Національна система соціально-психологічної служби

Організація психокорекційної роботи

На основі психологічного діагнозу складається програма корекційної роботи, складовими частинами якої є:

· мета;

· напрями корекції;

· психологічні механізми допомоги;

· приблизна кількість занять, їх частота і тривалість;

· перелік методів і прийомів, які використовуються;

· форма занять (індивідуальна чи групова).

Психокорекційні заняття проводяться за попередньо складеним конспектом (сценарієм), у якому відібрані завдання, спрямовані на реалізацію усіх зазначених у програмі напрямів. Після заняття психолог аналізує його успішність і складає конспект наступного заняття. Вибір форми психокорекційної роботи обумовлений метою. Так, наприклад, якщо об'єктом психокорекційного впливу є навички спілкування з однолітками, то ефективнішою буде групова форма роботи. Корекцію ж недоліків пізнавальних процесів доречніше проводити індивідуально. Кількість учнів у корекційній групі не повинна перевищувати 5. За такої умови психолог може виразно усвідомлювати все, що відбувається у психіці кожної дитини (на відміну від роботи тренінгової групи, де працює 7—12 осіб).

(повний

Ідея створення загальнодержавної соціально-психологічної служби як єдиної системи охорони й підтримки психічного здоров'я населення виникла досить давно. На сторінках журналу "Вопросы психологии" ці питання обгово­рювались у 1979 та 1982 роках. Особливої актуальності набула ця проблема зі створенням структур практичної психології у різних відомствах. Коли 1991 р. в Інституті психології запо­чатковувався Центр психологічної служби системи освіти, перед ним ставилося завдання вивчення теорії та практики організації різних служб, що проводять практичну психологічну діяльність. Науковцями Центру був здійснений аналіз проблеми, вивчений іноземний досвід створення й розвитку структур практичної пси­хології, оцінені перспективи поступу практичної психології в Україні Усе це було покладено в основу розробки стратегії розгортання мережі практичних соціально-психологічних центрів, які б надавали допомогу населенню та органам управління державою, з одного боку, і стимулювали б розви­ток самої соціально-психологічної служби — з іншого.

Аналіз умов розвитку практичної психології в Україні показав наявність кількох небезпечних тенденцій:

1. Підготовка практикуючих психологів, що відбувається у закладах освіти, за своїм змістом є підготовкою викладачів психології, а не психологів-практиків, і тому потребує до­корінної перебудови.

2. Розвиток і формування практичної психології здійсню­ються за "відомчим принципом'', що дуже часто призводить до паралелізму в роботі відомчих психологічних служб, розпорошення нечисленних кадрів науковців і методистів по паралельних напрямах науково-методичної роботи, до нера­ціонального використання державних коштів.

3. Існує методична неузгодженість у діяльності відомчих структур практичної психології, а відтак і грубі порушення прав людини у процесі психодіагностичної та психокорекцій-ної роботи, і численні спекуляції та шахрайства різного роду "цілителів" на психологічному грунті.

4. Допомога людині, захист її психічного здоров'я не бу­дуть ефективними, якщо вони спираються на відомчий підхід. Тому практична психологія має бути якщо не позавідомчою, то міжвідомчою, загальнонаціональною.

Практична реалізація ідеї створення національної системи соціально-психологічної служби почалась у березні 1992 р. з підготовки двох листів на адресу Комісії Верховної Ради України з питань науки і народної освіти: "Про створення державної системи психологічної служби України" і "Про кадрове забезпечення державної психологічної служби". За­тим, у квітні, Комісія прийняла ухвалу про створення Кон­цепції державної системи психологічної служби і доручила Інститутові психології координацію робіт з її створення.

Концепція тричі розглядалася згаданою Комісією, у січні 1993 р. була схвалена й передана до Кабінету Міністрів для доопрацювання та реалізації. Текст її було пізніше оприлюд­нено.

Незалежно від того, яке рішення буде прийнято Кабінетом Міністрів, інтеграція відомчих психологічних служб — це справа часу. Розвиток суспільства буде успішним лише тоді, коли діяльність уеіх його інституцій спиратиметься на обда­рованих і компетентних професіоналів. їх пошук і залучення до розв'язання важливих державних завдань, сприяння роз­виткові здібностей і обдаровань має здійснити Національна соціально-психологічна служба (НСПС).

