Прикладна соціальна психологія і управління

.

7. Молодь - це соціально-демографічна група, яка займає певне місце в соціальній структурі суспільства, характеризується процесом набуття соціального статусу в різних соціальних підструктурах (професійно-трудовій, соціально-політичній, сімейно-побутовій).

Соціальні молодіжні проблеми: визначення ролі та місця молоді в сучасному суспільстві; формування ціннісних орієнтацій молодих людей та їх моральних пріоритетів; становище на ринку праці; забезпечення молоді певного освітнього рівня; політичні орієнтації та електоральна поведінка молоді. Особистісні проблеми молодої людини: пошуки сенсу життя; професійне самовизначення; кохання; створення власної сім'ї; взаємостосунки з дорослими та однолітками; стан здоров'я.

Соціальні служби для молоді; громадські молодіжні об'єднання; цільові комплексні програми; цільові кошти на фінансування молодіжної соціальної політики, залучені матеріальні та фінансові ресурси підприємств, організацій і установ, об'єднань громадян, зацікавлених у роботі з молоддю, діяльність спеціальних молодіжних фондів, які виступають у якості суб'єктів соціальної роботи з молоддю.

Завданнями суб'єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю є:

· надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді;

· розроблення та здійснення системи заходів зі створення умов, достатніх для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді;

· здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, проведення системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання;

· розроблення та здійснення реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, пристосування їх до безпечних соціальних та інших умов життєдіяльності, а також надання допомоги дітям, молоді, які зазнали жорстокості та насильства, потрапили в екстремальні ситуації;

· здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення передового міжнародного досвіду з питань соціальної роботи з дітьми та молоддю;

· сприяння молодіжним організаціям і окремим громадянам у їх культурному і фізичному розвитку, участі в трудовій та суспільне корисній діяльності;

· здійснення інших повноважень у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Об'єктами соціальної роботи з молоддю є:

· працююча молодь;

· безробітна молодь;

· молодь, яка навчається;

· молоді сім'ї (в тому числі неблагополучні сім'ї та сім'ї групи ризику);

· діти і молодь, які мають відхилення в здоров'ї (молоді інваліди, наркозалежна молодь, алкогольнозалежна молодь, хворі на СНІД та інш.);

· молодь, яка має відхилення у поведінці;

· молодіжні організації та об'єднання;

· обдарована і талановита молодь;

· молодь із числа сиріт;

· біженці і переселенці та інші категорії молоді.

Головною метою соціальної роботи з дітьми та молоддю є створення умов позитивно орієнтованої соціалізації особистості, що сприяє соціальній адаптації та самореалізації молодого покоління в інтересах особистості і суспільства. Соціальна робота передбачає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності держави: соціальна опіка, надання різних видів допомоги різним категоріям молоді і діяльність соціальних інституцій, спрямована на розкриття творчого потенціалу молоді.

Соціальна робота з дітьми та молоддю — діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх порядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного Та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.

Соціальна профілактика.

Соціальна профілактика — робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді та запобігання такому впливу. Соціальна профілактика ґрунтується на виявленні несприятливих психо-біологічних, психолого-педагогічних, соціальних умов, що зумовлюють відхилення в психічному та соціальному розвитку молоді, в її поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності й дозвілля.

Види та форми соціальної профілактики:

· організаційно-педагогічні заходи зі створення виховуючого середовища за місцем проживання (на місцевому рівні) молоді (робота консультаційних пунктів з проблем освіти, виховання, організація дозвілля, працевлаштування, вибору професії, правових питань; реалізація державних, галузевих програм з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі алкоголізму, наркоманії, проституції, правопорушень);

· залучення різних соціальних інститутів у процес соціалізації дітей і молоді, що передбачає подолання міжвідомчих бар'єрів організації профілактичної роботи, створення в мережі соціальних служб умов для виявлення соціальних ініціатив, розвитку молодіжного руху та відродження традицій національного виховання (проведення масових свят, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дій тощо);

· організація соціально-педагогічної і психологічної роботи з молоддю групи ризику (індивідуальна і групова робота з батьками та дітьми, ознайомлення різних категорій молоді з інформацією про можливі наслідки асоціальних дій);

· розв'язання проблем зайнятості і працевлаштування неповнолітніх і молоді завдяки створенню робочих місць для цих категорій.

