Ісус Христос є дуже привітний

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II

«Ісус покликав дитину, поставив її серед них».

1. Хто має добре серце, той приймає всіх увічливо! В такого лице завжди спокійне, завжди одверте та завжди прихильне. Воно виявляє добрість серця.

Такий є Господь наш Ісус Христос.

За земського життя допускав Він до себе всіх із однаковою прихильністю. Його чоло було постійно безхмарне й – усміхнений зір. Кожний міг підійти до Нього без остраху і, справді, підходив. Фарисеї та садукеї підходили до Нього, щоб робити Йому труднощі та заставляти на Нього пастку. Ісус Христос унешкідливлював їх затії якимсь осяйним словом, чи то несподіваним зверненням чи чудом, але ніколи не проганяв їх.

Багаті запрошують Його на прийняття, або зо щирого подиву, або з марної чванливости. Господь Ісус приходить на гостину деколи незапрошений, запрошується Сам.

Ісус Христос буває і в домах багатих людей і в хатинах бідняків. Він відпочивав у Лазаревому домі в Магдалі, але теж і під стріхою Петрової тещі.

Однаково ласкаво звертається до багатого юнака, до вченого Никодима, до сліпого жебрака при шляху, як і до безталанного прокаженого, що здалеку прохав порятунку.

Він діє добро всім людям. Воскресив Свого друга Лазаря та вилікував вухо посіпаці Малхові. Повернув життя доньці старшини синагоги Яіра та одинакові бідної вдови з Наїм. Ісус Христос – завжди предобрий та ласкавий.

2. Однак окрему увагу приділяє дітям, злидарям, простим людям та сіромі. Цим, Ісус Чоловіколюбець, виявляє особливу люб'язність.

Учитель любить дітвору і з тим не криється. Любить, як дітвора горнеться з усіх усюдів. Христос пестить малят, бере на коліна та благословить їх. Петро ремствує на матерій за те, що діти заважають Учителеві та втомлюють Його і хоче їх прогнати. Господь заступається за ними.

3. За часів Спасителя мало-хто дорожив дітьми, мало-хто їх любив. У багатьох народів вирішали батьки при народженні дитини, чи їй жити, чи гинути!

Відколи Ісус Христос приголубив біля себе діток, постало чимало ясел, сирітських захистів та дитячих установ. Посвячені Богові діви та улюблені Христа-Царя царів стали служанками, виховницями та матерями цих опущених беззахисних істот, позбавлених сімейного тепла та любови.

4. Христове спочуття тулить до Себе все, що злиденне, покірливе та нещасне.

Він добре знав, як важко їм живеться на світі. Вони повністю здані є на ласку хлібодавців. Ніхто не скаже їм ласкавого слова, ніхто їх не пригорне. Дуже часто кидають їм, як ласку, в поті чола запрацьовану заплату. Часто вони зовсім беззахисні супроти насильства та несправедливости багатих.

Дуже терплять бідняки в такому становищі. Ісус Христос сильно турбувався їх горем та з небес зійшов на землю, перш за все, на порятунок та для піддержки смирних та голодних людей.

5. Хотів Він помогти їм якнайкраще та дуже милостиво простягнути до них помічну руку. Тому добродушний Господь Сам став бідняком. За словом св. Павла, Він став схожий на слугу.

Вродився у бідній сім'ї. Його Мати та прибраний батько – люди незначні. їм не має вступу до вельмож, і Творець світу народжується у вертепі, покладений до ясел, між волом та ослом.

Невдовзі завзялися на Нього можновладці. Ісус Христос опинюється в Єгипті. Там спочатку не має даху над головою, брак праці для Йосифа, недостача хліба для – Дитятка.

Нас зворушує до глибини картина цього Бога-Дитяти, що волею зазнав чорної нужди, бо хотів направду бути вбогим, самим звичайним зарібником.

В Назареті Христос-юнак вивчає столярське діло від Йосифа. З прибраним батьком-теслею стає Господь поденником, наймається на працю.

Ввечері вертається додому з теслярським начинням на рамені.

Отак Спаситель світу проживав робітником до тридцятого року життя.

6. Вибила пора Його прилюдної діяльности. «Увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. Йому подано книгу пророка Ісаї, і розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: «Дух Господній на мені, бо він мене намастив. Послав мене нести убогим Добру Новину, проповідати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господнього змилування».

7. Ось яке завдання Божого Вчителя: проповідати бідноті, спомагати простодушних, втішати зажурених, розковувати каторжників. Про це сповістив Господь, як тільки виступив прилюдно.

З цього часу облягали Господа хмарами, сірома та хворі, каліки та темні, глухі й німі та всякі бідолахи. Всі вони випрошують здоров'я, поради, потіхи й захисту від наклепників та від ворогів.

А Вчитель однаково кожного любить, лікує, підбадьорює та захищає. Він Сам – із простолюддя, та й сірома це чує. Юрба хоче обрати Його своїм царем.

8. Господь Ісус залишився однаковий до сьогодні!

Довгі сторіччя до Нього найрадше горнулися люди простенькі та незначні.

Противні Тобі, Господи, гордопишні дуки, закохані в свої маєтки. Не любі Тобі теж всі самовпевнені та самозадурені люди. Ти залишаєш тих, що кохаються в пишноті та могутності. Тобі миліша є покірна самотність душ, вільних від себе та від зайвих почувань.

9. Зате, Владико, Тобі любі душі, що не вірять собі, що не мають іншого захисту як Твоя доброта, іншої підпори як Твоє Серце, ані іншого знання як Твоя любов.

Ти так радо бачиш, як ці довірливі «діти» обступають Тебе, беруть Тебе за руку та голублять її. Їх простодушність наймиліша для Господа, і їх «неграмотність» вартніша Ісусові Христові за вчених, що бундючні своїми заслугами, дивляться з поблажливістю, якщо не з нехіттю, на цю дитячу побожність!

Ці мудрагелі не зрозуміли ані невимовної добрости Господа Ісуса Чоловіколюбця, ані своєї неймовірної вбогости.

Господи Ісусе! Я дуже тішуся, що Ти приступний для тих, що мало знають, для покірних та незначних! Приєднуюся до таких.

Не знаю, та й знати не хочу нікого іншого, як лише Тебе та й Твою любов! Тож радо приймай мене.

Дата добавления: 2015-06-25