Статтею. 10 страница

4. У разі неприбуття спеціаліста до суду без поважних причин або непо­відомлення про причини неприбуття на нього судом покладаються всі витрати, пов'язані з оголошенням перерви у судовому засіданні (див. ст. 72 КПК). Такий захід процесуального реагування на неналежне виконання обов'язків саме спе­ціаліста є цілком логічним, адже його не можна доставити в суд приводом або накласти на нього грошове стягнення як свідка, не можна притягти до кримі­нальної відповідальності як перекладача або експерта.

5. У разі неприбуття перекладача або експерта до суду без поважних при­чин перекладач або експерт несуть відповідальність, встановлену законом (див. ч. 5 ст. 68 та ст. 70 КПК). Неприбуття без поважних причин експерта або пере­кладача можна вважати відмовою кожного з них від виконання покладених на них обов'язків, за що встановлена кримінальна відповідальність, передбачена ст. 385 КК України.

6. Забезпечення прибуття до суду перекладача (крім тих випадків, коли він залучається судом), свідка, спеціаліста або експерта здійснюється тією сто­роною кримінального провадження, яка заявила клопотання про їхній виклик (див. ч. 2 ст. 327 КПК). Суд в силу дії принципу диспозитивності, безумовно, повинен сприяти явці цих осіб шляхом судового виклику.

Стаття 328. Право перебувати в залі судового засідання 1. Кількість присутніх у залі судового засідання може бути обмежена головуючим лише у разі недостатності місць у залі судового засідання.

2. Близькі родичі та члени сім'ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів масової інформації мають пріоритетне право бути присутніми під час судового засідання.

1. Кримінальне провадження в судах всіх інстанцій здійснюється відкрито, за винятком наступних випадків: якщо обвинуваченим є неповнолітній; розглядається справа про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості; у зв'язку з необхідністю запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставини, які принижують гідність особи; для запобігання розголошенню таєм­ниці, що охороняється законом; у зв'язку з необхідністю забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні (див. коментар до ч. 2 ст. 27 КПК). Зазначене положення ґрунтовно викладено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої судове рішення оголошується публічно (прилюдно), однак преса і публіка можуть не допускатися на судові засі­дання протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, гро­мадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, а також якщо цього потребують інтереси неповнолітніх, або захист приватного життя сто­рін, або, за особливих обставин, коли відкритість порушила б інтереси правосуддя.

2. Відкритий судовий розгляд підвищує виховну роль судового проваджен­ня, особливо для осіб, присутніх у залі судового засідання, спонукає суддів, сто­рони та учасників кримінального провадження діяти і висловлюватись у межах процесуального закону, додержуватись етичних вимог. Якщо судовий розгляд відбувається відкрито, у залі судового засідання мають право перебувати сто­рони та інші учасники судового провадження (див. п.п. 19, 26 ч. 1 ст. З КПК), а також будь-які інші особи (зокрема, представники засобів масової інформації, студенти, помічники адвоката). Якщо судовий розгляд відбувається у закритому судовому засіданні, суд виносить про це вмотивовану ухвалу і в такому випадку у залі судового засідання можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження (ч. 4 ст. 27, п. 2 ч. 2 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КПК).

3. Незалежно від того, буде судовий розгляд відбуватись у відкритому чи закритому судовому засіданні, кількість присутніх у залі судового засідання може бути обмежена головуючим з причини недостатності місць у залі судово­го засідання. При цьому законом встановлено коло осіб, які мають переважне (пріоритетне) право бути присутніми під час судового засідання: близькі родичі та члени сім'ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів ма­сової інформації (див. п. 1 ч. 1 ст. З, ч. 2 ст. 328 КПК).

З метою запобігання впливу на показання свідків законом передбачено їх видалення їх залу судового засідання. Про право перебувати в залі судового за­сідання свідків див. ст. 346 КПК та коментар до неї.

