Деозапис. 5 страница

6. Обсяг і зміст пошукових дій, зокрема, пов'язаних із розкриттям закри­тих приміщень, схованок, тайників, розбиранням технічного обладнання чи пристроїв тощо, повинні відповідати досягненню поставленої мети обшуку. В разі, якщо є достатні підстави вважати, що особи, які присутні під час обшуку, мають при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального

-525

провадження і відмовляються видати їх добровільно, за рішенням особи, що проводить обшук, може бути здійснено особистий обшук таких осіб. У зазна­чених випадках обшук особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи і подання окремого клопо­тання не потрібно, а факт особистого обшуку та його результати відображають­ся в протоколі обшуку. Окремою умовою законодавчого припису є те, що об­шук особи повинні проводити особи тієї ж статі. Таких осіб прокурор, слідчий призначає з числа учасників слідчої групи або з числа додатково залучених ним співробітників правоохоронного органу.

7. Для досягнення й забезпечення завдань, що стоять перед обшуком, процесуальна особа, яка його здійснює, має право проводити вимірювання, складати плани, схеми, робити замальовки, графічні зображення, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати й вилучати речі і документи, які мають чи мо­жуть мати значення для кримінального провадження, а також застосовувати фотозйомку, звуко- чи відеозапис для фіксації ходу слідчої (розшукової) дії та отриманих результатів, про що робиться відповідний запис у протоколі обшу­ку. Безспірному вилученню з місця обшуку й залученню до матеріалів кримі­нального провадження підлягають речі й документи, які прямо вказані в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук. В разі потреби вилучення інших речей та документів рішення про це приймає особа, яка уповноважена на проведення обшуку, і вони вважаються тимчасово вилученим майном та зберігаються у встановленому для цього порядку. В усіх випадках вилученню під час обшуку підлягають предмети, вилучені законом з обігу і дозволу на зберігання яких володар не має.

8. Усі заяви чи зауваження, що надходять від осіб, які беруть участь в про­веденні обшуку, підлягають занесенню до протоколу. Прямої вимоги закону про потребу вручення копії протоколу обшуку особі, у житлі чи володінні якої проведено обшук, немає, але таке рішення прокурор, слідчий може прийняти на свій розсуд. Водночас, нікому з учасників не заборонено робити записи, складати нотатки, здійснювати фотозйомку чи аудіо- або відеозапис під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Заборона з боку прокурора, слідчого на такі дії може мати місце лише в тому випадку, якщо вони можуть призвести до розголошення відомостей про досудове розслідування.

Стаття 237. Огляд

1. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд міс­цевості, приміщення, речей та документів.

2. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно ї пра­вилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого воло­діння особи.

3. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрю­ваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінально-

го провадження, і метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

4. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають зане­сенню до протоколу огляду.

5. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і до­кументів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опе­чатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

6. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

7. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спе­ціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи ві­деозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення огля­нутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального про­вадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

1. Огляд як слідча (розшукова) дія полягає у безпосередньому спостере­женні й дослідженні його учасниками матеріальних об'єктів, які пов'язані з об­ставинами вчинення кримінального правопорушення. В ході цієї дії прокурор, слідчий виявляє (знаходить), досліджує (наскільки це можливе на цьому етапі) й фіксує відомості про фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження. Завданнями огляду є: виявлення слідів кримінального правопо­рушення й інших об'єктів, що можуть бути залучені до матеріалів кримінально­го провадження як речові докази; з'ясування обстановки кримінального право­порушення; виявлення інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Проведення огляду охоплює також: відображення (фіксування) в протоколі всіх дій слідчого і всього, що було виявлено в тій послідовності і в тому вигляді, в якому виявлене спостерігалося під час огляду; описування та перерахування всього, що було вилучено при огляді; прийняття заходів до збе­реження вилучених у процесі огляду речей, слідів і документів. Своєчасність і якісне проведення огляду дають можливість виявити сліди й речі, що вказують

на особу злочинця, а іноді й на мотиви його дій, дають змогу з'ясувати обста­новку підготовки, вчинення, приховування слідів злочину, характер та механізм вчиненого. Дані огляду сприяють побудові версій й розробленню засобів їх пе­ревірки.

