Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Запитання. Завдання. 1. Наведіть приклади моделей, які використовуються в сучасній політології




1. Наведіть приклади моделей, які використовуються в сучасній політології.

2. Що дає використання цільових функцій в політології?

3. Проаналізуйте застосування різних концепцій рішення гри.

4. Що таке «гіпотеза раціональної поведінки»? Чи завжди вона виконується? Наведіть приклади застосування цієї гіпотези при моде­люванні політичних процесів.

5. Обгрунтуйте доцільність застосування максимінної рівноваги для опису політичних процесів.


464 Прикладні політичні дослідження

6. Чому поняття рівноваги Неша має неабияку важливість для прикладної політології?

7. Що таке оптимум за Парето? Чому він використовується в тео­рії ігор?

8. Опишіть політичні ситуації, в яких може бути застосована кон­цепція визначення рівноваги за Штакельбергом.

Література

Айзеке Р. Дифференциальные игры. — М., 1967.

Вилкас Э. Й. Оптимальность в играх и решениях. — М., 1990.

Гермейер Ю. Б. Игры с непротивоположными интересами. — М., 1976.

Горелик В. А., Фомина Т. П. Элементы теории игр. — Липецк, 1999.

Губко М. В., Новиков Д. А. Теория игр в управлении организа­ционными системами. — М., 2005.

Краснощекое П. С, Петров А. А. Принципы построения моделей. — М., 2000.

Нейман Д., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведе­ние. — М„ 1970.

Новиков Д. А., Шохина Т. Е. Механизмы управления динамиче­скими активными системами. — М., 2002.

Шиян А. А. Формирование иерархических социальных структур как способ проведения избирательных кампаний. Теория и результа­ты апробации. Анализ одной избирательной кампании по одноман­датному избирательному округу на выборах в государственную Думу России в 1999 году// Политический маркетинг. — 2000. — № 3.

Шиян А. А. Выборы в Украине: технологический тупик // Полити­ческий маркетинг. — 2006. — № 5.

Acemoglu, D., Robinson, J. A. Economic Origins of Dictatorship and Democracy. Cambridge. — Cambridge University Press, Cambridge. — 2006.

Acemoglu D. Constitutions, Politics and Economics: A Review Essay on Persson and Tabellini's The Economic Effects of Constitutions // Jour­nal of Econoimic Literature. — 2005. — V. 43.

Persson Т., Tabellini G. The Economic Effects of Constitutions: What Do the Data Say? — Cambridge: MIT Press, 2003.

Howard N. Theory of meta-games / General systems. 1966. № 11.

Myerson R. B. Game theory: analysis of conflict. — London: Harvard Univ. Press, 1991.

Fudenberg D., Tirole J. Game theory. — Cambridge: MIT Press, 1995.


Короткий термінологічний словник

Абсентеїзм (лат. absentiaвідсутність) — байдуже ставлення до здійснення своїх політичних прав, ухилення від здійснення громадсь­ких обов'язків, у т. ч. від участі у виборах.

Авторитаризм (лат. auctoritas —- влада, вплив) — тип політично­го режиму, який характеризується субординацією суб'єктів політич­них відносин, наявністю сильного центру, що має концентровану владу, можливістю застосування насильства чи примусу.

Адміністративно-командне управління — сукупність упра­влінських форм і методів, згідно з якими діяльність людей стимулю­ється переважно засобами адміністративного примусу, а всі фази управлінського циклу (прийняття рішення, організація виконання, контроль за виконанням) ініціюються і здійснюються засобами жор­сткого централізму, обмеженням самоврядування на всіх рівнях.

Адресні (франц. adresserскеровувати) групи — соціальні групи, які виокремлюють за результатами сегментації політичного ринку і на які здійснюють специфічний вплив.

Аналітичне конструювання ситуації — отримання конкретного знання про учасників політико-управлінського процесу й умови, в яких він розгортається, а також про вироблення практичних реко­мендацій щодо підвищення його ефективності.

Архів (грец. archeion — адміністративна установа, відомство) — сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності особи, організації, установи, підприємства, а також спеціальні уста­нови, де збирають, упорядковують і зберігають документальні мате­ріали.

Багатопарадигмальність — існування різних теоретичних мето­дів, що пояснюють соціальну реальність і поведінку людей.

