Охарактеризувати порядок роботи над текстом

Робота над текстом курсової (дипломної) роботи як наступний етап дослідження передбачає:

- вивчення та конспектування літератури з теми курсової (дипломної) роботи (чим ширше та

різноманітніше коло джерел, які використав студент, тим вищою є практична цінність його

дослідження);

-узгодження попереднього плану роботи з керівником;

- при викладі тексту курсової (дипломної) роботи зважати на тему та структуру кожного розділу та

підрозділу (окремий розділ – висвітлення питання, окремий підрозділ – розгляд частини питання

розділу); думки мають бути пов’язані між собою логічно, увесь текст повинен підпорядковуватися

загальній ідеї; один висновок не має суперечити іншому, а доповнювати чи підкріплювати його;

- кожен розділ роботи завершується висновками, на основі яких згодом формулюються загальні

висновки до роботи.

Завершальний етап виконання курсової (дипломної) роботи – написання вступу та висновків до

роботи, оформлення списку використаної літератури й додатків, редагування тексту, його доопрацювання з

урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.

54. Визначити вимоги до використання цитат. Цитатами не слід переобтяжувати твір (досить трьох-

чотирьох), бо надлишок цитат залишає меншу можливість для висловлювання власних думок. Цитати за

обсягом мають бути невеликими, за змістом чіткими і тісно пов'язаними з викладенням думки.

Цитати мають поглиблювати, підтверджувати і демонструвати висловлену думку. Вони наводяться точно,

скорочення можна робити тільки такі, що не перекручують змісту, кожне скорочення позначається трьома

крапками (...); при цитуванні треба посилатися на джерела; цитата береться в лапки.

55. Розкрити сутність бібліографічного опису літератури. бліографічний опис — це сукупність

бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за

певними правилами, необхідні та достатні, і є результатом аналітико-синтетичної переробки інформації. У

бібліографічному описі використовують такі умовні розділові знаки:. крапка і тире. крапк, ком: двокрапк; крапка з комо/ коса риск// дві косі риски() круглі д[] квадратні дужки+

плюс= знак рівностіКожну ділянку бібліографічного опису розділяють знаком крапка і тире (. —), який

допускається заміняти знаком крапка (.). Складаючи бібліографічний опис, використовують різні скорочення,

які регламентовані відповідними стандартами. У кількісному елементі бібліографічного опису можна вказати

тільки сторінку цитованого тексту.

Функції бібліографічного опису

Кожний бібліографічний опис виконує певні функції, найважливішою з яких є ідентифікація. Її суть в тому,

що вона може виявити тотожність деяких документів, відрізняти їх один від одного і при цьому не бачити їх.

Завдяки бібліографічному опису можна розшукати

документ за тими ознаками, які притаманні лише йому. Тобто перша функція є кроком для наступної,

пошукової функції, яка пов'язана з функцією вибору, так як сукупність відомостей, наведених у

бібліографічному описі, дає уявлення про документ і тим самим допомагає вибрати той, що найбільше

відповідає потребам користувача.

Також до основних функцій належить інформаційна, що інформує про твір, його зміст, призначення

Три основні функції бібліографічного опису — ідентифікуюча, інформаційна та пошукова — пов'язані між

собою та використовуються в різних видах бібліографічного опису. В різних ситуаціях пріоритети їхнього

використання змінюються. Наприклад, при обробці нових надходжень до бібліотеки чи інформаційного

центру головну роль відіграє ідентифікуюча функція бібліографічного опису, а у видавничих каталогах —

інформаційна.

Обліково-реєстраційна функція полягає в тому, що опис дає змогу здійснювати облік і реєстрацію документів

як на загальнодержавному рівні, так і на рівні тієї чи іншої установи. Організаційна функція — це формальні

ознаки документу, які можуть бути основою для групування записів у конкретному пошуковому масиві.

56. Розкрити сутність вимог до оформлення літератури. У науковій статті обов’язково мають бути посилання на джерела та список використаних джерел після висновків тексту. Вказується у порядку появи посилання в тексті.

Основні правила оформлення джерела:

o Назви статей, монографій, збірників, конференцій, тез, доповідей, авторефератів дисертацій

вказуються повністю.

o Для статей обов’язково дається їх назва, назва видання, рік, номер (випуск, том), початкова та кінцева

сторінки.

o Для монографій, довідкових, енциклопедичних видань – назва, місце видання (місто), видавництво,

рік видання, (том, частина – якщо є), загальна кількість сторінок.

o У списку джерел з маленької букви пишуть відомості, що відносяться до заголовку (підруч. для вузів,

матеріали конф., тези, навчально-методичний посібник тощо), відомості про відповідальність (ред.,

упоряд., редкол. та ін.), наприклад:

o Психологія: підруч. для вузів.

o Має бути проміжок в один друкований знак (пробіл) до і після приписного знака: тире (–), скісна риска

(/), дві скісні (//), двокрапка (:). Виняток – крапка (.) та кома (,) – проміжки залишають тільки після

них.

o Після скісної риски (/) пишеться автор (автори) саме у такому вигляді, в якому зазначено на

титульному листі або у змісті (якщо це стаття), тобто, це може бути Попов В.В., В.В. Попов, Василь

Васильович Попов, Василь Попов.

o Таким чином, запис реквізитів статті одного автора з періодичного друкованого видання матиме

