Ісус Христос – добрий

П'ЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ І

ТРЕТЯ ЧАСТИНА ЛЮБОВ ОСЯЮЄ

«Я – добрий пастир».

1. Душо моя, пора тобі підійти більше щиро до Ісуса. Увійди глибше в серце Учителя, в Його духа і Його почування. Допоможи Йому заволодіти тобою, не тільки силою освячуючої ласки, але й волею, та свідомою схожістю думок і прагнень душі твоєї та Христової.

І ось так зачнеш жити життям просвітління. Тому, що твій дух намагався звільнитись від усякої гадки та зайвого клопоту, твоє серце тепер стає вільне від невладнаної почуттєвости.

Тепер Ісусові Христові можливо є відкритись тобі, дати тобі пізнати Свою Божу Особу, виявити тобі таємниці Свого земського життя та Євхаристійного побуту, та й теж Свого життя, прихованого в душах.

Пізнаєш ти більше Його, та й полюбиш Його більше та й довіришся Йому. А більше довіришся Йому, то більше оволодіє Він тобою, заступить Собою тебе та перемінить тебе в Себе.

2. Отож любо та довго розмірковуй над Божою люб'язністю Ісуса Христа. Навчися, читаючи святу Євангелію, перш за все вивчати характерну риску Його виразу, риску таку божественну та притягаючу: Його добрість. «Ісус Христос учора й сьогодні той самий навіки». Він – Начало та Кінець усього. Він – Боже Слово, Безконечний, Праведник, Святий. Як Бог, Він існує від вічности й янголи славословлять Його в священній пошані.

Та Ісус Христос теж – людина. В Нього є схоже до нашого тіло. Він – найкращий та найлюбіший із людських синів. Він – єдиний Син Пречистої Діви, повної благодаті.

У Нього серце, людське серце, покірливе, терпеливе, ласкаве й ніжне. Це серце ніколи не завдало нікому прикрости ніколи нікого не вразило, ані не знехтувало, а тільки любило, благодіяло, прощало та мовчки сприймало невдячність та байдужість.

3. Icyc Христос – добрий. За земського побуту Він ходив по всій Галилеї, Самарії та Юдеї, по їх синагогах навчав, та Євангелію Царства проповідував, й оздоровлював усяку хворобу й всяку недугу між людьми. І збігалась до Нього сила-силенна народу, що мали з собою глухих, сліпців, спаралізованих й багато інших недужих, та клали їх до Ісусових ніг. Він їх виліковував.

Зайшов же Ісус відпочити до якогось дому, то миттю натовп окружав Його та заповняв хату. Як тільки Господь зачав проповідати, народні маси громадилися з усіх сторін. Часто Спасителеві доводилося всідати в човен і з нього звіщати Добру Вістку. По проповіді, бувало, Господь ішов на пустиню. Юрба і туди бігла за Ним, забувала їсти та спати, і тоді Ісус Христос годував її силою чуда.

4. Незмінна добрість Спасителя справді причаровувала народні маси. Якось, проходить Господь повз будинок збірщика податків і бачить того лихваря за столом, повним грошей. «Ходи за мною!» каже Господь попросту, і Матей забуває СВОЇ гроші, хату та сім'ю. Він іде за Господом, Своїм апостолом, євангелистом та мучеником за Його вчення. Іншого дня, Господь добряче споглянув на розпусну та навіжену бісами Магдалину. I ось безталанна грішниця важко ридає, паде до ніг Вчителя, зрошує їх сльозами та підіймається чистенька й, назавжди, віддана Ісусові Христові. Так теж Учитель навернув лихваря Закхея, перелюбну жінку самарянку та свого учня, святого Петра.

5. Господи Ісусе Христе! З'явися душі моїй таким, яким Ти був у світі, коли маси народу юрбилися довкруги Тебе.

Як солодко було б мені почути з Твоїх уст колись сказані слова потіхи: «Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. Бо він – наймит і не турбуються вівцями.

Я – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.

Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одна отара й один пастир».

6. Читачу, може ти не завжди держався Христової отари? Може хоч деякий час ти жив обплутаний тернами та колючками. Хто тоді прийшов за тобою? Хто визволив тебе з усіх тих пут, обережно, не роздряпуючи ран? Хто опісля пригорнув тебе до Свого серця та взяв на рамена?

Ти Його знаєш. Це той же Вчитель, що розповів цю притчу двадцять сторіч тому, а розказуючи, думав про тебе.

7. Ісус Христос виявив тобі особливі знаки уваги та ніжности, тобі одному відомі: внутрішні дотики, непомітні діяння Його ласки, часті поклики, часом навіть Божа ніжність для тебе, врешті надприродна атмосфера, в якій проживаєш і де Він залишить тебе.

Чого ж очікує Господь за стільки виявів доброти? Твоєї взаємности, щирої волі та гарячої й благородної любови.

Ця крупинка любови силою Його ласки, вартісніша в Божих очах за безліч світів.

8. Ісус Христос переконаний, що Його велика жертва не змарнована, якщо хоч одна душа полюбить Його беззастережно. Як поталанить Йому навернути до щирої покути хоч одного грішника, то Він не жалує минулої скорботи в Оливному Саді, забуває давні вияви невдячности, навстіж розкриває небесні брами та сповняє цю душу насолодою по вічні віки. Господи Боже, знаєш добре: не ходить про одну заяву моєї любови, а про мільйони й мільярди виявів, що можу осягнути колись. І не саму тільки останню годину мого життя хочу присвятити Тобі, а ціле моє життя та всі хвилини моїх днів та моїх ночей. Усе використаю для Тебе, для духа, дуже охоче. І це не якусь випадкову любов я офірую Тобі, але любов ніжну, добірну, великодушну та за моїми силами, досконалу.

9. Боже любови! Моє коротке земське існування – високовартне, бо ним я можу без труду дуже потішити Тебе! Аж прагну я виснажитись зовсім люблячи Тебе й забути про все інше, та й себе самого забути! Господи Ісусе, проживай більше в мені, заміни мене Собою, люби Себе мною та невпинно очищуй мою любов!

Дата добавления: 2015-06-25