Обґрунтувати вимоги до написання рецензії

Рецензія - критичний відгук (містить аналіз і оцінку) наукового керівника (консультанта), офіційних

опонентів, провідної установи під час захисту кваліфікаційної роботи, кандидатської чи докторської

дисертацій.

Реквізити:1. Назва виду документа.2. Заголовок (містить назву рецензованої роботи, прізвище та ініціали її

автора, рік публікації, назву видавництва)3. Текст.4. Підпис рецензента.5. Дата.6. Засвідчення підпису

печаткою або спеціальним штампом (за потреби).Рецензія - документ, який передбачає коментування

основних положень рецензованої праці (тлумачення думки автора, висловлення особистого ставлення до

поставленої проблеми); узагальнену аргументовану оцінку; висновки про значення аналізованої праці.

Типовий план написання тексту рецензії1. Об'єкт і предмет аналізу.2. Актуальність теми.3. Короткий зміст.4.

Формулювання основної тези.5. Загальна оцінка.6. Недоліки, хиби, огріхи праці.7. Висновки. Об'єктом оцінювання є повнота, глибина, всебічність

50. Розкрити види доповідей та вимоги до їх підготовки. Найбільш поширеною формою усного

оприлюднення наукових результатів є доповідь та повідомлення. Доповідь — документ, у якому

викладаються певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного)

прочитання та обговорення.

Розрізняють такі види доповідей:1) звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за певний час);2) поточні (інформація про хід роботи);3) на наукові теми.Наукова доповідь — це публічно

виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання).

Структура тексту доповіді I. Вступ. Зазначають підстави, причини» проблемну ситуацію, що зумовили

необхідність написання доповіді.II. Основна частина, де аналізується нинішній стан проблеми, наводяться

аргументи, обґрунтовується основна ідея(ідеї) автора.III. Підсумкова частина містить висновки,

рекомендації, пропозиції. Є два методи написання доповіді. 1)полягає в тому, що дослідник спочатку готує тези

свого виступу, на основі тез пише доповідь на семінар або конференцію, редагує її і готує до опублікування в

науковому збірнику у вигляді доповіді чи статті.2), пов'язаний з повним написанням доповіді, а потім у

скороченому вигляді ознайомленням з нею аудиторії. Вибір способу підготовки доповіді залежить від змісту

матеріалу та індивідуальних особливостей науковця. Специфіка усного виступу має суттєві відмінності від

друкованого змісту і форми. При написанні доповіді слід зважати на те, що суттєва частина матеріалу

опублікована в тезах доповіді. Крім того, частина матеріалу подається на плакатах (слайдах, моніторі

комп'ютера, схемах, діаграмах, таблицях та ін.). Тому доповідь повинна містити коментарі, а не повторення

ілюстративного матеріалу. Можна зупинитися лише на одній (найсуттєвішій, дискусійній) тезі доповіді,

зробивши посилання на опубліковані тези. Це дозволить на 20— 40 % скоротити доповідь.

Якщо доповідь зроблено за змістом дисертації, дисертант забезпечує апробацію своєї роботи.

51. Розкрити сутність вимог до підготовки підручників і навчальних посібників. (таке як і моє

52. Охарактеризувати функції науки в суспільстві. Соціальні функції науки змінювалися й розвивалися

протягом історії людства, як і сама людина. Можна виділити три групи соціальних функцій науки:

- культурно-світоглядна;

- функція науки як безпосередньої виробничої сили;

- функція науки як соціальної сили.

У різні епохи ці функції були представлені по-різному, наприклад, у середньовіччі культурно-світоглядні

проблеми в суспільстві обговорювалися у теології. В епоху Відродження право формування світогляду у

значній мірі стала відвойовувати наука. Для сучасного виробництва характерним є широке застосування

наукових знань.

Характерні риси науки:

чергування екстенсивних і революційних періодів її розвитку; діалектичне поєднання процесів

диференціації та інтеграції наукових знань; розвиток фундаментальних та прикладних досліджень.

Функції науки

· пізнавальна — задоволення потреб людей у пізнанні законів природи, суспільства, мислення;

· практично-дієва — постійне вдосконалення виробництва і системи суспільних відносин як

безпосередньої виробничої сили;

· культурно-виховна — розвиток культури, гуманізація процесу виховання та формування нового

покоління, сприяння подальшому розвитку і самовдосконаленню людини як індивіда і суспільства в цілому.

Дата добавления: 2015-06-25