Донецький північностеповий край

Приазовська низовинна область

Вона простягається вздовж північного узбережжя Азовського моря смугою шириною пересічно 40—100 км, в основному на півдні Донецької області. Панівні абсолютні висоти — 70—80 м, макси­мальні — до 120 м. У багатьох місцях низовина обривається до берега моря крутим уступом. У геологічній будові важлива роль належить неогеновим вапнякам, піскам і глинам. Частина низови­ни являє собою давню морську терасу. Поверхня низовини розчле­нована долинами рік Берда, Кальміус, Грузький Єланчик та ін. На узбережжі моря розвинені коси, складені піщаними відкладами. Материнськими породами для ґрунтів області є переважно лесо-подібні суглинки. Тут поширені звичайні малогумусні чорноземи, а в річкових долинах лучно-болотні ґрунти.

Найбільші площі (понад 50 % території) займають ландшафтні місцевості міжрічкових лесових рівнин на неогеновій основі. Для них характерні так звані приазовські чорноземи з потужним гуму­совим горизонтом (80—120 см), вмістом гумусу до 4—5 % і підви­щеною карбонатністю. Орні землі займають 75—80 % площ. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу, овочі, виноград.

Ерозійно-балкові місцевості характеризуються наявністю балок, лощин, іноді ярів і займають 20—25 % території. Тут поширені зви­чайні карбонатні, слабо- і середньозмиті чорноземи, а на дні цих сфер — намиті ґрунти. Рослинність переважно лучно-степова. Час­тина земель є сільськогосподарськими угіддями, а також використо­вується як пасовиська.

Узбережна смуга області має своєрідний приморський береговий тип ландшафтних місцевостей. Для нього характерні абразійні бе­реги зі зсувами та піщані коси значних розмірів. Наприклад, Біло-сарайська коса має довжину 14 км. її поверхня ускладнена дюнами, в окремих місцях є озера, поширена водно-болотна рослинність. Значні розміри має також Крива коса.

У Приазовській фізико-географічній області знаходиться Хомутівський степ — відділ Українського степового заповідника пло­щею 1030,4 га. Тут, починаючи з 1926 р., охороняється цілинна ділян­ка різнотравно-типчаково-ковилового степу.

Його територія займає південно-східну частину України, в основ­ному в межах Донецької височини. Він розташований у межах До­нецької, Луганської, частково Дніпропетровської і Харківської об­ластей.

Донецький край має значні ландшафтні особливості, зумовлені, головним чином, геолого-геоморфологічною будовою, кліматични­ми умовами і великим антропогенним впливом на природне сере­довище, що знайшло відображення в ландшафтній структурі краю.

Поверхня краю має вигляд розчленованої річковими долинами, балками і ярами височини, яка складається з окремих кряжів, пасом, грив, останців-куполів; зустрічаються карстові форми рельєфу. Переважають абсолютні висоти 200—250 м, кряжова частина по­верхні має висоти 280—300 м і більше. Найвища гора Могила-Мечетна — 367 м. Помітну роль у рельєфі Донецького краю відігра­ють терикони, що мають вигляд високих пірамід і складаються з відвалів гірської породи вугільних шахт.

Такий рельєф зумовлений тривалою денудацією дислокованих потужних верств, переважно осадового походження (сланці, піскови­ки, вапняки), девонського, кам'яновугільного і пермського віку. Ос­новні орогенічні процеси відбувалися в герцинську складчастість, коли сформувалися основні антиклінальні й синклінальні структури, відбу­лися розломи і скиди. На окраїнних частинах краю поширені тріа­сові, юрські, крейдові, палеогенові та частково неогенові осадові відкла­ди. Вони теж зазнали порушень пізнішими тектонічними рухами.

На Донецькій височині виділяють кілька давніх структурно-де­нудаційних поверхонь: докрейдову, палеогенову, неогенову. Антро­погенові відклади мають незначну товщину і представлені лесоподібними суглинками (особливо в західній частині), елювіально-делювіальними відкладами, піщано-глинистим алювієм. У річкових доли­нах найчастіше поширені три надзаплавні тераси.

З геологічною будовою Донецького басейну пов'язані значні й різноманітні запаси корисних копалин: кам'яного вугілля, кам'я­ної солі, ртуті, вогнетривких глин, флюсових і будівельних вапняків, доломітів, крейди, гіпсу, кварцових пісків та ін. їх добування, особ­ливо відкритим способом, значно вплинуло на природне середови­ще. Воно також змінене густою мережею населених пунктів, заліз­ниць і шосейних шляхів, водосховищами, ставками і каналами.

Клімат краю більш континентальний, ніж попередніх регіонів степової зони. Середні температури січня дорівнюють -6,4...-7,8 °С, липня — +21... 22 °С. Річна кількість опадів трохи більша, ніж у навколишніх степових областях, і сягає 450—550 мм. Внаслідок не­сприятливих метеорологічних явищ в окремі роки взимку буває значна ожеледь, а навесні — суховії. їх тривалість іноді сягає 45-60 днів. У ряді районів краю діють зрошувальні системи.

Гідрографічна мережа Донецького краю густа, але великих рік немає. Найбільша з них Сіверський Донець з притоками: Казаний Торець, Бахмут, Лугань. Ріки, які впадають в Азовське море (Кальміус, Міус), незначні за розмірами. Проблема водних ресурсів одна з най складніших для Донецького краю. Крім використання місцевого стоку, побудовано канал Дніпро — Донбас, але і він не повністю забезпечує потреби.

Ґрунти Донецького краю сформувалися на продуктах вивітрю­вання корінних порід і часто є щебенюватими. Більш якісні ґрунти утворилися на лесоподібних суглинках. Основними видами ґрунтів

чорноземи щебенюваті на елювії безкарбонатних порід, чорнозе­ми і дерново-карбонатні на елювії карбонатних порід, чорноземи звичайні мало- і середньогумусні, серед яких багато змитих та еродо­ваних. У долинах розвинені лучно-чорноземні ґрунти в комплексі з солонцюватими. Одним із головних заходів для підвищення родю­чості ґрунтів є боротьба з ерозією.

Природна рослинність збереглася на невеликих ділянках схилів ярів, балок, долин та окремих останців. До господарського освоєння тут панували різнотравно-типчаково-ковилові степи з окремими ділянками байрачних лісів та дібров лісостепового типу на найбільш підвищеній частині кряжа. Серед лучних степів поширені такі рос­лини: ковила, типчак, степовий овес, пирій, степовий тюльпан, чеб­рець, деревій та ін. Байрачні ліси складаються з дуба, ясена, клена та чагарників. На вододілах поширені діброви, а в долинах заплавні ліси. Значне поширення мають полезахисні лісосмуги та насаджен­ня на пісках і малопридатних землях. У Донецькому північносте-повому краї виділяють дві фізико-географічні області: Західно-До-нецьку схилово-височинну і Донецьку височинну.

Дата добавления: 2015-06-26