Стаття 329. Обов'язки присутніх у залі судового засідання 1. Особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження

-691

допитують свідків та заявляють клопотання, подають заперечення стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Свідки, експерти, спеціалісти дають показання, стоячи на місці, призначеному для свідків. Особи, присутні в залі, заслуховують вирок суду стоячи. Від­хилення від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні.

2. Сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися по­рядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпо­рядженням головуючого у судовому засіданні.

3. Сторони та учасники кримінального провадження звертаються до суду «Ваша честь» або «Шановний суд».

4. Матеріали, речі і документи передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника.

1. Уведена в судах атрибутика зали судового засідання (судовий стіл на підвищенні, крісла суддів, державний прапор і герб за суддями тощо) та вбран­ня суддів (мантія, нашийний художньовиготовлений суддівський ланцюг, дерев'яний молоток з підставкою тощо) створюють у сторін, учасників судо­вого провадження, присутніх у залі певну психологічну настанову на повагу і довіру до суду, відчуття торжества законності, справляють певний виховний вплив судового провадження.

Таку ж психологічну, а також організаційну роль повинна відігравати про­цедура з елементами ритуальності судового розгляду. У зв'язку з цим законом передбачено, що в залі судового засідання має бути суворий порядок, а суд, сторони та учасники провадження, інші особи мають дотримуватись спеціаль­них правих церемоніального характеру. Правила поведінки осіб у приміщенні суду не обмежені вимогами коментованої статті. Особи, присутні у залі судово­го засідання, зобов'язані проявляти повагу до суду, сторін та учасників кримі­нального провадження, дотримуватись загальновідомих правил моралі, етики та встановленого правопорядку (це стосується не лише звернення до суду, а й зовнішнього вигляду особи, стану одягу тощо). При цьому суд повинен дотри­муватись засад рівності всіх учасників судового провадження перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших пе­реконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання мовних та інших ознак (див. ст. 10 КПК, ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

2. Передбачені у ст. 329 КПК правила вимагають від присутніх у залі судо­вого засідання при вході до нього судді та при виході судді вставати; допитувати свідків та заявляти клопотання, подавати заперечення стоячи і лише після на­дання слова головуючим у судовому засіданні; давати показання (свідкам, екс­пертам, спеціалістам) стоячи на місці, призначеному для свідків; заслуховувати вирок стоячи (для всіх осіб, присутніх у залі). Водночас, законом передбачена

можливість відхилення від вказаних правил з дозволу головуючого у судовому засіданні, що може бути пов'язано, зокрема, з хворобою, інвалідністю, похилим віком та іншими обставинами, що обмежують пересування або рухи особи.

3.1 Іоложення цієї статті вимагають від сторін та учасників кримінального провадження звертатись до суду «Ваша честь» (у випадку одноособового роз­гляду справи або звернення до головуючого) або «Шановний суд» (у випадку колегіального розгляду справи). Така вимога встановлена для демонстрації по­ваги до суду та підвищення ролі суду в суспільному житті, незалежно від того, як ті чи інші особи оцінюють професійні та людські якості конкретного судді.

Забезпечення дотримання цих положень у судовому засіданні покладе­но на головуючого. Про його повноваження див. коментар до п. 2 ч. 1 ст. З та ст. 321 КПК.

4. У кожному суді діє служба судових розпорядників, які забезпечують додержання особами, що знаходяться в суді, встановлених правил, виконання розпоряджень головуючого в судовому засіданні (див. ст. 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Крім того, законом встановлено, що будь-які матеріали, речі і документи передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника.

Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду та інші функції щодо державного за­хисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки сторін та учасників су­дового провадження здійснюють спеціальні підрозділи органів Міністерства внутрішніх справ України (див. ст. 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Про заходи, які можуть бути вжиті до порушників порядку судового за­сідання, див. коментар до ст. 330 КПК.

Стаття 330. Заходи до порушників порядку судового засідання 1. Якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, остан­ній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушен­ні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти су­довий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.

