Статтею. 2 страница

2. В усіх випадках повідомлення про підозру слідчий, прокурор, інша упо­вноважена службова особа, наприклад, один з представників керівного складу місця тримання під вартою, або службова особа, якій законом надано право здійснювати затримання, повинні невідкладно повідомити підозрюваному про його права, які чітко виписані в ст. 42 КПК. Особливу увагу підозрюваного слід звернути на його права знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють; на першу його вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом; не говорити нічого з приводу підозри проти нього або у будь-який момент відмовитися відповідати на за­питання; збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; бра­ти участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь.

3. Цілком логічно, що на прохання підозрюваного слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа детально повинні роз'яснити йому всі чи якісь окремі його права. Було б корисно, якби при цьому підозрюва­ному вручалась надрукована на окремому аркуші пам'ятка з переліком його прав, хоча в одному з пунктів повідомлення про підозру наводиться такий перелік, але цей документ є занадто громіздкий для постійного його вико­ристання. У будь-якому разі для впровадження такої пам'ятки не існує юри­дичних перешкод.

4. У ст. 276 КПК міститься застереження, що письмові повідомлення про підозру народному депутату України, судді Конституційного Суду України, професійному судді, а також присяжному і народному засідателю на час здій­снення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, голові Рахункової палати, його пер­шому заступнику, заступнику, головному контролеру та секретарю Рахункової палати, депутату місцевої ради, адвокату, генеральному прокурору України, його заступнику (ст. 480 КПК) щодо кожної з названих персон здійснюєть­ся точно визначеними уповноваженими посадовими особами, зазначеними в ст. 481 КПК.

Стаття 277. Зміст письмового повідомлення про підозр> 1. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлен­ня;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчинен­ні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопору­шення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Ця стаття КПК закріплює право і обов'язок прокурора або слідчого за по­годженням з прокурором складати письмове повідомлення про підозру. Жод­на інша службова особа такого права не має. Очевидно, на повідомленні про підозру, складеному слідчим, має бути напис із підписом прокурора про по­годження повідомлення.

Повідомлення повинно містити широке коло відомостей від позначення прізвища та посади слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення, до під­пису слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення. Тут необхідно звер­нути увагу на окремі деталі деяких пунктів повідомлення, які можуть викли­кати ускладнення під час розкриття їхнього змісту, а саме: (а) почасти серед підозрюваних трапляються особи без визначеного місця проживання, а тому, за­повнюючи п. 2 повідомлення, слід передбачити таку можливість і зафіксувати цю обставину, яка може бути вагомою при обранні запобіжного заходу. Очевид­но, в таких випадках необхідно зазначити останнє місце реєстрації підозрювано­го; (б) номером кримінального провадження, передбаченого п. З, повинен бути номер занесених до Єдиного реєстру розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення. В принципі до нього може додаватись через косу риску або дефіс номер внутрішньої реєстрації правопорушень цього міс­цевого органу розслідування; (в) зміст підозри в сенсі п. 4 становить конкрети­зоване предметом посягання визначення певного делікту (чи кількох деліктів), передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, у вигляді

точної назви статті й особи підозрюваного, наприклад: «підозрюється...у дове­денні до самогубства гр-ки Н.», «...у порушенні прав пацієнта М.», «...у грабе­жі, вчиненому проти гр-на Є.», «...у розголошенні банківської таємниці щодо гр-на П.» тощо; (г) у п. 5 повинні бути названі статті (можливо, також і частини статті) закону України про кримінальну відповідальність з вказівкою на всі її формальні ознаки, наприклад: «... у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 КК «Умисне тяжке тілесне ушкодження»; (ґ) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення практично зводиться до можливо найбільш детального опису об'єктивної сторони інкримінованого підозрюваному діяння, хоча іноді можуть позначатися й моменти суб'єктивні, наприклад, до фактичних обставин хуліганства обов'язково належить суб'єктивна ознака - мотив явної неповаги до суспільства; (д) згідно з ч. 2 ст. 276 КПК у п. 7 повністю відтворю­ються права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК.

