Дати визначення і характеристику методу тестів

Метод тестів застосовують здебільшого з метою: 1) диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно за однакових умов; 2) профвідбору, особливо на відповідальні професії.

Тест (від англ. test - випробування) - короткочасне стандартне завдання, використання якого може слугувати виявленню:

1) рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам'яті, мислення, уяви, уваги тощо;

2) наявності певних знань, умінь, навичок, психічних якостей, вихованості тощо;

3) ступеня придатності чи готовності індивіда до певної професії;

4) психічних захворювань;

5) інтересів, думок, здібностей людини.

На питання, коли виникли тестові методики, немає однозначної відповіді. Одні вчені вважають, що тести використовували ще у Стародавньому Китаї, Єгипті при доборі посадових осіб (до речі, цей досвід варто було б запозичити і сьогодні). Інші пов'язують їхнє використання з іменами Дж. Кеттела (1860-1940), Ф. Гальтона (1822-1911).

Тести - це певні невеликі за обсягом і часом виконання завдання, однакові для всіх обстежуваних. Ступінь успіху чи невдачі у виконанні певних завдань оцінюється кількісно.

За його допомогою встановлюють психологічні якості людини, наявність чи відсутність певних здібностей (дидактичних, комунікативних, організаційних), навичок, умінь.

За формою тестові методи поділяють на вербальні, невербальні та змішані, Ефективність їх залежить від правильності використання тестів, дотримання умов психологічного тестування: правильно застосований тест дає змогу зібрати за короткий термін багато цінного матеріалу для якісного психологічного аналізу, що підвищує продуктивність дослідницької роботи.

43. Дати визначення і характеристику методу соціометричного опитування.

Соціометричний метод — це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи (наприклад, студентської групи).

За допомогою соціометричного тесту можна одержати оптимальну інформацію про позиції індивідів в групі (наприклад, про ступінь популярності, про типи міжособистісних відносин, про наявність підгрупи, неформального лідера в групі, про групову згуртованість і т. д.) і на їх основі виявити позитивні, конфліктні, напружені або індиферентні ділянки, що має дуже велике значення для корегування міжособистісних відносин в групі.

Процедура соціометричного опитування складається з декількох етапів:

• визначення проблеми, вибору об'єкта дослідження, ознайомлення з величиною і різними соціально-демографічними характеристиками групи;

• входження дослідника в прямий контакт з членами колективу і вияву довір'я до себе, а також з встановлення змісту соціометричних тестів;

• власне опитування (інструктування респондентів, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток);

• обробки інформації і представлення її в аналітичному вигляді;

• формулювання висновків і рекомендацій.

Соціометричне опитування може проводитися як у формі роздавального анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети — інтерв'ю. В першому випадку дослідник просто роздає респондентам анкети, контролює їх заповнення, а потім збирає їх. У другому випадку дослідник зачитує питальник респондентам, кожний з яких на. чистому листку паперу, нумеруючи черговість запитань, відразу ж відповідає на них.

Соціологи використовують чимало різних методів обробки даних соціометричного опитування, які можна поділити на дві групи: 1) графічні методи (соціограми); 2) кількісні методи (індекси, статистичний аналіз, факторний аналіз).

44. Охарактеризувати системний підхід в методології досліджень.

Систе́мний підхі́д — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.

Ефективність системного підходу залежить від характеру застосовуваних загальносистемних закономірностей, що встановлюють зв'язок між системними параметрами. На сучасному етапі на основі узагальнення різних варіантів системного підходу створюються умови для побудови загальної теорії про системи — системології. Виникнення і поширення системного підходу зумовлено кризою елементаризму і механіцизму у зв'язку з ускладненням завдань науки і практики.

Основні принципи системного підходу[

• Цілісність, яка дозволяє розглядати систему одночасно і як єдине ціле, і як підсистему вищестоячих рівнів.
• Ієрархічність побудови, тобто наявність множини (принаймні двох) елементів, які розташовані на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Структуризація, яка дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв'язки в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.
• Множинність, яка дозволяє використовувати множину кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.
• Системність — властивість об'єкта володіти всіма ознаками системи.

Практично всі сучасні науки побудовані за системним принципом. Важливим аспектом системного підходу є вироблення нового принципу його використання — створення нового, єдиного і більш оптимального підходу.

45. Розкрити форми апробації результатів наукового дослідження.

Апробація розуміється критична оцінка з боку наукового співтовариства наукових досліджень здобувача. Причому оцінці піддаються не тільки кінцеві результати роботи, але і методики дослідження, і проміжні результати роботи.

Очевидно, що апробацію роботи з метою своєчасного отримання об’єктивних оцінок етапів проведеного дослідження, висновків та практичних рекомендацій необхідно починати з самого початку роботи над дисертаційним дослідженням.

Найбільш поширеними способами доведення до наукової громадськості матеріалів дисертаційної роботи є участь здобувача в наукових конференціях, симпозіумах, виступи на засіданнях кафедри, участь у різних видах заходів наукового співтовариства, підготовка та направлення в різні органи пропозицій по темі досліджень.

Публікації здобувача в вигляді книг, тез доповідей на конференціях, депонування частин наукових досліджень також є апробацією результатів досліджень.

Доцільно проводити обговорення роботи з колегами, з науковцями та викладацьким складом за місцем підготовки дисертації.

Позитивним моментом Апробації дисертаційної роботи на різних наукових форумах є не тільки формування здобувача як науковця, але й одержання досвіду підготовки доповідей і виступів, ведення наукової дискусії, що дозволить здобувачеві впевнено провести захист дисертації на засіданні вченої ради.

Апробація включає в себе колективне обговорення виконаного дослідження

на науково-технічних нарадах, його рецензування і експертизу,

оприлюднення кінцевих результатів у спеціальних журналах, реферативних

збірниках, а також у виступах дослідників на науково-практичних

конференціях. Крім того, результати дослідження апробуються зовнішнім

рецензуванням, коли рецензентом виступає стороння установа.

Дата добавления: 2015-06-25