Любов стежить за почуттями

ЧЕТВЕРИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ II

«Хіба не знаєте, що ваші тіла – члени Христові?»

1. Людина є гармонійна суцільність. Хочеш, щоб Господь запанував у Тобі любов'ю, то не задовольнися упорядкуванням твоєї волі та розуму, ані навіть приборканням уяви та пожад. Ще треба завести лад у почуттях, бо вони – постачальники уяви та вогнища, звідки спалахують пожадливості.

Так хотів Господь Бог: тіло, м'язи, нерви та почування відограють важливу ролю у нашому житті. Господній намір є: таку крихітну природу зробити інструментом Своєї безмежної слави. Корінці цієї животини занурюються у землю, а Богові хочеться піднести її голову аж на верхів'я Божого життя.

Потрібно отже мудро уточнити завдання кожного почуття, щоб залишитись йому при своїй праці, тобто на службі душі. Нестача розмірности в цій праці зроджує три дошкульні хвороби, які обезвладнюють, а навіть убивають в душі Божу любов та влаштовують там самолюбство.

2. Великою мірою ми зложені є з нерівних комірок. Нерви займають багато місця в нашому почуттєвому житті, послідовно теж у житті розумовому та етичному.

Тому треба плекати безнастанно нервову рівновагу, та берегтись пересадної чутливости та хворобливої дразливости.

Деякі богобійні душі не бачуть цієї слабої сторінки духовного життя. Вони віддають перевагу почуттєвости у всьому: в особистому житті, у праці, у підборі книжок, в товариських відносинах, та в час дозвілля. Переживання – це для них насонний середник, що на часок заколисує їх збудливість. Та незабаром знов їм треба ще більше подражнитись.

3. В таких душах годі розбудувати мирне Боже володіння.

В них забагато витонченого самолюбства і потреби зворушень. Усі живі сили вичерпуються в них на переживання, всі соки всмоктує почуттєвість. По днях збудження, приходять дні пригнічення та втоми. Перенапруженим нервам треба відпружитися.

4. Треба дбайливо оберігатися, щоб не впасти у нервове перенапруження. На молитві ж не треба вишукувати почувань. В хвилину потіхи та з'єднання з Богом, радніше духом заявляймо Богові, що любимо Його та хоронімся від сильних потрясень.

5. І тіло треба нам плекати, щоб жити. Без сил тіла воля теж буде квола. Але й пересичене тіло ворохобиться. І тут треба держатися мудрої середини.

Шкідливо є уволяти тілові всі забаганки. Більше йому даєш, а тіло ще більше хоче. Якже запанує воно, то робить заговір на душу та зраджує її. Тіло – це раб і так треба з ним поводитися, тобто давати йому тільки необхідне.

6. Отже, в загальному, потрібно давати тілові що необхідне зо спочинку, дозвілля та з харчів.

Деякі душі дуже помиляються, бо не дають тілові потрібного спочинку та полегші. Щоденний досвід показує: чимало смутків, засухи в душі та пригніченої розбитости, мають джерело в занедбанні належного відпочинку для тіла.

Після належного нічного спочинку зникають як зачаровані, здавалося б, незборимі труднощі, у свідомості виринають розв'язки безвихідних становищ. Повертається відвага, воля знаходить загублену кремезність, нерви заспокоїлись, уява не буйствує, та й ум прояснився.

7. Людина має мудро використати вигоди свого тіла. Поводишся з ним проворно та помірковано, зазнаєш від нього довготривалих та видатних користей.

Господеві нашому Ісусові Христові добре відоме наше положення. Від більшости душ не жде Він строгих покут тіла. Та, якщо б Господь надхнув до непересічного вмертвлення, а духовний провідних схвалював, то послухайся Господа Бога. Це ж Він вибирає, як Його величати. Та проворний провідник рідко коли прихиться до нетерпеливих прагнень новаків. Відомо з досвіду, що часто ці схильності – не від Бога.

