Безнадійний податковий борг: поняття, юридичне значення, порядок списання

Податковим періодом є період (календарний рік або інший), протягом і після закінчення якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків.

Базовий податковий період, його поняття, правове регулювання, види, юридична сутність і значення.

На підставі категорії податкового періоду й особливостей його застосування забезпечується періодичне надходження податків до бюджетів за підсумками фактичної діяльності платника в податковому періоді. Чітке визначення податкового періоду має значення для контролю за правильністю обчислення та сплати податку та для дотримання однократності оподаткування.

Податковий період встановлюється для кожного податку окремо відповідним законодавчим актом, що закріплює даний податок.

В пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" закріплено загальні правила визначення базового податкового(звітного) періоду:

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Базові податкові періоди для окремих податків:

1. Податок на прибуток підприємств – календарний квартал. П. 16.4 ст.16 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 №283/97-ВР.

2. Податок на додану вартість – календарний місяць, календарний квартал для платників податку обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував 300 000 гривень п.7.8 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

У відповідності зі ст. 1 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідо до ст. 18 вище вказаного закону підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти:

а) податковий борг платника податків, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю активів банкрута;

б) податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути направлено стягнення згідно із законодавством;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

в) податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом;

д) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону;

е) пені, штрафні та фінансові санкції, нараховані відповідно до законодавства України на суми податкових зобов'язань, що входять до складу заборгованості, встановленої у процесі підтвердження заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У разі коли фізична особа, яка визнана у судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, з'являється або фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строків позовної давності.

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Списання безнадійного податкового боргу здійснюється у відповідності з Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений Наказом ДПА від 14.03.2001 р. №103

39. Визначення податків, зборів (обов'язкових платежів) за законодавством України, його проблемні аспекти.

В податковому законодавстві України не робить розмежування між податком, збором, іншими видами обов’язкових платежів. У відповідності зі ст. 2 ЗУ «Про систему оподаткування»

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Тобто, виходячи з цього визначення усі ці платежі за юридичним визначенням і статусом є рівними та підлягають єди­ному режиму правового регулювання податкової системи. Насправді відмінності між окремими видами обов'язко­вих платежів, безумовно, існують, і їхнє неврахування часом призводить до цілком конкретних юридичних наслідків.

Потреба визначення відмінностей між окремими видами обов'язкових пла­тежів обґрунтовується необхідністю правильного їхнього розу­міння суб'єктами правозастосування і законодав­цями.

Тобто, розмежування податків, зборів, платежів є не винятково теоретичною проблемою, але й у значній мірі проблемою практики. 1), коли мова йде про податки, то це насамперед безу­мовні й нецільові платежі, і після їх надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, так це й не потрібно. У ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають у такий спосіб чітку цільову прив'язку. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (мова може навіть йти про самостійний склад правопорушення). 2), податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюджетні) фонди. Тому, якщо необхідно закріпити винятково стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, - це, безсумнівно, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між податковими надходженнями й джерелами, з яких вони направляються, - це збори. 3) якщо встановлення, зміна й скасування податків і всіх елементів правового механізму податків є виключною ком­петенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.

В Проекті Податкового кодексу дається визначення податку та збору окремо:

Податком є обов’язковий, нецільовий, безумовний, індивідуально безоплатний платіж, що справляється з платників податків і зборів до бюджетів у формі відчуження грошових коштів, які належать їм на праві власності, праві оперативного управління чи господарського відання, з метою фінансового забезпечення діяльності держави та територіальних громад.

Збором є обов’язковий, індивідуальний, цільовий платіж до бюджетів, що справляється з платників податків і зборів з умовою вчинення на їх користь органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими особами юридично значимих дій, у тому числі щодо надання визначених законом прав.

Дата добавления: 2015-05-31