Стаття 278. Вручення письмового повідомлення про підозру

1. Письмове повідомлення про підозру вручається в день його скла­дення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручен­ня - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

2. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

3. У разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після два­дцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайно­му звільненню.

4. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримі­нального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазна­ченням статті (частини статті) закону України про кримінальну відпові­дальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

1. Вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення прокурором або слідчим організаційно здійснюється в один з трьох варіантів, причому у всіх випадках це повинно відбуватись з проявом максимальної по­ваги до прав і законних інтересів підозрюваного. Отже, перший варіант поля­гає в тому, що в разі затримання або арешту особи повідомлення складається і вручається їй протягом доби після затримання в робочий час з урахуванням моменту затримання, а саме: якщо затримання відбулося після 22 години, то складення й вручення повідомлення повинно здійснитися наступного дня в робочий час, який для кримінального провадження становить період, коли на підставі ч. 4 ст. 223 КПК дозволяється проводити слідчі (розшукові) дії, тобто з 6 години ранку до 22 години вечора; якщо затримання відбулося в першій по­ловині дня, то складення й вручення повідомлення варто здійснити в цей само день або в першій половині наступного дня не пізніше зафіксованого в про­токолі моменту затримання минулого дня; якщо затримання відбулося в другій

половині дня, то можна намагатись означену акцію здійснити до 22 години, але реально вона може бути проведена наступного дня до моменту зафіксованого в протоколі вчорашнього затримання. Другий варіант вбачається надзвичайно простим і технологічно позбавленим будь-яких проблем: слідчий або проку­рор, пересвідчившись у тому, що за викликом прибула або доставлена саме та особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, технічно оформлюють заздалегідь підготовлене або щойно складене повідомлення про підозру і здійснюють процедуру його вручення з дотриманням вимог ст.ст. 276 та 277 КПК. Третій варіант виникає у випадках, коли необхідно забезпечи­ти вручення повідомлення про підозру особі, якщо з різних причин немож­ливо в цей момент безпосередньо вручити їй таке повідомлення. Норма ч. 1 ст. 278 КПК пропонує у таких випадках скористатися способом, передбаченим КПК для вручення повідомлень, тобто приписами глави 6 «Повідомлення». Водночас, ч. З ст. 111 КПК з цієї глави пропонує здійснювати повідомлення в кримінальному провадженні в порядку, передбаченому главою 11 КПК «Ви­клик слідчим, прокурором, судовий виклик, привід». При цьому слід особливо наголосити, що вручення повідомлення про підозру повинно здійснюватись прокурором, слідчим або іншою уповноваженою особою безпосередньо, оскільки правова норма передбачає саме вручення, а не передачу. Система­тичне й буквальне тлумачення цих норм свідчить, що у спосіб, передбачений главою 11 КПК, здійснюється не вручення повідомлення про підозру особі, якій в даний момент неможливо зробити таке вручення, а виклик до слідчого чи прокурора для вручення повідомлення шляхом надання повістки про ви­клик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК). У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).

Такий порядок виклику слід вважати загальним. Водночас, досить часто виникають ситуації, коли запідозрена особа на виклики не з'являється без по­важних причин, навмисно уникає одержання повідомлення про підозру й об­рання стосовно неї у зв'язку з цим процесуального запобіжного заходу, чим за­тягує строки розслідування та унеможливлює проведення багатьох слідчих дій, які вимагають участі підозрюваного. В цьому разі до такої особи не може бути застосований привід, тобто примусове супроводження особи до місця її викли­ку, оскільки відповідно до ч. З ст. 140 КПК привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка, а ця особа ще не набула офіційного статусу підозрюваного (ч. 1 ст. 42 КПК) і не є ні свідком, ні обвинуваченим.

