Старобільська схилово-височинна область

Задонецько-Донський північностеповий край

Його територія займає найбільш східну частину українських степів, в основному Луганську, частково Донецьку і Харківську області. Геоструктурне положення краю пов'язане з південно-захід­ним схилом Воронізької антиклізи, частково з Дніпровсько-До-нецькою западиною і Донецьким прогином. Вище місцевого бази­су ерозії залягають осадочні відклади: карбону і пермі (невеликі відслонення), тріасові, юрські й крейдові (значне поширення) та палеогенові. Серед антропогенових відкладів головну роль відігра­ють лесоподібні породи, червоно-бурі глини, алювіальні піски і су­глинки.

За характером рельєфу тут виділяють: південно-західний схил Середньоруської височини, Старобільське плато і терасову рівнину Сіверського Дінця. Із окремих форм рельєфу значно поширені річкові долини, балки, яри та зсуви.

Кліматичними особливостями краю є зростання континентальності клімату. Серед ґрунтів панують звичайні чорноземи та опідзолені й солонцюваті чорноземи. У річкових долинах поширені лучно-болотні та дернові й дерново-підзолисті ґрунти. Серед при­родної рослинності зустрічаються різнотравно-злакові степи, бай­рачні та долинні ліси.

У Задонецько-Донському північностеповому краї в Україні виді­ляється одна фізико-географічна область — Старобільська схилово-височинна.

Вона відрізняється від попередніх областей північного степу геолого-геоморфологічною будовою та кліматичними умовами, що відоб­ражається в характері та структурі ландшафтів.

Гірські осадочні породи мезозою і кайнозою мають горизонталь­не залягання. Найбільше поширені породи крейди і палеогену, які перекриті лесоподібними суглинками, а в долинах рік алювіальними відкладами. У рельєфі головну роль відіграють розчленовані, хвилясті лесові рівнини та річкові долини з терасами.

Клімат Старобільщини найбільш континентальний серед степо­вих областей. Середні температури січня дорівнюють -7...-8,5 °С. Окремі зими бувають холодними й абсолютний мінімум сягає -40 °С. Середні температури липня змінюються від +20,5 до +21,4 °С. Се­ред негативних фізико-географічних процесів значно розвинуті еро-;іія, суховії та пилові бурі.

У ландшафтній структурі області переважають лесові хвилясті рівнини зі звичайними чорноземами, мало- і середньогумусними ґрунтами, які сформувались під різнотравно-злаковою рослинністю. Нині вони розорані й використовуються під сільськогосподарські угіддя. На схилових ділянках поширені змиті ґрунти. В області зустрічаються невеликі лісові масиви з дуба, липи, клена, береста. Долинні ландшафти області характеризуються наявністю лесово-терасових місцевостей з опідзоленими і солонцюватими чорнозема­ми, трапляються борові тераси із сосновими лісами на дерново-підзо­листих ґрунтах та лучно-болотні місцевості на заплавах. Ці при­родно-територіальні комплекси характерні для долин рік Сіверський Донець, Айдар, Оскіл, Дерекул та ін.

У Старобільській схилово-височинній області знаходяться два відділи Луганського заповідника — Стрільцівський степ (522,07 га) у Милівському районі, де зберігається ділянка цілинного різнотрав-но-типчаково-ковилового степу з ендемічними видами рослин та велика колонія бабака європейського, а також Станично-Луганський відділ (498 га), розташований на лівобережжі Сіверського Дінця, де зберігаються заплавні діброви, болотні й водні рослини в озерах, піщано-степові угруповання, соснові насадження на боровій терасі та степовий комплекс диких тварин. У відділах Луганського запо­відника систематично проводяться наукові дослідження.

Дата добавления: 2015-06-26