Після повернення до зали засідання обвинуваченому надається мож­ливість ознайомитися з доказами, які були досліджені, а також з рішення­ми, які були ухвалені за його відсутності, та дати пояснення щодо них. У разі видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду, судове рі­шення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обви­нуваченому після його ухвалення.

2. У разі невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником головуючий робить їм попередження про відповідальність ta неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засі­дання їх може бути притягнуто до відповідальності, встановленої законом.

3. У разі невиконання розпорядження головуючого іншими особами, присутніми у судовому засіданні, головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх за ухвалою суду може бути видалено із зали су­дового засідання та притягнуто до відповідальності, встановленої законом.

4. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальнос­ті за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого в судовому засіданні оголошується перерва.

1. Стаття 330 КПК містить логічно побудовану систему правових норм, відчутно наповнених етико-моральним змістом, які повинні регулювати відно­сини, що виникають під час судового розгляду кримінальної справи. Це має особливе суспільне значення, оскільки будь-які, особливо брутальні порушен­ня нормального судового розгляду ускладнюють здійснення конституційної функції правосуддя.

2. У випадку порушення норм поведінки обвинуваченим головуючий попереджає його про те, що у разі повторення ним зазначених дій його буде видалено із зали судового засідання, а при повторному порушенні суд своєю ухвалою вправі постановити рішення про видалення обвинуваченого з зали за­сідання тимчасово або на весь час судового розгляду. В цьому разі, якщо об­винувачений не має захисника, законом покладено обов'язок на суд залучити захисника для здійснення захисту обвинуваченого за призначенням і відкласти розгляд на строк, необхідний для підготовки захисника до захисту. Після тим­часового видалення обвинуваченого із залу судового засідання йому надається в наступному засіданні можливість ознайомитись з доказами, які були досліджені, а також з рішеннями, які були ухвалені за його відсутності, а також надається можливість дати пояснення щодо прийнятих судом за його відсутності рішень.

3. Передбачене законом право головуючого видалити обвинуваченого із зали судового засідання на весь час судового розгляду суди практикують лише в тому разі, якщо він своєю поведінкою грубо порушує порядок у судовому засіданні і перешкоджає подальшому розгляду справи. Якщо ж судом було при­йняте таке рішення, обвинувачений позбавляється можливості брати участь у судовому розгляді, виступати в судових дебатах чи з останнім словом. Однак рішення, яким закінчено провадження у суді, негайно після його ухвалення має бути оголошено обвинуваченому.

Порушення судом порядку видалення обвинуваченого із залу судового за­сідання (наприклад, видалення його за перше порушення чи без відповідного попередження у зв'язку з відмовою давати показання чи брати іншу участь у

судойрму розгляді) є порушенням його права на захист і може тягти за собою скасування вироку чи іншого судового рішення.

4. Попередження про відповідальність за неповагу до суду у разі невико­нання розпорядження головуючого може застосовуватись до прокурора та за­хисника. У випадку повторення вказаними учасниками судового провадження порушення у залі судового засідання, кожного з них може бути притягнуто до відповідальності.

У разі порушення захисником або прокурором порядку у залі судового за­сідання суд може повідомити про це в першому випадку - особам чи органам, яким організаційно підпорядкований захисник, або кваліфікаційно-дисциплі­нарну комісію адвокатури, уповноважену вирішувати питання по дисциплінар­ну відповідальність адвокатів, а в другому випадку суд може повідомити відпо­відний орган прокуратури, якому підпорядкований прокурор, про порушення ним вказаного порядку.

5. Стосовно інших осіб, присутніх у залі судового засідання (свідок, по­терпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші), при порушенні ними порядку у судовому засіданні головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду, а при повторному порушенні суд своєю ухвалою вправі постановити рішення про видалення будь-кого з них із зали за­сідання та притягнення до відповідальності. За непідкорення розпорядженням головуючого або за порушення порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду або до встановлених у суді правил, винуваті особи можуть нести адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 185³ Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Прояв неповаги до суду», що тягне за собою накладення штрафу від 20 до 100 неопо­даткованих мінімумів доходів громадян.