Нині окремі елементи НСПС уже існують у різних міністерствах і відомствах, але у своїй діяльності вони не ви­ходять за межі вузьковідомчих інтересів, а їхня робота ніким не координується. При цьому безліч гострих соціально-психологічних проблем, залишаються поза увагою як суспіль­ства взагалі, так і фахівців, оскільки "не вкладаються" у відомчі структури. З цього випливають нагальна потреба пріоритетного розвитку соціально-психологічних служб у та­ких галузях, як медицина, освіта, управління державою, обо­рона, захист правопорядку, економіка, соціальне забезпечена ня і т. ін., а також необхідність координації діяльності таких служб на території адміністративних одиниць.

Наявність розгалуженої системи захисту особистості, психічного здоров'я населення є показником зрілості демо­кратичного суспільства.

Визначення НСПС. Національна соціально-психологічна служба об'єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології. До неї входять: психологічні та со­ціологічні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах; соціально-психологічні служби державної ад­міністрації; територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), що надають соціально-психологічні послуги насе­ленню.' НСПС є основою загальнодержавної системи охо­рони психічного здоров'я населення України. Вона вико- -нує дорадчі та експертні функції в усіх державних і тери­торіальних установах: забезпечення соціально-психоло-гічних умов вільного саморозвитку особистості; розв'я­зання та профілактики різних типів конфліктів, психо­логічних перевантажень у професійній діяльності; створен­ня оптимальних соціально-психологічних умов підвищення ефективності праці, навчання і виховання; захисту й допо­моги людині, котра перебуває у кризовій життєвій ситуації; кваліфікованого управління соціальними процесами у суспільстві; забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.

Основні завдання й напрями роботи. Діяльність соціаль­но-психологічної служби є одним із вирішальних чинників гуманізації відносин у суспільстві, оскільки грунтується виключно на індивідуальному підході до особистості лю­дини.

Основними спеціалістами НСПС є: психологи-консуль-танти, практикуючі психологи, соціологи, соціальні пра­цівники, соціальні педагоги, методисти соціально-психоло­гічних служб.

До НСПС не входять та їй не підпорядковуються державні або приватні науково-дослідні установи, наукові групи, лабо­раторії у відомствах, навчальні (вищі й середні) заклади. Відносно цих структур НСПС виступає як замовник.

У своїй діяльності НСПС співпрацює на договірних заса­дах з неурядовими або приватними структурами, що надають соціально-психологічні послуги населенню або проводять навчання за тематикою НСПС.

Основні функції НСПС: аналіз і прогнозування поведінки людей, активний соціально-психологічний вплив, консульта­тивно-методична, просвітницька, профілактична робота, реабілітація, дорадча функція, психогігієна.

Головна мета НСПС — забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності лю­дини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків і міжособової взаємодії) і водночас — підтримка розвитку і захист психічно­го здоров'я особистості громадян України.

Основні завдання НСПО.

1. Надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масо­вої свідомості, прогнозування й активного впливу на соціаль-но-психологічні процеси у суспільстві.

2. Виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, у галузях науки й культури, в органах законодавчої, виконавчої та су­дової влади.

3. Забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з ура­хуванням їхніх здібностей, особливостей життя і праці; реа­білітація потерпілих від техногенних, соціальних та природ­них катастроф.

4. Участь у розробці й практичному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і переви­ховання дітей та молоді, впливу засобів масової комунікації -на людей.

5. Координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм що­до роботи з молоддю, сім'єю, в галузях політичної, юридич­ної, військової, педагогічної та медичної психології, соціо­логії, педагогіки. Створення єдиної інформаційної системи соціально-психологічної служби.

6. Здійснення психометричного нагляду: розробка, упро­вадження і контроль за кваліфікованим використанням пси­хологічних методик і технологій. Контроль за дотриманням професійної етики.

7. Участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів.

Сучасний стан розвитку практичної психології в Україні свідчить, що найбільш актуальними її напрямами є психоло­гія управління та організацій, практична психологія освіти, психологія сім'ї та соціального захисту, політична психологія, профорієнтація і профвідбір. Інтенсивного розвитку потребу­ють військова, медична та юридична психологія.

Порівняння структури практичної психології за кордоном і в нашій країні дає можливість назвати основні її напрями:

1. Психологія політичної діяльності, управління та масових комунікацій.

2. Юридична психологія.

3. Військова та спортивна психологія.

4. Медична (клінічна) психологія.

5. Практична психологія системи освіти.

6. Психологія управління і виробництва.

7. Психологія сім'ї та соціального захисту населення.

