Деозапис. 1 страница

Перекладач.

4. У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати по­казання особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу піс­ля отримання такої заяви.

5. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або ві-

6. Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов'язані з будь-якими обчислен­нями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам'яті.

7. За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої по­казання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

8. Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих об­ставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

9. Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх пока­заннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті об­ставини кримінального провадження, для з'ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставлені запитання. Особи, які беруть участь у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх до­питах, дозволяється лише після давання ними показань.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із за-

стосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний до­пит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжнос­тей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

1. З процесуальної точки зору допит - це слідча (розшукова) дія, що про­водиться з метою збирання доказів шляхом отримання зафіксованих у словес­ній формі в протоколі й іншими передбаченими законом способами показань допитаної особи про відомі їй обставини кримінального правопорушення, або такі обставини, що мають чи можуть мати значення для кримінального про­вадження. З криміналістичної точки зору допит - це засіб збирання і перевірки не лише доказів, а й такої інформації, відомостей про факти й обставини, що мають орієнтуюче значення, і які слідчий чи інша уповноважена особа отримує від допитуваного шляхом проведення бесіди за допомогою вербальної та не-вербальної комунікації. Предмет допиту утворюють обставини, які входять до предмета доказування, а також інші обставини, які можуть надати допомогу у всебічному, повному, об'єктивному кримінальному провадженні та встанов­ленні істини. Під час досудового розслідування допиту підлягають підозрюва­ний, свідок, потерпілий, експерт щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні.

2. За загальним правилом допит проводять за місцем проведення досу­дового розслідування в службовому кабінеті слідчого, прокурора або в іншо­му службовому приміщенні правоохоронного органу за місцем кримінального провадження, де можуть бути створені належні умови для вільного спілкування з допитуваним. Проте допит можна проводити і в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір допитати, що сприяє встановленню психологічного контакту з допитуваним і отриманню від нього якісних показань. Слідчий, про­курор самостійно визначають місце допиту особи, виходячи з обставин кримі­нального провадження, ситуації, що склалася на момент розслідування, й так­тичних міркувань. Законом не передбачено заборони щодо проведення допиту особи одночасно кількома слідчими, прокурорами чи слідчим і прокурором, а в проведенні допиту можуть також брати участь експерт (ст. 69 КПК), спеціаліст (ст. 71 КПК), захисник (ст. 46 КПК), представник потерпілого (ст. 58 КПК), які користуються при цьому наданими їм процесуальним законом правами. Для допиту малолітньої або неповнолітньої особи встановлено окремий порядок, передбачений ч. 1 ст. 226 КПК.

3. У разі наявності кількох свідків події, яку розслідують, кожного з них допитують окремо, щоб виключити взаємний вплив на правдивість і об'єктивність повідомлюваних відомостей, а після закінчення допиту свідка слідчий чи прокурор повинен вжити заходів до того, щоб цей свідок, залиша­ючи місце проведення допиту, не спілкувався з іншими особами (потерпілими, свідками, підозрюваними), які викликані для допиту у цьому ж кримінальному провадженні.

4. У переважній більшості випадків допит - це складний психологічний процес спілкування слідчого, прокурора з іншими учасниками слідчої дії, що вимагає від кожного з її учасників уваги, напруження розумових здібностей, пригадування подій минулого, контролю за поведінкою співрозмовника і влас­ною, і це викликає швидку втому. Тривалий допит напружує обстановку і не сприяє продуктивному процесу встановлення істини. Саме тому законодавцем обмежено час безперервного допиту особи, незалежно від її процесуального статусу, двома годинами, а загальний час допиту тієї самої особи протягом ро­бочого дня - вісьмома годинами. Це правило поширюється і на випадки допиту однієї особи різними слідчими чи прокурорами і за різними кримінальними провадженнями чи різними епізодами одного провадження.