Біхевіоризм (англ. behaviorповедінка) — метод політичної психології, спрямований на дослідження різноманітних аспектів доступної для спостереження індивідуальної поведінки учасників політичних подій, процесів безвідносно від мікро- і макросоціальних факторів.

Виборчий маркетинг — складова політичного маркетингу, покликана допомогти політичним партіям і кандидатам розробити та здійснити ефективну виборчу кампанію; має за основу розробку при­йомів виборчої боротьби, використання яких повинно забезпечити перемогу.

Виборчі кампанії — цілеспрямована системна робота щодо висунення і обрання певних осіб, політичних партій і блоків до орга­нів влади та місцевого самоврядування.

Виборчі технології — сукупність логічно взаємопов'язаних методів і конкретних способів підготовки, організації і проведення виборчих кампаній, спрямованих на досягнення успішного результату на виборах.

Громадськість — сформована у зв'язку з певними політичними, економічними, соціальними обставинами спільнота людей (специфіч-


466 Короткий термінологічний словник

на її частина, індивіди), яка усвідомлює ці обставини та однаково реа­гує на них.

Демократія (грец. demokratia — народовладдя, від demosнарод і kratosвлада) — форма державно-політичного устрою сус­пільства, яка грунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, які населяють певну державу.

Державне управління — організуючий вплив держави на суспіль­ство шляхом використання повноважень виконавчої влади, організа­ції виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою ком­плексного соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, окремих територій; втілення державної політики в усі сфери суспільно­го життя; створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод.

Державно-адміністративне управління — управлінська діяль­ність, здійснювана органами виконавчої влади (урядом, міністер­ствами, відомствами та іншими держустановами).

Державнс-політичні рішення — рішення, які приймають вищі та центральні органи державної влади з метою визначення і реалізації дер­жавних цілей, стратегії їх досягнення, державної політики, організації державної влади, а також розв'язання інших проблем державного рівня.

Захист від маніпулювання — система дій, спрямованих на усу­нення, мінімізацію негативних переживань (відчуття тривоги, не­впевненості, вини, дискомфорту тощо) та інших впливів, які можуть травмувати особистість.

Івент-аналіз (від англ. eventподія) — метод прикладної політо­логії, який грунтується на припущенні, що політичний процес склада­ється з первинних клітинок, якими є політичні події.

Інституційна адаптація (лат. adaptoпристосовую) — ухвален­ня в межах політичної системи інституційного рішення щодо нових виборчих процедур, електоральних інститутів, вдосконалення партій­ної структури і формування організованих груп інтересів тощо.

Комуністичний тоталітаризм — штучна форма соціальної інте­грації, заснована на класовому підході, ліквідації приватної власно­сті, знищенні автономності особистості.

Контент-аналіз (англ. contentзміст) — аналіз змісту політич­них та інших текстів і переведення його у цифрові дані.

Концепт (лат. conceptus — думка, поняття) — узагальнене фор­мулювання про природу, зміст, складові політичної проблеми, а результатом — універсальні концептуальні висновки.

Криза політичної участі — зменшення політичної активності гро­мадян, тобто кількості тих, хто голосує на виборах, бере участь у рефе­рендумах, є членом політичної партії, цікавиться політикою загалом.

Лобізм (англ. lobbysm, від lobby — кулуари) — співробітництво з органами, представниками влади з метою впливу на процеси ухва­лення певних законів чи нормативних актів.

Математичне моделювання — заміщення реального об'єкта політичної дійсності штучно створеним об'єктом (моделлю), який пов­торює найвагоміші сторони реального досліджуваного об'єкта.


Короткий термінологічний словник 467

Менеджмент (англ. managementкерування, управління) — управління людськими ресурсами з метою досягнення значущих для суспільства, політичної, економічної або соціальної структур, окремих спільнот цілей; його здійснення пов'язане із впливом на окремих осіб, певні органи з використанням особливих інструментів і методів.

Місцеве самоврядування — політико-правовий орган народо­владдя, покликаний забезпечувати управління місцевими справами, дотримання конституційних прав людини і громадянина; створювати умови для реалізації життєво важливих потреб і законних інтересів населення, розвитку місцевої демократії.

Модель — сукупність логічних, математичних або інших співвід­ношень, які відображають із необхідним або досяжним ступенем подібності певний фрагмент політичної реальності, істотні властивості досліджуваного політичного процесу.

