, правоохоронним органам, а також депутатам відповідних місцевих рад в організації їх зустрічей з виборцями, прийому громадян і проведенні іншої ро­боти у виборчих округах (ст. 14 Закону).

Щодо делегованих повноважень органів самоорганізації на­селення, то відповідно до Закону (ст. 15) ними може бути части­на повноважень сільської, селищної, міської або районної у місті ради, делегована нею цьому органові з одночасною передачею йому відповідних коштів, а також матеріально-технічних та ін­ших ресурсів. Як бачимо, законодавець не деталізує делеговані повноваження. Він виключно покладається на ініціативу та само­діяльність самих сільських, селищних, міських, районних у місті рад, які мають вирішувати це питання з урахуванням місцевих умов.

Орган самоорганізації населення має колегіальний характер. Він обирається у складі керівника, заступника (заступників) ке­рівника, секретаря, інших членів. Тому основною формою його роботи є засідання, яке скликають керівники або заступники ке­рівника в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Засідання є правомочним, якщо в ньому бере участь більше по­ловини його загального складу. Для забезпечення безперервності та ефективності в своїй роботі орган самоорганізації населення може утворювати комісії, робочі групи, інші свої органи в поряд­ку, визначеному Положенням про цей орган.

Члени органу самоорганізації населення виконують свої обов'язки на громадських засадах. Проте за рішенням зборів (конференцій) керівник і секретар цього органу можуть працю­вати в ньому і на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів, переданих органам відповідною радою.

Члени органу самоорганізації населення мають право брати участь у засіданнях відповідних місцевих рад та їх виконавчих органів, які стосуються їх діяльності, а також при розгляді пи­тань, ініційованих органом самоорганізації населення, з правом Дорадчого голосу.

Орган самоорганізації населення з питань, віднесених до йо­го повноважень, може приймати рішення організаційно-розпо­рядчого характеру. Проте рішення цього органу, які не відпові­дають чинному законодавству або прийняті з питань, не віднесе­них до його повноважень, зупиняються відповідно сільською селищною, міської, районною у місті радою з одночасним звер­ненням до суду про скасування такого рішення (ст. 20 Закону).

Повноваження органів самоорганізації населення можуть бу­ти достроково припинені: у разі порушення ними Конституції і Законів України, інших актів законодавства — за рішенням суду; у разі невиконання рішень відповідної ради, її виконавчого комі­тету — за рішенням ради; у разі невиконання рішень зборів (конференцій) жителів — за рішенням цих зборів (конференцій) (ст. 26).

Організація та діяльність органу самооргані­зації населення має будуватися на принципах законності, глас­ності, териториальності, виборності, підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед жителями, які обирали орган са­моорганізації населення. Ці принципи, як бачимо, є загальними принципами місцевого самоврядування в Україні, врегульовани­ми ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Украї­ні». Щодо спеціальних принципів, притаманних лише органам самоорганізації населення, то ними є принцип добровільності щодо взяття окремих повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті ради, а також принцип підзвітності, підкон-трольності та відповідальності перед відповідними радами (ст. 5 Закону про місцеве самоврядування).

Дата добавления: 2015-05-31