5. Особу допитуваного встановлюють шляхом ознайомлення з її докумен­тами, що посвідчують особу, а за відсутності на час допиту таких докумен­тів анкетні дані вносять до протоколу зі слів самого допитуваного, після чого роз'яснюють права та знайомлять з підставами і порядком проведення допиту, вказавши особі її процесуальний статус. До початку допиту свідка попереджа­ють про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілого - за давання завідомо неправди­вих показань, що стверджується їх власноручними підписами в протоколі до початку допиту. Якщо допитуваний не володіє або недостатньою мірою воло­діє мовою судочинства, і це істотно ускладнює процес спілкування, слідчий, прокурор зобов'язаний запросити для участі в слідчій дії перекладача, якому роз'яснюють мету такого запрошення та попереджають про відповідальність за завідомо неправильний переклад. Законом не встановлено заперечень проти одночасної участі в допиті кількох перекладачів, а також запрошення допитува­ною особою конкретного перекладача.

6. Відмова підозрюваного від давання показань зумовлює неможливість спілкування, а отже, неможливим є досягнення мети допиту. Відтак, у разі від­мови допитуваного відповідати на запитання особа, яка проводить допит, зупи­няє його проведення, про що зазначається в протоколі. За можливості бажано до зупинення допиту з'ясувати у допитуваного причину, мотиви відмови від давання показань, про що слід зазначити в протоколі. Допитуваний має право усно або в письмовій формі відмовитись від давання показань як з самого по­чатку, так і у будь-який момент проведення слідчої дії. Про такі обставини, що унеможливлюють проведення допиту, допитуваний може власноручно вказати в протоколі допиту.

7. Складання протоколу допиту є обов'язковою вимогою фіксації його ходу та результатів, а складений протокол як документ є джерелом доказів. На додаток до складання письмового протоколу для фіксації допиту може бути за­стосовано аудіо- або відеозапис чи обидва зазначені засоби технічної фіксації разом, про що зазначається в протоколі з вказівкою на те, які саме технічні за­соби фіксації інформації і ким застосовані. Допускається застосування з цією ж метою фотозйомки, проте з огляду на сутність процесів, які відбуваються під

час допиту і пов'язані з отриманням усної інформації та оцінкою змісту невер­бального спілкування з допитуваним, застосування фотозйомки під час допиту слід вважати мало інформативним. На застосування технічних засобів для фік­сації допиту згоди допитуваного не потрібно, але слід повідомити його про такі умови проведення слідчої дії. Отримані в результаті застосування технічних за­собів фіксації носії інформації (фотознімки, магнітний аудіозапис, відеоплівка чи цифрові носії інформації) додаються в оригіналах до протоколу допиту як додатки і зберігаються з матеріалами кримінального провадження.

8. За наявності потреби, зумовленої даванням відповідей на поставлені запитання, допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, право на передачу яких слідчому чи прокурору після за­кінчення допиту залишається на розсуд допитуваного.

9. Поставлені запитання і показання допитуваної особи до протоколу за­носить слідчий, проте такі показання за бажанням допитуваної особи можуть бути викладені нею власноручно, що зазначається в протоколі. Додаткові за­питання можуть бути поставлені лише після викладення допитуваною особою основних показань. Забороняється ставити запитання, які своїм змістом вказу­ють або підказують відповідь на них.

10. Під час допиту особа має право, не відмовляючись від допиту в цілому і давання показань по суті провадження, відмовитися від відповідей на окремі запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у за­коні (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або відповіді на які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи члена­ми сім'ї кримінального правопорушення. Допитувана особа також має право не відповідати на запитання, які стосуються дій осіб, що виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють з органами до-судового розслідування. Останнє стосується показань не лише співробітників правоохоронних органів, а й будь-кого з інших осіб, що володіють такими відо­мостями. Відмова давати відповіді на такі запитання не може розцінюватися як відмова підозрюваного давати показання, і тому це не спричинює обов'язку особи, яка проводить допит, зупинити його одразу після отримання такої заяви.