Моніторинг — спеціально організована система спостереження за змінами у стані суб'єктів та явищами політичної системи.

Націонал-соціалізм — синтезований тип ідеократії на базі орга­нічного зіставлення категорій соціалізму і націоналізму.

Паблік (англ. publicпублічний, суспільний) рілейшнз (англ. relationвідношення, зв'язок) — різновид соціально-психологічно­го (політичного) менеджменту, в якому на основі точної і вичерпної інформації, отриманої у результаті аналізу тенденцій політичного, соціально-економічного розвитку країни (регіону, галузей економіки, сфер діяльності, організацій та ін.), дотримання етичних норм і гро­мадських інтересів планомірно реалізують соціально-технологічні заходи, спрямовані на встановлення усвідомлених, гармонійних і взаємовигідних зв'язків між суб'єктами соціальної діяльності, між ними і громадськістю (її групами), владою, задля впливу на громадсь­ку думку та прийняття рішень у процесі соціального (політичного) управління.

Партійна ідеологія — своєрідне відображення уявлень значної частини виборців про призначення і характер партії, яка повинна спо­нукати їх вступити в її ряди, брати участь у її діяльності.

Партійні активісти — члени партії, які працюють у ній переваж­но на громадських засадах, а в період виборів — агітаторами, дові­реними особами, керівниками виборчих штабів, членами виборчих комісій.

Піддансько-партициптивний тип політичної культури — поєд­нання високих вимог (суб'єктивних, об'єктивних) до політичної особи­стості за суттєвого обмеження можливостей щодо їх реалізації.

Плітки — повідомлення фактів або припущень про приватні спра­ви, які не повинні були розголошуватися.

Політична апатія (грец. apatheiaнечутливість, байдужість), або політична аномія (франц. anomieвідсутність закону, організа­ції), — морально-психологічний стан свідомості, для якого характер­ні деформація системи цінностей, зумовлена протиріччям між прого­лошеними цінностями і неможливістю їх досягнення, відчуження від соціального життя.


468 Короткий термінологічний словник

Політична ідеологія — система концептуальних ідей, уявлень, поглядів на політичне життя, яка виражає інтереси, умонастрої, світо­гляд людей, класів, націй, суспільства.

Політична криза (грец. krisisперелом, поворотний пункт) — тимчасове припинення функціонування окремих елементів або інсти­тутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

Політична мобілізація — заходи, що забезпечують готовність політичних сил (партій, громадських об'єднань) до конкретних суспіль­но-політичних подій, акцій.

Політична поведінка — дії особистості, які мають певні політичні наслідки незалежно від того, наскільки усвідомленими вони є.

Політична реклама — профінансоване друковане, рукописне, усне або графічне повідомлення про зацікавлену у ньому особу, полі­тичну силу, ідею, покликане підвищити їх популярність, збільшити кіль­кість прихильників, посилити політичну підтримку.

Політична участь — залучення членів соціально-політичної спільноти до політико-владних відносин; вплив громадськості на формування і перебіг існуючих соціально-політичних процесів у сус­пільстві, створення владних структур; індивідуальні або групові дії суб'єктів політичного процесу з метою впливу на владу будь-якого рівня.

Політична чутка — специфічна форма недостовірної або частко­во достовірної інформації про певні політичні події, явища, осіб.

Політичне життя — сукупність духовних, чуттєвих, емоційних, предметних форм політичного буття людини і суспільства, що характе­ризують їх ставлення до політики та участь у ній.

Політичне консультування — процес надання спеціалістом (гру­пою спеціалістів) професійної допомоги суб'єктові політики в його практичній діяльності.

Політичне маніпулювання (франц. manipulation, від лат. manipu-lusжменя) — комплекс психологічних дій, спрямованих на прихова­не коригування масової свідомості з метою стимулювання суспільної активності у потрібному маніпуляторові напрямі в боротьбі за політич­ну владу, її захоплення, використання, утримання.

Політичне прогнозування — здійснення спеціальних наукових досліджень політичних процесів, явищ, подій, внаслідок чого на осно­ві відомих даних про минуле і актуальний стан виробляють уявлення про можливий їх розвиток у майбутньому.

Політичний апарат — сукупність установ, кадрів, що здійсню­ють управлінську роботу на всіх рівнях її організації.

