Південно-Подільська схилово-височинна область

Південно-Молдавська схилово-височиина область

Вона заходить на територію України своєю південною частиною і простягається від північної частини озера Ялпуг до пониззя Дністра; займає південні схили Центральномолдавської височини в Одеській області. Геологічна будова височини зумовлена положенням на південно-західному крилі Причорноморської западини, де вище місцевого базису ерозії залягають сарматські, меотичні та понтичні осадкові відклади, які перекриті антропогеновими червоно-бурими глинами, лесоподібними суглинками і місцями піщаним алювієм.

Поверхня області густо розчленована річковими долинами, балками 1 ярами. Глибина розчленування сягає 100—120 м. Вододільні про­стори мають хвилясту еродовану поверхню. Займаючи положення на крайньому заході підзони ця область більше зволожена, ніж інші, І краще забезпечена тепловими ресурсами.

У ландшафтній структурі області домінують: 1) ландшафтні місцевості привододільних хвилястих лесових рівнин зі змитими звичайними малогумусними чорноземами в переважній більшості розорані або зайняті під сади і виноградники, природна рослинність представлена степовими травами (чебрецеві угруповання); 2) яруж­но-балкові та схилові місцевості з чорноземоподібними намитими карбонатними ґрунтами з ділянками гирнецевих лісів — світлих сухих дібров; 3) надзаплавно-терасові місцевості займають здебіль­шого лівобережжя річкових долин з глибокими малогумусними чорноземами, зайнятими тепер сільськогосподарськими культура­ми; 4) заплавні місцевості з солонцюватими алювіальними ґрунта­ми з лучно-степовими урочищами, які використовують під пасовиська, сінокоси та вирощування городніх і кормових культур.

В області знаходяться Староманзирський ботанічний заказник (128 га) у Тарутинському районі Одеської області.

Вона займає територію північностепової підзони між долинами Дністра і Південного Бугу. Розташована на південно-західному схилі Українського кристалічного щита, породи якого відслонюються в річкових долинах і ярах східної частини області. Значно поширені неогенові відклади, перекриті антропогенними, переважно лесоподіб-ного характеру. Міжрічкові простори мають вигляд хвилястих рів­нин, розчленованих долинами (ріки Кучурган, Тилігул, Кодима, Чи-чиклея та ін.), балками і ярами. В річкових долинах є три-чотири рівні надзаплавних терас. Природне середовище області зазнало змін, головним чином, під впливом землеробства. Серед природно-тери­торіальних комплексів найбільш поширені: ландшафтні місцевості лесових хвилястих рівнів зі звичайними середньогумусними чорно­земами, значно еродованими. У природній рослинності переважають різнотравно-типчаково-ковилові степи. Яружно-балкові та долинно-схилові ландшафтні місцевості зі змитими звичайними чорноземами з лучно-степовою рослинністю і місцями з байрачними перелісками сформованими з дуба, ясена, клена та чагарників. Надзаплавно-тера­сові ландшафтні місцевості зі звичайними чорноземами мають знач­не поширення в південній частині області. Заплавні місцевості з чорноземно-лучними і лучними солонцюватими ґрунтами в окремих місцях із заболоченими ділянками або з гаями з дуба, верби, берези. Заплави використовуються для вирощування городніх культур.

Дата добавления: 2015-06-26