6. Про зроблені судом зауваження сторонам, учасникам провадження та іншим особам, присутнім у залі судового засідання, рішення про видалення, попередження про відповідальність обов'язково відмічається в журналі судо­вого засідання.

Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого в судово­му засіданні оголошується перерва, яка використовується для реалізації поста­новленої судом ухвали і наведення порядку в залі судового засідання.

СтаттяЗЗІ. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинува­чення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

3. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою

до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувальною акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або ви­ховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіж­ного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розглядупитан-ня суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, про­курору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розгляну­ти питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вар­тою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

І. Обрання, зміна і скасування запобіжних заходів щодо обвинуваченого на практиці застосовується майже у кожній справі та дуже часто пов'язане з обмеженням конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема свободи пересування, а втручання у право на особисту свободу належить до числа найсерйозніших обмежень основних прав. У зв'язку з цим суд повинен особливу увагу приділяти підставам, доцільності обрання або заміни особі за­побіжного заходу, приймати рішення, всебічно розглянувши це питання.

За наявності законних підстав суд має право обрати, змінити або скасу­вати будь-який запобіжний захід, обраний раніше щодо обвинуваченого. Про підстави обрання, зміни або скасування запобіжних заходів див. коментар до ст.ст. 176-187, 192-194, 196-203, 205, 206 КПК.

2. Обрання, скасування або зміна запобіжних заходів може ініціюватись стороною обвинувачення або захисту, а також судом. Проте незалежно від наяв­ності клопотання сторін суд у будь-якому разі зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу дво­місячного строку, який рахується з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховно­го характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного захо­ду у вигляді тримання під вартою. Суд має винести вмотивовану ухвалу, якою скасовує або змінює обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Ко­пія такої ухвали суду обов'язково вручається обвинуваченому, прокурору та на­правляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. На виконання ч. 2 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд у випадку застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має негайно проінформувати обвинуваченого зрозумілою для нього мовою про під­стави таких дій.

3. Розглянувши клопотання сторін, наведені ними доводи про скасуван­ня, зміну або обрання запобіжного заходу, оцінивши встановлені під час кри-

мінальіюго провадження обставини, які стосуються особи обвинуваченого і характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвину­вачується, суд може прийняти одне з чотирьох рішень: а) обирає запобіжний захід щодо обвинуваченого, якщо раніше він не був обраний для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків, а також якщо під час судового розгляду справи з'ясувались такі обставини щодо можливих дій обвинувачено­го: він може переховуватись від суду; він може знищити, сховати або спотво­рити будь-які із речей чи документів, що мають істотне значення для встанов­лення обставин кримінального правопорушення; він може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; він може перешкоджати кримінальному про­вадженню іншим чином; він може вчинити інше правопорушення чи продо­вжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується; б) змінює за­побіжний захід на більш суворий, якщо є підстави вважати, що той запобіжний захід, який було обрано раніше, не спроможний забезпечити належної проце­суальної поведінки обвинуваченого (наприклад, обвинувачений не з'являється до суду, вчиняє дії з фальсифікації доказів тощо); в) змінює запобіжний захід на менш суворий, якщо є підстави вважати, що внаслідок зміни обстановки (наприклад, погіршення стану здоров'я обвинуваченого, тяжка хвороба члена сім'ї, зміна прокурором обвинувачення тощо) належну процесуальну поведін­ку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення особи може бути обумовлене гарантіями явки в судове засідання, а тому суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на менш суворий пови­нен обов'язково розглянути питання, чи можуть гарантії явки обвинуваченого в судове засідання забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків; г) скасовує запобіжний захід, коли в цьому відпала потреба (наприклад, ухва­лення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження), а та­кож коли сплинув строк тримання під вартою, визначений ухвалою суду, і якщо при цьому його цей строк не було продовжено (див. коментар до ст. 203 КПК). Закон вимагає від суду повторно розглянути питання доцільності продо­вження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

4. Аналіз ст.ст. 331 та 392 КПК свідчить, що ухвала про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу, винесена судом на стадії судового розгляду, окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, однак заперечен­ня на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження у суді першої інстанції. У зв'язку з цим необхідно звернути увагу, що відсутність можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду про обрання, зміну чи скасування запобіж­ного заходу не позбавляє заінтересовану особу подати до суду першої інстанції клопотання (зокрема, повторне) про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу.

