Завдання психологічної служби установи виконання покарань

Психологічна служба в пенітенціарній системі.

Психологічна служба в пенітенціарній системі організована таким

чином:

Державний департаменту України з питань виконання покарань

Відділ організації психологічної роботи зі спецконтингентом (управління виховної та соціально-психологічної роботи)

Регіональні управлінням та відділи соціально-психологічної роботи в

областях.

Установа виконання покарань (соціально-психологічна служба)

Мета діяльності психологічної служби системи виконання покарань -психологічне забезпечення процесу відбування покарань: компетентне, комплексне, постійне застосування здобутків психологічної науки та практики у процесі виконання та відбування покарань

• Психологічна діагностика засуджених. Вивчаючи даний напрям роботи пенітенціарного психолога доцільно ознайомитись з найпоширенішими методики психологічної діагностики засуджених, що застосовуються у місцях позбавлення волі (методика діагностики тривожності Ч.Спілбергера, тест Люшера, методика „Неіснуюча тварина", ТАТ, САН, тест Т.Лірі на визначення міжособистісних відношень, ММРІ, тест Розенцвейга, тести Г.Айзенка, Р.Кеттела тощо)

• Психокорекція. Вивчаючи психокорекцій ний напрям роботи, слід ознайомитись з відповідними методами корекції особистості засуджених.

• Психологічне консультування.

• Психопрофілактика. У місцях позбавлення волі досить високою є міра суїцидальної активності засуджених.

• Робота з психологічної реабілітації, спрямована на поновлення, корекцію та компенсацію порушень психічних функцій, станів, особистісного та соціального статусу.

• Підвищення психологічної компетентності працівників УВП, надання їм кваліфікованої методичної допомоги.

• Соціально-психологічне супроводження та професійна психологічна підготовка пенітенціарних працівників.

12. Специфіка змісту діяльності, завдань та функцій психологічної служби на підприємстві

Потребу у кваліфікованій психологічній допомозі відчувають представники всіх професій та всіх вікових категорій. Психологічні служби або посади практичного психолога з'являються в різних сферах соціальної практики (освіта, промисловість, Збройні сили, міліція, пенітенціарна система, політика, торгівля, реклама, спорт тощо).

Незважаючи на те, що основні види та напрямки діяльності практичного психолога є загальними, все ж таки спостерігається специфікація завдань та методів його роботи в різних сферах.

Сьогодні діяльність психологічної служби підприємства чи організації ґрунтується на фундаментальних та експериментальних розробках в практичній психології економіки і бізнесу.

її основні завдання розглянуто у Темі 2, питання 3. Вони стосуються, насамперед, роботи з персоналом організацій у таких напрямах: психолого-просвітницька діяльність; діагностика діяльності організації; експертиза; розробка і здійснення впливів на окремих працівників та колектив у цілому; консультування з питань управління, з міжособистісних та особистісних проблем працівників; створення інформаційного забезпечення (розробка документів, методичного забезпечення заходів, які проводить психолог) [25, с. 64-65]. Вагому роль психолог відіграє і в організації та проведенні рекламних заходів установи.

Основними функціями цієї галузі практичної психології є:

o психологічне забезпечення процесів управління, рекламної діяльності, ведення переговорів;

o створення умов комунікаційних процесів (обміну інформації) на ринку товарів та послуг;

o вивчення психологічних аспектів приватизації та постприватизації;

o розробка проблем охорони і наукової організації праці;

o аналіз трудової діяльності;

o участь у розробці та реалізації стратегії розвитку підприємства та його кадрової політики.

Системний підхід до побудови діяльності психологічної служби повинен охопити всі сфери життєдіяльності працівника: як сферу професійної діяльності, так і сферу, не пов'язану з трудовою діяльністю.

Завдання та функції психологічної служби підприємства обумовлюють її роботу в двох основних напрямках:

-сприяння розв'язанню проблем, які безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю: удосконалення структури, форм і методів управління; стабілізація кадрів; оптимізація соціально-психологічного клімату в колективі (профорієнтація і профвідбір, атестація працівників і оптимізація робочих місць, забезпечення навчання різних категорій працюючих);

- допомога працюючим на підприємстві робітникам в розв'язанні проблем, які прямо не пов'язані з їхньою трудовою діяльністю (сімейні проблеми, включаючи взаємини батьків і дітей; організація дозвілля; підвищення рівня психічного здоров'я, оптимізація психофізіологічного стану тощо).

Порядок розв'язання тих чи інших проблем, які виникають на підприємстві, визначається конкретними його потребами, залежать від організаційних та матеріально-технічних умов, чисельності співробітників у штаті служби та її місця у структурі підприємства тощо.

