Західно-Приазовська схилово-височинна область

Ця область об'єднує найсхідніші ареали середньостепових ланд­шафтів з чорноземами південними, що розвинулися під типчаково-ковиловими степами. Саме тому вона належить до Причорномор­ського середньостепового краю, але з приазовськими степами. Своє­рідності ландшафтній структурі області надає її приморське поло­ження. На загальному схиловому фоні виділяються останцево-при-вододільні місцевості. Найбільшим серед останців є "гора" Корсак Могила. Схили останцевих пасом і "могил" вкриті південними малогумусними щебенювато-гравійними чорноземами, що розвину­лися під сухолюбною і петрофітною рослинністю на продуктах ви­вітрювання кристалічних порід. Привододільно-хвилясті місцевості поширені в найбільш підвищеній північно-східній частині області де кристалічні породи перекриваються антропогеновими відкладами, а також пліоценовими вапняками на решті території. Хвилястість рельєфу підсилюється наявністю ерозійних форм. Велику площу (до 45 % території області) займають яружно-балкові місцевості, чому сприяють схиловість поверхні, великі падіння повздовжніх профілів річок, що впадають в Азовське море, та їх підвищена еродуюча здатність. Південні чорноземи на схилах є середньо- і сильноеродованими, на схилах і днищах балок ростуть пирій, тирса, типчак, молочаї, полини та ін.

Ерозійно-схилові місцевості сформувалися вздовж річкових долин, в яких відслонюються скелі з кристалічних порід, пліоценові

вапняки. Ґрунти на схилах є сильнозмитими або повністю змитими, в рослинному покриві зустрічаються сухолюби і петрофіти, шипши­нові й теренові чагарники. Ці землі використовують як вигони і пасовища.

Терасові місцевості наявні в долинах річок Молочна, Токмак, Обитічна, Кильтичия та ін. На їх лесових породах сформувалися чорноземи південні малогумусні солонцюваті, на місці природних типчаково-ковилових степів тепер вирощують зернові та інші куль­тури.

Заплавні місцевості сформувалися в долині річки Молочної та пониззях її приток. Заплави мають ширину від 0,5 до 3 км. У за­плавах розвинулися лучно-чорноземні солонцево-солончакуваті ґрун­ти з хлоридно-сульфатним засоленням. У трав'яному покриві домі­нують осоково-злакові угруповання, наявні кормові трави, городні культури та ін.

У приморській рівнинній частині області наявні морські тераси пізньопліоценового (куяльницького) віку. Абсолютні висоти по­верхні — З0—40 м. У розрізі представлені глинисті відклади сар­матського ярусу, пізньопліоценові піщано-глинисті товщі, лесоподібні суглинки (15—25 м). Землі з чорноземами південними малогумус-ними є угіддями зернових і технічних культур. У прибережній час­тині області розвиваються абразійно-зсувні процеси, утворюються яри, формуються і переформуються піщано-ракушнякові пляжеві комплекси, коси зі зрідженою ксерофітно-галофітного рослинністю.

У межах цієї області своєрідною пам'яткою природи і давньої культури є розташована на північ від Мелітополя Кам'яна Могила. Ландшафтним заказником є Старобердянський ліс на боровій те­расі річки Молочної.

Південностепова (сухостепова) підзона

Південностепова (сухостепова) підзона займає найнижчий гіпсо­метричний рівень Причорноморської низовини, низовийне Присивашшя та знижену частину Рівнинного (Степового) Криму. Межі цієї підзони визначаються ареалами суцільного поширення підти­пу сухостепових ландшафтів з переважаючими тут темно-кашта­новими і каштановими ґрунтами. Останні розвинулися під полино­во-злаковими степами. У рослинному покриві сухих степів домі­нують ковили волосиста, Лессінга, типчак, житняк гребінчастий, по­лини кримський, австрійський, віниччя сланке, камфоросма. Зни­ження зайняті угрупованнями на солонцях і солончаках, в яких поширені кермек, сарсазан, содник, покісниця та ін. Темно-каштанові ґрунти переважають на всій території, займаючи також вузьку смугу узбережжя Чорного моря. Каштанові ґрунти сформувалися у Присивашші. Характерною особливістю цих ґрунтів є їхня солонцю­ватість, яка має тенденцію до посилення у зв'язку з наростанням посушливості клімату. В комплексі з солонцюватими ґрунтами за­лягають солонці, а в Присивашші також сульфатні солончаки. При-кчини солонцюватості цих ґрунтів дослідники пояснюють тим, що в минулому рівень ґрунтових вод був вище сучасного. Крім того, при­чиною соленагромадження в ґрунтах є також і біокліматичні фактори. Сухостепові ландшафти представлені низовинним рівнинно-приморським підкласом. Одноманітність їхньої структури пору­шується комплексами сучасних і давніх дельт; видові відмінності ландшафтів зумовлюються ступенем дренованості території та по­в'язаним з цим чинником розвитком процесів засолення, глиби­ною рівня ґрунтових вод. Сухостепова підзона України прилягає до акваторії Чорного й Азовського морів. Чорноморсько-Азовське узбережжя з його природними, економічними, рекреаційними, еко­логічними характеристиками формується саме на цій межі. На розташованій на південь від справжнього сухостепового Присивашшя частині Рівнинного Криму до передгір'їв поширені південностепові ландшафти. Це характеризує територіальну та ландшафт­но-морфологічну і генетичну єдність південностепових (сухосте­пових) ландшафтів, які в згаданих межах утворюють своєрідний Причорноморсько-Приазовський південностеповий край та Крим­ський степовий край.

Дата добавления: 2015-06-26