Організаційні принципи НСПС полягають у тому, щоб за­безпечити її максимальну ефективність при оптимальних вит­ратах і мінімальному кадровому забезпеченні. Оскільки НСПС діє в різних міністерствах та відомствах, її працівники мають, як правило, подвійне підпорядкування.

Структура НСПС має три рівні; центральні органи, об­ласні, районні (міські). На кожному з рівнів створюються практичні центри, які безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби. Чимале значен­ня мають професійні асоціації та товариства соціальних працівників і практикуючих психологів.

Вищим органом управління ПСПС є Рада головних психо­логів відомств і областей, яка вивчає напрями та зміст роботи НСПС, здійснює фінансування основних проектів, створює атєстаційні й акредитаційні комісії.

Поточну роботу з виконання рішень ради, з координації практичних робіт і розвитку служби здійснює Координаційна група (комітет), що входить до складу Науково-методичного центру НСПС.

На основі відповідних кафедр інститутів удосконалення, лабораторій і центрів практичної психології, профорієнтації тощо створюється Науково-методичний центр Національної соціально-психологічної служби. Він є головною управлінською, методичною і координуючою організацією в НСПС.

Науково-методичний центр:

організовує та контролює виконання рішень Ради головних психологів;

організовує та координує роботу комісій, творчих груп, центрів і лабораторій, що входять до структури НСПС;

виступає головним виконавцем державних замовлень на здійснення робіт у галузі практичної психології та соціальної роботи;

здійснює розробку, експертизу і розповсюдження методів, методик і технологій, що застосовуються в діяльності НСПС;

бере участь в акредитації психологічних навчальних за­кладів;

здійснює атестацію спеціалістів вищої категорії в галузі практичної психології та соціальної роботи;

здійснює підвищення кваліфікації психологів, соціологів, соціальних працівників та ін.

Центр має право видавати або анулювати ліцензії на інди­відуальну трудову діяльність в галузі практичної психології, перевіряти діяльність приватних фірм, що займаються прак­тичною психологією, і ставити питання про її припинення, якщо вона приносить шкоду психічному здоров'ю населення, його духовному розвиткові.

При Центрі діє Рада з практичної психології, до якої вхо­дять представники наукових, навчальних, практичних психо­логічних і соціологічних структур, Товариства психологів, практикуючі спеціалісти.

Головний психолог області є головною посадовою особою НСПС в області. Він підпорядковується керівникові Науково-методичного центру НСПС та обласній Раді з практичної психології, до якої входять: керівництво обласного Центру НСПС, представники психологічних навчальних закладів, науковці, психологічна громадськість, практикуючі психоло­ги, соціальні педагоги, методисти соціально-психологічних служб та ін.

Обласний Центр НСПС можуть складати: курси підвиг* щення кваліфікації або перекваліфікації психологів, со­ціальних працівників, дослідні лабораторії та центри, кон­сультативні кабінети, методичні групи, практикуючі пси­хологи й соціологи закладів обласного підпорядкування. Основні функції Центру: атестація спеціалістів, розробка і впровадження нових методик і методів, здійснення прак­тичної роботи, надання консультативно-методичної допо­моги.

Головний психолог району (міста) є головною посадовою особою НСПС в районі (місті). Він підпорядковується голов­ному психологові області та є, як правило, керівником рай­онного (міського) Центру психологічної служби.

До районного Центру НСПС можуть входити: психологи, соціальні працівники й соціологи, що працюють у державних закладах і установах, консультативні кабінети, центри проф­орієнтації, "Телефон довіри", сімейна консультативна служба, група аналізу інформації та ін. Головна задача Центру — на­дання практичної допомоги населенню.

Діяльність НСПС забезпечується спеціалістами-психо-логами, соціологами, соціальними педагогами, що мають від­повідний диплом і ліцензію на конкретний вид роботи. Заміщення посад у НСПС відбувається на конкурсній основі. Працівники НСПС підпорядковані керівництву відповідного Центру і узгоджують свою діяльність з адміністрацією уста­нов, в яких вони працюють.

Професійна підготовка працівників НСПС здійснюється державними, приватними або неурядовими навчальними за­кладами, що пройшли акредитацію на певний час. Рівень кваліфікації спеціалістів визначається Державною комісією і підтверджується ліцензією.

Акредитація навчальних закладів і атестація спеціалістів періодично повторюються.