Соціальна допомога (підтримка) молоді

Соціальна допомога (підтримка) молоді — вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави та соціальних інституцій щодо забезпечення потрібного особистості рівня освіти, культури, умов організації дозвілля та відпочинку, забезпечення працевлаштування, а також надання системи гарантованого державою рівня матеріальної підтримки молоді та сімей з дітьми з урахуванням їх матеріального та фізичного стану, складу сім'ї, віку, здоров'я, участі в суспільному та іншому виробництві. Це допомога окремим людям, соціальним групам з метою задоволення потреб, необхідних для нормальної життєдіяльності в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації, а також створення умов для самореалізації.

Соціальна допомога молоді також використовує такі підходи коригування відхилень у поведінці на основі індивідуально-диференційованого підходу; введення у практику роботи психолого-педагогічного інструментарію з метою вивчення особливостей поведінки особистості, її близького оточення, в тому числі емпіричні дані, що характеризують ступінь соціальної дезадаптації; надання кваліфікованої допомоги у формуванні системи взаємин, моральних цінностей, що сприяють природній соціалізації; використання методів психо-консультативної та психотерапевтичної роботи з підлітками, сім'єю подружжям з метою полегшення соціальної ситуації, розв'язання побутових і шкільних конфліктів, корекції педагогічної позиції батьків. Зміст соціальної допомоги полягає у цільовій реалізації програм діяльності служб у системі соціальної роботи з молоддю: робота із сім'єю, розв'язання конфліктів між подружжям чи у стосунках із дітьми, а також проблем освіти, працевлаштування, організації культурно-дозвільневої діяльності, охорони здоров'я.

Напрямки соціальної допомоги молоді: підтримка життєвого рівня дітей і молоді; надання державної допомоги, пільг, інших видів соціальної підтримки малозабезпеченій молоді, молодій сім'ї, сім'ї, яка виховує дитину-інваліда, в тому числі тим, хто опікує сироту; матеріальне забезпечення у разі тимчасової або постійної втрати працездатності; реалізація заходів діючої системи соціального забезпечення; створення умов для розвитку творчого потенціалу особистості, державної підтримки інтелектуальної еліти та обдарованих дітей і молоді; захист прав працездатної молоді у галузі праці в умовах різних форм власності.

Соціальний супровід

Одним із сучасних напрямків соціальної роботи з молоддю є соціальний супровід, який передбачає здійснення: службами у справах неповнолітніх, центрами соціальних служб для молоді системного обліку та догляду дітей і молоді, які опинилися в складних життєвих ситуаціях; систематичних і комплексних заходів, спрямованих на подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу дітей та молоді; системи заходів, спрямованих на подолання різних видів залежностей, які завдають шкоди психічному і фізичному здоров'ю дітей та молоді; соціальної опіки щодо дітей з вадам фізичного та розумового розвитку. Соціальна служба молоді як інститут реалізації державної молодіжної політики

Соціальні служби молоді - державні організації, що реалізують соціальну молодіжну політику шляхом надання різних видів допомоги та соціальних послуг дітям, молоді та сім'ї.

Соціальні служби молоді були створені в Україні на виконання ст.6 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України № 648 від 13 серпня 1993 року "Про соціальні служби для молоді".

Соціальна робота в мережі соціальних служб для молоді має чітко визначену адресність. До уваги беруться такі фактори як віковий показник осіб, яким надається соціальна допомога та підтримка; основні сфери життєдіяльності молоді (навчальні заклади, місця роботи, проживання, відпочинку); основні категорії молоді (учні шкіл, студенти навчальних закладів різного рівня акредитації, працююча молодь, безробітня молодь, сироти, особи з обмеженими функціональними можливостями тощо); типові соціальні та психологічні проблеми молоді.

