Деозапис. 9 страница. Якщо перевірка та оцінка протоколу негласної слідчої (розшукової) дії по­требуватиме вивчення аудіо-

Якщо перевірка та оцінка протоколу негласної слідчої (розшукової) дії по­требуватиме вивчення аудіо-, відеозапису або інших технічних носіїв інформа­ції, на яких зафіксовані порядок та результати її проведення, слідчий, прокурор проводить таку негласну слідчу (розшукову) дію як дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ст. 266 КПК).

5. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час прове­дення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які внаслідок оцінки результатів негласної слідчої (розшукової) дії він планує використову­вати у кримінальному провадженні як докази. Збереження цих предметів забез­печується прокурором з дотриманням вимог ст. 100 КПК або ним складається доручення слідчому щодо забезпечення їх збереження в порядку, визначеному ст. 100 КПК та Кабінетом Міністрів України.

6. Порядок використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій передбачений ст. 256 КПК.

Стаття 253. Повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії

1. Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

2. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наяв­ності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене про­тягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звер­нення до суду з обвинувальним актом.

1. Коментована стаття передбачає обов'язок прокурора самостійно або за його дорученням слідчого, у разі проведення негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких були обмежені конституційні права підозрюваного, інших осіб, письмово повідомити цих осіб та захисника підозрюваного про такі обмеження.

2. Рішення про конкретний час такого повідомлення визначається проку­рором з урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети до-

судового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які при­четні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Якщо такі загрози існують, прокурором або за його дорученням слідчим, оперативним підрозді­лом повинні бути здійснені відповідні заходи щодо їх усунення.

3. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (роз­шукової) дії повинне бути здійснене залежно від ситуації протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обви­нувальним актом.

Стаття 254. Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (роз­шукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в ре­зультаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, перед­баченому статтею 290 цього Кодексу.

2. Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлен­ня з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.

3. Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається.

1. Частина 1 ст. 254 КПК містить пряму заборону щодо розголошення осо­бами, яким стало відомо під час відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження, передбаченому ст. 290 КПК, про факт та методи проведення не­гласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводили, інформацію, отрима­ну в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб. Про криміналь­ну відповідальність за розголошення такої інформації ці особи повідомляються письмово у відповідному протоколі.

2. Особливістю ознайомлення осіб з протоколами негласних слідчих (роз­шукових) дій та додатків до них є те, що не допускається виготовлення копій про­токолів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та з додатків до них.

Стаття 255. Заходи щодо захисту інформації, яка не використовуєть­ся у кримінальному провадженні

1. Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути не­відкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.

2. Забороняється використання зазначених у частині першій цієї стат­ті матеріалів для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

3. У разі якщо власник речей або документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор зобов'язаний повідомити його про наявність таких речей або документів у розпорядженні прокурора та з'ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цісю частиною, та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності за­безпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

4. Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора.

5. Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результа­ті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами статті 253 цього Кодексу.

1. Нормативні положення ст. 255 КПК, поряд із відповідними положен­нями ст.ст. 252-254, 256, 257, 259, 265 КПК, є складовими кримінального про­цесуального механізму захисту відомостей, речей та документів, які отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та унеможливлення їх розповсюдження, окрім як у порядку, визначеному КПК України.

2. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути отримані відомості, речі та документи, які при подальшій їх оцінці прокурором можуть бути визначені ним як такі, що не можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. У цьому випадку прокурор зобов'язаний забез­печити знищення таких матеріалів, про що складає постанову, в якій визначає спосіб знищення та осіб, яким доручається це провести. Така постанова підля­гає негайному виконанню під контролем прокурора. За результатами знищення речей, документів складається протокол із дотриманням положень ст.ст. 104, 106 КПК.

3. Забороняється знищувати речі або документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якщо їх власник може бути зацікавлений у їх поверненні. Про наявність таких речей або документів про­курор зобов'язаний письмово повідомити їх власника з метою з'ясування його бажання отримати ці речі або документи. Про повернення речей або документів їх власнику складається розписка. Допустимість таких дій та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та за­конних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

Не підлягають знищенню речі, документи або їх копії, отримані під час

проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які визначені прокурором для використання як докази у кримінальному провадженні. Вирішення питання про них здійснюється в порядку ст. 100 КПК.

4. Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами ст. 253 КПК про вилуче­ні, а потім знищені речі або документи.