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації психологів мають відбуватися за напрямами, зазначеними вище. При цьому кожен із цих напрямів має містити в собі спеціалізації з більш вузьких проблем. Після того як сту­дент (курсист) засвоїв загальні положення й методи кон­кретного напряму служби, що підтверджується дипломом, він може спеціалізуватись у конкретній проблематиці, за якою отримує ліцензію на проведення певного виду прак­тичної роботи.

Основні спеціалісти НСПС повинні мати вищу гуманітар­ну освіту, конкретну спеціалізацію, певний досвід практичної роботи. На всіх етапах професійного зростання спеціалісти НСПС проходять професійний відбір за стандартними мето­диками. Центри НСПС відстежують професійне просування кожного спеціаліста, що їм підпорядкований.

Елементи національної системи соціально-психологічної служби уже створені й функціонують, посилюється коорди­нація між психологічною службою системи освіти і соціаль­ною службою для молоді, центрами соціально-психологічної реабілітації населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, комісіями у справах неповнолітніх і т. п. Усе це свідчить про інтеграцію зусиль психологів і соціальних працівників різного відомчого підпорядкування довкола ре­альної життєвої проблематики окремо взятої людини. Таким чином практична психологія реально впливає на процес гу­манізації суспільства.

5. 5

Форма організації психологічної служби визначала і коло проблем, які вона вирішувала. Спостерігалася динаміка в розвитку діяльності служби від виконання окремих робіт, які визначалися керівництвом підприємства (підрозділу), до самостійної ініціації діяльності з розв'язання широкого кола проблем.

Як правило, в процесі діяльності практичних психологів окремих підприємств формувалися і закріплювалися в нормативній документації узагальнені уявлення про цілі, завдання, форми їх діяльності тощо. Це приводило до того, що серед психологів-практиків не було єдності у визначенні цілей і задач психологічних служб, у формах і методах роботи.

Останніми роками приходить розуміння, що будь-якій фірмі чи підприємству, незважаючи на сферу їх діяльності, кількості задіяних працівників тощо, потрібен професіонал з психологічною підготовкою у сфері роботи з людьми.

Психолог в організації, на думку М.Ю Шейніса, будує свою діяльність на основі однієї з трьох моделей [6].

Перша модель ґрунтується на ідеї, що психолог повинен здійснювати науково-методичне забезпечення кадрової і виховної роботи, тому він стає творцем та реалізатором всієї кадрової роботи організації.

Друга модель вбачає сенс діяльності практичного психолога у наданні психотерапевтичної допомоги співробітникам, які мають різноманітні психологічні труднощі. На жаль, сьогодні мало організацій, які безпосередньо опікуються проблемами працівників, тому більшість підприємств не зацікавлені у діяльності практичного психолога за цією моделлю. Виняток хіба що складають армія, міліція, СБУ, диспетчерські служби тощо, де якість та ефективність діяльності співробітників визначається їх психічним станом.

№6 Психологічна служба в системі освіти є „складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості" (наказ Міносвіти України №127 від 03.05.1999р.).

Розглядаючи організаційні засади психологічної служби в системі освіти потрібно знати мету, завдання, стратегії розвитку психологічної служби, зміст основних видів роботи психолога освітніх закладів. Завдання психологічної служби системи освіти:

• сприяння повноцінному особистісному та інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі;

• створення умов для формування у них мотивації до самовиховання та саморозвитку;

• забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

• профілактика та корекція відхилень в інтелектуальному та особистісному розвитку дитини.

В системі освіти психолог виконує такі основні види роботи:

1. Діагностика - психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп і колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення чинників, що ускладнюють їх розвиток та навчання.

2. Корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи.

3. Реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам і молоді, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності.

4. Профілактика - своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, запобігання конфліктних ситуацій тощо.

5. Психологічна просвіта, яка реалізується в організації відповідних гуртків та викладанні курсу психології для школярів. Стосовно педагогів та батьків цей напрям реалізується опосередковано під час психологічного консультування, а також під час виступів на нарадах та зборах. В системі освіти працюють психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК) до складу яких входять дитячий лікар-психіатр, невролог, 2 практичних психологи.(фахівець з питань інтелектуального розвитку дитини та з питань девіантної поведінки), учитель-логопед, З вчителя-дефсктолога (олігофренопедагог, сурдопедагог, тифлопедагог). ПМНК надають допомогу шкільним психологам, здійснюють діагностику дітей з вадами розвитку, визначають адекватну для них форму соціально-психологічної та медичної допомоги.

Дата добавления: 2015-06-25