Психологічна служба промислового підприємства повинна функціонувати на трьох рівнях:

o на рівні основного колективу (на цьому рівні вона повинна розв'язувати проблеми, які стосуються функціонування колективу промислового підприємства в цілому: побудова і реалізація планів соціального розвитку колективу, стабілізація кадрів, удосконалення структури та методів управління);

o на рівні вторинного і первинного колективу (на цьому рівні розв'язуються такі проблеми: дослідження і оптимізація соціально-психологічного клімату, питання, пов'язані з новими формами організації праці в умовах динамічної економічної системи);

o на рівні окремої особистості (на цьому рівні розв'язуються задачі, пов'язані з організацією робочого місця, з оптимізацією психофізіологічного стану, з різноманітними психологічними проблемами окремих працівників в колективі).

Діяльність психолога на всіх цих рівнях може здійснюватися у вигляді індивідуального або управлінського консультування, психокорекції та психодіагностики, психологічної просвіти, яка може реалізовуватися у вигляді навчання та розробки рекомендацій. Таке навчання спрямовується на підвищення психологічної компетентності керівників різних рівнів і проводиться у формі лекцій, бесід, групової дискусії, ділових ігор, соціально-психологічного тренінгу тощо.

13.Телефон доверия - это служба, которая предоставляет населению экстренную психологическую помощь по телефону. Она считается одной из форм психопрофилактической работы, социально-терапевтической помощи, адресованной лицам, находящимся в кризисных состояниях.

В этой работе освещаются следующие задачи:

1. Рассмотреть и теоретически обосновать основные аспекты работы «телефона доверия»

2. Охарактеризовать телефонный диалог, как метод работы с абонентом.

3. Осветить особенности консультирования на телефоне.

4. Раскрыть тематику обращений абонентов в службу телефонного консультирования.

Попробуем раскрыть некоторые особенности службы «Телефон Доверия»:

§ является организацией с собственными целями, ценностями, структурой и внутренними правилами;

§ оказывает психологическую помощь абоненту;

§ оказывает помощь преимущественно в экстренных ситуациях или в экстремальном состоянии абонента.

Основная цель Телефона Доверия - дать возможность любому человеку, который находится в кризисном душевном состоянии, получить квалифицированную, своевременную психологическую поддержку по телефону.

Эти службы обеспечивают лицам в тяжелой ситуации немедленное телефонная связь с сочувственным анонимным слушателем, который обладает особой техникой работы с абонентом по телефону.

Обычно это психологи, психиатры, психотерапевты. В некоторых кризисных центрах к такой работе привлекают волонтеров.

Существуют две позиции в понимании сущности «Телефонов Доверия»: профессиональная и волонтерская.Сейчас в Украине существуют оба типа («Подростковые телефоны доверия», «Молодежные линии» - пример волонтерской модели), однако все чаще появляются смешанные модели. Профессионал-психолог в этом случае объединяет в себе и профессиональные качества (знания, умения, владение специальными методами консультирования), и волонтерские (умение слушать, сопереживать, быть аутентичным и искренним в высказывании своих чувств).

Психологическая помощь по телефону имеет ряд преимуществ. Во-первых, она доступна, поскольку большинство «Телефонов Доверия» работают ежедневно и круглосуточно, а обращение по телефону возможно в тех случаях, когда можно встретиться с консультантом лично. Во-вторых, консультации по «Телефона Доверия» бесплатны. В-третьих, соблюдается анонимность как абонента, так и консультанта, и конфиденциальность гарантируется. Наконец, Телефон Доверия предназначен не для организации традиционной психотерапии, а главным образом для того, чтобы человек, испытывает трудности, могла найти собеседника, избавиться от возникшего эмоционального напряжения, поделиться своими переживаниями, получить поддержку для изменения своего подавленного эмоционального состояния.Разговор с консультантом позволяет многим не остаться наедине со своими чувствами

15. Психологічні служби, як інститут надання психологічної допомоги, потребують якісних спеціалістів, які б забезпечили функціонування цього інституту. Основними спеціалістами Національної соціально-психологічної служби є: психологи-консультанти, практикуючі психологи, соціологи, соціальні працівники та соціальні педагоги.

Оволодіння психологічною спеціальністю у вузі є одним із найважливіших етапів професійного становлення психолога-практика. Актуальним питанням в цьому напрямку є система підготовки майбутніх психологів-практиків.

Якість підготовки спеціалістів у будь-якій галузі залежить від рівня розробленості професіографічних вимог та відповідності навчальних планів та програм цим вимогам. Поняття "професіограма" включає в себе опис психологічних норм та вимог до діяльності та особистості спеціаліста. Недостатня розробленість професіографії в галузі психологічного консультування призводить до того, що відсутні методики професійного відбору спеціалістів та критерії оцінки ефективності їх роботи,'тобто значно утруднена атестація кадрів.