Стаття 256. Використання результатів негласних слідчих (розшуко­вих) дій у доказуванні

1. Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і доку­менти або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

2. Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залу­чені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосу­ванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

3. У разі використання для доказування результатів негласних слід­чих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або кон­тактів яких проводилися такі дії. Такі особи повідомляються про про­ведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Кодексу, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

1. Коментована стаття визначає рівноцінним доказове значення протоколів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних за­собів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії, доказовому значенню протоколів, аудіо- або відеозаписів, фотознімків, інших результатів, отриманих при проведенні гласних слідчих (розшукових) дій. Оцінка доказів, які містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, додатках до них, речах, документах, їх копіях, отриманих у результаті проведення таких слідчих дій, проводиться за загальними правилами оцінки доказів.

2. Рішення про використання як доказів відомостей, що містяться у прото­колах негласних слідчих (розшукових) дій та у додатках до них, вилучених під час їх проведення речей, документів приймає прокурор. Протоколи відповідних негласних слідчих (розшукових) дій та додатки до них вносяться до реєстру матеріалів досудового розслідування, а відомості, які містяться в них, покла­даються в основу повідомлення про підозру, обвинувального акта, постанови про закриття кримінального провадження, клопотання до суду про звільнення

особи від кримінальної відповідальності тощо. Відомості, які містяться у про­токолах негласних слідчих (розшукових) дій та відповідних додатках до них, можуть використовуватися як підстави для прийняття процесуальних рішень щодо проведення інших слідчих дій.

3. Якщо слідчий, прокурор або суд вважають, що для встановлення обста­вин, які мають значення для кримінального провадження, необхідно допитати особу, що проводила або брала участь у проведенні негласної слідчої (розшу­кової) дії, вони можуть бути допитаними як свідки. Такий допит у разі необхід­ності може відбуватися зі збереженням таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

4. Можливим є проведення допиту осіб, з приводу дій та контактів яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії. Перед проведенням такого допиту особи письмово повідомляються в порядку, передбаченому ст. 253 КПК, в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

Стаття 257. Використання результатів негласних слідчих (розшуко­вих) дій в інших цілях або передання інформації

1. Якщо в результаті проведення негласної слідчої (ро пилкової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім ін­шого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

2. Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.

1. При здійсненні негласної слідчої (розшукової) дії особою, що її про­водить, або прокурором, у результаті вивчення протоколу цієї дії та додатків до нього, отриманих речей, документів, їх копій, можуть бути виявлені ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у цьому кримінальному провадженні. Така інформація може бути використана в іншому кримінально­му провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Таке клопотання складається прокурором із дотри­манням вимог ст. 248 КПК і подається в порядку ст. 247 КПК слідчому судді. Перед поданням клопотання прокурор повинен з'ясувати, зареєстроване чи ні досудове розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого виявлені під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у Єдиному ре­єстрі досудових розслідувань. Якщо ні, то про це зазначається у клопотанні до слідчого судді.

Слідчий суддя може задовольнити клопотання прокурора про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної (слідчої) роз­шукової дії в іншому кримінальному провадженні, постановивши відповідну ухвалу, за умови, якщо прокурор доведе законність отримання цієї інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

2. Прокурор, одержавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на використан­ня інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, у випадках, якщо таке провадження не розпочато, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових роз­слідувань та доручає органу досудового розслідування проведення досудового розслідування і направляє до нього ухвалу слідчого судді і відповідні матеріали проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо таке досудове розсліду­вання вже проводиться і процесуальний контроль його здійснює інший про­курор, то прокурор, який отримав ухвалу слідчого судді про дозвіл на викорис­тання інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, передає її разом із матеріалами неглас­ної слідчої (розшукової) дії цьому прокурору.

§ 2. Втручання у приватне спілкування

Стаття 258. Загальні положення про втручання у приватне спілку­вання

1. Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без

ухвали слідчого судді.

2. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у при­ватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручан­ня.

3. Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та збері­гається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спіл­кування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших

осіб.

4. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

5. Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

1. Втручання у приватне спілкування є негласною слідчою (розшуковою) дією, сутність якої полягає в отриманні доступу до інформації, що передаєть­ся та зберігається під час приватного спілкування між особами, без їх відома, шляхом аудіо-, відеоконтролю особи (ст. 260 КПК), арешту (ст. 261 КПК), огля­ду і виїмки кореспонденції (ст. 262 КПК), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК) та зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК).

