Дніпровсько-Молочанська низовинна область

Бузько-Дніпровська низовинна область

Територія області приурочена до схилу Причорноморської запа­дини. Від попередньої вона відрізняється меншою потужність мезокайнозойських відкладів. При цьому на кембрійських породах залягають крейдові та палеогенові товщі. Палеоген та неоген представлені переважно вапняками. їх літологічний склад неоднако­вий: у понтичному ярусі наявні вапняки і глини, жовто-бурі та чер­воно-бурі черепашкові кавернозні вапняки. Понтичні вапняки пе­рекриваються червоно-бурими глинами, над якими залягає 20— 30-метрова товща лесових порід. У долинах річок поширені лесові піщанисті суглинки та алювіальні утворення, а на схилах долин і балок залягають делювіальні суглинки з уламками неогенових вап­няків. Поверхня має меншу розчленованість та широкі вододіли: середня густота долинно-балкової мережі 0,3—0,5 км/км². Відносні висоти змінюються від 50—75 м на півночі до 20—30 м на півдні. Кліматичні умови характеризуються тривалим теплим літом, ко­роткою малосніжною зимою, недостатнім зволоженням, відносно частою повторюваністю посух і суховіїв. Річна сума опадів стано­вить 350—400 мм. Переважають вододільні лесові рівнини з чорноземами південними та солонцюватими, з подами, в лучній рослин­ності яких типовими є асоціації пирію подового з гірчаком і хро­ном. У долинах Південного Бугу, Інгулу та Інгульця добре виражені терасові лесові місцевості, переважно розорані. Ці місцевості займа­ють близько 65 % території області. Прирічкові схили, периферійні частини міжрічкових рівнин характеризуються наявністю яружно-балкових комплексів, улоговин, ерозійних вимоїн. Такі місцевості розвинулися на 20 % території області. Фрагментарно поширені піщані терасові місцевості з залісеними масивами пісків. Підви­щені частини широких заплавних місцевостей також розорано, на нерозораних ділянках панують луки з пирію повзучого. На вапня­кових схилах зустрічаються дигресивні типчакові та молочайно-полинові збої, угруповання з келерії лопатевої та ін. Область харак­теризується високим рівнем меліоративного освоєння, особливо на межиріччі Інгульця та Інгулу.

Ця область займає північно-східну частину Причорноморської низовини, приурочена до північного схилу однойменної западини. Поверхня кристалічних порід залягає на глибині від 150 м на півночі до 300 м на півдні. У південному напрямку збільшується потужність осадочних порід. На схилах долин Дніпра і Молочної відслонюються неогенові відклади: вапняки, пісковики, мергелі, піски. Понтичні відклади перекриті червоно-бурими глинами (15—25 м) і лесовими породами загальною потужністю 20—25 м. Поверхня низовинної рівнини має незначне розчленування; прирічкові території порізані балками та ярами, у прибережній смузі водосховища розвиваються зсувні процеси. Рівнинність вододільних плато порушується пода­ми, плоскодонними балками-роздолами, які відкриваються до вели­ких подів Присивашшя.

Кліматичні умови подібні до умов Бузько-Дніпровської області. Дещо зменшуються теплові ресурси, тривалість безморозного і вегетаційного періодів, зростають континентальність клімату і по­вторюваність суховіїв. Дніпровсько-Молочанське межиріччя є од­нією з найбільших безстічних областей України. Поверхневий стік відбувається тільки в поди. Великі балки мають стік весною і на початку літа. Ландшафтам області властиво багато спільного з попередніми, за винятком південної смуги, розчленованої степо­вими балками-роздолами. Для вододільних лесових рівнин харак­терними є численні поди з тонконоговими, осоковими, лисохвостовими асоціаціями. Природні типчаково-ковилові степи в процесі землеробського природокористування трансформовано в сільсько­господарські угіддя.

У ландшафтній структурі області поєднуються міжрічкові плакори з подами, міжрічкові подово-роздолові рівнини, долинні схили лесові тераси, ерозійно-балкові місцевості. Перші серед згаданих місцевостей поширені в північній частині області. Це майже плоскі лесові рівнини з подами, западинами, розорані, зайняті зерновими і технічними культурами. Межирічкові подово-роздолові рівнини за­ймають східну і південну частину області. Загальний похил поверхні спостерігається на південь, завдяки поверхневому стоку сформува­лися роздоли та улоговини. Наявні поди і серед них найбільший Агаимацькии, балки-роздоли, балки з глибиною врізу до 10 м.

Вздовж Дніпра і Молочної сформувалися схилові місцевості, що мають вигляд смуг різної ширини протяжністю більше 200 км Схили різною мірою еродовані, на них спостерігаються зсуви, виходи вапняків суфозійні процеси, кар'єри, уступи та ін. Ґрунти - чорноземи південні змиті, у рослинному покриві наявні пирій, типчак, тирса, полини та інші.

Терасові лесові місцевості сформувалися в долині Дніпра на давньоалювіальних суглинках і супісках, вони зайняті плантаціями пшениці, кукурудзи, сої, соняшнику та ін.

Ерозійно-балкові місцевості "вписуються" в долинні схили на півночі и заході області. В ярах і балках наявні виходи вапнякових порід, ґрунти мають високу карбонатність. Днища балок зайняті лучно-степовою і вологолюбною рослинністю на лучних глейових заболочених ґрунтах. Ці землі використовують як сіножаті й пасо­вища.

Дата добавления: 2015-06-26