Практичне завдання №21

Практичне завдання №20

Практичне завдання №19

Згідно з рішенням П-ської міської Ради ТОВ «Р» мало укласти договір оренди земельної ділянки з П-ською міською Радою на умовах сплати орендної плати у розмірі 10% від нормативної оцінки земельної ділянки. Проект договору оренди земельної ділянки не був наданий жодною стороною іншій. ТОВ «Р» не погоджувалось укладати договір оренди земельної ділянки на умовах рішення П-ської міської Ради, про що письмово повідомили П-ську міську Раду після винесення даного рішення. П-ска міська Рада звернулась з позов зобов’язати ТОВ «Р» укласти даний до господарського суду Дніпропетровської області.

Письмове завдання: дайте правовий аналіз наданої ситуації. Чи було сторонами дотримано порядок укладення господарського договору? Як має діяти господарський суд у цьому випадку?

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2008 р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 червня 2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 8 вересня 2008 р., повернуто без розгляду позовну заяву ЗАТ “Т” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Д” про стягнення заборгованості – як таку, що підписана особою без належних повноважень.

28 грудня 2008 р. Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови постановою Вищого господарського суду України від 8 вересня 2008 року.

Касаційна скарга ЗАТ «Т» мотивована тим, що Вищий господарський суд України виніс постанови в аналогічних справах № 10/253, № 4143/6-61, в яких по-іншому застосовані статті 29, 31 ЦК і позовні заяви прийнято до розгляду.

Слід зазначити, що погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив з того, що директор ЗАТ «Т» не мав повноважень підписувати позовну заяву на підставі довіреності, якщо таке право не надане йому установчими документами.

Письмове завдання: дайте правовий аналіз наданої ситуації. Яке рішення має прийняти Верховний Суд України?

У справі зі спору між підприємствами про визнання недійсним ліцензійного договору та про визнання права попереднього користування торговельною маркою господарський суд з посиланням на припис пункту 1 частини першої статті 80 ГПК припинив провадження у справі. Таке припинення мотивувалося тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки власником свідоцтв на спірні знаки для товарів і послуг (торговельні марки) є громадянин В. (що не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності), за заявками якого й здійснено державну реєстрацію цих торговельних марок та з яким відповідач зі справи уклав ліцензійний договір на їх використання. Громадянин В. виступав у справі як третя особа, що не заявляє с самостійних вимог на предмет спору. Позов у справі не містив будь-яких вимог до цієї фізичної особи. Постановою апеляційної інстанції рішення господарського суду першої інстанції було залишено в силі.

Позивачем було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України.

Письмове завдання: дайте правовий аналіз наданої ситуації. В яких випадках фізична особа може приймати участь в судових процесах з вирішення господарських спорів? Яке рішення має прийняти Вищий господарський суд України з приводу ухвали господарського суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду?

«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ»

Дата добавления: 2015-05-31