2. Спілкування є приватним, якщо під час нього інформація передається та зберігається за таких фізичних та юридичних умов, за яких учасники спіл­кування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Фізичними умовами, що можуть забезпечувати захист від втручання в спіл­кування, є обрані особами місце та час його здійснення, форма спілкування (вербальна, конклюдентна, письмова, графічна), форма обміну інформацією (безпосередня або опосередкована-листами, бандеролями, посилками, пошто­вими контейнерами, переказами, телеграмами, іншими матеріальними носіями передання інформації між особами), технічні засоби дротового та бездротового зв'язку та засоби писемності, створення графічних зображень, кодування ін­формації та її збереження тощо. Юридичними умовами, що забезпечують при-ватність спілкування, є гарантоване приписами Конституції України та інших нормативно-правових актів право будь-якої особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у її осо­бисте та сімейне життя, та можливість обмеження цих прав лише за рішенням суду (зокрема, ст.ст. 31, 32 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 7, ст.ст. 14, 15, ч. 1, 5 ст.ст. 258, 260, 261, 263,264 КПК, ст. 9 Закону України «Про телекомунікації», ст. 6 Закону України «Про поштовий зв'язок»), та укладення угоди між осо­бою та юридичною особою, що надає послуги телекомунікаційного, поштового зв'язку на території України для забезпечення її приватного спілкування.

3. Підставами, достатніми для втручання у приватне спілкування, є: а) фак­тичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, що розмови особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування, поштово-те­леграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй, певна електронна інформаційна система можуть містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування; б) можливість отримання відо­мостей про зміст приватного спілкування тільки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, що включають втручання у приватне спілкування.

4. Частина 2 ст. 258 КПК зобов'язує прокурора, слідчого за погодженням з прокурором при встановленні ними наявності цих підстав звернутися до слід­чого судді із клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому ст.ст. 246, 248, 249 КПК. Тільки ухвала слідчого судді

про дозвіл на втручання у приватне спілкування виступає як юридична підста­ва його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом. 5. Частина 5 ст. 258 КПК забороняє будь-який різновид втручання у при­ватне спілкування, яке вказане у ч. 4 цієї статті, якщо у ньому, з одного боку, беруть участь захисник або священнослужитель, а з іншого - підозрюваний, обвинувачений, засуджений, виправданий.

Стаття 259. Збереження інформації

1. Якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкуван­ня, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.

1. Протягом часу проведення втручання в приватне спілкування за допо­могою технічних засобів фіксується значний обсяг інформації, який потребує свого опрацювання та визначення, які саме відомості мають доказове значення, а які - ні. Таке опрацювання та визначення здійснюється слідчим у ході дослі­дження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів у порядку, передбаченому ст. 266 КПК, про що складається протокол (див. коментар до ст. 266 КПК). На виконання вимог ч. З ст. 252 КПК слідчий протягом двадцяти чотирьох годин передає прокурору протокол та додатки до нього для прийняття ним рішення про використання як доказ інформації, отриманої внаслідок втру­чання в приватне спілкування, в цілому або певного її фрагменту.

2. Для забезпечення безпосереднього дослідження судом отриманої під час втручання в приватне спілкування інформації, оцінки її доказового значен­ня коментована стаття передбачає обов'язок прокурора зберегти всю інформа­цію, незалежно від того, чи вся зафіксована на технічному носії інформація визначена прокурором для використання як доказ, чи тільки її певний фраг­мент. Збереження інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спіл­кування, забезпечується прокурором з дотриманням вимог ст. 100 КПК або ним складається доручення слідчому щодо забезпечення збереження цієї інформації в порядку, визначеному ст. 100 КПК та Кабінетом Міністрів України.

Стаття 260. Аудіо-, відеоконтроль особи

1. Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого суд­ді, якщо г достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

1. Аудіо-, відеоконтроль особи, як різновид втручання у приватне спіл­кування, полягає в отриманні без відома конкретної особи аудіо- або аудіо- та відеозапису її розмов або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю або

місцем перебування тощо, що можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

2. Відмінність аудіо-, відеоконтролю особи від спостереження за особою, річчю або місцем (див. коментар до ст. 269 КПК) та аудіо-, відеоконтролю місця (див. коментар до ст. 270 КПК) полягає у використанні аудіо-, відеозаписуючих пристроїв, встановлених всередині публічно недоступних місць для фіксації поведінки особи.

3. Проведенню аудіо-, відеоконтролю особи в середині публічно недо­ступних місць, житла чи іншого володіння особи завжди передує обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, в результаті таємного проникнення до яких встановлюються технічні засоби аудіо-, відео­контролю особи (п. 5 ч. 1 ст. 267 КПК). Тому в разі отримання слідчим (про­курором) фактичних даних, що розмови конкретної особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю та перебуванням всередині публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування, та за неможливості отримати ці відо­мості іншим шляхом, окрім як проведенням цієї негласної слідчої (розшукової) дії, слідчий (прокурор) складає окремі клопотання, узгоджені з прокурором, до слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи для встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи та про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи всередині цих місць.

