Предмет етики. Особливості функціонування моралі в суспільстві

Выходные данные

Научное издание

Юлиус Эвола

«РАБОЧИЙ» В ТВОРЧЕСТВЕ ЭРНСТА ЮНГЕРА

«L' Operaio» nel pensiero di Ernst Jünger.

Armando, Roma, 1960

Редактор издательства Т. В. Глушенкова

ИД № 01286 от 22.03.2000

Подписано в печать 5.11.04. Формат 70x100 1/32.

Бумага офсетная. Гарнитура Антиква. Печать офсетная.

Усл. печ. л. 7.8. Уч. — изд. л. 5.6. Тираж 1500 экз.

Тип. зак. № 3667

Издательство «Владимир Даль»

193036, Санкт-Петербург, ул. 7-я Советская, д. 19

Отпечатано с готовых диапозитивов в ГУП «Типография „Наука“»

199034, Санкт-Петербург, 9 линия, 12

Спасибо, что скачали книгу в бесплатной электронной библиотеке Royallib.ru

Оставить отзыв о книге

Все книги автора

[1]Следует постоянно помнить о противопоставлении «цивилизации» «культуре» в подлинном, качественном и органичном понимании. Шпенглеровская терминология нередко используется Юнгером, поэтому мы берем эти выражения в кавычки при их употреблении в вышеуказанном смысле.

[2]«Куда вы несетесь, идиоты?» — прим. пер.

[3]Прежде всего это — «Rivolta contro il mondo moderno» (Milano, 1951) и «Люди и руины» (Москва, 2002). Круг проблем, затрагивающих различные области распадающегося мира, а также проблема поведения, надлежащего особому человеческому типу, рассмотрены в «Саvalcare la Tigre».

Етика - це розділ філософії, що вивчає феномен моралі. Цей феномен відіграє важливу роль у людській поведінці, співвідносячи їїз орієнтирами, що виходять за межі безпосередніх мотивів і цілей вчинених дій. Навіть рішуче відмовляючись від моральної оцінки власних дій, вважаючи моральні обмеження не­законною перешкодою власній волі, людина тим самим певним чином співвідносить із мораллю свою поведінку.

Термін „етика" вперше використав Аристотель для позначен­ня особливої галузі дослідження - „практичної філософії"", в якій головним завданням було навчити людину достойно і правильно жити.

У самостійну науку етика виділилася в кінці ХУШ ст., вели­чезну роль у цьому відіграв видатний німецький філософ І. Кант. Він стверджував, що етика нічого не запозичує з інших наук про людину, а закони, принципи моралі істотно відрізняються від емпіричного знання і до будь-якого досвіду закладені в нашому розумі. Кант прагнув розробити „чисту моральну філософію" як цілком самостійну науку. На його думку, моральна поведінка має здійснюватися не через схильність, вигоду, наслідування, а єдино через повагу до морального закону, етика - це вчення не про суще, а про те, як має бути.

Етика — це філософське вчення про мораль, що досліджує закономірності та принципи її розвитку, структуру та функції, роль і призначення моралі у житті окремої особи і суспільства. До визначення рівня моральності того чи іншого суспільства ети-

ка підходить з позиції досліджуваних нею категорій - добра і зла, обоє 'язку і совісті, гідності і честі, як вона їх розуміє та визнає.

Мораль — це форма колективної свідомості, система норм і оцінок, поглядів і уявлень про свободу людського вибору між до­бром і злом, волею і обов'язком, що відбита в конкретних прави­лах поведінки особистості.

Залежно від розуміння місця, ролі, значення моралі у житті суспільства і людини вона інтерпретується як:

- сукупність правил для регулювання людської поведінки;

- безпосереднє вираження людяності, піклування про людину;

- особлива сфера ціннісного буття людини;

- засіб обслуговування людської діяльності;

- засіб з'ясування сенсу існування і сфери самореалізації;

- форма духовно-практичного освоєння світу або форма суспільної свідомості чи духовного життя суспільства;

- форма самосвідомості людини;

- мудрість життя;

- практична філософія тощо.

Мораль відносять до сфери належного, вона визначає, як має поводитися людина.

Мораль має такі особливості:

1. вона характеризує здатність людини жити у спільноті і є фор­мою стосунків між людьми;

2. не підкоряється закону причинності та принципу корис­ності;

3. у моралі нероздільні суб'єкт та об'єкт дії: проповідувати мо­раль і практикувати її самому - єдиний процес;

4. мораль - важке ярмо, яке людина сама добровільно бере на свої плечі. На кону моралі - життя людини.

У наш час мораль виконує такі основні функції:

- оціночну - оцінка здійснюється через призму особливих по­
нять моральної свідомості: про добро і зло, справедливість,
обов'язок, совість, ін.; у моральній свідомості існуюче

зіставляється з тим, як повинно бути; моральні оцінки, фак­тично, універсальні;

- пізнавальну— оцінюючи, індивід отримує певні уявлення про внутрішній світ, свій та інших ЛЮДЄЙ;

- світоглядну - в моральній свідомості світ постає добрим чи злим, впорядкованим ЧИ хаотичним; ВІД характеру уявлення про сніг іалаЖИТЬ розуміння людиною сенсу життя, щастя і справедливості;

- виховну - моральне виховання, що формує духовну основу людини;

- регулятивну - мораль дає людині найбільш глибинні орієнтири, їх оцінку; регулює всі сфери життєдіяльності лю­дини.