наступний вигляд:

o Прізвище ініціали автора. Назва статті. / ім’я, по батькові автора або ініціали і прізвище автора

// Назва журналу. – Рік. – №. – С.?–?.

o Запис двох і більше авторів: спочатку перший автор, після слешу (/) вказуються два/три/чорити автора:

o Прізвище ініціали першого автора. Назва статті. / ініціали прізвище першого автора, ініціали,

прізвище другого автора // Назва журналу. – Рік. – №. – С.? –?.

o Алгоритм оформлення статті з електронного видання:

o Прізвище ініціали автора. Назва статті [Електронний ресурс] / ім'я, по батькові автора або

ініціали прізвище автора // Назва журналу. – Рік. – №. – Режим доступу: http://www… (з нової

строки) електронна адреса, за якою розміщена стаття. Наприклад:

57. Розкрити основні форми та етапи наукових досліджень студентів.

Підготовчий етап включає: вибір теми; обґрунтування необхідності проведення дослідження по ній; визначення гіпотез, цілей і задач дослідження; розробку плану або програми наукового дослідження; підготовку засобів дослідження (інструментарію).

Спочатку формулюється тема наукового дослідження і обґрунтовуються причини її розробки. Шляхом попереднього ознайомлення з літературою і матеріалами раніше проведених досліджень з'ясовується, в якій мірі питання теми вивчені і які одержані результати.

Розробляється методика дослідження. Готуються

засоби НДР в виді анкет, запитальників, бланків інтерв'ю, програм спостереження і ін. Для перевірки їх

придатності можуть проводитися пілотажні дослідження.

Дослідницький етап складається з систематичного вивчення літератури по темі, статистичних

відомостей і архівних матеріалів; проведення теоретичних і емпіричних досліджень, зокрема збору соціально-правової і кримінології інформації і матеріалів юридичної практики; обробки, узагальнення і аналізу одержаних даних; пояснення нових наукових фактів, аргументування і формулювання положень, висновків

і практичних рекомендацій і пропозицій.

Третій етап включає: визначення композиції (побудови, внутрішньої структури) роботи; уточнення заголовка, назв глав і параграфів; підготовку чорнового рукопису і її редагування; оформлення тексту,

зокрема списку використаної літератури і додатків.

Четвертий етап складається з впровадження результатів дослідження в практику і авторського

супроводу впроваджуваних розробок. Наукові дослідження не завжди завершуються цим етапом, але іноді наукові роботи рекомендуються для впровадження в практичну діяльність правоохоронних органів і в учбовий процес.

Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні. Фундаментальні наукові дослідження – наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини. Прикладні наукові дослідження –наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.

59. Охарактеризувати ознаки наукової діяльності. творчий характер – здобуття нових знань,

установлення нових фактів;

· самостійність – прагнення запропонувати власне розв’язання поставлених завдань;

· наступність знань – послідовність зв’язку із попередніми дослідженнями у даній галузі, передбачення

перспектив наступних досліджень;

· новизна та унікальність – обов’язкові елементи новизни різного ступеня: від узагальнення і

конкретизації вже відомого – до принципово оригінальних підходів, технологій;

· зв’язок з іншими науками – розгалуження наукових галузей, утворення на їх перетині нових;

· органічний зв’язок теорії і практики – як найсуттєвіша умова вірогідності науково-педагогічного

дослідження.

60. Розкрити сутність організації наукової діяльності в Україні. Організацією науки в Україні займається Державний комітет у справах науки і технологій України, який визначає разом з науковими установами напрям розвитку наукових досліджень та використання їх у народному господарстві. Державний комітет

подає плани розвитку науки Уряду або Верховній Раді України на затвердження та забезпечення фінансування із державного бюджету або інших джерел.

Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні дає можливість

концентрувати та орієнтувати науку на виконання найбільш важливих завдань. Управління науковою

діяльністю будується за територіально-галузевим принципом. Сьогодні науково-дослідну роботу ведуть:

- науково-дослідні та проектні установи й центри Академії наук України (НАН);

- науково-виробничі, науково-дослідні, проектні установи, системи галузевих академії;

- науково-дослідні, проектні установи і центри міністерств і відомств;

- науково-дослідні установи і кафедри вищих навчальних закладів;

- науково-виробничі, проектні установи і центри при промислових підприємствах, об'єднаннях;

- ієрархічну вершину цієї сукупності установ, центрів, підприємств завершує Державний комітет України з

питань науки і технологій, який забезпечує єдину державну політику в галузі науки та її використання в

практиці.

Вищим державним науковим центром є Національна академія наук України (НАН). Вона очолює і координує

разом з Державним комітетом у справах науки та технологій України фундаментальні і прикладні

дослідження в різних галузях науки. НАН є державною науковою установою, яка об'єднує всі напрями науки

та підтримує міжнародні зв'язки з науковими центрами інших країн. При Національній академії наук України

створена міжвідомча рада з координації фундаментальних дослід-Очолює НАН України Президент, який

обирається загальними зборами вчених. Вони ж обирають трьох віце-президентів, вченого секретаря,

Президію і ревізійну комісію. НАН України має в своєму складі відділення з відповідних галузей науки,

зокрема, математики, інформатики, механіки, фізики і астрономії; наук про землю; хімії, загальної біології,

економіки, історії, філософії, літератури, мови та мистецтва тощо.

Дата добавления: 2015-06-25