Політичний документ (лаг. documentumповчальний приклад, взірець, доказ) — матеріальний об'єкт, який фіксує призначену для зберігання, передавання у часі та просторі інформацію.

Політичний клас — особи, які професійно займаються політикою.

Політичний конфлікт (лат. conflictusзіткнення) — зіткнення, боротьба соціально-політичних сил, суб'єктів політики в їх прагненні реалізувати власні інтереси і цілі, пов'язані з боротьбою за здобуття,


Короткий термінологічний словник 469

перерозподіл влади, зміну свого політичного статусу, а також з вибо­ром політичних перспектив розвитку суспільства.

Політичний маркетинг (англ. marketing, від marketринок, збут) — сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику певних настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.

Політичний менеджмент — особливий вид управління в політиці, наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передба­чення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва, забезпечення їх реалізації в політичній практиці.

Політичний міф — феномен колективної психіки, основою якого є штучно створене, узагальнене, спрощене, контрастне уявлення про дійсність, що, поєднуючи реальність з вигадками, містикою, фантазія­ми, неадекватно інтерпретує суспільні процеси.

Політичний моніторинг — система спостережень за політичними процесами, діяльністю суб'єктів політики.

Політичний режим — сукупність певних політичних відносин, засобів і методів досягнення політичних цілей, що застосовуються владою, панівних форм ідеології, соціальних і класових відносин, стану політичної культури.

Політичний стереотип — спрощене стандартизоване, схематизо­ване, аксіоматичне й емоційно забарвлене уявлення про суб'єкт полі­тики, соціальне, політичне явище.

Політичний технологічний процес — послідовність взаємодій суб'єкта управління, який переслідує певну мету, з об'єктом, від дій якого залежить досягнення поставленої мети.

Політичні технології (грец. texneмистецтво, майстерність і logosвчення) — набір стратегічних принципів, прийомів, технік, пов'язаних із впливом на свідомість і поведінку людей у політичній сфері з метою здобуття, використання або втримання політичної влади.

Постбіхевіоризм (лаг. postпісля і англ. behaviorповедінка) — напрям у західній позитивістській політичній психології, зорієнтова­ний на дослідження соціальних цінностей, конфлікту в суспільстві у ставленні до ідеалів, інтересів та рішень політичних сил.

Представницька демократія — участь громадян у роботі періо­дично або постійно діючих виборних органів державної влади та міс­цевого самоврядування.

Прикладна політологія — соціоінженерна і політична субдисци-пліна, предметом якої є розроблення принципів і методів аналізу, діагностики і прогнозування політичних ситуацій, проектування і вироблення варіантів типових політичних рішень і процедур, кон­струювання алгоритмів і технологій, які впливають на політичний процес.

Прикладне політологічне дослідження — система організацій­но-технічних процедур на основі методів політичного аналізу, спрямо­ваних на отримання науково обґрунтованих даних про прогнозовані


470 Короткий термінологічний словник

політичні події, явища та процеси з метою використання їх у практиці політичного управління.

Прикладний політичний аналіз (грец. analysisрозкладання, розчленування) — сукупність методологічних підходів, методик дослі­дження конкретних політичних подій, ситуацій, вироблення рекомен­дацій учасникам політичного процесу (клієнтам) щодо прийняття і реа­лізації політичних рішень.

Прихильники партії — громадяни, які голосували за неї, її канди­дата і виявили доброзичливе ставлення до її ініціатив.

Прогноз — науково обгрунтоване судження про можливі стани певних явищ, процесів у майбутньому, альтернативні шляхи і терміни їх реалізації.

Прогнозування конфлікту — виявлення передумов, з'ясування причин виникнення потенційного конфлікту, визначення його сутно­сті, характеру й функціональної спрямованості, імовірних наслідків для конфліктуючих сторін і для всього суспільства.

Психічний стан — форма прояву психіки індивіда, інтегроване відображення в ній ситуації (впливу на суб'єкт внутрішніх і зовнішніх стимулів) без чіткого усвідомлення її змісту.

Психологічна атака — метод нестандартної, різноманітної, мін­ливої; швидкої, активної; багатослівної, багатозначної; рухливої, пан­томімічної дії на психіку людини з метою відключення логічного мислення: створення чаруючого враження або введення у стан розгу­бленості з метою домогтися від людини очікуваної реакції.