Однак мораль не всесильна: моральна свідомість окремих індивідів має недостатній рівень розвитку, суспільна думка також може помилятися.

Конкретні звичаї та уподобання у різних суспільствах можуть істотно різнитися. Кожна культура виробляє свій етос — систему уявлень про те, як варто поводитися в тих чи інших ситуаціях.

Геродот зазначав, що греки вважають виявом зневаги залиши­ти труп близької людини на поїдання звірам - його варто спалити на поховальному багатті. Натомість стародавні перси сприймали спалення мертвого тіла як наругу над небіжчиком і виставляли трупи на узвишшях на поїдання хижим птахам.

Дуже несхожі уподобання є вираженням однієї і тієї ж моральної цінності. Етика вивчає не розмаїття уподобань, а спільність моральних цінностей.

Якщо ми говоримо про належне у сфері людських вчинків, то маємо на увазі відповідність цього вчинку непорушним законам моралі. Той факт, що людина вільна порушити моральний закон, діяти всупереч вимогам моралі, ніяк не скасовує абсолютизм цих вимог. Зрозуміло, що у житті виникають етично складні ситуації морального вибору, коли не просто оцінити моральність чи неморальність вчинку, але було б принципово невірно намагатися

пристосувати моральний закон до конкретних життєвих ситуацій. Етика вчить розбиратися в природі морального закону і розуміти моральні аспекти людської поведінки.

Мораль і право - складові частини духовної культури люд­ства.

Відмінності між ними такі:

- мораль - найдавніший спосіб соціальної регуляції та саморегуляціїповедінки людини, що винику доцивілізаційний період, право - продукт цивілізації;

- право регулює ті відносини, що виходять за межі міжособистісних і тому підлягають зовнішньому контролю; мораль є внутрішнім регулятором поведінки;

- мораль - універсальний регулятор поведінки, всіх її видів, право регулює лише відносини, важливі з точки зору суспільства чи держави;

- джерело моралі - практична діяльність, права - законодав­ство;

- норми моралі стихійні і не написані, існують у свідомості суспільства; норми права - написані і обов'язкові;

- правові норми офіційні, пов'язані з терміном введення, моральні - поступові;

- моральні приписи - загальні, правові - детально регламентовані;

- норми права - єдина система, норми моралі можуть пред­ставляти декілька систем;

- норми права виконуються обов'язково, що контролюється суспільством, а дотримання норм моралі - справа совісті і виховання;

- мораль - гнучка система соціальних норм, право - стабільне і консервативне.

Спільне між: мораллю і правом: соціальна функція -регуляція поведінки людей, вираження загального уявлення про справед­ливе і належне; вони виникли з потреби забезпечити гармонійне функціонування спільнот; однотипні в кожній національній

Культурі; мають спільні джерела розвитку і спільну мету - забез­печення стійкого розвитку суспільства, впорядкування стосунків між людьми на ґрунті загальнолюдських цінностей. їм властива нормативність: і мораль, і право Є сукупністю відносно устале­них норм, правил поведінки людини, які ґрунтуються на уяв­леннях про належне і справедливе; норми поширюються на все суспільство і річні галузі його функціонування; вони відносно і і ііікі и ОДНОТИПНІ ВОДНІЙ Національній Культурі йодній суспільній формації; джерела їх однакові: міфи, релігія, звичаї; вони виража-N11 ь волю багатьох громадян, тому мораль і право взаємозумовлені і взаємопов'язані. Мораль неможлива без права, бо немає моралі без свободи, а свободи - без забезпечення її гарантій. Правова свідомість формується на основі розвинутої культури й основних моральних цінностей. Крім того, правове регулювання вбирає у себе певне коло моральних принципів, яким надається правова значущість. Правова норма живе завдяки її моральному змісту, тільки-но він зникає, вона фактично припиняє діяти.

Етику прийнято розглядати як одну з філософських дисциплін, що вивчає людину в контексті необхідності морального вибору. Вона розглядає людину як суб'єкт моралі - моральну істоту, здат­ну діяти за законом моралі.

Практично кожна людина не раз потрапляла в ситуацію морального вибору. Осмислити, що таке моральний вибір, чим повинна керуватися людина в ситуації морального вибору і чи можливі такі ситуації, дозволяють різні етичні системи.

З'ясування того, якою має бути людина, перебувало у межах етичних досліджень ще з часів античності. Історія етики знає багато етичних систем, кожна з яких припускає свій підхід до дослідження ситуацій морального вибору і дає своє пояснення й обґрунтування феномена моралі. Можна сказати, що кожна етич­на система — це певний шлях до розуміння чи пояснення цього феномена.

Питання про те, як пов'язані між собою етичні норми і практичні дії, непросте, бо здоровий глузд підказує, що гарний вчинок з погляду моралі зазвичай суперечить миттєвій вигоді. Він

дискомфортний. У реальних життєвих ситуаціях ми не можемо утриматися від недобрих почуттів, а часом — і вчинків стосовно людей, які заподіюють нам прикрості чи зло. Краще було б, до­тримуючись золотого правила моралі, відмовитися від ненависті до кривдника.

На жаль, нам дано багато можливостей заподіяти шкоду ближ­ньому. Але, врешті-решт, одного зробити ми не в змозі: вивести небажану для нас особу з-під захисту моральних законів. Абсо­лютизм цих законів поза владою людською, як би ми не порушу­вали згадані закони. Висота морального абсолюту не принижує, а піднімає людину.

Дата добавления: 2015-05-26