11.3 метою усунення істотних суперечностей у зібраних доказах та для з'ясування розбіжностей у показаннях кількох допитаних осіб, незалежно від їхнього процесуального статусу, якщо це має значення для кримінального провадження і не суперечить інтересам розслідування, слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше раніше вже допитаних осіб. Кількість осіб, що можуть бути викликані для одночасного допиту, слідчий, прокурор визначає в кожному конкретному випадку, виходячи зі змісту пока­зань кожного з них та наявності й значення для встановлення істини окремих розбіжностей у показаннях. Предметом такого допиту є не встановлення загаль­них обставин досліджуваної події, а саме встановлення причин розбіжностей у показаннях різних осіб, що стосуються тих самих обставин. До початку допиту

викликані особи на пропозицію слідчого, прокурора повідомляють, чи знають вони одна одну і в яких стосунках між собою (родинних, дружніх, неприязних, не знайомі, знайомі наочно тощо) перебувають, та кожній з них особою, котра проводить допит, роз'яснюються права й обов'язки відповідно до набутого про­цесуального статусу, про що зазначається в протоколі на його початку.

Черговість давання кожним з допитуваних показань про ті обставини кри­мінального провадження, для з'ясування яких проводиться одночасний допит, встановлює особа, яка його проводить. З дозволу слідчого, прокурора особи, які беруть участь у одночасному допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту. Слідчий, прокурор може відвести будь-яке поставлене запитання повністю або частково. Завданням особи, яка проводить допит, є здійснення контролю за тим, щоб за­питання, які учасники одночасного допиту ставлять один одному, не виводили предмет допиту за межі потреби з'ясування тих обставин, для встановлення яких його призначено.

Під час одночасного допиту за рішенням особи, яка його проводить, можуть бути оголошені показання, надані учасниками допиту на попередніх допитах, але їх оприлюднення перед іншими учасниками дозволяється лише після давання ними показань на одночасному допиті. Оголошення показань, які зафіксовані під час попередніх допитів, недопустиме, якщо будь-хто відмов­ляється давати показання на одночасному допиті. У такому випадку правильно буде відкласти проведення цієї слідчої дії за участі конкретної особи або взагалі відмовитись від її проведення.

Як і під час інших допитів, під час одночасного допиту двох чи більше осіб може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис, про що пові­домляється учасникам слідчої дії і про що зазначається в протоколі. В багатьох випадках застосування технічних засобів, окрім створення умов для забезпе­чення повноти й об'єктивності фіксації ходу й результатів слідчої дії, має важ­ливу тактичну складову, надто у випадках, якщо особи неодноразово змінюють свої показання і мають намір відмовитися або змінювати їх у наступному.

12. Психологічний стан малолітніх і неповнолітніх осіб надзвичайно уразливий, їм притаманна навіюваність та не завжди критичне ставлення до власних вчинків і вчинків інших людей, і тому у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи й недоторканості особи, а також зло­чинів, вчинених із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, одночасний допит за їх участі як свідків чи потерпших разом з підозрюваним проводити не можна, навіть якщо має місце наявність істотних розбіжностей у показаннях таких осіб.

Стаття 225. Допит свідка, потерпілого під час досудового розсліду­вання в судовому засіданні

1. У виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання по­казань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через

490.

існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримі­нального провадження Mat право звернутися до слідчого судді із клопотан­ням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У ньому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотримання правил про­ведення допиту під час судового розгляду.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопо­танням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні.

Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також про­ведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному прова­дженні.

2. Для допиту тяжко хворого свідка, потерпілого під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання.

3. При ухваленні судового рішення за результатами судового розгля­ду кримінального провадження суд може не враховувати докази, отримані в порядку, передбаченому цією статтею, лише навівши мотиви такого рі­шення.

4. Суд під час судового розгляду має право допитати свідка, потерпіло­го, який допитувався відповідно до правил цієї статті, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з'ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування.