4. Порядок і тактика проведення аудіо-, відеоконтролю особи, що визна­чені законодавством України, зумовлюють доцільність після отримання ухва­ли слідчого судді про дозвіл на проведення цієї негласної слідчої (розшуко­вої) дії, її письмового доручення слідчим у порядку п. 2 ч. 2 ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК оперативному підрозділу, вповноваженому на проведення опера­тивно-технічних заходів.

5. Узгоджене з прокурором клопотання до слідчого судді про дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи повинно бути укладеним відповідно до вимог ч. 2 ст. 248 КПК. До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого по­дається клопотання.

6. Посадова особа уповноваженого оперативного підрозділу правоохо­ронного органу, якій було доручено аудіо-, відеоконтроль особи, негайно після завершення цієї негласної слідчої (розшукової) дії повідомляє про це слідчого та надає йому для дослідження інформацію, отриману при застосуванні тех­нічних засобів. Слідчий, а у разі необхідності спеціаліст відповідно до вимог ст. 266 КПК вивчає зміст отриманої інформації, про що складає протокол. У цьому протоколі він, зокрема, описує технічні носії інформації, технічні засо­би, за допомогою яких була відтворена наявна на них інформація, результати дослідження наданої інформації, у разі виявлення інформації, що має значен­ня для досудового розслідування, відтворює її в повному обсязі із зазначенням

змісту розмови осіб або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю. Протокол про проведення дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту при­пинення аудіо-, відеоконтролю особи передається прокурору (ч. З ст. 252 КПК).

С т а т т я 261. Накладення арешту на кореспонденцію

1. Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома прово­диться у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді.

2. Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна ко­респонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідуван­ня, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового роз­слідування.

3. Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здій­снювати огляд і виїмку цієї кореспонденції.

4. Кореспонденцією, передбаченою цією статтею, є листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші мате­ріальні носії передання інформації між особами.

5. Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, на­кладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим.

1. Накладення арешту на кореспонденцію полягає у затриманні устано­вою зв'язку відправлення кореспонденції особи (листів усіх видів, бандеролей, посилок, поштових контейнерів, переказів, телеграм, інших матеріальних носі­їв передання інформації між особами) без її відома на підставі ухвали слідчого

судді.

2. Фактичними підставами для порушення слідчим клопотання про надан­ня дозволу на накладення арешту на кореспонденцію є отримані під час кри­мінального провадження відомості, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про об­ставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і докумен­ти, що є джерелами відомостей, які мають істотне значення для розслідування.

3. В узгодженому з прокурором клопотанні до слідчого судді про дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію поряд із зазначенням відомостей, що вказуються в ч. 2 ст. 248 КПК, слідчий повинен звернутися до слідчого судді не тільки щодо надання дозволу на накладення арешту на кореспон­денцію конкретної особи у певній установі зв'язку протягом необхідного для успішного проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії строку, а й щодо зобов'язання керівника цієї установи здійснювати контроль і затримувати ко­респонденцію особи і протягом доби повідомляти про це слідчого, та надання слідчим суддею дозволу слідчому в разі затримання кореспонденції, що міс­тить відомості, які мають значення для досудового розслідування, провести її

огляд та виїмку, а за необхідності зняти з неї копії та отримати зразки з відпо­відних відправлень.

4. Надання слідчим суддею дозволу на накладення арешту на кореспон­денцію дає слідчому право провести інші негласні слідчі (розшукові) дії- огляд і виїмку цієї кореспонденції (ст. 262 КПК).

5. Факт накладення арешту на конкретне поштово-телеграфне відправ­лення отримує свою фіксацію у протоколі затримання кореспонденції, який складається слідчим в установі зв'язку за участі представника цієї установи відповідно до вимог ст.ст. 104-107, 252, ч. 1 та 4 ст. 262 КПК з обов'язковим описанням всієї затриманої кореспонденції та способу забезпечення її збере­ження.

6. При закінченні строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладе­ний на кореспонденцію арешт вважається скасованим, і затримана в установі зв'язку кореспонденція, яка не була вилучена слідчим, підлягає негайному від­правленню адресату.

Стаття 262. Огляд і виїмка кореспонденції

1. Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв'язку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспонденцію, за участю представника цієї установи, а за необхідності - за участю спеціаліс­та. У присутності зазначених осіб слідчий вирішує питання про відкриття і оглядає затриману кореспонденцію.

Дата добавления: 2015-06-25