Влада домовладики

Батьківською владою (patria potestas) іменується особливий вид панування однієї особи над іншим, хто від нього в законному шлюбі або законом прирівняним до природно народженому. Це господарювання встановлено не в інтересах особи, яка йому підлягає, але в інтересах суб'єкта панування - батька.

За римським поглядам, міцність державного ладу обумовлювалася міцної організацією сім'ї, а остання мислима була лише при встановленні сильної влади в межах будинку, наданої одній особі. Влада ця тому:

1) завжди належить чоловікові, але не жінці;

2) завжди належить неодмінно особі sui juris (так що дитина, що має декілька висхідних, знаходиться під владою найбільш віддаленого висхідного, під владою якого стоять більш близькі;

3) влада ця не припиняється досягненням будь-якого віку з боку підвладного: вона продовжується до смерті домовладики або до емансипації підвладного домовладики.

Потрібно зауважити, що в міру занепаду моралі зловживання батьківською владою стали зустрічатися все частіше і частіше, самий принцип єдиного і повного панування в сім'ї домовладики у майновому та особистому відношенні перестав мало-помалу гармоніювати зі зміненими поглядів суспільства, і тому спочатку вкрай широка влада домовладики стала зазнавати обмежень, так що для Юстиніанового права ми маємо справу лише з невеликими залишками колись дуже потужною patriae potestatis. Основний характер панування на користь батька, а не підвладного, залишається за нею до кінця [2].

Влада домовладики з формальної сторони є абсолютне право на іншу особу, тобто об'єктом його є не окремі дії іншої особи, здатної бути суб'єктом прав, але саме ця особа, і цьому праву відповідає обов'язок всіх громадян не заважати суб'єкту здійснювати своє панування над іншою особою. Таким чином, батько має абсолютний позов проти всякого третьої особи, що утримує у себе підвладного: для цієї мети служить, з одного боку, filii vindicatio, з іншого боку interd. de libеris ducendis, підготованих за допомогою interd. de liberis exhibendis; мати, якщо вона має з яких-небудь особливих причин переважне право на виховання дітей, отримує ексцепцію проти цих позовів батька; обидва позови розрізняються лише формальними особливостями. Проти самого сина, який заперечує існування батьківської влади, батько має actio praejudicialis; подібна ж aсtio дана особі, що стверджує свою свободу від батьківської влади.

У силу батьківської влади в Юстиніанового праві виникають такі особисті відносини між домовладики і підвладними:

- Право батька продати filium filiamve sanguinolentum (тобто відразу ж по народженні) у разі крайньої потреби (це все, що залишилося від колишнього права манціпіровать дітей);

- Право віддати дитину in adoptionem;

- Право давати згоду на шлюб (дуже обмежене);

- Право призначати опікуна, робити substitutio pupillaris.

Решта правомочності батька над особистістю підвладного знищені, право продажу - Діоклетіаном, jus vitae ас necis - Костянтином, noxae datio, тобто aсtio noxalis в застосуванні до синів сімейства і дочкам - Юстиніаном.

На публічні права підвладного влада домовладики не робить ніякого впливу.

Дата добавления: 2015-05-31