5. З метою перевірки правдивості показань свідка, потерпілого та з'ясування розбіжностей з показаннями, наданими в порядку, передбаче­ному цією статтею, вони можуть бути оголошені при його допиті під час судового розгляду.

1. Будь-хто зі сторони кримінального провадження як з боку обвинувачен­ня, так і з боку захисту (п. 19 ч. 1 ст. З КПК) має право звернутися під час до­судового розслідування до слідчого судді із клопотанням провести допит свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків або потерпілих, зокрема, й у випадках, коли такі особи є малолітніми або неповнолітніми. Таке клопотання повинно подаватися до суду за місцем проведення досудового розслідування і мати в своєму обгрун­туванні викладення конкретних й реальних причин, які вказують на необхід­ність отримання від певної особи чи осіб показань і водночас існування на час

подання й розгляду клопотання чи в майбутньому до часу розгляду матеріалів кримінального провадження судом небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, розвиток і наслідки якої створюють небезпеку для життя чи можуть викликати тяжкі наслідки для здоров'я особи, наявності інших обставин, що можуть унеможливити в майбутньому їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. До таких інших обставин може бути віднесено найближчий переїзд особи на постійне проживання до віддале­них країн, повернення чи тимчасовий приїзд з яких до України, а так само про­ведення слідчих дій в яких на запит правоохоронних органів України в порядку надання міжнародної правової допомоги значно ускладнені, існування загрози впливу на свідка чи потерпілого з боку зацікавлених осіб з метою схилення до відмови від показань або зміни показань на користь однієї із сторін кримі­нального провадження тощо. В разі задоволення слідчим суддею заявленого клопотання допит свідка чи потерпілого здійснюється в судовому засіданні за місцем розташування суду, до якого надійшло і яким задоволено клопотання, або за місцем перебування хворої особи, що підлягає допиту, в присутності обох сторін кримінального провадження з дотриманням правил, встановлених ст.ст. 352, 353, 354 КПК. Обидві сторони кримінального провадження повинні бути завчасно повідомлені про місце й час проведення допиту свідка чи потер­пілого в судовому засіданні. Неприбуття для участі в допиті належним чином повідомленої протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в суді, а складений за результатами допиту в суді протокол долучається до мате­ріалів досудового розслідування як документ, що має значення джерела доказів.

2. Не може бути заявленим під час досудового розслідування клопотання за тих само підстав про допит у судовому засіданні підозрюваного або про од­ночасний допит підозрюваного зі свідком чи потерпілим.

3. За відсутності в кримінальному провадженні підозрюваного на момент задоволення клопотання допиту свідка чи потерпілого в суді проводиться без участі захисника, якого, природно, за відсутності підозрюваного не повинно бути в провадженні. Якщо ж до моменту проведення допиту в судовому засі­данні під час досудового розслідування повідомляється будь-кому про підозру або особу затримують за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, за яким проводиться кримінальне провадження, слідчий суддя зобов'язаний відкласти проведення допиту на час, що потрібний для належного повідомлен­ня сторони захисту про проведення допиту свідка чи підозрюваного в судовому засіданні і провести такий допит за участі сторони захисту.

4. Виїзне судове засідання для допиту тяжко хворого свідка чи потерпіло­го під час досудового розслідування проводиться лише у випадках, якщо хво­роба дійсно загрожує життю чи може призвести до інших тяжких наслідків у разі переміщення особи зі стаціонару лікарняного закладу для допиту до примі­щення суду. Тяжкість хворобливого стану та ймовірність настання небезпечних для особи наслідків транспортування з лікарняної установи до іншого місця повинна бути підтверджена відповідною медичною документацією з висновка-

ми лікарів, а для проведення допиту створюють належні умови в приміщенні лікарняного стаціонару за місцем перебування хворого свідка чи потерпілого. Допит такої хворої особи судом у домашніх чи інших умовах за межами лікар­няного закладу слід вважати процесуально проблематичним.

