Внутрішнє законодавство України. Цивільний кодекс, транспортні кодекси (статути)

Акти законодавства про договірні перевезення розподіляють на: 1) головний акт - Цивільний кодекс України (далі - ЦК); 2) інші закони України, які видаються відповідно до Конституції України та ЦК України. Значення такого поділу полягає в тому, що інші акти законодавства не можуть суперечити ЦК України, а під час змін і доповнень мають узгоджуватися з ним.

Транспортні відносини можуть регулюватися й актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів, що мають загально-нормативний характер і регулюють відповідні відносини. Інші органи державної влади також можуть видавати нормативно-правові акти, які регулюють транспортні відносини, але лише у випадках і в межах, установлених законом.

На основі ЦК України приймають спеціальні закони. Вони зазвичай регулюють окремі питання, відіграють службову роль, термін їхньої чинності менш тривалий.

Оскільки новий ЦК України за сутністю та призначенням є кодексом приватного права, тобто провідним актом у системі законодавства, що регулює відносини у приватній сфері, його положення потрібно застосовувати не лише до транспортних "цивільних" відносин, ай до взаємин суб'єктів споріднених відносин. Так, до регулювання сімейних відносин, під час послуговування найманою працею, у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля норми ЦК України застосовують субсидіарно, тобто у випадках, якщо ці відносини не врегульовані іншими (спеціальними) актами законодавства.

У зв'язку з цим можна вважати, що найвагоміші положення перевезень установлюють ЦК України (глава 64) та ГК України (глава 32). Однак наголосимо: ЦК України регулює договірні відносини перевезень узагалі, а ГК України як акт спеціальної спрямованості - лише перевезення вантажів.

Окрім цього, відносини у сфері перевезень регулюються спеціальними нормативними актами, що відображають специфіку різних видів транспорту. Загальні умови перевезення визначаються транспортними статутами й кодексами, іншими законами та виданими відповідно до них правилами. Деякі спеціальні акти були прийняті ще в умовах системи планово-адміністративного регулювання економіки і на сучасному етапі значно застаріли. Тому згадані нормативні акти застосовують остільки, оскільки вони не суперечать положенням ЦК України.

До основних нормативних актів, що регулюють транспортні договори, належать:

- Статут автомобільного транспорту УРСР 1969 р.;

- Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р.;

- Закон України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р.;

- Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.;

- Закон України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р.;

- Статут залізниць України від 6 квітня 1998 р.

- Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 р.

Істотне значення для регулювання відносин перевезення мають нормативні акти Уряду України й Міністерства транспорту, видані на виконання прямого доручення, які міститься в транспортних уставах і кодексах:

- Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 р.;

- Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 р.;

- Правила перевезень вантажів залізничним транспортом, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р.;

- Правила виконання чартерних рейсів, затверджені Міністерством транспорту України від 18 травня 2001 р.;

- Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні, затверджені Наказом Міністерства транспорту від 28 травня 2002 р.;

- Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені Наказом Міністерства транспорту від 25 липня 2003 р.;

- Правила повітряних перевезень вантажів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 2003 р.

3.7. Підстави звільнення від відповідальності. Навігаційна помилка.

Стаття 176. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження вантажу

Перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини, зокрема внаслідок:

1) дії непереборної сили;

2) виникнення небезпеки і випадковостей на морі та інших судноплавних водах;

3) пожежі, що виникла не з вини перевізника;

4) рятування людей, суден, вантажів;

5) дій або розпоряджень властей (затримання, арешт, карантин тощо);

6) воєнних дій, терористичних актів, народних заворушень;

7) дій або упущень відправника або одержувача;

8) прихованих недоліків вантажу, його властивостей або природних втрат, що не перевищують однак встановлених норм;

9) непомітних за зовнішнім виглядом недоліків тари та упаковки вантажу чи збивання лісу в плоту;

10) недостатності чи неясності маркування вантажу;

11) страйків або інших обставин, що спричинили зупинку або обмеження роботи повністю чи частково;

12) дій щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Відповідальність перевізника згідно з цією статтею виникає з моменту приймання вантажу до перевезення і закінчується в момент його видачі.