8. Ти ж, моя душо, вдоволись долею дитинчати в духовному житті. Велике вмертвлення-подвиги – для духових велетнів. Але тобі вільно вирівняти цю меншевартність тим, що по-геройськи сприйматимеш витривало невигоди або дрібну добровільну покуту. Якщо ти вирішила хоч і невеликий дар для Господа Ісуса, дотримай слова. Цим догодиш Йому.

9. Надміру догоджувати тілові та віддаватися хворобливій чуттєвості, доводить до третьої, ще більшої небезпеки: до бунту почуттів, який спустошує ангельську чесноту, гарну та милу невинність.

Щоб це не сталось, хай почуття заторкають тільки самі схожі з кінцевою метою предмети, та не обезвладнюють волі спрагненої Божої Любови. До речі однак, почуття залюбки горнуться до найбільш протиставлених духові предметів, та підманюють до розкошів, зовсім супротивних чистій любові до Бога.

Он чому боротьба за ангельську чесноту така дуже потрібна, невпинна та найтрудніша в світі.

10. В цьому бою потрібно наполегливої чуйкости. На часок відвернеш увагу, і вже поразка! І похилий вік не звільняє від бою. Будь переконаний, що ця боротьба буде до смерти, інакше не можу запевнити тобі безпеки.

У цьому світі кожний хай почувається над

самим берегом бездонної ями. Від урвища віддаляють тебе лиш декілька п'ядей. Один необачний крок... і ти полетів на дно.

11. Он чому конечно є боротися наполегливо та напружено. Людина така швидка й така схильна до зла, що й дрібниця може штовхнути її у пропасть. З досвіду знаємо: вистачить один погляд, словечко чи думка, і вже спалахнула жорстока пожежа.

Людина така слабка, що її не забезпечує повністю ні чеснота, ні заправа в чистоті, ані жодний запобіжний середник.

Часом бувають спокуси такі витончені, такі підступно-влізливі, такі сповнені чарами, що жодне людське серце не потрапить своєю силою їм довше опертись. Треба прохати Господа Бога, щоб ніколи не допустив на нас аж такі спокуси. Ісус Христос не опустить нас, якщо Його просити. Він не дозволить на спокуси понад наші сили. 65

12. Інший жах те, що більшість людей почувають повну безпеку віч-на-віч такої загрози. Навіть найкращі душі виявляють дивне почуття спокою в небезпеках для ангельської чесноти. Тільки Христова любов, та виключність цієї любови до них, постійно рятує їх від падіння, хоч ці душі майже не вживають запобіжних заходів, щоб не повалитися вниз.

На духовних шляхах усе є таємниця! Божа ж довготерпеливість є безконечна. Тільки надзвичайно освітлена Богом людина, не наражується на часту нагоду згрішити.

13. Хто б ти не була, християнська душо: чи живеш ти в манастирському затишку, чи серед світських небезпек та спокус, вже сьогодні виріши пильнувати твоїх почувань, перш за все твої очі. Що більше оволодіватимеш своїми почуттями, будеш у більшій безпеці. Більше з'єднаєшся з Господом Богом, радітимеш більшим спокоєм серця.

Дальше, невтомно молися Богові про святу чесноту чистоти. З огляду на твої моління, Господь відсуне від тебе чимало загрозливих для тебе небезпек. Він збереже тебе від нищівних для твоєї чесноти ускладнених спокус. Господь Бог охоронює Своїм Провидінням покірно молящу душу. Це один із виявів ласки витривання.

Щоденно, і багато разів на день, довірся опіці Цариці дівственників. Присвяти їй свої очі, вуха, уста, серце, усього тебе. Хай розпоряджається Вона тобою, як Своєю власністю та зберігає тебе на всіх стежинах. Врешті, до вище згаданих запобіжних заходів, додай іще це: зразу відкидай кожну нездорову думку, картину та спогад і негайно закликай на поміч Ісуса Христа та Діву Марію. Якщо ж ти у чому винуватий, то не гаючись отряси порох із твого взуття, а вчини це щирим каяттям або покірною сповіддю.

Дата добавления: 2015-06-25