Приклад З

Необхідно здійснити аналіз проектів А і Б, які мають однакову три­валість реалізації (сім років). Проект А, як і проект Б, має однакові що­річні грошові надходження. Ціна капіталу становить 12 %. Вихідні дані і результати розрахунків наведено в табл. 12.6.

Отже, проект Б передбачає більший розмір NPV, але водночас він більш ризикований.

Методика другого підходу шодо використання методу сцена­ріїв полягає в тому, що:

146)по проекту визначають песимістичну, реалістичну, оптиміс­тичну оцінки грошових надходжень і NPV;

147)значенням NPVп; NPVр; NPVо присвоюють імовірності їх здійснення;

148)розраховують імовірність значення NPV, зважене по присво­єних імовірностях, а також середнє квадратичне відхилення від нього, коефіцієнт варіації;

149)проект із більшим значенням коефіцієнта вважають більш ризикованим.

В основу методу імітаційного моделювання покладено ме­тод Монте-Карло. Уперше він був запропонований для оцінки ризику відокремленого інвестиційного проекту в 1964 р. Д. Херцем. Його публікація на цю тему з'явилася в журналі «Нervard Busness Review», де було описано підхід, який використовувала консуль­таційна фірма для оцінки проекту розширення виробництва хіміч­ного концерну.

Ідея методу полягає в поєднанні аналізу чутливості з імовір­ним розподілом факторів моделі. Замість того щоб створювати окремі сценарії, в імітаційному методі комп'ютер генерує сотні можливих комбінацій факторів з урахуванням їх імовірного роз­поділу. Кожна комбінація дає своє значення NPV,і в сукупності аналітик отримує ймовірний розподіл результату проекту.

Фактори, за якими будується ймовірний розподіл, наведено в табл. 12.7.

Імітацію моделювання здійснюють за такою схемою:

формулюють фактори;

будують імовірний розподіл по кожному фактору;

комп'ютер випадково обирає значення кожного фактора ризику, грунтуючись на ймовірному його розподілу;

ці значення факторів ризику комбінують із факторами, що­ до яких не очікується змін, і розраховують значення чистого грошового потоку для кожного року. По чистих грошових пото­ках розраховують значення чистого приведеного доходу NPV.

5) дії 3, 4, 5 повторюють багато разів, що дає змогу побудува­ти ймовірний розподіл NPV.

При порівнянні взаємовиключних проектів вибір залишається за тим, у якого середнє значення NPV більше, а ймовірний розпо­діл має більш загострену форму. Так, на рис. 12.1 проект А є більш привабливим, ніж проект В, оскільки по ньому вище зна­чення NPV танижчий ризик.

Отже, неформалізовані методи (аналіз чутливості, аналіз сце­наріїв, імітаційне моделювання) дають змогу оцінити вплив змі­ни умов функціонування проекту на результат NPV.

Як зазначалося вище, найбільше визнання у світовій прак­тиці отримав метод прийняття інвестиційних рішень на основі розрахунку чистого приведеного доходу по проекту NPV. З ме­тою отримання більш точної оцінки проекту в умовах невизна­ченості було запропоновано в процесі розрахунку показника NPV враховувати також фактор ризику. Для цього метод при­йняття інвестиційних рішень на основі чистого приведеного доходу для ризикованих інвестиційних проектів має бути скоригованим.

Включення ризику у формулу NPV відбувається за такою ме­тодикою:

97)встановлюють вихідну ціну капіталу, призначеного для ін­вестування, СС;

101. визначають ризик, який асоціюється з даним проектом;

98)розраховують NPV з коефіцієнтом дисконтування r, який ураховує ризик. Тобто структура дисконтної ставки r така:

r = СС+ р,

де р— премія за ризик.

Проект з більшим NPV вважається більш привабливим для ре­алізації.

Дата добавления: 2015-05-26