Питання щодо професійно важливих якостей психолога-практика було підняте досить давно і залишається актуальним по сьогоднішній день. В 20-ті роки в Харкові було здійснено одну з перших на Україні спроб вивчення індивідуально-психологічних передумов успішності діяльності психолога-експериментатора. В той час професійно важливими назвали такі якості: вербальні здібності в області розуміння мовлення; психоспективні, тобто здібності до спостереження (самоспостереження та зосередження уваги).

У 1964 році комітет по нагляду та підготовці консультантів СІЛА встановив наступні 6 якостей особистості, необхідних психологу-консультанту: довіра до людей; повага цінностей інших особистостей; проникливість, відсутність упереджень; саморозуміння; усвідомлення професійного обов'язку.

Сьогодні більшість дослідників схиляються до того, що професійно важливими якостями психолога-практика, який буде працювати в системі надання психологічної допомоги населенню є наступні:

1. Психосоматичне здоров'я.

2. Психологічна компетентність, яка включає, з одного боку, знання з різних областей психології і вміння застосовувати ці знання на практиці. З іншого боку, компетентність характеризується соціально-когнітивними і комунікативними вміннями та навичками: вміння слухати, переконувати, розмовляти та мовчати.

3. Характеристики мотиваційної сфери: гуманістична спрямованість особистості, щирий інтерес до людей та їхнього способу життя, емоцій, фантазій; високий рівень мотивації до професії; готовність до співробітництва та налаштованість на його позитивні результати.

4. Особистісні риси та якості: сенситивність, емпатійність, фрустраційна толерантність, емоційна стабільність тощо.

5. Професійно важливі якості уваги, сприймання, мислення (уважність, спостережливість, уміння підмічати дрібниці у вербальній та невербальній поведінці, гнучкість, пластичність та динамічність мислення, вміння узагальнювати, прогнозувати дії клієнта)

6. Акторські та організаторські здібності, що дають можливість запроваджувати ігрові засоби і психотехніки.

Частина вищеперерахованих якостей може бути сформована під час професійної підготовки психолога-практика у вузі. Традиційно програма підготовки майбутніх психологів включає оволодіння традиційними та прикладними психологічними дисциплінами, оволодіння певними практичним навичками та технологіями.

Однією з ознак належного рівня розвитку професійної діяльності у певній галузі є висока якість її етичного кодексу. Для України, яка прагне стати членом Європейського співтовариства, особливої актуальності набуває проблема приведення кодексів етики тих наукових дисциплін, які повинні їх мати, у відповідність до кодексів інших європейських країн.

В Україні психолог-консультант працює відповідно до норм „Етичного кодексу психолога", прийнятого на І Установчому з'їзді Товариства психологів України 18 грудня 1990 року. Законодавче регулювання діяльності психологів у нашій країні, на жаль, поки що відсутнє. Етичним кодексом встановлюються права та обов'язки практикуючих психологів, які регулюють професійну психологічну діяльність.

Етичний кодекс вимагає від психолога бути відповідальним та компетентним у своїй професійній діяльності, керуватися інтересами клієнта, дотримуватися принципу конфіденційності та етичних норм проведення психологічних досліджень. Кодекс закликає до кваліфікованої пропаганди психології та професійної кооперації практикуючих психологів.

Ще одна проблема, яка пов'язана не лише з професійною підготовкою, а вже з практичною діяльністю психолога - це його психологічне благополуччя. У зв'язку з цим на перше місце виступає проблема

професійного вигоряння, яка сьогодні є актуальною для всіх професіоналів, якіпрацюють в сфері „людина-людина".

Розглядаючи проблему емоційного вигоряння доцільно розглянути моделі вигоряння, які пропонуються Дж. Фройденбергером, К.Маслач, МЛейтером, В.Бойко. В цьому ракурсі слід також згадати концепцію Г.Сельє, в якій обгрунтовано закономірності виникнення загального адаптаційного синдрому. Дана концепція покладена в основу теорії емоційного вигоряння особистості.

Значущими чинниками вигоряння в професійній діяльності психолога є стаж роботи, наявність приватної практики та групових форм роботи (знижують ризик вигоряння), рівень освіти (базова психологічна зменшує ризик вигоряння на відміну від курсів перепідготовки), деякі особистісні властивості (екстраверсія, емоційна напруженість, чутливість, жорсткі статеворольові установки сприяють більшій мірі вираженості вигоряння).

Небезпека виникнення синдрому вигоряння, його негативний вплив на психологічне благополуччя психолога та на якість надання психологічної допомоги робить актуальним розробку та застосування профілактичних заходів. Наприклад, службами телефонної психологічної допомоги в країнах Західної Європи практикується надання відпусток консультантам строком до трьох місяців. Цей строк вважається оптимальним для того, щоб відпочити від емоційно напруженої роботи на „Телефоні довіри".

Дата добавления: 2015-06-25