5. У суді присяжних питання про обрання, зміну чи скасування запобіжно­го заходу вирішує головуючий одноособово.

Стаття 332. Проведення експертизи за ухвалою суду

1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експер­тизи експертній установі, експерту або експертам.

2. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи екс­пертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопо­тання, якщо:

1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.

3. До ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, включаються питання, по­ставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судово­го провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального про­вадження або не мають значення для судового розгляду, обгрунтувавши таке рішення в ухвалі.

4. Після постановления судом ухвали про доручення проведення екс­пертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продо­вження неможливе до отримання висновку експерта.

1. Серед питань надійного і максимального наукового забезпечення судо­вого провадження одне з вагомих місць посідає використання у процесі дока­зування спеціальних знань. Це цілком зрозуміло, оскільки вирішення багатьох ситуацій, які виникають у ході правового регулювання, вимагає опори на здо­буті людством грунтові, досконалі знання.

В ч. 1 коментованої статті ставляться питання про проведення за клопотан­ням сторін кримінального провадження або потерпілого експертизи за наявнос­ті підстав, передбачених ст. 242 КПК. До речі, ця стаття забороняє вирішення шляхом експертизи правових питань (про форму вини, осудність, кваліфікацію діяння тощо). Передбачається, що суд своєю ухвалою доручає проведення екс­пертизи експертній установі, експерту або експертам. Тут слід мати на увазі, що проведення криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз здійснюється виключно державними спеціалізованими установами (ч. З ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»).

2. Під час судового розгляду експертиза може бути призначена за кло­потанням сторін кримінального провадження, потерпілого або за ініціативою суду незалежно від наявності таких клопотань у випадках, якщо суду надані

\

кілька рисновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змо^и усунути виявлені суперечності, а також якщо під час судового розгля­ду виникли підстави, передбачені ч. 2 ст. 509 КПК (психіатрична експертиза).

3. Готуючи ухвалу про доручення про проведення експертизи на підста­вах, передбачених ст. 242 КПК, суд повинен надати сторонам кримінального провадження можливість подати питання, які вони вважають за потрібне поста­вити перед експертом, і відвести ті з них, відповіді на які не стосуються цього кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду. При цьому причини відвернення питань суд повинен обгрунтувати в ухвалі.

Призначаючи експертизу з підстав, передбачених ч. 2 ст. 242 КПК, питан­ня експерту повинні бути сформульовані лише в редакції цієї правової норми із точним зазначенням даних про суб'єкта (об'єкта) експертного дослідження.

4. Судовий розгляд після постановления судом ухвали про доручення проведення експертизи продовжується, але якщо проведення експертних до­сліджень вимагає тривалого стаціонарного перебування обвинуваченого в лі­карняній установі, суд оголошує перерву до отримання висновку експертів

Стаття 333. Застосування заходів забезпечення кримінального про­вадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового про­вадження

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу II цього Кодек­су з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

2. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судово­го провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і доку­ментів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов'язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

3. У разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у вста­новленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або пе­ревірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального про­вадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

4. Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним,

можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмов­ляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

5. В ухвалі суду про доручення проведення слідчої (розшукової) дії за­значається, для з'ясування або перевірки яких обставин і які саме слідчі (розшукові) дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання до­ручення. Слідчі (розшукові) дії, що проводяться на виконання доручення суду, здійснюються в порядку, передбаченому главами 20 та 21 цього Кодексу.

6. Прокурор зобов'язаний надати доступ до матеріалів, отриманих внаслідок проведення слідчих (розшукових) дій за дорученням суду, учас­никам судового провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, та надати їх суду у встановлений строк.

Дата добавления: 2015-06-25