Єдино правильним у такій ситуації є обрання стосовно підозрюваної осо­би, котра ухиляється від явки, на підставі ухвали слідчого судді тимчасового запобіжного заходу у вигляді затримання (ч. 2 ст. 176 КПК), оскільки така особа переховується від органів досудового розслідування, перешкоджає криміналь-

ному провадженню (п.п. 1 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК). Після затримання особи та до­ставляння її до місця проведення офіційного розслідування їй протягом 24 го­дин вручається повідомлення про підозру та виконуються всі інші передбачені законом дії. Тут можна використати також наш коментар до цієї статті щодо першого варіанта вручення повідомлення про підозру.

2. Коментуючи ч. 2 ст. 278 КПК, повною мірою можна використати комен­тар до ч. 1 цієї ж статті, де йдеться про порядок вручення повідомлення про підозру у випадку затримання запідозреної особи. До цього слід лише додати, що в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, зазнача­ються дата і точний час (година і хвилини) затримання (ч. 5 ст. 208 КПК), а при обчисленні строку затримання годинами строк закінчується у відповідну хвилину останньої години (ч. 2 ст. 114 КПК).

3. Норма про негайне звільнення затриманої особи, якщо їй протягом 24 годин з моменту затримання не вручено повідомлення про підозру, є кон­кретною й однозначною та не терпить ніяких виключень, причому строк затри­мання в цьому випадку визначається в годинах і хвилинах. Щоправда, можна уявити собі якусь надзвичайну ситуацію, коли ані слідчий, ані прокурор, ані інша уповноважена особа об'єктивно ніяким чином не можуть вчасно вручити особі повідомлення. В такому разі вирішення питання про можливе порушення передбаченого правовою нормою строку вручення повідомлення повинно зна­ходитись в компетенції слідчого судді.

4. Закон зобов'язує слідчого, прокурора невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань дату і час вручення повідомлення про підозру, а також дані про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчи­ненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, насамперед Кримінального кодексу України.

Під невідкладністю КПК встановлює необхідність внесення відомостей до Єдиного реєстру в день здійснення процесуальної акції, яка підлягає реє­страції, але не пізніше наступного дня (ч. 1 і 7 ст. 214 КПК).

Внесення персональних відомостей до Єдиного реєстру не суперечить Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. (на­був чинності 1 січня 2011 p.), який у ст. 25 обмежує встановлені цим законом заборони, коли це робиться в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, захисту прав і свобод фізичних осіб, а також з метою боротьби зі злочинністю.

Стаття 279. Зміна повідомлення про підозру

1. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний ви­конати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити рані­ше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Поява під час досудового розслідування нової підозри до особи, зміна її фактичних підстав і правової кваліфікації, а також часткове чи повне зняття підозри є досить поширеними ситуаціями, особливо в умовах, коли розсліду­вання починається відразу після подання заяви чи надходження іншого повідо­млення про кримінальне правопорушення об'єктивно без глибокого й всебічно­го дослідження підстав для початку кримінального провадження.

Підставами для зміни та доповнення підозри виступають нові перевірені й достатньо обгрунтовані докази. Зміна раніше повідомленої підозри полягає у

(а) висуненні нової підозри, не пов'язаної одним злочинним задумом з раніше повідомленою підозрою, у вчиненні кримінального правопорушення з до цьо­го невідомими фактичними обставинами та іншою юридичною кваліфікацією;

(б) доповненні попередньої підозри новими епізодами кримінального правопо­рушення, які кваліфікуються за однією й тією ж статтею (частиною статті) кри­мінального закону; (в) уточненні фактичного змісту підозри (час, місце, наслід­ки тощо); (г) виключенні з раніше повідомленої підозри епізодів протиправної діяльності, які не знайшли підтвердження в ході розслідування; (ґ) уточненні (зміні) юридичної кваліфікації раніше повідомленої підозри, тобто в кінцевому рахунку зміна раніше повідомленої підозри може здійснюватись шляхом вне­сення коректив як у фактичну сторону розслідуваного кримінального право­порушення, так і в юридичну оцінку вчиненого.