Діяльність центрів соціальних служб молоді передбачає виконання низки завдань: надання соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги; розробка та здійснення системи заходів щодо створення умов, необхідних для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді; здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, застосування комплексних заходів, спрямованих на подолання негативних явищ в молодіжному середовищі; розробка та впровадження реабілітаційних програм, змістом яких є відновлення соціальних функцій, морального, психічного і фізичного стану дітей та молоді, пристосування їх до соціальних та сімейних умов життєдіяльності; допомога дітям та молоді, які зазнали від інших жорстокості та насильства чи потрапили в екстремальні ситуації; сприяння дитячим, молодіжним організаціям у становленні та розвитку, участі в суспільній діяльності; здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення міжнародного досвіду соціальної роботи з молоддю; співпраця з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, громадськими організаціями, фізичними особами у вирішенні питань соціальної підтримки дітей та молоді.

Соціальні служби молоді реалізують ряд комплексних програм, основними серед яких є: "Соціальна підтримка сім'ї", "Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі", "Сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді", "Соціальна робота з призовною молоддю та військовослужбовцями", "Всеукраїнська школа волонтерів".

Для організації соціально-педагогічної роботи в межах цих програм при соціальних службах молоді створюються різноманітні спеціалізовані служби: кризові центри соціально-педагогічної допомоги різним категоріям сімей, дітей та молоді; центри соціальної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями; центри сім'ї "Родинний дім"; клубні об'єднання за місцем проживання; лінія дистанційного консультування "Телефон довіри"; консультпункти У РАГСах, військоматах, колоніях для неповнолітніх; консультативні пункти для ін'єкційних споживачів наркотиків; консультативні пункти для роботи з молоддю, яка повернулася з місць позбавлення волі.

8. Прикладна соціальна психологія і охорона здоров'я

Найважливішим полем для застосування знань і можливостей прикладної соціальної психології у сфері охорони здоров'я є соціально-психологічні особливості лікувального процесу та організації охорони здоров'я. Перший напрям пов'язаний з вивченням особистості хворого, його реакцій на інформацію про хворобу, на саму хворобу і на її подолання. Зарубіжні соціальні психологи мають великі напрацювання щодо взаємодії лікаря і хворого (як хворий розуміє інформаційне повідомлення лікаря). їх рекомендації орієнтують на уникання надмірного “допиту” хворого, безумовне прийняття його емоційного стану, використання релаксаційного (лат. relaxatio — зменшення, ослаблення) стилю бесіди з хворими, які переживають страх, тривогу, напруження, почуття провини тощо. Існують детальні рекомендації щодо спілкування лікаря з хворими різних нозологічних (нозологія — вчення про хвороби, їх класифікацію і номенклатуру, загальні принципи лікування та профілактики) груп. Наприклад, ефективним у спілкуванні з хворими на інфаркт міокарда спочатку є директивний стиль, пізніше — співробітництво.
Соціально-психологічні аспекти охорони здоров'я зорієнтовані на вивчення установ охорони здоров'я як специфічних систем управління. Найбільший інтерес викликають дослідження стилів управління, групових процесів, конфліктів у закладах охорони здоров'я, вивчення особливостей міжособистісної взаємодії в медичних колективах.
Останнім часом створюють при лікувальних закладах соціально-психологічні служби, мають більше обов'язків психологи, практики цієї галузі.