2. Законодавець виокремлює такі види огляду: огляд місцевості, примі­щення, речей та документів. Криміналістична класифікація оглядів за їх вида­ми більш розширена і враховує важливі тактичні аспекти їх підготовки й про­ведення, проте загалом усі види оглядів можуть бути згрупованими відповідно до процесуальних положень. Кожний з видів слідчого огляду має специфічні особливості, що визначають порядок його проведення, але разом з тим існує низка положень процесуального і тактичного характеру, загальних для всіх ви­дів оглядів. Так, окремим видом огляду є огляд місця події, яким може бути певна місцевість чи її окрема ділянка, приміщення або будівля, де готувався злочин, де він був вчинений або де настали злочинні наслідки чи зберігаються його сліди, а під час огляду місця події може мати місце огляд окремих пред­метів, документів, трупа.

3. Огляд місця події, як правило, належить до числа слідчих (розшукових) дій, зволікання з проведенням яких може спричинити зміну обстановки, зникнен­ня слідів злочину або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами. Цим і зумовлений той факт, що огляд місця події, на відміну від інших слідчих (розшукових) дій, у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду (ч. З ст. 214 КПК).

4. Огляд при досудовому розслідуванні проводить прокурор, слідчий або за його дорученням співробітник оперативного підрозділу за наявності фактич­них даних, які вказують на необхідність проведення огляду, про що зазначаєть­ся в протоколі слідчої (розшукової) дії. Окремого процесуального рішення у вигляді постанови від імені прокурора, слідчого не потрібно.

5. Окремі вимоги встановлено для огляду житла чи іншого володіння осо­би, проведення якого здійснюється згідно з правилами, передбаченими ст. 233 КПК, якою встановлено, що проникнення до житла чи іншого володіння особи проводиться і що може бути здійснено лише на підставі ухвали слідчого судді. Слідчий суддя приймає рішення про проведення огляду в житлі або іншому володінні особи з додержанням порядку, встановленого ч. З ст. 233 КПК. Огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без ухвали слідчого судді: 1) у невідкладних випадках пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; 2) за добровільною згодою особи, яка ними володіє. У вказаних ви­падках слідчий у протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що зумовили проведення огляду без ухвали слідчого судді (про поняття житла та іншого во­лодіння особи див. коментар до ст. 233 КПК).

6. Питання щодо участі в огляді потерпілого, підозрюваного, захисника, законного представника та інших учасників кримінального провадження ви-

рішується залежно від того, чи буде сприяти участь цих осіб успішному відшу­канню слідів кримінального правопорушення, речей і документів, їх правиль­ній фіксації, а також більш точному встановленню обстановки на місці огляду. На розсуд слідчого, за винятком встановлених законом випадків обов'язкового залучення, ставиться і вирішення питання щодо участі в огляді спеціаліста, фа­хові знання якого можуть знадобитися слідчому для ефективного відшукання, фіксації, вилучення слідів та інших речових доказів, що можуть мати значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 КПК потерпілий має право брати участь у слідчих (розшукових) та інших діях, під час проведення яких ставити запитання, по­давати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, що вно­сяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, виконаних за його участі. Частиною 3 ст. 42 КПК передбачено право підозрюваного на участь у проведенні слідчих дій, а також на можливість ставити запитання, подавати свої зауваження та запере­чення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу. Частиною 5 ст. 46 КПК передбачено право захисника брати участь у процесуальних діях, що проводяться за участі підозрюваного, обвинуваченого.

7. У необхідних випадках для проведення огляду слідчий може запросити спеціаліста, який може надати допомогу у вигляді консультацій з питань, що вимагають спеціальних знань; допомогти у виявленні, закріпленні і вилученні слідів, що мають доказове значення, встановленні механізму їх утворення. Спе­ціалістами, які можуть брати участь в огляді, можуть бути представники різно­манітних галузей знань. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів тощо). Спеціаліст надає допомогу слідчому у виявленні слідів кримінального правопорушення, встановленні механізму їх утворення, в розшуку, вилученні та збереженні речей і документів, що мають значення для кримінального провадження. Про вимоги щодо обов'язкової участі спеціаліста в огляді йдеться в ст.ст. 238 та 239 КПК.

8. Заяви, зроблені учасниками огляду під час його проведення, підлягають обов'язковому занесенню до протоколу, незалежно від того, чи були задоволені або відхилені прокурором, слідчим заявлені в них клопотання.

9. Рішення щодо значення для кримінального провадження і потреби ви­лучення виявлених під час огляду слідів, речей чи документів приймає про­курор, слідчий і він же здійснює їх негайний та повний огляд, пакування, опечатування та завірення підписами осіб, які брали участь в огляді, про що зазначається в протоколі. Такі дії спрямовані за збереження документів та ре­чових доказів, що забезпечує можливість для їх подальшого і більш докладно­го вивчення й дослідження, зокрема, призначення з цією метою судової екс­пертизи. Обов'язковому вилученню підлягають виявлені під час огляду речі, які за законом вилучені з обігу, незалежно від віднесення до цього криміналь­ного провадження.