Логіка припису ст. 279, який передбачає, що у разі виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені ст. 278 КПК, свідчить про те, що слід­чий, прокурор має скласти нове повідомлення про підозру, зазначивши в ньому, з-поміж іншого, про скасування раніше врученого повідомлення про підозру.

Повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри вручається підозрюваному в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278 КПК, і невідкладно, але не пізніше наступного дня вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Особливу увагу слід звернути на законність повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри з огляду на особу автора первинного повідомлення. Якщо перше повідомлення здійснив слідчий, то нове повідомлення або зміну першого повідомлення може зробити слідчий або про­курор, але якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, то лише він має право повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру.

Глава 23. Зупинення досудового розслідування

Стаття 280. Підстави та порядок зупинення досудового розслідування

1. Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:

1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відпо­відним медичним висновком;

2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження не­відоме;

3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжна­родного співробітництва.

2. До зупинення досудового розслідування слідчий зобов'язаний ви­конати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обста­винами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.

3. Якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрю­ваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих під­озрюваних.

4. Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, які мають право її оскаржити слідчому судді.

5. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлен­ня місцезнаходження підозрюваного.

1. Зупинення досудового розслідування являє собою тимчасову перерву в кримінальному провадженні, яка може бути зумовлена однією з трьох підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 КПК. Важливо підкреслити, що перелік підстав зу­пинення розслідування є вичерпним і не підлягає поширювальному тлумачен­ню, попри те, що під час проведення розслідування можуть виникати серйозні перешкоди, наприклад, тимчасова відсутність свідків, хвороба потерпілого, відчутна затримка в одержанні висновків експертизи тощо. У таких випадках розслідування не зупиняється, а у разі необхідності його строк може бути про­довжений на підставі ст.ст. 294-296 КПК.

Перерва в розслідуванні триватиме допоки обставини, що викликали його зупинення, не будуть усунені, тобто якщо підозрюваний, котрий захворів на

тяжку хворобу, вилікується чи стан його здоров'я вже не перешкоджатиме його участі у кримінальному провадженні або якщо підозрюваний, який перехову­вався від органів слідства і суду з метою уникнення кримінальної відповідаль­ності, затриманий та його участь у кримінальному провадженні забезпечена, або якщо всі процесуальні дії в межах міжнародного співробітництва, що пере­шкоджали нормальному ходу кримінального провадження, виконано.

Захворювання підозрюваного може стати підставою для зупинення досудо­вого розслідування, якщо воно засвідчене довідкою лікаря як офіційного доку­мента медичної установи або висновком судово-медичної чи судово-психіатрич­ної експертизи, проведеної за зверненням сторони обвинувачення або сторони захисту (на договірних умовах), або за дорученням слідчого судді відповідно до вимог ст.ст. 242-244 КПК. Очевидно, що за наявності у підозрюваного тяжкої хвороби питання про зупинення досудового розслідування може вирішуватись за умови такого перебігу цієї хвороби, котрий на даний момент вимагає госпіта­лізації хворого, про що має бути зазначено в медичних документах.

Хвороба як тяжка визначається на підставі Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подаль­шого відбування покарання, встановленого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я Укра­їни від 18 січня 2000 р. № 3/6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 березня 2000 р. за № 155/4376.

Варто передбачити і таку ситуацію, коли підозрюваний раптом захворів на психічну хворобу, що унеможливлює його участь у кримінальному проваджен­ні, тоді вирішення питання про зупинення розслідування залежатиме від ха­рактеристики хворобливого розладу психічної діяльності підозрюваного. Якщо встановлений судово-психіатричною експертизою розлад психічної діяльності є тимчасовим, тобто має повну зворотність, - алкогольні та інші інтоксикацій­ні психози, так звані виключні стани або стани декомпенсації при психопаті-ях тощо, то досудове розслідування може бути зупинене на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК. Такі розлади тривають, як правило, не більше трьох місяців.

