Припинення діяльності суб'єктів підприємництва

Державна реєстрація суб'єктів підприємництва.

До основних умов здійснення підприємницької діяль­ності належить її державна реєстрація, тобто підтвер­дження права входження суб'єктів господарювання у гос­подарський оборот. Для позначення згаданої процедури вживається поняття легітимації (переважно у зв'язку з дер­жавною реєстрацією суб'єктів підприємницької діяльності).

Державною реєстрацією суб'єктів підприємництва (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) є засвідчення факту створення або припинення юри­дичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення ста­тусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Поряд із державною реєстрацією елементом легітимації підприємництва є ліцензування певних видів господарської діяльності, а також патентування, оскільки без нього участь суб'єктів підприємництва в більшості сфер економіки най­частіше виявляється неможливою.

Установлені державою і закріплені в законодавстві необхідні вимоги проходження певних процедур, як-то, державної реєстрації, ліцензування і патентування певних видів підприємництва, — є умовами здійснення підприємництва.

Питання державної реєстрації суб'єктів підприємниць­кої діяльності визначає Закон України від 15 травня 2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців".

Державна реєстрація юридичних осіб і громадян-підприємців засвідчує факт створення або припинення юридичної особи, факт набуття або позбавлення статусу підприємця громадянином, а також вчинення інших реєстраційних дій, через внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1—6 ст. 59 ГК України, припинення діяль­ності суб'єкта господарювання здійснюється через його реорганізацію (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідацію — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновни­ків суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у пев­них випадках - за рішенням суду.

1.У разі злиття суб'єктів господарювання всі майнові права й обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господа­рювання, що утворений внаслідок злиття.

2.Якщо однин або кілька суб'єктів господарювання при­єднується до іншого суб'єкта господарювання, то до остан­нього переходять усі майнові права й обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

3.За умови поділу суб'єкта господарювання, всі його май­нові права й обов'язки переходять за роздільним актом (ба­лансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарю­вання, до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права й обов'язки реорганізованого суб'єкта.

4.При перетворенн і одного суб'єкта господарювання в ін­ший, до новоутвореного суб'єкта господарювання перехо­дять усі майнові права й обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання ліквідується:

- за ініціативою власника чи інших осіб;

- у зв'язку зі закінченням строку, на який він створю­вався, чи у випадку досягнення мети, заради якої його було створено;

- у разі визнання його в установленому порядку банкру­том, окрім випадків, передбачених законом;

- при скасуванні його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Ознаки банкрутства:

1. Інститут банкрутства спрямований на застосування у сфе­рі здійснення господарської діяльності, тобто у підпри­ємництві.

2. Установлення банкрутства є виключною компетенцією господарських судів України.

3. Зміст банкрутства — неспроможність суб'єкта підпри­ємницької діяльності повністю розрахуватися зі своїми боргами (неплатоспроможність) у зв'язку з переви­щенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК України).

4. Неплатоспроможність має бути стійкою, тобто такою, що не усувається навіть після вжиття господарським судом усього комплексу можливих заходів.

Отже, банкрутство — це встановлена господарським су­дом неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для нього термін пред'явлені йому кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Для порушення провадження у справі про банкрутствоз ініціативи кредитора є необхідність таких умов:

1. Боржник не може виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором упродовж трьох місяців після вста­новленого для їх виконання строку.

2. Грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути безспірними (наявність неоплаченого розрахункового документа, виконавчого листа чи інших документів, які підтверджують визнання боржником вимог кре­диторів).

3. Досягнення сукупної заборгованості боржником за без­спірними вимогами кредиторів 300 мінімальних заро­бітних плат на день подання заяви до господарського суду.

Порушення справи про банкрутство можливе також з ініціативи боржника за однієї з таких умов:

1. Задоволення вимог одного або кількох кредиторів при­зведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими креди­торами.

2. Орган боржника уповноважений, згідно з установчими документами або законодавством, приймати рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду зі заявою про порушення справи про банкрутство.

3. При ліквідації боржника (не у зв'язку з процедурою банкрутства) встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

4. В інших випадках, передбачених п. 5 ст. 7 Закону України в редакції від 30 червня 1999 р. "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банк­рутом".

За наявності таких умов боржник зобов'язаний в місяч­ний строк звернутися до господарського суду зі заявою про порушення справи про банкрутство.

Скасування державної реєстрації, як уже зазначалося, позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної осо­би і є підставою для вилучення його з державного реєстру.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господар­ської організації або припинення діяльності індивідуально-підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети " Урядовий кур'єр" та (або) офіційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцеперебу­ванням суб'єкта господарювання впродовж десяти днів із дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.

4. Досудове врегулювання господарських спорів.

Згідно зі ст. 5 Господарсько-процесуального кодексу Укра­їни (далі — ГПК України) сторони господарських договорів і зобов'язань можуть застосовувати заходи досудового вре­гулювання господарського спору в випадках, передбачених цим кодексом, а також за домовленістю між собою, якщо це зумовлено договором.

Досудове врегулювання господарських спорів відбуваєть­ся через пред'явлення претензій.

Дата добавления: 2015-05-31