ПИТАННЯ 1. Основи державної політики у сфері цивільного захисту

ВСТУП

Структура організації цивільного захисту на об’єкті господарювання

Єдина державна система цивільного захисту

Основи державної політики у сфері цивільного захисту

Тема 1. Державна політика у сфері цивільного захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру

Конденсация влаги на поверхности ограждения. Меры по ее предотвращению.

Конденсация влаги на поверхности ограждения. В холодный период года температура поверхности ограждающих конструкций, обращенной в отапливаемое помещение, всегда на несколько градусов ниже температуры внутреннего воздуха. Воздух, соприкасающийся с внутренней поверхностью ограждающих конструкций, охлаждается до температуры самой поверхности, и в процессе такого охлаждения может достигнуть точки росы t_d. В этомслучае на поверхности ограждения происходит образование конденсата. Во избежание этого должно выполняться условие:

t_si > t_d,

где t_si - температура внутренней поверхности ограждающей конструкции.

Наиболее вероятно выпадение конденсата на участках поверхности с пониженными температурами: углах наружных стен, местах теплопроводных включений.

Температура внутренних поверхностей наружных ограждений здания, где имеются теплопроводные включения (диафрагмы, сквозные включения цементно-песчаного раствора или бетона, межпанельные стыки, жесткие соединения и гибкие связи в многослойных панелях, оконные обрамления и т.д.), в углах и на оконных откосах не должна быть ниже, чем температура точки росы воздуха внутри здания t_d при расчетной относительной влажности j_int и расчетной температуре внутреннего воздуха t_int. Для жилых и общественных зданий температура точки росы t_d приведена в таблице при расчетных значениях температуры и относительной влажности воздуха.

Предотвратить образование конденсата на внутренней поверхности ограждения возможно с помощью следующих мероприятий:

а) снижения влажности внутреннего воздуха посредством естественной или искусственной вентиляции;

б) повышения температуры внутренней поверхности за счет увеличения сопротивления теплопередаче R_о ограждения или за счет повышения температуры внутреннего воздуха t_int.

ПИТАННЯ:

Територія України, її населення, як і території та населення інших країн світу, на жаль, не застраховані від ризиків виникнення НС, які можуть спричинити людські втрати і заподіяти значної шкоди матеріальним об'єктам. Тому Українська держава приділяє чималу увагу проблемі забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій, запобігання або зменшення та ліквідації негативних наслідків небезпечних природних явищ, промислових аварій і катастроф.

Забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків НС розглядається українською владою як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва.

На території країни розміщена велика кількість потенційно небезпечними об'єктів - це об'єкти атомної енергетики, хімічної промисловості, вибухо- та пожежонебезпечні об'єкти, які можуть представляти велику небезпеку в разі аварії. Крім того, різні стихійні лиха можуть призвести до великих руйнувань та загибелі людей.

В 1991 році відбувся розпаду СРСР, утворилася самостійна держава – Україна. Для реалізації прав людини по захисту її життя і здоров'я від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу Верховна Рада України в 1993 році прийняла Закон «Про Цивільну оборону України». Основним завданням якого став захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного і воєнного характеру.

З розвитком суспільства, зростанням економічного потенціалу країни, зміни в міжнародних відносинах змінювалися цілі і задачі цивільного захисту (ЦЗ). В 2011 році система захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій змінила назву з «цивільної оборони» на «цивільний захист». І дисципліна також стала називатися «цивільний захист».

Цивільний захист існує в багатьох країнах світу: США, Росії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Ізраїлю і т. д. Цивільний захист – це важлива складова загальнодержавних оборонних заходів будь-якої держави, що проводяться в мирний та воєнний часи. Заходи ЦЗ спрямовані на вирішення трьох основних завдань:

1.Захист населення від уражаючих факторів, які викликаються стихійними лихами, техногенними аваріями (катастрофами), а також від дії сучасних засобів ураження в ході воєнних конфліктів;

2. Забезпечення стійкої роботи об’єктів економіки в надзвичайних ситуаціях;

3. Проведення рятувальних і невідкладних аварійних робіт з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Начальником ЦЗ підприємства, установи, організації є його керівник. Тому

студенти, як майбутні керівники підприємств, установ та організацій або їх підрозділів повинні знати організацію та плануванні заходів цивільного захисту на об’єкті, мати навички в оцінці обстановки яка може скластися під час НС та прийнятті вірних рішень для збереження життя та здоров’я людей, зменшення матеріальних втрат та забезпечення стійкої роботи об’єкта. Тому вивчення дисципліни «Цивільний захист» має велике значення для студентів ВНЗ, майбутніх керівників об’єктів та їх підрозділів.

Актуальність проблеми забезпечення безпеки населення і території зумовлена тенденціями зростання втрат людей і завдання шкоди територіям, що спричиняються небезпечними явищами, аваріями і катастрофами. Ризики НС природного і техногенного характеру невпинно зростають. Це пояснюється збільшенням антропогенного впливу на навколишнє середовище, прогресуючим зносом основних фондів, зниженням загального рівня техніки безпеки і виробничої дисципліни.

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами:

- гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;

- комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

- пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;

- максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

- централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

- гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

- добровільності – у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя і здоров’я;

- відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;

- виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, Кодекс цивільного захисту України, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головними документами, на базі яких розробляється державна політика у сфері захисту населення від наслідків НС є:

1. Кодекс цивільного захисту України 02.10.2012 р.

2. ЗУ «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» 14.01.1998 р.

3. ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» 24.02.1994 р.

4. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 30.10.2013р. № 841.

5. Постанова КМУ «Про єдину державну систему цивільного захисту» від 11.01.2014 р. № 11.

6. Указ Президента України «Про Концепцію захисту населення і територій уразі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій» від 26.03.1999 р. № 284.

7. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» від 16.01.2013 р. № 20.

2 жовтня 2012 року Верховною Владаю України був прийнятий Кодекс цивільного захисту України, який увійшов в дію з 1 липня 2013року. З введенням Кодексу ЦЗ втратили чинність сім законів України:

1. Закон України "Про Цивільну оборону України" 1993 р.

2. Закон України "Про пожежну безпеку" 1994 р.

3. Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони" 1999 р.

4. Закон України "Про війська Цивільної оборони України" 1999 р.

5. Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" 2000 р.

6. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" 2000 р.

7. Закон України "Про правові засади цивільного захисту" 2004 р.

24 грудня 2012 р. Президент України підписав Указ № 726/2012 про реорганізацію Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС) та Державної інспекції техногенної безпеки України у Державну службу з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20 затверджено «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», де сказано, що ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Дата добавления: 2015-05-26