Якщо ж розлад психічної діяльності належить до категорії хронічних психічних захворювань, тобто таких, які тривають не менше трьох місяців або мають частий рецидив з тенденцією до прогресивності, то можуть бути два ва­ріанти вирішення справи. Перший - щодо особи, яка хоча і вчинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки конкретного кримінального правопорушен­ня, але перебуває в такому психічному стані, що за висновком судово-психіа­тричної експертизи не становить небезпеки для себе або інших осіб, прокурор після проведення необхідних процесуальних дій має скласти постанову про за­криття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу криміналь­ного правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 та абз. З ч. З ст. 284 КПК, оскіль­ки неодмінною складовою злочину є його суб'єкт, яким згідно з ч. 1 ст. 18 КК України є фізична осудна особа. Другий - стосовно особи, яка вчинила суспіль­но небезпечне діяння, що має ознаки конкретного кримінального правопору-

шення, захворіла на тяжку психічну хворобу і за висновком судово-психіатрич­ної експертизи перебуває в такому психічному стані, що становить небезпеку для себе або інших осіб, прокурор після проведення необхідних процесуальних дій має звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових захо­дів медичного характеру відповідно до ст.ст. 92 та 93 КПК на підставі п. З ч. 2

ст. 283 та ст. 292 КПК.

Необхідно мати на увазі, що обраний щодо підозрюваного запобіжний захід у випадку зупинення досудового розслідування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК може бути скасований або змінений залежно від обставин справи та ситуації, що виникла, за процедурою, унормованою ст. 200 або ст. 201 КПК. Якщо запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін, то перебіг строку розслідування зупиняється, а строки тримання під вартою три­вають і за певних умов повинні бути продовжені в порядку, передбаченому

ст.ст. 197 та 199 КПК.

Під час здійснення досудового розслідування може виникнути необхід­ність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. Ці дії виконуються компетентними органами запитуваної сторони в порядку, ви­значеному міжнародними договорами України та розділом ЇХ КПК. Оскільки процедури направлення запиту про міжнародну правову допомогу та одержан­ня доказів і відомостей від компетентних органів іноземної держави є досить складними й тривалими, а вітчизняні суд, прокурор, слідчий не мають ніяких імперативних засобів впливу на строки проведення запитуваною стороною процесуальних дій, то законодавець цілком резонно передбачив можливість зу­пинення досудового розслідування у таких випадках.

2. Необхідною умовою реалізації рішення прокурора, слідчого про зупи­нення досудового розслідування є виконання всіх слідчих (розшукових), не­гласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, участь у проведен­ні яких підозрюваного не є обов'язковою. Проведення слідчим на цьому етапі розслідування відповідних дій ніяких особливостей за процедурою або змістом

не мають.

Спеціально наголошується на необхідності ретельного проведення всіх дій для встановлення місцезнаходження підозрюваного, якщо досудове розслі­дування має бути зупинено у зв'язку з його переховуванням від органів слідства

і суду.

3. У випадках, коли в одному кримінальному провадженні є два або кілька підозрюваних, а підстави для зупинення розслідування стосуються не всіх, а окремих осіб, прокурор вправі прийняти рішення відповідно до ст. 217 КПК про виділення досудового розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних залежно від обставин до видужання чи розшуку підозрюваного або до завершення виконання процесуальних дій у межах міжнародного спів­робітництва, а щодо інших провадження закінчується на загальних підставах.

