До захисту

3. Після закінчення встановленого судом строку, судове проваджен­ня повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове до­слідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додат­кового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності.

1. Отримавши під час судового розгляду відомості про можливе вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинува­чення не висувалось і яке тісно пов'язане з першим і їх окремий розгляд не­можливий, прокурор вправі звернутися до суду з клопотанням про необхідність висунення додаткового обвинувачення в одному провадженні й відкладення су­дового засідання для надання йому часу для складання та погодження відповід­них процесуальних документів.

2. Питання про притягнення до кримінальної відповідальності за нове кримінальне правопорушення під час судового розгляду може порушити, за­явивши відповідне клопотання, тільки прокурор. Після обговорення клопотан­ня суд виносить ухвалу про задоволення клопотання або відмову у його за­доволенні і продовжує судовий розгляд. Оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про порушення питання щодо додаткового обвинувачення законом не передбачено.

3. Задовольнивши клопотання про порушення питання щодо висунення додаткового обвинувачення, змінивши тим самим межі судового розгляду, суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення та виконання прокурором необхідних дій та підготовки процесуальних документів, але не більш ніж на 14 днів.

4. У разі складності нового обвинувачення захисник обвинуваченого може звернутись до суду з клопотанням про продовження строку, необхідного для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення.

5. Прокурор, який брав участь у судовому розгляді і за клопотанням якого було відкладене судове засідання, подає клопотання про висунення додаткового обвинувачення на розгляд керівнику органу прокуратури, в якому він працює. У випадку, якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокурату­ри, який дійшов висновку про необхідність висунення додаткового обвинува­чення, він повинен погодити клопотання з прокурором вищого рівня.

6. Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня відмовляє у погодженні клопотання про висунення додаткового обвинувачення, то він усу­ває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостійно бере участь у судовому розгляді як прокурор або доручає участь ін­шому прокуророві. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

7. У встановлений судом термін, за наявності достатніх доказів, прокурор зобов'язаний скласти письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримі­нального правопорушення і вручити його протягом доби обвинуваченому. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопо­рушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться прокурором до Єдиного реєстру до-судових розслідувань.

Визнавши зібрані докази достатніми для висунення додаткового обвину­вачення і складання обвинувального акта, прокурор зобов'язаний повідомити обвинуваченого, його захисника та законного представника, потерпілого, його представника і законного представника, цивільного позивача, його представни­ка та законного представника, цивільного відповідача і його представника про відкриття сторонам матеріалів та надання доступу до них.

8. Порядок відкриття сторонам матеріалів, надання доступу до них і порядок ознайомлення відбувається з додержанням вимог, передбачених ст. 290 КПК.

9. Після ознайомлення сторонами з матеріалами, до яких їм було надано доступ, а також відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, прокурор складає новий обвинувальний акт, в яко­му викладає додаткове обвинувачення поряд з першим і передає його до суду. Копію обвинувального акта, під розписку, прокурор зобов'язаний надати об­винуваченому та його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

10. Після підготовки до захисту проти додаткового обвинувачення в тер­мін, встановлений судом, судове провадження розпочинається з підготовчого судового засідання, де головуючий з'ясовує в учасників їх думку стосовно мож­ливості призначити судовий розгляд.

11. Необхідність повторного дослідження доказів, які вже були досліджен­ні судом до висунення додаткового обвинувачення, може бути здійснено тільки у разі визнання судом такої необхідності або за клопотанням сторін.

Стаття 340. Відмова від підтримання державного обвинувачення

1. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, то пред'явлене обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання дер­жавного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надасться обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представни­ку та законним представникам.

2. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинува­чення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

3. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.

4. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового роз­гляду.

5. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримі­нальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу при­ватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

6. Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був ви­кликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне під­твердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачен­ня і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

1. Дійшовши в результаті судового розгляду висновку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, перебуваючи в залі судового засі­дання, прокурор повинен заявити про відмову від підтримання державного об­винувачення і просити суд відкласти судове засідання та надати йому час для складання відповідної постанови та її погодження. Суд зобов'язаний розгляну­ти клопотання та надати прокурору час на складання та погодження постанови.

2. Прокурор складає постанову, в якій повинен викласти мотиви повної або часткової відмови від державного обвинувачення, і звертається за її погодженням до керівника органу прокуратури, в якому він працює. Якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу прокуратури, який дійшов такого висновку, він по­винен скласти відповідну постанову і погодити її з прокурором вищого рівня.

3. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення можли­ва на будь-якому етапі судового розгляду, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

4. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійшов висновку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, підготував постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення і відповідним чином її погодив, то під час судового засідання звертається до суду з клопотанням розглянути це рішення. Постанова долучається до матеріалів кримінального провадження. Копії постанови, під розписку, надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.

5. Після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення право підтримувати обвинувачення в суді після відповідного роз'яснення набу­ває потерпілий, якщо він висловив згоду на це. Суд надає йому час на підготов­ку до судового розгляду. У такому випадку кримінальне провадження набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (див. главу 36 КПК).

6. У ситуації, якщо потерпілий повторно не прибув у судове засідання, своєчасно отримавши повістку, або іншим шляхом ознайомлений з її змістом, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття, коли про­курор відмовився від державного обвинувачення, а потерпілий виявив згоду підтримати обвинувачення в суді і все-таки не прибув у судове засідання, то це прирівнюється до його відмови від обвинувачення і є підставою для закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

С т а т т \¥я 341. Погодження зміни обвинувачення, висунення ново­го обвинувачення та відмова від підтримання державного обвинувачення

1. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, шо необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, він повинен погоди­ти відповідні процесуальні документи з керівником органу прокуратури, в якому він працює. Суд за клопотанням прокурора відкладає судове за­сідання та надає прокурору час для складення та погодження відповідних процесуальних документів.

У разі якщо в судовому засіданні брав участь керівник органу проку­ратури, який дійшов одного з зазначених переконань, він повинен погоди­ти відповідні процесуальні документи з прокурором вищого рівня.

2. Якщо керівник органу прокуратури, прокурор вищого рівня від­мовляє у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, він усуває від участі в судовому розгляді прокурора, який ініціював таке питання, та самостій­но бере участь у ньому як прокурор або доручає участь іншому прокуро­рові. У такому разі судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

1. Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що по­лягає у доведені перед судом обвинувачення з метою забезпечення криміналь-

ної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Від­мова прокурора від підтримання державного обвинувачення під час судового розгляду у передбачених законом випадках є підставою для закриття кримі­нального провадження за відповідним обвинуваченням.

2. Неприбуття з об'єктивних причин прокурора в судове засідання є під­ставою для відкладення судового розгляду на термін, необхідний для його при­буття. У разі встановлення, що неприбуття прокурора відбулось без поважних причин, головуючий виносить вмотивовану ухвалу з описом встановленого, яку направляє прокурору вищого рівня для вирішення питання про притягнен­ня до відповідальності такого прокурора.

3. Дійшовши висновку, що необхідно відмовитись від підтримання дер­жавного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення, прокурор зобов'язаний звернутися з відповідним клопотанням про це до суду про відкладення судового засідання та надання йому часу для складання та по­годження відповідних процесуальних документів. Якщо відповідні процесу­альні рішення належним чином оформлені і погоджені, то прокурор звертаєть­ся до суду з клопотанням розглянути їх по суті.

4. Всі погоджувальні процедури, пов'язані зі зміною обвинувачення, ви­суненням додаткового обвинувачення та відмовою від підтримання державного обвинувачення, передбачені ст.ст. 338-340 КПК та роз'яснені в коментарі до цих статей.

Дата добавления: 2015-06-25