10. Загальною метою проведення огляду є встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження, а тому будь-які дії з боку будь-кого, що перешкоджають досягненню цієї мети, слід вважати спробами перешкоджання правосуддю. На цій підставі слідчий, прокурор може заборо­нити будь-якій особі, що присутня при огляді, залишити місце огляду чи вихо­дити з приміщення до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Відповідальність за невиконання цих вимог, як і у випадку проведення обшуку, настає залежно від наслідків допущених порушень (роз­голошення даних про слідчу дію, втрата доказів, приховування слідів злочину, завдання матеріальної шкоди тощо).

11. Якщо це необхідно, при оглядах слідчий, прокурор особисто або за до­помогою спеціаліста має право робити вимірювання, складати плани, креслен­ня, застосовувати фотографування, проводити фото- і відеозйомку місцевості і предметів, що знаходяться на ній, а також робити зліпки знайдених слідів ніг, рук тощо, що має бути відображено у протоколі. Плани, креслення, схеми, фо­тографії й відеозапис є додатками до протоколу, але не замінюють протоколу як основного процесуального документа, в якому має фіксуватися весь хід прове­дення й отримані результати огляду. Протокол обов'язково складається особою, яка проводить огляд, з дотриманням вимог, встановлених ст. 104 КПК. У про­токолі огляду повинні в описовій формі фіксуватися факти, що мають доказове значення. У них не дається пояснень, інтерпретації встановлених фактів, явищ, не висловлюються думки слідчого чи інших осіб щодо механізму утворення тих або інших слідів, про походження і належність знайдених предметів, а лише фіксуються фактичні дані, одержані в результаті безпосереднього вияв­лення і спостереження обстановки і предметів. Якщо такі дані були встановлені завдяки застосуванню спеціальних технічних або криміналістичних засобів, то обов'язково вказується в протоколі на те, ким саме, що і з використанням яких засобів встановлено.

12. В описовій частині протоколу огляду місця події необхідно вказати межі місця події, його місцезнаходження; загальну характеристику приміщення чи місцевості або її ділянки, що є місцем події (адреса будівлі, число поверхів, якщо будівля багатоповерхова, розташування будівлі відносно навколишньо­го оточення); входи і виходи з приміщення; детально, вичерпним чином має бути описана обстановка місця події і всі об'єкти огляду із зазначенням місця їх виявлення. При виявленні і дослідженні на місці події слідів транспортних засобів, слідів рук, взуття, тварин, знарядь злому, предметів, документів тощо, у протоколі огляду повинно бути вказано місце їх виявлення, пошкодження (якщо вони є), кількість, характер, форма, конфігурація, наявність індивідуаль­них ознак, використовувані для їх виявлення і вилучення засоби, вказані прийо­ми вилучення (виготовлення зліпка, зняття копії, вилучення предмета в натурі). У протоколі огляду має бути відображено, які предмети або документи і в якому вигляді вилучені для подальшого вивчення, направлення на експертизу тощо. Відсутність подібного запису в протоколі може бути розцінена в кримінально-

му провадженні як відсутність вказівок на джерело походження такого роду речових доказів, що тягне за собою втрату їх доказового значення. У протоколі огляду документів повинно бути відображене найменування документа, коли, ким, кому, де і для якої мети він виданий, коли і хто його підписав, реєстраційні дані, спосіб виготовлення документа, його зміст (короткий або повний), мате­ріал, на якому він виготовлений, дані про відтиснення штампів, ознаки друку, зовнішній вигляд і стан документа, а також інші дані. Якщо виявлено підчистки та інші сліди зміни тексту документа, то необхідно відобразити в протоколі ознаки і вказати, яким способом це виявлено.

13. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню неза­лежно від їх відношення до кримінального провадження. Предмети й доку­менти, що мають чи можуть мати відношення до кримінального провадження, долучаються до справи, і доля їх вирішується залежно від результатів розслі­дування, а всі інші, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилу­ченим майном, порядок доступу до якого і розпорядження яким встановлено главою 16 КПК.

Стаття 238. Огляд трупа

1. Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо за­лучити судово-медичного експерта.

2. Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.

3. Після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для прове­дення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.

4. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

1. Окремим видом слідчого огляду законодавець визнав огляд трупа як особливого об'єкта, вивчення ознак і властивостей якого вимагає обов'язкового застосування спеціальних знань із залученням спеціаліста. Таким спеціалістом, відсутність якого під час огляду вважається грубим порушенням процесуаль­них вимог, що призводить до неможливості використання встановлених даних як доказів, може бути лише судово-медичний експерт або лікар. Судово-ме­дичний експерт - це особа, яка займає штатну посаду експерта в державній спеціалізованій судово-медичній експертній установі чи її підрозділі. Під час огляду трупа такий експерт має права й обов'язки спеціаліста, встановлені ст.ст. 71 та 72 КПК, а його участь в огляді не заперечує можливості призна­чення йому судово-медичної експертизи цього трупа, проведення якої для вста­новлення причин смерті є обов'язковою вимогою законодавця. Участь в слід­чій дії не створює передумов для упередженості чи заінтересованості експерта

в результатах експертного дослідження, а вивчення спеціалістом ознак смерті у більш ранній період надає більші можливості для встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження. Лікарем, якого можна залучи­ти за неможливості вчасного залучення судово-медичного експерта, може бути тільки особа, що має диплом фахівця з повною вищою медичною освітою і ква­ліфікацію лікаря, незалежно від лікарського фаху. Безумовно, бажаною в таких випадках є участь в огляді лікаря патологоанатома, хірурга, травматолога тощо.

2. Судово-медичний експерт або лікар не оглядають труп, а надають допомогу слідчому, прокурору в його огляді. Відповідальність за повноту і якість проведення слідчої (розшукової) дії несе не спеціаліст, а відповідна процесуальна особа.

3. Огляд трупа може бути окремою слідчою (розшуковою) дією або ж та­кий огляд проводять одночасно і в межах огляду місця, в якому його виявлено. Якщо таким місцем є житло чи інше володіння особи, то проведення слідчого огляду повинне підпорядковуватися порядку й правилам, встановленим відпо­відними статтями КПК, передбаченими для огляду житла чи іншого володіння особи та вимог, встановлених коментованою статтею.

4. На місці виявлення трупа під час його огляду заборонено проводити будь-які дослідження, вносити зміни до зовнішнього вигляду трупа, виймати з тіла сторонні предмети чи обмивати ділянки тіла з пошкодженнями. Такі дії мо­жуть негативно вплинути на встановлення справжньої причини смерті. І тому огляд трупа на місці його виявлення є фактично попереднім оглядом за участю спеціаліста, після якого труп підлягає обов'язковому направленню до судово-медичної установи для проведення експертизи з метою встановлення причини смерті та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Огляд одягу, речей, що виявлені біля трупа і належать або могли належати по­мерлій особі, зброї чи знарядь травми є невід'ємною частиною огляду трупа. Слідчий, прокурор, який проводить цю слідчу (розшукову) дію, зобов'язаний створити умови для належного збереження трупа і знайдених біля нього пред­метів від пошкодження під час транспортування до судово-медичної установи. Огляд трупа судово-медичним експертом під час проведення експертизи не по­требує складання окремого протоколу, оскільки такі дії спеціаліста є частиною судово-медичного експертного дослідження, результати якого відображаються у висновку експерта.

5. В разі потреби видачі трупа рідним, близьким чи іншим особам для його поховання підставою для видачі може бути лише письмовий дозвіл проку­рора, незалежно від того, яким правоохоронним органом проводиться досудове розслідування, і тільки після проведення судово-медичної експертизи та вста­новлення причини смерті.

Стаття 239. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією 1. Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Вико­нання постанови покладається на службових осіб органів місцевого само­врядування.

2. Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медично­го експерта та оглядається з додержанням правил статті 238 цього Кодексу. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійсню­ється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.

3. Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилу­чені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.

4. У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного екс­пертного закладу для проведення експертизи.

5. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопо­рушення.

6. Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

1. Ексгумація трупа - це слідча (розшукова) дія з виймання трупа з ві­домого місця поховання в землі чи в іншому місці з метою його судово-ме­дичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження цього трупа було проведене неповно або виникли нові серйозні обставини для перевірки обставин кримінального правопорушення шляхом дослідження раніше похованого трупа. Доволі складним для дослідження, але можливим з огляду на сучасний розвиток судово-медичної науки, можна вва­жати такий об'єкт, як рештки трупа після кремації, і тому ексгумацією слід вважати також виймання урни з попелом спаленого тіла трупа з місця в колум­барії. Не можна розглядати як ексгумацію виймання трупа з місця поховання, що було виявлене під час здійснення огляду, обшуку або під час здійснення оперативно-розшукових заходів.