4. Постанова прокурора або слідчого за узгодженням з прокурором про зупинення досудового розслідування повинна містити виклад фактичних

обставин кримінального правопорушення, вчиненого підозрюваним, його юри­дичну кваліфікацію, а також підстави зупинення розслідування з посиланням на відповідний пункт ч. 1 ст. 280 КПК. Відомості про факт зупинення досудово-го розслідування та підстави такого рішення невідкладно вносяться до Єдино­го реєстру досудових розслідувань. Одночасно копія постанови про зупинення розслідування надсилається підозрюваному і його захиснику-адвокату та по­терпілому (п. 13 ч. І ст. 56 КПК та п. 15 ч. З ст. 42 КПК), яку підозрюваний і потерпілий мають право оскаржити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК.

5. Закон у разі зупинення досудового розслідування забороняє проведен­ня слідчих (розшукових) дій, водночас він цілком логічно не звільняє слідчого від обов'язку продовжувати активну діяльність щодо встановлення місцезнахо­дження підозрюваного, яка здійснюється у взаємодії із співробітниками опера­тивних підрозділів.

Стаття281. Розшук підозрюваного

1. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрю­ваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

2. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо до-судове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зу­пинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відо­мості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оператив­ним підрозділам.

1. Слідчий, прокурор виносить постанову про розшук підозрюваного за наявності в сукупності трьох підстав: (а) місцезнаходження підозрюваного не­відоме; (б) всі вжиті заходи не дозволили одержати достовірні дані про його точне місце перебування; (в) складено письмове повідомлення про підозру сто­совно розшукуваної особи.

Метою розшуку, який у межах своєї компетенції проводять слідчий і опе­ративні підрозділи, є встановлення місця перебування підозрюваного і його затримання. Тому одночасно з оголошенням розшуку підозрюваного повинна бути винесена слідчим суддею ухвала про обрання щодо підозрюваного за­побіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його етапування до міс­ця досудового розслідування. Після виявлення і затримання підозрюваного, доставки його до місця проведення досудового розслідування та відновлення останнього, якщо воно зупинялося, запобіжний захід залежно від обставин може бути змінений на більш м'який.

Ефективне проведення розшуку значною мірою залежить від його якіс­ного інформаційного забезпечення. Як свідчить практика і вимагають відомчі настанови, перед оголошенням розшуку слідчий зобов'язаний зібрати великий обсяг систематизованих відомостей про підозрюваного, до яких належать, зо­крема, його дані (прізвище, ім'я, по батькові, псевдонім; день, місяць, рік та

місце народження; національність, громадянство, освіта; сімейний стан; місце постійного або тимчасового проживання; місце роботи, вид занять, спеціаль­ність; судимість), відомості про зовнішність, особливі прикмети; коло родичів, говаришів, знайомих; фотографії та інші матеріали, які можуть сприяти роз­шуку.

При виявленні підозрюваного і затриманні його для етапування до місця досудового розслідування розшук рішенням слідчого припиняється, про що не­гайно повідомляються органи й особи, які брали участь у розшуку. Затримання розшукуваного підозрюваного оформляється протоколом затримання, до якого приєднуються документи, котрі були підставою для розшуку.

2. Рішення про оголошення розшуку може бути реалізовано в одному з двох юридично рівнозначних варіантів: виноситься слідчим, прокурором окре­ма постанова про розшук підозрюваного, а у разі зупинення досудового роз­слідування - окремий пункт про розшук підозрюваного вноситься в постанову про зупинення досудового розслідування. До кожної з цих постанов приєдну­ються копії повідомлення про початок досудового розслідування (ст. 214 КПК), письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК), ухвали про обрання запо­біжного заходу (ст. 176 КПК).

У постанові, яка є підставою для розшуку підозрюваного, обов'язково по­винні міститися відомості про зміст соціально небезпечного діяння, юридичну кваліфікацію кримінального правопорушення, дані про розшукувану особу. Доцільно до постанови приєднати довідки про зовнішність розшукуваної осо­би, її одяг, звички, особливі прикмети, родинні та інші зв'язки, останнє місце роботи, місця ймовірного перебування, паспортні дані, фотографії тощо.

Дата добавления: 2015-06-25