9. Прикладна соціальна психологія у сфері політики

Прикладні соціально-психологічні дослідження у сфері політики зумовлені демократичними процесами у суспільстві, важливою роллю людського чинника, суспільної думки в державно-політичних процесах, намаганнями одних політичних сил утримати владу, інших — здобути її, необхідністю прийняття ефективних політичних рішень в умовах політичної конкуренції та ін.
Дослідження соціально-психологічних явищ у сфері політики, а відповідно і робота психолога-спеціаліста розгортаються за такими напрямами:
— психологія політичного лідерства. Передбачає вивчення природи політичного лідера, що є передумовою його політичної поведінки, створення іміджу політики і політика, аналіз психологічних портретів опонентів, психологічне забезпечення переговорів;
— психологія політичних конфліктів і деформацій. Охоплює суперечності, кризи, соціально-психологічні аспекти деформації у сфері політики і шляхи їх розв'язання, вивчення соціально-політичної напруженості, політичної боротьби, політичної злочинності. Завданням соціального психолога є передбачення можливості виникнення конфлікту або напруженння у зв'язку з прийняттям (неприйняттям) політичного рішення, під час політичної боротьби тощо, накреслення шляхів їх усунення;
— психологія підготовки і прийняття політичних рішень. Полягають у проведенні соціально-психологічної експертизи прийнятих рішень, вимірюванні їх ефективності, прогнозуванні й урахуванні психологічних наслідків. Це зобов'язує соціального психолога до прогнозування сприймання політичного рішення різними прошарками населення та відповідної його корекції. Обґрунтованості такого прогнозу сприяють попереднє вивчення стану масової свідомості, очікувань громадян. До цієї роботи психологи залучають соціологів (у сфері економічної політики — й економістів);
— соціально-психологічна характеристика способів політичного впливу, вивчення та формування громадської думки. Йдеться про здійснення політичної пропаганди та агітації, політичної реклами. Для цього соціальний психолог використовує традиційні для соціології методи вивчення громадської думки (опитування, інтерв'ю та ін.), з'ясовуючи її особливості щодо загальних і конкретних питань;
— участь у вивченні комплексних соціально-психологічних проблем організації й організації виборчих кампаній. У таких ситуаціях соціальна психологія зосереджується на попередньому вивченні суспільно-політичної ситуації, моніторингу громадської думки;
— безпосереднє соціально-психологічне консультування політичних діячів. Найчастіше політичні лідери вдаються до консультацій соціальних психологів напередодні публічних виступів, дбаючи про формування власного іміджу. Така робота є досить делікатною, адже психолог-консультант має забезпечити необхідне сприймання замовника іншими людьми (зовнішності, міміки тощо).
Робота психолога-практика у сфері політики потребує високої соціально-психологічної компетентності і професіоналізму. Він повинен не лише знати особливості здійснення експертизи, консультування, а й бути ґрунтовно обізнаним у соціально-політичних проблемах, знати і прогнозувати моделі поведінки виборців у конкретних ситуаціях, рекомендувати конкретні дії.

Проблема управління пронизує всі прикладні соціально-психологічні дослідження, оскільки вона стосується усіх галузей соціально-економічного буття. Тому її вивчають психологи, спеціалісти з економіки, соціології та ін.
Протягом останніх десятиліть викристалізувався соціально-психологічний аспект управління. Прикладні соціально-психологічні дослідження спрямовані на з'ясування структурних складових змісту управлінського спілкування. Для цього використовують методики виявлення ефективності відносин на рівнях “керівник — підлеглий”, “керівник — інші керівники”, “керівник — члени організації”. На основі узагальнення даних соціальна психологія доводить ефективність діалогічної стратегії спілкування, діалогічних відносин в управлінні як універсальної форми розкриття потенційних можливостей учасників управлінської взаємодії. З цією метою розроблено практичні заняття, ділові ігри для керівників, учасники яких відпрацьовують стратегічні, тактичні аспекти спілкування, опановують ефективні його прийоми.
У цьому контексті особливу увагу прикладна соціальна психологія звертає на наявність, рівень розвитку в керівників необхідних для управлінської діяльності психологічних якостей, використовуючи соціально-психологічні методики і особистісні тести. Попри те, що такі старання мають немало опонентів (йдеться про намагання спростувати “теорію рис”, яка пропонує перелік рис лідера), спроб з'ясувати, якими рисами повинен володіти керівник (лідер), не меншає. Одностайнішими є вчені та соціальні психологи-практики у поглядах на проблему сумісності керівника і співробітників, ролі зворотного зв'язку в ефективності управління. Найпоширенішим методом таких соціально-психологічних досліджень є створення психологічного портрета керівника.
Нині прикладна соціальна психологія успішно вирішує проблеми співвідношення стилю керівництва та ефективності групової діяльності, розв'язання конфліктів, оптимізації процесу прийняття групового рішення.