2. Ексгумація трупа здійснюється лише за постановою прокурора. Якщо ініціатором цієї дії є слідчий за власною ініціативою або з ініціативи сторо­ни захисту чи потерпілого, він повинен подати прокурору клопотання з ви­кладенням мотивів та обгрунтуванням потреби проведення цієї слідчої (роз­шукової) дії. В постанові повинно зазначатися: чий труп підлягає вийманню з місця поховання і де це місце розташоване; з якою метою проводиться ця слідча (розшукова) дія (для проведення огляду, зокрема, повторного після похован­ня, пред'явлення трупа для впізнання, проведення експертизи тощо). Потреби отримання згоди на ексгумацію трупа від рідних чи близьких законом не перед­бачено. Виконання постанови в частині виймання трупа з місця поховання і повторного поховання в тому самому місці та приведення могили в попередній

стан покладається на органи місцевого самоврядування, що повинно бути обов'язково зазначено в постанові прокурора.

3. Труп виймається з місця поховання за обов'язкової присутності судово-медичного експерта як спеціаліста і оглядається за його допомогою з додер­жанням правил, встановлених ст. 238 КПК. Під час ексгумації в процесі огля­ду трупа судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, його одягу та інші речі, необхідні для проведення експертизи і встановлення обставин кримінального правопорушення. За рішен­ням процесуальної особи, що здійснює слідчу дію, до участі в ній можуть бути залучені й інші спеціалісти з метою надання допомоги в огляді та фіксуванні ходу слідчої (розшукової) дії.

За неможливості провести всі потрібні дослідження в місці ексгумації труп може бути доставлений до відповідного закладу судово-медичної експер­тизи для проведення експертних досліджень. На час проведення експертизи могила трупа має бути приведена у належний порядок.

4. За результатами ексгумації складається протокол, у якому слідчий, про­курор зазначає все, що було виявлено і у тій послідовності, як це відбувалося та спостерігалося учасниками під час слідчої (розшукової) дії. Додатками до протоколу можуть бути фотознімки, матеріали аудіо- чи відеозапису, плани, схеми, інші графічні зображення, відбитки, зліпки. Якщо ексгумований труп пред'являвся для впізнання чи його огляд здійснено в іншому місці, про про­ведені слідчі (розшукові) дії складається окремий протокол.

Стаття 240. Слідчий експеримент

1. З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, про­курор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи ви­пробувань.

2. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводити­ся вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які до­даються до протоколу.

3. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюва­ний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

4. Проведення слідчого експерименту допускається ja умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не за­вдається шкода.

5. Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погоджено-

го з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбачено­му цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

6. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

1. Слідчий експеримент як окрема слідча (розшукова) дія полягає в про­веденні за рішенням слідчого, прокурора дослідних дій, спрямованих на пе­ревірку можливості сприйняття особою певних фактів, вчинення в певному місці й певним способом чи з використанням певних знарядь конкретних дій, існування визначених подій у минулому, з'ясування механізму утворення слі­дів тощо. Складовою слідчого експерименту є проведення його в умовах, що максимально наближені до тих, в яких подія мала місце в минулому. Тому до проведення дослідних дій і випробовувань під час проведення слідчого екс­перименту треба отримати найбільш повні відомості щодо обставин події, яку перевіряють, та здійснити відтворення обстановки, в якій буде проведено екс­перимент. Такі дані можуть бути встановлені в результаті проведення інших слідчих (розшукових) дій, експертних досліджень або ж бути припущеннями, що випливають з висунутих слідчих версій. У результаті проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор отримує нові фактичні дані, підтверджує або спростовує раніше отриману під час досудового розслідування інформацію, отримує об'єкти, які можуть стати предметом досліджень, зокрема, в межах проведення судової експертизи.

Слідчий експеримент проводять для перевірки наявних даних і припу­щень щодо можливості за певних умов щось чути або спостерігати чи сприйма­ти іншими органами відчуття, здійснювати певні або інші дії, виготовити певні предмети, проникнути певним або іншим способом у приміщення, на терито­рію, перемістити вантаж, здолати конкретну відстань за допомогою технічних засобів чи без них. Дослідним шляхом може бути підтвердженою можливість існування чи певного перебігу в минулому окремих подій, явищ.

За сутністю і завданнями проведення слідчий експеримент може стано­вити два різних види дій, що мають назву однієї слідчої дії, але відрізняються за приводами, підготовкою, тактичними прийомами проведення та правилами, порушення яких може викривити отримані результати і вплинути на їх оцінку. Такими діями можуть бути проведення власне експерименту або перевірки в його межах раніше наданих показань особи в місці, про які йде мова у цих по­казаннях, і за участі цієї особи.

Дата добавления: 2015-06-25