Оцінка показників ефективності проекту

Методологія оцінки реальних інвестицій

Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів займає центральне місце в процесі обгрунтування та вибору можливих варіантів вкладення коштів в операції з реальними активами. При всіх інших сприятливих характеристиках проекту він ніколи не буде прийнятий до реалізації, якщо не забезпечить:

122)відшкодування вкладення коштів за рахунок доходів від ре­алізації товарів і послуг;

123)отримання прибутку, що забезпечує рентабельність інвести­цій не нижче бажаного для підприємства рівня;

124)окупності інвестицій у межах строку, прийнятного для під­приємства.

Визначення реальності досягнення саме таких результатів ін­вестиційних операцій і є основним завданням оцінки фінансово-економічних параметрів будь-якого проекту вкладення коштів у реальні активи.

При аналізі інвестиційних проектів зазвичай ураховують такі припущення.

По-перше, те, що будь-який інвестиційних проект можна роз­глядати як грошовий потік, який складається з двох частин:

а) ін­вестиційної, тобто чистого грошового відтоку, що найчастіше буває одноразовим;

б) подальшого зворотного потоку, тобто розподіленій у часі серії надходжень, які дають змогу окупити вихідну інвестицію.

По-друге, вважають що весь обсяг інвестицій здійснюється наприкінці року, який передує першому року надходжень грошо­вих коштів, що генеруються проектом, хоча в принципі інвести­ції можуть здійснюватися протягом низки послідовних років. Аналогічно припускають, що притік грошових коштів має місце наприкінці чергового року (відповідно до розрахунку прибутку — наростаючим підсумком на кінець періоду).

По-третє, основні критерії оцінки інвестиційних проектів пе­редбачають урахування фактору часу, оскільки існує часовий розрив між вкладенням у проект і отриманням доходів по ньому.

Критичними моментами в процесі оцінки інвестиційних проек­тів є;

1. оцінка вартості капіталу, що залучається для реалізації ін­вестиційного проекту (вартість капіталу, під якою розуміють від­носний рівень витрат при використанні того чи іншого джерела фінансування, розглянуто в розд. 5;

2. вибір ставки дисконтування;

3. оцінка показників ефективності проекту;

4. аналіз невизначеності та ризику інвестиційних проектів.

У системі управління реальними інвестиціями оцінка ефектив­ності інвестиційних проектів являє собою один із найвідповідаль­ніших етапів. Від того, наскільки об'єктивно і всебічно проведена ця оцінка, залежать строки повернення вкладеного капіталу, варі­анти альтернативного його використання, додаткове отримання прибутку підприємства в майбутньому періоді. Ця об'єктивність і всебічність значною мірою визначається використанням сучас­них методів її проведення.

Розглянемо базові принципи та методичні підходи, які вико­ристовують у сучасній практиці оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Основні принципи полягають у тому, що:

1) оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів має здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних ви­трат, з одного боку, і сум та строків повернення інвестованого капіталу — з другого.

Що стосується інвестиційної діяльності, то такий принцип ре­алізується зіставленням прямого й зворотного потоків інвестова­ного капіталу;

2) оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність ресурсів, що використовуються і пов'язані з реа­лізацією проекту.

У процесі оцінки мають бути враховані всі прямі й непрямі витрати грошових коштів (власних і позикових), матеріальних і нематеріальних активів, трудових та інших видів ресурсів;

3) оцінка повернення інвестованого капіталу має здійснюва­тися на основі показника «чистого грошового потоку».

Цей показник формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвести­ційного проекту. При проведенні різних видів оцінки можна розглядати як середньорічний, так і диференційований такий показник по окремих періодах експлуатації інвестиційного проекту;

5. у процесі оцінки суми інвестиційних витрат і чистого грошового потоку мають бути приведені до поточної (сучасної) вартості;

6. вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих по­казників до сучасної вартості має бути диференційований для різ­них інвестиційних проектів.

Методичні рекомендації щодо оцінки інвестиційних проектів та їх відбору для фінансування, методика ЮНІДО (Організації Об'єднаних Націй по Промисловому розвитку) та інші вітчизняні і зарубіжні праці з оцінки ефективності інвестицій пропонують розрізняти прийнятні для цієї мети методи:

10. основані на облікових оцінках;

11.основані на дисконтованих оцінках.

У першому випадку фактор часу до уваги не беруть, і методи, основані на облікових оцінках, передбачають використання в розрахунках бухгалтерських даних про інвестиційні витрати і до­ходи без їх дисконтування.

У другому випадку до уваги беруть чинник часу, тому дисконт­ні методи розрахунку передбачають обов'язкове дисконтування інвестиційних витрат і доходів по окремих інтервалах періоду, що розглядається.

До методів, основаних на облікових оцінках, відносять:

строк окупності інвестицій;

облікову норму прибутку.

До методів, основаних на дисконтованих оцінках, належать:

чистий приведений дохід;

індекс рентабельності інвестицій;

внутрішня норма прибутку;

дисконтований строк окупності інвестицій.

У сучасній інвестиційній практиці показники оцінки ефектив­ності реальних проектів, основані на використанні дисконтних методів розрахунку, є переважаючими.