10. Психологічна служба в Міністерстві внутрішніх справ.

Вивчаючи дану тему в першу чергу доцільно знати історію становлення психологічної служби в силових структурах. Наприклад, в МВС вона має декілька етапів.

1 етап. Середина 70-х - кінець 80-х років. Відкриття психофізіологічних
лабораторій (ПФЛ) при медичних управліннях МВС СРСР та УРСР.
Головними завданнями ПФЛ було відбір кандидатів на службу; медико-
психологічна реабілітація тощо

В цей же період з'являються штатні психологи у пенітенціарних установах окремих видів (виховно-трудова колонія та слідчі ізолятори), змістом роботи яких було вивчення особистості прибулих в установу засуджених, підготовка рекомендацій щодо їх розподілу по загонах; корекція поведінки та негативних психічних станів засуджених; психологічна підготовка до звільнення.

2 етап. 1989 - перша половина 1993р. В цей час відбувається 7 з'їзд
товариства психологів СРСР, який констатував відрив від практики та необхідність перебудувати психологічні підрозділи в ОВС. Згодом виходить наказ МВС „Про поетапне створення служби психофізіологічного та соціально-психологічного забезпечення роботи з кадрами ОВС". Головна установа служби - науково-практичний центр психофізіології та психології праці МВС СРСР.

3 етап. Друга половина 1993 - кінець 1994. Створення навчальної бази на рівні факультету у КІВС і у Національному університеті внутрішніх справ (Харків) для підготовки практичних психологів. Створення Управління виховної та соціально-психологічної роботи у центральному апараті МВС. У 1994 році розробляється Положення про соціально-психологічну службу, основні завдання та функції.

4 етап. 1994 - по теперішній час. - Починаючи з 1994 року відбувається зміна державного та відомчого керівництва, пов'язана з президентством Л.Кучми, і Управління виховної та соціально-психологічної роботи розформовується, а його функції передаються управлінню по роботі з особовим складом (УРОС) МВС. Як наслідок, вже існуючі надбання психологічної служби в МВС руйнуються і процес її відновлення починається зі створення у складі УРОС відділу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ. Розробляються проекти Концепції Психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності, Положення про служу психологічного забезпечення та Типових функціональних обов 'язків психолога органі(підрозділу) внутрішніх справ України. Такі документи затверджуються протягом 1997 року та діють майже всі по теперішній день.

Основними напрямками роботи психолога в структурах МВС є:

1. Професійно-психологічний відбір на службу та навчання.

2. Психологічне супроводження проходження служби працівниками (психологічна підтримка адаптації до служби; підготовка висновків щодо кваліфікаційно-посадового зростання, участь в атестувати працівників; проведення первинної психопрофілактики та психокорекції відхилень у

поведінці, виявлення ознак девіантної поведінки, індивідуальна робота З працівниками „групи ризику"; надання психологічної допомоги працівникам, які перебували в екстремальних ситуаціях - застосування зброї, інших засобів, отримання психічних та фізичних травм; оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі, допомога керівництву в підготовці та реалізації управлінських рішень; участь у службових розслідуваннях надзвичайних подій - скоєння злочинів, втрата зброї, суїцид тощо).

3. Професійно-психологічна підготовка до виконання оперативно-службової
діяльності (формування психологічної готовності до різних видів
діяльності; професійно зорієнтований розвиток пізнавальних якостей;
формування психологічної культури та техніки професійного спілкування;
вироблення техніки саморегуляції професійної поведінки; удосконалення
психологічної компетентності керівного складу).

4. Психологічне супроводження оперативної діяльності (аналіз кримінально-психологічних даних щодо правопорушників, складання їх психологічних портретів, психологічне супроводження оперативно-розшукових та слідчих дій; психологічна підтримка переговорної діяльності; надання рекомендацій щодо комплектування спеціальних загонів, нарядів, екіпажів з урахуванням психологічної сумісності та спрацьованості; консультування працівників із питань взаємодії з різними прошарками населення, представниками ЗМІ).

Дата добавления: 2015-06-25