5. Докази, які отримані під час досудового розслідування в порядку про­ведення допиту свідка чи потерпілого судом, вважаються такими, що отримані в судовому засіданні (ч. 4 ст. 95 КПК), і для їх неврахування при ухваленні відповідного судового рішення за результатами судового розгляду суд повинен навести конкретні й беззаперечні мотиви такого рішення.

6. Під час судового розгляду предметом допиту свідка або потерпілого, яких допитували за правилами цієї статті в судовому засіданні під час досудо­вого розслідування, може бути уточнення раніше наданих показань чи отри­мання нових показань щодо обставин, які не були з'ясовані під час досудового розслідування і встановлення яких судом має значення для кримінального про­вадження.

7. Свідок чи потерпілий, які були допитані в судовому засіданні під час досудового розслідування, є тими особами, яким відомі обставини, що можуть мати значення для судового провадження, і тому такі особи можуть бути до­питані в судовому засіданні під час розгляду відповідного кримінального про­вадження. В разі встановлення судом істотних розбіжностей у показаннях тієї самої особи щодо сутності встановлення фактичних обставин вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, правиль­ність кожного з наданих показань підлягає перевірці судом. За таких обставин після допиту свідка чи потерпілого під час судового розгляду показання, надані в порядку, передбаченому цією статтею, можуть бути оголошені з метою пере­вірки правдивості показань та з'ясування причин розбіжностей між тими по­казаннями, що були надані суду під час досудового розслідування та надаються під час судового розгляду. Оцінку таким показанням суд надає з урахуванням усіх встановлених у судовому засіданні доказів.

Стаття 226. Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи

1. Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутнос­ті законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.

2. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжува­тися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.

3. Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз'яснюється обов'язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджую­чи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

4. До початку допиту особам, зазначеним у частині першій цієї статті, роз'яснюється їхній обов'язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

1. У кримінальному провадженні окремі вікові характеристики особи його учасника мають певне значення, що знаходить своє відображення у процесуаль­них нормах. Це, зокрема, визначає особливості підготовки й проведення допиту малолітньої особи - дитини до досягнення нею чотирнадцяти років і неповноліт­ньої особи, якою може бути малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнад­цяти до вісімнадцяти років (п.п. 11, 12 ч. 1 ст. З КПК). Нижню вікову межу учасни­ків судочинства законодавець не встановлює і тому всі діти віком до чотирнадцяти років можуть бути віднесені до категорії «малолітніх осіб», а можливість їхнього допиту визначається конкретною ситуацією, зокрема, й колом та характером об­ставин, відомих малолітній особі і які належить з'ясувати під час такого допиту. Вік особи встановлюється в загальному порядку за відповідними документами, а в разі їх відсутності - іншим шляхом, зокрема, шляхом призначення судово-ме­дичної або комплексної судової медичної та психологічної експертизи.

2. Під час допиту малолітньої або неповнолітньої особи застосовують­ся загальні правила, встановлені ст. 224 КПК, і одночасно правила, що вста­новлені вимогами ст. 226 КПК, які й розкривають окремі особливості слідчої дії. Обов'язковою в таких випадках є присутність під час допиту малолітніх чи неповнолітніх свідків, підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, їхніх за­конних представників (ст.ст. 44, 59 КПК), якими можуть бути батьки, усинов-лювачі, опікуни чи піклувальники, інші близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки й піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває малолітній або неповнолітній, педагога або пси­холога, а під час допиту малолітніх чи неповнолітніх підозрюваних та обви­нувачених також захисника (п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК). Присутність під час допиту таких осіб лікаря визначається в кожному конкретному випадку особою, яка проводить допит, з урахуванням того, що запрошений для присутності під час допиту лікар повинен бути спеціалістом у галузі дитячої психології або педіа­трії, а не з будь-якої іншої медичної галузі знань. Запрошення зазначених осіб для проведення допиту малолітньої або неповнолітньої особи не обмежується лише їх присутністю під час проведення слідчої дії, а й передбачає виконан­ня ними певних обов'язків та надає таким особам певні права, як, наприклад, право з дозволу слідчого чи прокурора ставити допитуваним особам запитання або висловлювати заперечення проти окремих зі заданих малолітньому або не­повнолітньому запитань.