Вони обов'язково мають бути розраховані по всіх середніх і великих реальних інвестиційних проектах, реалізація яких має довгостроковий характер. Показники, основані на облікових ме­тодах оцінки, як правило, використовують у процесі здійснення аналізу ефективності невеликих короткострокових реальних проектів.

Розглянемо суть названих методів докладніше.

Простий бездисконтний метод окупності проекту ґрунту­ється на тому, що визначається кількість років (місяців), необ­хідних для повного відшкодування початкових капітальних ви­трат. Іншими словами, визначається момент, коли грошовий потік доходів від проекту зрівняється із загальною сумою ви­трат по ньому. За допомогою цього методу розраховують саме ту точку в прогнозному життєвому циклі інвестицій, коли почат­кове вкладення повністю окупається із суми отриманого доходу. Йдеться про визначення періоду, починаючи з якого проект стає економічно привабливим. Показник допомагає визначити час­тину життєвого циклу, що залишилася, як надбавку за ризик, ві­дображує приблизний час роботи проекту після проходження точки окупності.

Якщо дохід розподілений по роках рівномірно, то строк окупності визначається співвідношенням одноразових витрат до величини річного доходу, обумовленого ними. Якщо дохід розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховують прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Показник РР розрахо­вують за формулою

де Р_к — розмір річних доходів протягом п років; ІС — розмір ін­вестицій.

Як правило, обираються проекти з мінімальними строками окупності капітальних вкладень.

Такий метод дає змогу оцінити ліквідність і ризикованість проекту. Цей метод не враховує грошові надходження після за­кінчення строку окупності проекту, можливості реінвестування отриманих від проекту доходів і вартість вкладених у нього гро­шових коштів. Тому проекти з однаковими строками окупності капітальних витрат, але різною часовою структурою доходів ви­знаються рівноцінними.

Деякі фахівці при розрахунку показника «строк окупності» все-таки рекомендують ураховувати часовий аспект. У цьому разі дисконтовані грошові потоки доходів порівнюють з дис­контованими грошовими потоками капітальних витрат, тобто формула розрахунку дисконтованого строку окупності (DРР) матиме такий вигляд

де r — коефіцієнт дисконтування.

Очевидно, що в разі дисконтування строк окупності збільшу­ється, тобто DРР>РР. Іншими словами, проект, прийнятний за критерієм РР, може бути неприйнятний за критерієм ВРР.

Необхідно зазначити, що в оцінці інвестиційних проектів кри­терії РР і DРРможуть бути використані двояко:

а) проект приймається до реалізації, якщо окупність має місце;

б) проект приймається тільки в тому випадку, якщо строк окупності не перевищує встановленого в компанії певного лі­міту.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, що грунтуєть­ся на розрахунку строку окупності витрат, є доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені заці­кавлено вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості про­екту — головне, щоб інвестиції окупилися якомога скоріше. Метод використовують також у ситуації, коли інвестиції характеризуються високим ступенем ризику, тому чим коротший строк окупності, тим менш ризиковим є проект. Отже, за допомогою критерію РР мож­ливе отримання (хоча й приблизної) інформації про ліквідність і ри­зикованість проекту. Поняття ліквідності проекту в даному разі умовне: вважається, що з двох проектів більш ліквідним є той, у якого строк окупності менший. Що стосується порівняльної оцінки ризикованості проекгів за допомогою критерію РР, то логіка мірку­вань така: грошові надходження, віддалені від початку реалізації проекту, важко прогнозувати, тобто вони є більш ризикованими по­рівняно з надходженнями перших років; тому з двох проектів менш ризикованим є той, у якого менший строк окупності.

Метод обліковсї (простої) норми прибутку застосовують для оцінки проектів з коротким періодом окупності капітальних витрат (до 1 року). Проста норма прибутку — відношення при­бутку, отриманого зід реалізації проекту, до вихідних інвести­цій. Для розрахунку рентабельності інвестиційного проекту приймають чистий прибуток (після оподаткування), до якої час­то додаються амортизаційні відрахування, що генеруються про­ектом. В останньому випадку враховують увесь грошовий потік від проекту, а його рентабельність підвищується. Розрахунок здійснюють за формулою

де ЧП — чистий прибуток від проекту; А — амортизаційні відра­хування.

Для реалізації обирають проект з найбільшим розміром норми прибутку. Цей метод ігнорує:

доходи від ліквідації колишніх активів, що замінюються новими;

можливість реінвестування отриманих доходів в інші при­буткові матеріальні та фінансові активи;

переважність вибору одного з проектів, що мають однакову норму прибутку, але різні обсяги інвестування.

Метод чистого приведеного доходу NPV базується на основ­ній цільовій настанові, яка визначається власниками компанії, — підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої виступає її ринкова вартість.

Такий метод дає змогу отримати найбільш узагальнену харак­теристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміють різницю між приведеною до сучасної вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестиційних витрат на його реалізацію.

