Як же співвідносяться ці види проекції з процесами, що мають місце в проективному дослідженні?

Види проекції за Холмсом

1. Перше - що проектується (наявність-відсутність проекованої риси), суб'єкт сприймає в іншому свої власні риси або риси, йому самому не властиві.

2. Друге - чи усвідомлює суб'єкт володіння тією рисою, яка проектується, чи ні.

Комбінація цих вимірів дозволяє класифікувати всі відомі види проекції (табл. 2).

Усвідомлення проекованої риси	Наявність у суб’єкта риси	Відсутність у суб’єкта риси
Усвідомлення риси наявне	Симілятивна проекція	Проекція Панглоса и Касандри
Усвідомлення риси відсутнє	Атрибутивна проекція	Компліментарна проекція

Д. Холмс стверджував, що, незважаючи на неодноразові спроби експериментального вивчення, проекція неусвідомлюваних рис не може вважатися доведеною. Виходячи з психоаналітичної концепції, симілятивна проекція виконує захисні функції, перешкоджаючи усвідомленню того факту, що суб'єкту насправді притаманна якась небажана риса.

Проекція, метафорично названа на честь «Панглоса» і «Касандри», може розглядатися як варіант захисного механізму «реактивне утворення».

Що стосується рис, наявність яких суб'єкт усвідомлює, то їх інтенсивне вивчення відбувалось у руслі проблеми міжособистісного сприйняття. Експериментальне підтвердження знаходить насамперед атрибутивна проекція - приписування іншим людям наявної у суб'єкта і усвідомлюваної ним риси.

Р. Кеттел вважав цей вид проекції наївним умовисновком, заснованим на нестачі досвіду: люди схильні сприймати інших за аналогією з собою, приписувати іншим ті ж думки, почуття і бажання, які знаходять у себе.

Компліментарна проекція передбачає проекцію рис, додаткових до тих, які суб'єкт має в дійсності. Наприклад, якщо людина відчуває страх, то вона схильна сприймати інших як загрожуючих; у цьому випадку приписувана риса є причинним поясненням власного стану.

З цього питання не існує єдності поглядів. Наприклад, Г. Мюррей, вживаючи термін «ідентифікація» стосовно ТАТ, фактично мав на увазі захисну проекцію 3. Фрейда (симілятивний вид проекції за Холмсом); ототожнюючи себе з «героєм», випробуваний одержує можливість неусвідомлено приписати йому власні «латентні» потреби. В цьому випадку уподібнення себе іншому дозволяє успішно уникати усвідомлення своєї «поганості» або психічної ненормальності. Разом з тим клінічні та експериментальні дослідження показали, що зміст проекції не зводиться до асоціальних тенденцій: об'єктом проекції можуть стати будь-які позитивні або негативні прояви особистості. Мабуть, сама проективна поведінка є похідною від багатьох факторів. Зокрема, з’ясувалося, що навіть манера експериментатора, індуковані ним почуття, впливають на афективний знак тематичних оповідань: агресивна установка призводить до зростання агресивних «тем», дружелюбна - до переважання релаксаційних.

Таким чином, в цілому захисну концепцію проекції не слід розглядати як принцип «обгрунтування проективного методу, хоча сам феномен захисту може мати місце, зокрема, якщо ситуація експерименту сприймається як загрозлива.

Що стосується інших видів проекції, то їх експериментальне вивчення стосовно проективних тестів не дало однозначних результатів. Однак більшість авторів, спираючись на ідею 3. Фрейда про «уподібнення», вважають можливим залучати феномени атрибутивної та аутистичної проекцій для доказу значущості проективної продукції. На жаль, в обґрунтуваннях подібного роду опис тих чи інших явищ, що спостерігаються в експерименті, нерідко замінює розкриття їх власне психологічних механізмів. Як одну із спроб подолання кризи в обґрунтуванні проективного методу можна розглядати відмову від поняття проекції у вигляді пояснювальної категорії; прикладом такого підходу є концепція апперцептивного спотворення Л. Беллака.

Дата добавления: 2015-06-04