Недійсними є угоди, що не відповідають положенням цієї статті, за винятком угод про відповідальність з моменту приймання вантажу до його навантаження на судно і після вивантаження до здачі вантажу.

Стаття 177. Навігаційна помилка

Перевізник не відповідає за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, якщо доведе, шо вони сталися внаслідок дій або упущень капітана, інших осіб суднового екіпажу і лоцмана в судноводінні або управлінні судном. За втрату, нестачу або пошкодження вантажу, викликані діями або упущеннями названих осіб під час навантаження, розміщення, вивантаження або здавання вантажу, перевізник несе відповідальність за правилами статті 176 цього Кодексу.

Навігаційна помилка - це дії або упущення капітана, інших осіб суднового екіпажу і лоцмана в судноводінні або управлінні судном, що призвели до втрати, нестачі або пошкодження вантажу. Таким чином, при визначенні навігаційної помилки, визначають помилки, що мали місце під час судноводіння (неправильні маневри судна, порушення правил попередження зіткнення суден тощо), або під час управління судном, тобто експлуатацією різних судових установок чи механізмів.

Навігаційна помилка може бути визначена лише в діях або бездіяльності капітана, членів екіпажу і лоцмана. Однак, відповідно до ст. 4 Гаазько-вісбійських правил мова може йти про інших службовців перевізника.

Правова сутність навігаційної помилки полягає у наступному:

1) Перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що є винятком із загального принципу вини.

2) Перевізник звільняється від відповідальності тільки перед своїм контрагентом за договором перевезення.

3) Обов'язок довести наявність навігаційної помилки покладається на самого перевізника.

За втрату, нестачу або пошкодження вантажу, викликані діями або упущеннями названих осіб під час навантаження, розміщення, вивантаження або здавання вантажу, перевізник несе відповідальність за правилами статті 176 КТМУ.

3.8. Обмеження відповідальності перевізника при незазначеній вартості вантажу. Розрахункова одиниця.

Кодекс торговельного мореплавства України

Стаття 181. Обмеження відповідальності перевізника при незазначеній вартості вантажу

Якщо вартість вантажу не була зазначена і включена в коносамент, відшкодування за пошкоджене місце чи одиницю вантажу, якої не вистачає, не може перевищувати 666,67 розрахункових одиниць або 2,0 розрахункових одиниць за один кілограм маси брутто пошкодженого, зіпсованого вантажу або вантажу, якого не вистачає, залежно від того, яка сума вища, за винятком вартості контейнера або іншого транспортного пристрою відправника (фрахтувальника), вартість якого визначається згідно зі статтею 182 цього Кодексу.

Угода про зменшення зазначених сум є недійсною. Перевізник не має права на обмеження відповідальності, передбачене в частині першій цієї статті, якщо доведено, що втрата, нестача або пошкодження стали результатом дій або упущень перевізника, здійснених з наміром завдати таку втрату, нестачу чи пошкодження чи через самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння збитку.

Службовець або агент перевізника не вправі скористатися передбаченими в цій главі правилами про обмеження відповідальності, якщо доведено, що нестача, пошкодження або зіпсуття стали результатом дії або упущення цього службовця або агента, здійснені з наміром заподіяти такий збиток або через самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння збитку.

Якщо в коносаменті зазначено кількість місць або одиниць вантажу, поміщеного в контейнер або на інший пристрій, то кількість місць або одиниць вантажу для цілей цієї статті приймається відповідно до коносамента. Якщо у коносаменті не зазначено кількість місць або одиниць вантажу, поміщеного в контейнер чи на інший пристрій, кількість вантажу в контейнері або на іншому пристрої вважається одним місцем або однією одиницею вантажу.

Дата добавления: 2015-05-31