Припустимо, прогнозується, що інвестиції ІС будуть генеру­вати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, P2, Р3 — Р_n. Тоді загальна накопичена величина дисконтованих доходів РV та чис­тий приведений дохід NPN при одноразовому здійсненні інвести­ційних витрат відповідно розраховують за формулами

Якщо інвестиційні витрати, пов'язані з реалізацією інвести­ційного проекту, здійснюються в кілька етапів, розрахунок показ­ника чистого приведеного доходу виконують за формулою

Характеризуючи показник «чистий приведений дохід», слід зазначити, що він може бути використаний не тільки для порів­няння оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, а й як критерій доцільності їх реалізації. Незалежний інвестиційний проект, за яким показник чистого приведеного доходу є від'ємною величиною або дорівнює нулю, не повинен бути прийнятий до реалізації, оскільки він не принесе підприємству додаткового доходу на вкладений капітал. Незалежні інвестиційні проекти з позитивним значенням показника чистого приведеного доходу дають змогу збільшити капітал підприємства і його ринкову вар­тість. Із системи взаємовилучених інвестиційних проектів при­ймають той, за яким значенням показника чистого приведеного доходу є найвищим.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій (РІ) є по суті наслідком розрахунку показника NPN/ Індекс рентабель­ності розраховують за формулою:

Очевидно, що якщо: РІ> 1, то проект приймають до реалізації;

РІ<1, проект не приймають до реалізації;

РІ = 1, проект вважають і неприбутковим, і незбитковим.

На відміну від чистого приведеного доходу індекс рентабель­ності є відносним показником. Він характеризує рівень доходу на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень. Чим більше зна­чення цього показника, тим вища віддача кожної грошової оди­ниці, інвестованої в проект. Завдяки цьому критерій РІ активно використовують при виборі одного проекту з низки альтернатив­них, які мають майже однакові значення NPV (зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різний обсяг необхід­них інвестицій, то обирають той, який забезпечує більшу ефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV. Цьому критерію віддають перевагу при комплектуванні портфеля інвестиційних проектів, коли обсяг джерел фінансування має певні обмеження. Незалежні проекти обирають у міру зменшення РІ; до портфеля послідовно включаються проекти з найбільшим значенням РІ.

Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестицій (ІRR). Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю, тобто

Економічна суть цього коефіцієнта при аналізі ефективності запланованих інвестицій полягає в тому, що IRRвідображує мак­симально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позики комерційного банку, то значення IRRвідображує верхню межу допустимого рівня банківської від­соткової ставки, перевищення якого робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі інвестиційну, з різних джерел. Платою за користу­вання авансованими в діяльність підприємства фінансовими ре­сурсами виступають відсотки, дивіденди, винагороди тощо, тобто підприємство несе певні обгрунтовані витрати на підтримання свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує від­носний рівень цих доходів, називають ціною авансованого капіталу (СС). Цей показник відображує складений на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньозваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що: під­приємство може приймати будь-які рішення інвестиційного харак­теру, рівень рентабельності яких не нижчий за поточне значення показника СС. Саме з ним порівнюють показник ІRR, розрахова­ний для кожного проекту. При цьому зв'язок між ними такий: Якщо: ІRR > СС, проект слід прийняти;

ІRR < СС, проект не приймається;

ІRR = СС, проект є і неприбутковим, і незбитковим

Практичне застосування цього методу полягає в послідовних ітераціях з використанням табульованих значень дисконтованих множників. Для цього за допомогою таблиць обирають два зна­чення коефіцієнта дисконтування r1 < r2 так, щоб в інтервалі (r1;r2) функція NPV =f(r) змінювала своє значення з «+» на «-» або з «-» на «+». Після цього використовують формулу

де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1) > 0, f(r1) < 0); r₂ — значення табульованого коефіцієн­та дисконтування, при якому f(r2) < 0, f(r2) > 0);

Точність розрахунків обернено пропорційна до довжини ін­тервалу (r1; r2), а найбільш точне значення ІRR отримують, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1 %), тобто r1 і r2 ближ­чі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, які задо­вольняють умові зміни знака функції з «+» на «-».

Множинність критеріїв, природно, породжує проблему їх ви­бору та пріоритетності використання. Очевидно, що аналізований проект не обов'язково буде прийнятним з позиції всіх критеріїв одночасно. Вважають, що в цьому разі слід орієнтуватися на кри­терій NPV. Такої думки дотримуються вчені, які виходять з основ­ної цільової настанови — максимізація добробуту власників. Од­нак на практиці така рекомендація не є домінуючою. Зокрема, ре­зультати дослідження, проведеного в США, показали, що мене­джери американських компаній віддають перевагу критерію ІRR замість критерію NPV у співвідношенні 3: 1. Це зумовлено тим, що, по-перше, серед практиків існує поширена думка, що рішен­ня в галузі інвестицій легше приймати, грунтуючись на віднос­них, а не на абсолютних оцінках. По-друге, практики вважають, що критерій ІRR дає можливість отримати більш швидко оцінку ступеня ризикованості того чи іншого проекту.

На практиці в більшості компаній розраховують кілька критеріїв, при цьому їх значення використовують як один із формалізованих аргументів при прийнятті рішень щодо інвестиційних проектів.

Дата добавления: 2015-05-26