Психологічне маніпулювання — метод подвійного, композицій­ного; спритного, рішучого; двозначного; збалансованого впливу на психіку людини з метою поставити її у незручне становище, змусити обирати свою поведінку між двома альтернативами (добрим і пога­ним; добрим і кращим; поганим і ще гіршим; добрим і нейтральним; поганим і нейтральним), що є вигідним маніпулятору.

Психологічне програмування — метод одноманітного, констант­ного; точного, наполегливого; однозначного, унікального; нерухомо­го, інертного впливу на психіку людини з метою створення алгоритмів її інтелекту і формування стереотипів поведінки (з подальшим вклю­ченням потрібних програм через спецкоди доступу).

Психологічний тиск — метод представницького, значного; силь­ного, інтенсивного; вказуючого, ствердного; стійкого, стабільного впливу на психіку людини з метою змушення її до певних дій, що зумо­влюють перехід на нижчі сходинки соціальної ієрархії.

Соціальна реклама — рекламні матеріали, які поширюють сус­пільно значущі ідеї (здорового способу життя, охорони здоров'я, еко­логії, збереження енергоресурсів, законослухняності, соціального захисту і безпеки населення тощо), не мають комерційного характеру, не називають конкретної продукції та її виробників.

Соціальний маркетинг — інтегральна діяльність в інтересах сус­пільства, його суб'єктів (органів державної влади) і суб'єктів націо­нального ринку на основі виявлення, створення і зміни національно-


короткий термінологічний словник 471

го продукту з метою забезпечення стійкого розвитку суспільства і поліпшення якості життя населення.

Соціальний міф — твердження чи ідеї, які сприймаються пере­важно на віру, без критичного осмислення.

Соціотехніки — сукупність форм, методів і засобів, які використо­вують суб'єкти управління для досягнення поставлених цілей.

Спостереження (у політології) — метод збору первинної політич­ної інформації про об'єкт шляхом його безпосереднього сприйняття, прямої реєстрації всіх факторів, що стосуються цього об'єкта та зна­чущих цілей аналізу.

Статистичний метод — вивчення та аналіз закономірностей у політичній поведінці виборців залежно від специфіки виборчих окру­гів, стану суспільної свідомості громадян тощо.

Статистичні (лат. status — стан, становище) дані — документи, які фіксують кількісні виміри масових суспільних явищ і процесів у їх зв'язку з якісними аспектами.

Статут (лат. statuoвстановлюю, вирішую) партії — документ, що визначає організаційну структуру, принципи і норми внутріпартій­ного життя; порядок вступу і припинення членства в ній, права і обов'язки члена партії; порядок скликання і проведення партійних зборів, конференцій, з'їздів; формування керівних і виконавчих орга­нів та ін.

Стратегії кристалізації суспільної думки — технології, методи і прийоми, які забезпечують досягнення ключової в ПР мети (суспіль­ної злагоди, громадянського, політичного консенсусу).

Тоталітаризм (лат. totalis — увесь, повний) — спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контро­лем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями і загальнообов'язковою ідеологією.

Харизматичність (грец. charisma — божий дар) політика — ви­няткові якості особистості, особлива обдарованість, людська чарів­ність, уміння організуватися, зрежисувати свою поведінку.

Чутки — специфічна форма недостовірної або частково достовір­ної інформації про події чи ситуації.


П50 Прикладна політологія: навч. посіб. / За ред.

В. П. Горбатенка. — К.: ВЦ «Академія», 2008. — 472 с. (Серія «Альма-матер»).

ISBN 978-966-580-270-9

У посібнику висвітлено сутність і загальні засади прикладної політології, прикладних політичних технологій, їх місце і роль у політичній практиці, особливості застосування у розв'язанні про­блем політичного життя. Розкрито специфіку політичного мані­пулювання і можливості протидії йому. З'ясовано зміст і функціо­нальну роль прикладних політичних досліджень (систематизації та оброблення інформації, політичного аналізу, політичного про­гнозування, політичного консультування, моделювання політич­них процесів). Містить короткий термінологічний словник, запи­тання, завдання для самостійної роботи.

Для студентів вищих навчальних закладів, усіх, хто прагне пізнати особливості політичного життя в Україні.

ББК 66.01

Навчальне видання

Серія «Альма-матер» Засновано в 1999 році

За редакцією

доктора політичних наук, професора

ГОРБАТЕНКА Володимира Павловича




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 750; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.