Законний представник повинен бути присутнім під час допиту поряд з педагогом або психологом. Залежно від характеру взаємин малолітнього чи неповнолітнього із законним представником і обставин кримінального прова­дження слідчий, прокурор має право на власний розсуд або за погодженням із допитуваною особою визначати, хто саме із законних представників буде при­сутнім під час допиту. З цією метою слідчий, прокурор виносить постанову про залучення законного представника малолітнього або неповнолітнього підозрю­ваного, потерпілого для участі в кримінальному провадженні, а стосовно свідка -для участі у допиті, копія якої вручається законному представнику.

Залежно від особи допитуваного як педагоги можуть бути викликані для присутності під час проведення допиту вчителі шкіл, викладачі педагогічних навчальних закладів чи педагогічних факультетів, співробітники місцевих від­ділів освіти, які мають педагогічну освіту й досвід роботи з дітьми, вихователі дитячих дошкільних закладів тощо. їхня присутність або присутність під час допиту психолога є обов'язковою, оскільки для правильного й результативного проведення допиту потрібні спеціальні знання в галузі педагогіки, дитячої та юнацької психології, що може не лише сприяти встановленню психологічно­го контакту з допитуваним, наданню правильної оцінки його поведінці під час допиту й відповідям на поставлені запитання, а й охороняє психічне здоров'я малолітнього чи підлітка від можливого травматичного впливу незвичної для них ситуації.

3. Тривалість проведення допиту будь-якої особи має процесуальне обме­ження в часі. Для малолітньої або неповнолітньої особи незвична обстановка допиту, характер і зміст запитань, які ставлять перед ними і потреба формулю­вання відповідей, які не можуть спиратися на достатній життєвий досвід такої особи, становить значні труднощі і викликає швидку психологічну втому, надто у випадках, якщо предмет допиту може негативно вплинути на психіку, торка­ється особистих інтересів та прав допитуваної особи. З цієї причини визначено як обов'язкові умови про те, що допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом понад дві години на день. Якщо є потреба допитати малолітню або неповнолітню особу в межах кількох кримінальних проваджень, то і в таких випадках загальний час проведених допитів не повинен перевищувати двох годин на один день, а кожен окремий допит не може тривати без перерви понад одну годину. Час перерви, що потрібен для відновлення сил допитуваного і встановлення його психологічної рівноваги, не визначено, але слід вважати, що перерва у допиті повинна становити не менше двох годин як щодо допиту малолітньої, так і не­повнолітньої особи, а на час перерви для такої особи повинні бути створені на­лежні умови для відпочинку, що виключає можливість проведення з нею в цей час будь-яких інших слідчих (розшукових) дій або інших заходів, які заважають нормальному відпочинку. Час початку допиту, початку перерви та продовження допиту і час його закінчення обов'язково зазначається в протоколі, а продовже­ний допит не вважається додатковим чи повторним і не потребує повторного встановлення особи, роз'яснення її прав і прав інших присутніх при допиті осіб та порядку проведення допиту.

4. Оскільки свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, не може не­сти кримінальну відповідальність за відмову давати показання та за завідомо неправдиві показання, а потерпілий, що не досяг такого ж віку, - за давання за­відомо неправдивих показань, то перед початком допиту таким особам замість попередження про таку відповідальність у доброзичливій формі роз'яснюється про громадянський обов'язок давати правдиві показання, крім того, їм слід роз'яснити значення повідомлення відомостей, які стосуються кримінального

Дата добавления: 2015-06-25